Рішення № 89967229, 18.06.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року м. Житомир справа № 240/6364/20

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.

за участю: представника позивача - Федчук С.М.,

представника відповідача - Токарчук Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дії щодо обмеження з 05.12.2019року виплати максимального розміру пенсії та зобов`язання здійснювати пенсійні виплати без обмежень.

Ухвалою суду від 21.05.2020року позовну заяву після усунення її недоліків прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі і пояснила, що Позивачу з 05.12.2019року призначено пенсію у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 24205,67грн. Однак, Позивачу фактично здійснюються щомісячно виплати пенсії лише в розмірі 16380,00грн.

На думку представника Позивача, такі дій Відповідача є протиправними, так як Відповідачем не враховано, що положення частини сьомої статті 43 цього Закону щодо обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. N 7-рп/2016.

В судовому засіданні представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Відповідача по справі, проти позову заперечила і пояснила, що Позивачу було правомірно обмежено виплати максимального розміру пенсії. Як пояснила представник Відповідача, відповідно до вимог статті другої Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсії Позивача не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Заслухавши доводи представника Позивача, доводи представника Відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії військовослужбовцям, в тому числі щодо складових та розміру таких пенсій, регулюються правовими нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 pоку N 2262-XII (надалі-Закон N 2262-XII), що були чинні на день виникнення таких відносин.

В судовому засіданні встановлено та визнається сторонами, що Позивачу з 05.12.2019року у відповідності до вимог Закону N 2262-XII призначено пенсію в розмірі 24205,67грн., але фактично здійснюються щомісячно виплати пенсії лише в розмірі 16380,00грн.

Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до правомірності дій Відповідача щодо обмеження виплати Позивачу пенсії в розмірі 16380,00грн.

Позивач та його представник в суді вважають, що таке обмеження розміру пенсії не відповідає вимогам частини сьомої статті 43 Закону N 2262-XII та протирічать Рішенню Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. N 7-рп/2016).

Безспірно, за приписами частини сьомої статті 43 Закону у редакції Закону України від 08.07.2011 р. N 3668-VI, із змінами, внесеними згідно із Законом України від 24.12.2015 р. N 911-VIII), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Суд погоджується з доводами представника Позивача, що вказані положення частини сьомої статті 43 Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. N 7-рп/2016)

Разом з тим, представник Позивача не врахувала, що на даний час є чинною частина сьома статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 06.12.2016 р. N 1774-VIII), які також містять аналогічні обмеження щодо максимального розміру пенсії на період по 31 грудня 2017 року. Неконституційність таких змін не визнавалася.

Більш того, Позивач та її представник не врахували, що рішення Відповідача щодо спірного обмеження пенсійних виплат зумовлено виключно вимогами Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року N 3668-VI (надалі - Закон N 3668-VI).

В силу вимог ст.2 цього Закону N 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 р. N 3-рп/2013) положення статті 2 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) лише в частині поширення її дії на Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI.

Положення статті 2 в частині поширення її дії на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не конституційними на час спірних відносин не визнавалися.

Як зазначено в статті сьомій Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 грудня 2019року становить 1638 гривень.

Тобто, десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, становить 16380,00 гривень (1638,00 х 10 = 16380,00).

Таким чином, суд вважає обґрунтованими дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо здійснення пенсійних виплат Позивачу із врахуванням обмежень їх максимального розміру, передбаченого положеннями статті другої Закону N 3668-VI.

Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі, відсутні.

Керуючись вимогами ст.ст.2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 23 червня 2020 року