Рішення № 89966908, 23.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року Справа № 160/11233/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Дніпровської митниці Держмитслужби до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання винити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2019 року Дніпропетровська митниця ДФС звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області протиправною;

- зобов`язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню постанови Кіровського районного суду від 03.10.2018 року №203/3248/18 в частині конфіскації товарів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.10.2019 державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з пропуском строку пред`явлення до примусового виконання постанови Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 13.12.2018. На думку позивача, ним не було пропущено строк звернення до примусового виконання виконавчого документа, оскільки виконавчий документ - постанова Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2018 тричі пред`являлась митницею до примусового виконання, однак відповідачем приймались повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу. З посиланням на приписи частин 4 та 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» вважає, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривався, та з моменту його повернення у зв`язку з неможливістю його виконання, строк був поновлений.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 адміністративну справу №160/11233/19 передано на розгляд до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська.

Не погодившись з вказаною ухвалою, представником Дніпровської митниці Держмитслужби була подана апеляційна скарга.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку Дніпропетровською митницею Держмитслужби строку на апеляційне оскарження.

02 квітня 2020 року справа №160/11233/19 надійшла до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.04.2020 адміністративну позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 15 квітня 2020 року о 14 год. 00 хв.

Ухвалою від 27.04.2020 адміністративну справу передано за підсудністю на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

18 травня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №160/11233/19 з Кіровського районного суду м.Дніпропетровська та передана для розгляду головуючому судді Тулянцевій І.В. 19.05.2020.

Ухвалою суду від 22.05.2020 справу прийнято до провадження судді Тулянцевої І.В., ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених статтями 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, судове засідання призначено на 01 червня 2020 року о 09:00 год.

01 червня 2020 року у судовому засіданні оголошена перерва до 10.06.2020 до 11:00 год.

Ухвалою суду від 10.06.2020 клопотання представника позивача про заміну сторін правонаступниками - задоволено. Замінено позивача його правонаступником - Дніпровська митниця Держмитслужби. Замінено відповідача його правонаступником - Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Ухвалою суду від 10.06.2020 зобов`язано Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду: завірені належним чином матеріали щодо розгляду заяв Дніпропетровської митниці ДФС від 09.04.2019, 02.07.2019, 15.10.2019 про примусове виконання постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 203/4061/18 від 13.12.2018, в тому числі документи, що підтверджують дати отримання виконавчою службою вказаних заяв (витяги із журналів вхідної кореспонденції).

У судовому засіданні 10.06.2020 оголошена перерва до 17.06.2020 до 10:00 год.

17 червня 2020 року відповідачем до суду подано відзив на позов, в якому державний виконавець зазначив, що до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно -Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на примусове виконання тричі від позивача надходила постанова №203/4061/18 від 13.12.2018, видана Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, про конфіскацію предметів правопорушення згідно з протоколом про порушення митних правил №0265/11000/18 від 26 липня 2018 року. Державним виконавцем Ващинською М.М. на підставі частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з тим, що: у виконавчому документі відсутні відомості про місцезнаходження конфіскованого майна (повідомлення від 18.04.2019); у зв`язку з пропуском встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання (повідомлення від 15.07.2019, 24.10.2019). Оскільки, стягувач не скористався своїм правом на оскарження рішень державного виконавця, оформлених повідомленнями від 18.04.2019 та 15.07.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, державним виконавцем не допущено порушення вимог чинного законодавства. З урахуванням наведеного, просять у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні оголошена перерва до 23.06.2020 до 08:30 год.

23 червня 2020 року сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Частиною 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 КАС України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №203/4061/18 від 13 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано винною в порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у сумі 681 206,45 грн. з конфіскацією предметів правопорушення згідно з протоколом про порушення митних правил № 0265/11000/18 від 26 липня 2018 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.02.2019 у справі № 203/4061/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2018 року, відносно ОСОБА_1 - залишено без змін.

16 квітня 2019 року до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (правонаступником якого являється - Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно -Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)) засобами поштового зв`язку (зареєстровано в Журналі реєстрації загальної вхідної кореспонденції Дніпровського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області за вх. №4560) надійшла заява Дніпропетровської митниці ДФС (правонаступником якої являється - Дніпровська митниця Держмитслужби) (вих. №882/10/04-50-20-02 від 09.04.2019) щодо примусового виконання постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №203/4061/18 від 13.12.2018.

18 квітня 2019 року державним виконавцем Ващинською М.М. прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що у виконавчому документі відсутні відомості про місцезнаходження конфіскованого майна, тобто, не визначено особу, яка являється зберігачем майна, яке підлягає конфіскації.

Доказів оскарження вказаного повідомлення до суду не надано.

03 липня 2019 року позивачем на адресу відповідача повторно направлена заява (вих. №1602/10/04-50-20-02 від 02.07.2019) щодо примусового виконання постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №203/4061/18 від 13.12.2018, яка надійшла до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та зареєстрована в Журналі реєстрації загальної вхідної кореспонденції Дніпровського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області 10.07.2019 за вх. №8660.

Повідомленням державного виконавця Ващинської М.М. від 15.07.2019 виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до вказаного повідомлення виконавчий документ не може бути прийнятий до виконання у зв`язку з пропущеним строком пред`явлення до примусового виконання, а саме: строк пред`явлення до виконання переривається на період пред`явлення виконавчого документа, оскільки постанова № 203/4061/18 від 13.12.2018 року пред`являлась до виконання 16.04.2019 року, а 18.04.2019 року виконавчий документ повернуто стягувачеві без прийняття до виконання, тому строк подовжується на три дні, тобто постанова набрала чинності 05.02.2019 року, строк пред`явлення до виконання до 08.05.2019 року. Вищезазначене повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання, стягувачем не оскаржувались в порядку та строки визначені законодавством. Також, повторно наголошено стягувачеві, який в своїй заяві посилається на ч. 2 ст. 541 Митного кодексу України, а саме: у разі неможливості конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, з осіб, які вчинили порушення митних правил, державним виконавцем за рішенням суду в установленому законом порядку може стягуватися вартість цих товарів, транспортних засобів. Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: державний виконавець має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; але ч. З ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» чітко регламентовано в яких випадках державний виконавець звертається до суду щодо заміни способу та порядку виконання, та має вичерпний перелік а саме: за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Дане рішення про конфіскацію майна, не передбачає вимоги, встановлені до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Додатково повідомлено, що відповідно до судової практики справа № 760/19937/18 від 09.11.2018 року розглянуто Солом`янським районним суд м. Києва, де стягувач, а саме Київська міська митниця ДФС самостійно у відповідності до ст. 541 Митного кодексу України, звернувся до суду про стягнення вартості конфіскованого товару, та судом винесено позитивне рішення, яке станом на 15.07.2019 року перебуває на виконанні в Дніпровському ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_2 вартості випущених в обіг товарів в розмірі 2719273,15 грн.

Позивачем не заперечується отримання вищевказаних повідомлень державного виконавця від 18.04.2019 та 15.07.2019.

Втретє постанова Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №203/4061/18 від 13.12.2018 була пред`явлена до виконання на підставі звернення Дніпропетровської митниці ДФС (вих. № 2459/10/04-50-20-02 від 15.10.2019) до начальника Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Дзіжка Р., яке надійшло до відповідача 21.10.2019, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції №13395.

24 жовтня 2019 року державним виконавцем Ващинською М.М. прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 2 частини 4 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що виконавчий документ не може бути прийнятий до виконання у зв`язку з пропущеним строком пред`явлення до примусового виконання, а саме: строк пред`явлення до виконання переривається на період пред`явлення виконавчого документа, оскільки постанова № 203/4061/18 від 13.12.2018 року пред`являлась до виконання 16.04.2019 року, а 18.04.2019 року виконавчий документ повернуто стягувачеві без прийняття до виконання, тому строк подовжується на три дні, тобто постанова набрала чинності 05.02.2019 року, строк пред`явлення до виконання до 08.05.2019 року. Вищезазначене повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання, стягувачем не оскаржувались в порядку та строки, визначені законодавством. Також, повторно вказано про визначені Законом України «Про виконавче провадження» випадки, в яких державний виконавець звертається до суду щодо заміни способу та порядку виконання, а також про судову практику у справі №760/19937/18, про що вже зазначалось у попередньому повідомленні від 15.07.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Звернуто увагу митного органу, що ним до примусового виконання заява не подавалась.

Не погоджуючись з вказаною відмовою відкрити виконавче провадження за заявою стягувача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб)- це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У відповідності до частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку визначено статтею 12 Закону №1404-VIII .

Так, у відповідності до частин 1 та 2 статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Частиною 4 статті 12 Закону №1404-VIII передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Аналогічні приписи були закріплені і частиною третьою статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).

Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2018 року (справа № 727/1256/16-ц), аналізуючи положення статей 22, 23, 47 Закону № 606-XIV, дійшла висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Тобто після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення, і час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Отже, з аналізу статті 12 Закону №1404-VIII та практики Верховного Суду слідує, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а тому згідно з частиною 1 статті 12 Закону №1404-VІІІ становить три місяці. Час, що минув до переривання вказаного строку, не зараховується.

Тобто, після переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання, перебіг строку починається знову, з наступного дня після повернення виконавчого документу стягувачу.

Судом встановлено, що вперше позивач звернувся до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження 09.04.2019, тобто, в межах тримісячного строку, проте повідомленням від 18.04.2019 повернуто виконавчий документу стягувачу без прийняття до виконання.

Таким чином, стягувач мав право повторно пред`явити виконавчий лист до виконання в межах тримісячного строку, початком якого є фактична дата з наступного дня після повернення виконавчого документа, в даному випадку 18.04.2019.

03.07.2019 стягувач звернувся повторно із заявою про примусове виконання Кіровського районного суду від 03.10.2018 року №203/3248/18, тобто в межах тримісячного строку, однак повідомленням від 15.07.2019 повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання.

З дня повернення виконавчого документу стягувачу, а саме з 15.07.2019 поновився строк його пред`явлення, який згідно з частиною 1 статті 12 Закону №1404-VIII, становить три місяці.

Отже, повторне звернення позивача 16.10.2019 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відбулось в межах поновленого тримісячного строку.

Відтак, повідомлення від 24.10.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з пропущенням встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання прийнято державним виконавцем всупереч приписам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки строк переривався пред`явленням виконавчого документу до виконання.

З урахуванням наведеного, суд не погоджується з твердженням відповідача щодо пропуску митним органом строку пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання, про які зазначено у повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 24.10.2019 року, оскільки матеріалами справи вказані обставини спростовані.

Також, суд критично ставиться до позиції відповідача щодо необхідності звернення митного органу до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, оскільки необхідність у такому зверненні може виникати після відкриття виконавчого провадження та у зв`язку із наявністю обставин, що ускладнюють виконання судового рішення. Між тим, виконавче провадження по виконанню рішення Кіровського районного суду від 03.10.2018 року №203/3248/18 не відкрито, у зв`язку із чим, такі вимоги є передчасними.

Щодо тверджень відповідача про відсутність в поданому митним органом пакеті документів заяви про прийняття до примусового виконання виконавчого документа - рішення Кіровського районного суду від 03.10.2018 року №203/3248/18, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Пунктом 3 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) передбачено, що заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих з боржника грошових сум (у разі виконання рішення про стягнення коштів); реквізити рахунку, відкритого у банку або в іншій фінансовій установі, для отримання стягнутих з боржника грошових сум (за наявності). У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо). До заяви про примусове виконання рішення, яку подає представник стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження. На кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувач подає окрему заяву про примусове виконання рішення.

Як вбачається з тексту звернення позивача від 15.10.2019 року (вх. № 13395 від 21.10.2019) до начальника Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, митним органом зазначено всі необхідні відомості щодо виконавчого документу про які зазначено в п. 3 Розділу III Інструкції № 512/5. Також, до звернення додані всі необхідні документи, достатні для прийняття рішення виконавцем про відкриття виконавчого провадження. Та обставина, що в самому зверненні митного органу відсутня назва документу - «заява» не свідчить про те, що звертався позивач саме із заявою про примусове виконання рішення суду.

Як вбачається з прохальної частини позову, позивач просить визнати бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області протиправною.

Між тим, саме повідомлення від 24.10.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є рішенням, яким були порушені права та інтереси Дніпровської митниці Держмитслужби з боку відповідача.

Частиною 2 статті 9 КАС України закріплено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

З метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача у спірних відносинах, суд вважає за необхідне викласти резолютивну частину рішення відмінну від прохальної частини позову, при цьому не вважає це виходом за межі позовних вимог.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрити виконавче провадження в частині конфіскації товарів, суд зазначає, що у відповідності до приписів Закону №1404-VIII, право вирішувати питання про прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження належить до компетенції органів державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Зважаючи, що вирішення питання щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом належить до виключної компетенції відповідача, та не належить до компетенції адміністративного суду, отже, суд не повноважний перебирати функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, та зобов`язувати його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, а тому, суд відмовляє у задоволенні вказаної позовної вимоги.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи те, що в даному випадку судом встановлено протиправність прийняття відповідачем повідомлення від 24.10.20119 та приймаючи до уваги той факт, що повноваження щодо прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження належать до виключної компетенції відповідача у справі, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача в цьому випадку буде зобов`язання відповідача вирішити питання про прийняття постанови Кіровського районного суду м.Дніпропетровська у справі №203/4061/18 від 13.12.2018 до примусового виконання у порядку та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, буд.22, місто Дніпро, 49038; код ЄДРПОУ 43350935) до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське вул. Теплична, буд.2; код ЄДРПОУ 34919031) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання винити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ващинської Марини Миколаївни від 24.10.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання щодо примусового виконання постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №203/4061/18 від 13.12.2018 про конфіскацію предметів правопорушення.

Зобов`язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), з урахуванням висновків суду у цій справі, вирішити питання про прийняття постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №203/4061/18 від 13.12.2018 про конфіскацію предметів правопорушення до примусового виконання у порядку та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева