Рішення № 89966717, 22.06.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/4650/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Державної установи «Ковельська виховна колонія» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Державна установа «Ковельська виховна колонія» (надалі – ДУ «Ковельська ВК», позивач) звернулася з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №0005395233 від 27.01.2020 року та зобов`язання здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення № 0005395233 від 27.01.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, винесеного ГУ ДПС у Волинській області, до ДУ «Ковельська ВК» було застосовано штраф у розмірі 284 200,38 грн. та нараховано пеню у розмірі 42 474,06 грн. за період з 22.10.2019 до 20.11.2019.

Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при внесенні бухгалтером позивача в ручному режимі даних до таблиці 4 (Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами) для подачі установою звіту за вересень місяць 2019 року від 03.10.2019 року було допущено технічну описку внаслідок чого було збільшено єдиний внесок, що підлягає сплаті, проте вказана помилка була виправлена позивачем самостійно.

На підставі наведеного просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач 06.05.2020 року подав відзив у якому вказав, що контролюючим органом правомірно сформовано оскаржуване рішення, а відтак просив суд в позові відмовити повністю.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області винесено рішення № 0005395233 від 27.01.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до ДУ «Ковельська ВК» у розмірі 284 200,38 грн. та нараховано пеню у розмірі 42 474,06 грн. за період з 22.10.2019 до 20.11.2019.

Не погоджуючись з рішенням № 0005395233 від 27.01.2020 року, установа оскаржила його в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.?

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги за вих. № 824/6/99-00-08-06-01-06 від 03.03.2020 року позивачу відмовлено у задоволенні скарги, рішення ГУ ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій залишено без змін та роз`яснено право оскарження прийнятого рішення в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VІ (далі - Закон №2464-VI) та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженою постановою Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч. 7 ст. 9 Закону № 2464-VІ єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

У відповідності до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим періодом є календарний місяць, а для фізичних осіб - підприємців базовим звітним періодом є рік.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ базою для нарахування єдиного внеску є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п. 1 розділу 4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 р. за №460/26905 (далі - №435), звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.09.2019 року відповідно до документу № 41 (нарахування за вересень) особам рядового та начальницького складу установи було нараховано грошове забезпечення на загальну суму 806 217,20 гривень, з якого утримано єдиного внеску всього на суму 177 367,82 гривень.

Згідно платіжного доручення № 478 від 18.09.2019 року вказана сума нарахованого єдиного внеску (177 367,82 грн.) була перерахована ДУ «Ковельська ВК» на банківські реквізити відповідача в Державній казначейській службі України з призначенням платежу: КПКВК 3601020КЕКВ 2120; нар. ЄВ 22 % на гр.заб. за вересень 2019 року (проведено банком 19.09.2019).

При цьому, при внесенні бухгалтером в ручному режимі даних до р. 2. (Сума грошового забезпечення, на яку нараховується єдиний внесок, та додаткової бази нарахування, усього (р 2.1. + р. 2.2.)) Розділу 1 Таблиці 4. Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суми грошового забезпечення та на суми допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами для подачі установою Звіту за вересень місяць 2019 року від 03.10.2019 року було допущено технічну описку і в необхідне число « 806 217,20» було помилково добавлено «0», що призвело до відображення невірного числа « 8 062 017,20». Це в свою чергу призвело до автоматичного збільшення значення р. З (Нараховано єдиного внеску, усього (р 3.1. + р. 3.2.)) даної Таблиці до « 1 773 643,78» замість необхідного в нашому випадку « 177 367,82».

Виявивши дану помилку уже після надіслання звіту та Таблиці 4. зокрема, зважаючи на відсутність можливості внесення уточнень (коригувань) саме до даної таблиці, бухгалтерською службою позивача вчинялись відповідні дії для виправлення вказаної описки шляхом опису змісту помилки при неодноразовій повторній подачі Таблиці 4. до Звіту за жовтень місяць 2019 року, а саме. 05.11.2019 (згідно квитанції № 1 документ не прийнято), 06.11.2019 (згідно квитанції № 1 документ не прийнято) та 11.11.2019 (згідно квитанції № 2 документ було прийнято), однак при розгляді та звірці звітних даних було встановлено, що виправлення помилки шляхом зазначення числа, на яке необхідно зменшити єдиний внесок (1 596 276,00), було внесено до р. 5 (Сума, на яку зменшено єдиний внесок у зв`язку з виправленням помилки, допущеної у попередніх звітних періодах (р 5.1. + р. 5.2.)) Розділу II (що стосується нарахування допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами) Таблиці 4. замість необхідного внесення даних до р. 5 Розділу І Таблиці 4.

19.11.2019 року позивачем було повторно сформовано та подано Таблицю 4. до Звіту за жовтень місяць 2019 року (згідно квитанції № 2 документ було прийнято), в якій в р. 5 (Сума, на яку зменшено єдиний внесок у зв`язку з виправленням помилки, допущеної у попередніх звітних періодах (р 5.1. + р. 5.2.)) Розділу І було вказано суму, на яку необхідно зменшити єдиний внесок зазначений в попередньому періоді (1 596 276,00) та описано зміст помилки - «у вересні помилково збільшена сума ГЗ (8062017,20=ЄСВ-1773643,78), треба 806217,20 = ЄСВ-177367,78», чим допущену помилку у попередніх періодах було повністю виправлено.

Таким чином, позивачем у Звіті за вереень 2019 року допущено механічну помилку, а саме помилково завищено єдиний внесок, який підлягає сплаті.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач виходив з того, що відомості зазначені позивачем у Звіті за вересень 2019 року є достовірними, а тому сплаті підлягає сума єдиного внеску, яка в ньому зазначена у встановлені законом строки.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення №0005395233 від 27.01.2020 року підлягає скасуванню з огляду на наступне.

В період, з якого у суб`єкта господарювання виникає обов`язок нарахувати єдиний внесок є не факт складання (подання) звіту, а факт нарахування заробітної плати (грошового забезпечення), і базою нарахування є нарахована заробітна плата, яка обчислюється на підставі бухгалтерських документів, а не даних Звіту по єдиному внеску.

Таким чином, позивач належним чином виконав вимоги Закону № 2464-VІ щодо своєчасного нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а допущена ним помилка при формуванні Звіту вчинена вже після нарахування та сплати єдиного внеску.

Відповідно до пункту 11 статті 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; 3) за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску; 4) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 5) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум; 6) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Відповідно до пункту 15 статті 25 вказаного вище закону, рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не повідомив у цей строк орган доходів і зборів про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем було повідомлено відповідача про допущену помилку у Звіті за вересень 2019 року ще 19.11.2019 року, а також позивачем вживалися заходи щодо виправлення вказаної помилки. Також позивачем сплачено зазначену у Звіті за вересень 2019 суму єдиного внеску, що підтверджується дослідженим судом платіжними дорученнями.

Однак, вказані обставини відповідачем при формуванні та надсиланні позивачу оскаржуваного рішення не були враховані.

Обов`язок нарахувати єдиний внесок є не факт складання (подання) звіту, а факт нарахування заробітної плати (грошового забезпечення), і базою нарахування є нарахована заробітна плата, яка обчислюється на підставі бухгалтерських документів, а не даних Звіту по єдиному внеску, позивач належним чином виконав вимоги Закону № 2464-VІ щодо своєчасного нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а допущена ним помилка при формуванні Звіту вчинена вже після нарахування та сплати єдиного внеску.

Суд визнає, що підставами застосування штрафу та нарахування пені, є невиконання платником єдиного внеску обов`язку щодо несплати (несвоєчасної) сплати єдиного внеску. Об`єктом застосування фінансових санкцій є сума несплаченого або несвоєчасно сплаченого єдиного внеску, відсутність у межах спірних відносин обов`язку сплати виключає застосування санкцій. Зменшення абсолютного до сплати значення за звітом внаслідок допущеної помилки не посвідчує сплату (несплату), перерахування (неперерахування) єдиного внеску, виключає склад правопорушення та як наслідок цього застосування штрафу та нарахування пені.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року по справі №806/230/17.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0005395233 від 27.01.2020 року, яке складено ГУ ДПС у Волинській області на загальну суму 326 674,44 грн. прийнято відповідачем без врахуванням всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника податків суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (пункт 60.5 статті 60 ПК України).

Відповідно до статей 59, 60 ПК України Наказом Міністерства фінансів України затверджено Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків від 30.06.2017 року за №610. Розділом VI якого передбачено, що податкова вимога вважається відкликаною: у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі; з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування податкової вимоги; з дня надходження до платника податків податкової вимоги, яка містить зменшену контролюючим органом або за рішенням суду, що набрало законної сили, суму податкового боргу, визначену в раніше направленій податковій вимозі; у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.

Також, суд зазначає, що згідно до приписів статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Приписами статті 72 ПК України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Згідно з статті 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок), який затверджено наказом Міністерством фінансів України від 07.04.2016 року № 422.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої розділу 6 Порядку встановлено, що первинними документами, на підставі яких в інтегрованій картці платника здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені/суми єдиного внеску за результатами судового оскарження).

Таким чином, вказаний Порядок зобов`язує податковий орган відобразити у інтегрованій картці платника податків, зменшення суми податкового боргу у розмірі, який вона прагнула скасувати в судовому порядку з урахуванням штрафів та пені, на підставі судового рішення, яке встановлює відсутність такого податкового боргу.

Суд зауважує, що ПК України та вказаним Порядком не передбачено застережень щодо необхідності прямого судового зобов`язання для податкового органу здійснити дії щодо анулювання або списання податкового боргу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що скасування рішення про застосування штрафних санкцій є належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, а тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника податків.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи, що суд задовольняє позов частково, а в ньому вимогу майнового характеру повністю, тому на користь позивача необхідно стягнути пропорційно до задоволення позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 4900,20 грн., сплачений згідно з квитанцією №68 від 15.04.2020 року в розмірі 4 900,20 грн.

Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області № 0005395233 від 27.01.2020 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Державної установи «Ковельська виховна колонія» судовий збір у розмірі 4 900,20 грн. (чотири тисячі дев`ятсот гривень 20 копійок).

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Державна установа «Ковельська виховна колонія» (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Шевченка, будинок 20, код ЄДРПОУ 08562677).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич