Рішення № 89966703, 23.06.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року ЛуцькСправа № 140/6090/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із позовом до Управління Держпраці у Волинській області (далі – відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 06 квітня 2020 року №ВЛ-33/1647/АВ/ТД/ФС.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акта інспекційного відвідування від 29 січня 2020 року № ВЛ33/1647/АВ щодо порушень ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, уповноваженою посадовою особою Управління Держпраці у Волинській області винесено постанову від 06 квітня 2020 року №ВЛ-33/1647/АВ/ТД/ФС про накладення штрафу в сумі 141 690 грн 00 коп. Позивач вказує, що з його боку відсутні порушення законодавства про працю, які вказані в акті інспекційного відвідування, так як не було допущено порушень приписів частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, оскільки у нього з громадянином ОСОБА_2 існували цивільно-правові відносини, на які не поширюються вимоги трудового законодавства.

Так, цивільно-правовий договір між ФОП ОСОБА_1 та фізичною особою укладався для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання певних результатів праці. У зв`язку з досягненням зазначеної мети взаємовідносини між замовником та виконавцем припинилися. Укладені угоди не містять обов`язку виконавця бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, обов`язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу тощо.

Крім того, позивач зазначає, що у разі наявності в його діях складу діяння яке можливо кваліфікувати як порушення закону про працю, то до останнього слід застосовувати положення статті 265 Кодексу законів про працю України в редакції, яка діяла на момент винесення постанови про накладення штрафу, призначивши покарання в межах санкції статті у виді попередження.

З наведених підстав вважає, що постанова Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06 квітня 2020 року №ВЛ-33/1647/АВ/ТД/ФС винесена за результатами розгляду справи про накладення штрафу, на підставі акта інспекційного відвідування від 29 січня 2020 року № ВЛ33/1647/АВ, є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позов від 05 травня 2020 року за № 1549/05-02 відповідач його вимог не визнав, мотивуючи тим, що ФОП ОСОБА_1 в період з 01 жовтня 2019 року по 01 листопада 2019 року допущено до роботи без укладення трудового договору та повідомлення органів ДФС громадянина ОСОБА_2 , чим порушено вимоги частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, за що абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність у вигляді штрафу, а відтак постанова Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу від 06 квітня 2020 року №ВЛ-33/1647/АВ/ТД/ФС прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законною та обґрунтованою. Просив в задоволенні позову відмовити.

У поданій до суду відповіді на відзив від 10 червня 2020 року позивач підтвердив власну правову позицію, не погодившись із доводами протилежної сторони.

Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку, має право на здійснення наступних видів діяльності: вантажний автомобільний транспорт; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля.

Відповідно до витягу з Реєстру платників єдиного податку, місцем провадження господарської діяльності позивача є село Гірка Полонка Луцького району Волинської області.

На підставі повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю (лист Головного управління Національної поліції у Волинській області від 24 грудня 2019 року №1293-1/24/3-19) наказом Управління Держпраці у Волинській області від 15 січня 2020 року № 3-і наказано організувати здійснення інспекційного відвідування, зокрема, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

Так, в період з 22 січня 2020 року по 29 січня 2020 року, на підставі наказу від 15 січня 2020 року № 3-і, направлення на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування від 15 січня 2020 року № 3, посадовими особами Управління Держпраці у Волинській області було проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 щодо додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування від 29 січня 2020 року № ВЛ33/1647/АВ.

Під час інспекційного відвідування встановлено наступне.

За інформацією Головного управління Національної поліції у Волинській області по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 26 жовтня 2019 року, згідно протоколу допиту свідка ФОП ОСОБА_1 , з 01 жовтня 2019 року в нього проходив стажування ОСОБА_2 на посаді водія і слюсаря транспортного засобу, яке оформлене наказом.

Згідно наданих документів, а саме, наказів по особовому складу, звіту ЄСВ за жовтень 2019 року форми Д4, повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу та табелів обліку робочого часу, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 26 жовтня 2019 року ОСОБА_2 в офіційних трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 не перебував, трудовий договір не укладав.

Таким чином, перевіркою встановлено що ФОП ОСОБА_1 допустив до роботи працівника ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин, чим порушив вимоги частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України.

06 квітня 2020 року тимчасово виконуючий обов`язки начальника Управління Держпраці у Волинській області, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 29 січня 2020 року № ВЛ33/1647/АВ, виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ВЛ-33/1647/АВ/ТД/ФС, згідно з якою накладено на позивача штраф в сумі 141 690 грн 00 коп.

Проаналізувавши зібрані та досліджені в ході судового розгляду справи докази, суд дійшов до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (далі – Порядок № 823).

Пунктом 2 Порядку № 823 визначено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно із підпунктом 5 пунктом 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин.

Пунктом 10 Порядку № 823 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Обставини, які б свідчили про порушення суб`єктом владних повноважень вимог чинного законодавства при проведенні перевірки додержання позивачем законодавства про працю судом не встановлено.

Згідно із абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент виявлення порушення) юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частина перша статті 3 Кодексу законів про працю України передбачає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із статтею 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що працівник може бути допущений до роботи лише після укладення трудового договору та відповідно його реєстрації в органах Державної фіскальної служби.

Матеріалами справи підтверджується, що оскаржуваною постановою тимчасово виконуючого обов`язки начальника Управління Держпраці у Волинській області від 06 квітня 2020 року №ВЛ-33/1647/АВ/ТД/ФС на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 141 690 грн 00 коп.

Згідно з цією постановою позивачем порушено вимоги частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України щодо допуску до роботи працівника ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин.

Крім того, з наказу №1 від 01 жовтня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 проходив стажування на посаді водія автотранспортного засобу та слюсаря з ремонту автомобілів.

Відповідно до частин першої, другої статті 29 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року №5067-VI студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час. Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов`язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій. Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України. Строк стажування за договором не може перевищувати шести місяців. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки. Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом працівника підприємства, установи, організації, який має стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як три роки.

Умови та порядок проходження стажування визначені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2013 року №20.

Згідно із статтею 26 Кодексу законів про працю України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем ні під час проведення інспекційного відвідування, ні в процесі розгляду справи не надано жодних доказів на підтвердження обставин щодо укладення договору про професійне навчання найманого працівника, наказу про організацію стажування, програму стажування, будь-які інші документи, що підтверджують врегулювання відносин між роботодавцем і стажистом відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».

В зауваженнях до акту інспекційного відвідування від 29 січня 2020 року № ВЛ33/1647/АВ та в позовній заяві ФОП ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 перебував з ним у цивільно-правових відносинах та на підставі договору від 01 жовтня 2019 року №31/10/19 в період з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року здійснив ремонт вантажного автомобіля, за що на підставі акта здачі-приймання робіт від 31 жовтня 2019 року, платіжними дорученнями від 30 січня 2020 року №№86, 87, 88, 89 йому виплачено 5 200 грн 00 коп.

Водночас, суд не бере такі доводи позивача до уваги, оскільки вони спростовуються доказами наявними у матеріалах справи та дослідженими судом, а саме: актом інспекційного відвідування від 29 січня 2020 року № ВЛ33/1647/АВ; протоколом додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 20 грудня 2019 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_1 від 20 листопада 2019 року, характеристикою слюсаря з ремонту автомобілів ОСОБА_2 від 20 грудня 2019 року, наказом №1 від 01 жовтня 2019 року «Про прийом на стажування ОСОБА_2 ».

Отже, враховуючи вищенаведені обставини у сукупності, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку правовідносини між позивачем та громадянином ОСОБА_2 носили ознаки трудових відносин між роботодавцем та найманим працівником, при цьому, дії позивача щодо не укладання трудового договору перешкоджали реалізації працівниками права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

Інші доводи позивача та його представника не спростовують встановленні в ході інспекційного відвідування порушення трудового законодавства допущеного позивачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06 квітня 2020 року №ВЛ-33/1647/АВ/ТД/ФС, прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, є законною та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити.

Крім того, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, сплачений при поданні позову судовий збір не підлягає стягненню з відповідача та залишається за позивачем.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Кодексу законів про працю України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 39810267) про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з врахуванням вимог пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Я. Ксензюк