Рішення № 89965424, 16.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2020Справа № 910/4366/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХНОЛОГІЯ ГРУП"

про стягнення 264 000, 00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХНОЛОГІЯ ГРУП" (далі-відповідач) про стягнення збитків у сумі 264 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не вжито заходів з реєстрації податкових накладних, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит і до настання збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

23.04.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХНОЛОГІЯ ГРУП" надійшла заява про продовження строків подання відзиву (також була надіслана 21.04.2020 на електронну пошту суду), в якій відповідач просить суд продовжити строк подання відзиву на позовну заяву Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування збитків на строк дії карантину (надіслана засобами поштового зв`язку - 21.04.2020).

27.05.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідач склав та направив через «Автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів», версія 2.3.1.21 до ДФС України податкові накладні для їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, проте центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику було безпідставно зупинено реєстрацію вищевказаних податкових накладних на підставі контролюючого органу. Крім того, відповідач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХНОЛОГІЯ ГРУП" було вчинено дії для відновлення реєстрації податкових накладних, проте 03.12.2019 відповідачем було отримано рішення ДПС у м. Києві про відмову у реєстрації вищезазначених податкових накладних.

03.06.2020 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач податкові накладні на сплачені Акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" суми не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є порушенням вимог чинного законодавства та умов договору.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яке перейменоване на Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХНОЛОГІЯ ГРУП" (далі - постачальник) укладено договір поставки № 2018/п/ОО/1764, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар згідно з додатками-специфікаціям за цінами, що є звичайними, справедливими, ринковими, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і оплатити його вартість на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 4.1. договору, ціна товару становить грошову суму, виражену в національній валюті України, зазначену в специфікації на відповідний товар.

Згідно п. 5.2. договору, оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником на умовах і в терміни, зазначені в додатках-специфікаціях до договору. Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

За умовами п. 6.1. договору, постачальник надає покупцеві (його представнику) на товар, що поставляється у відповідності з договором, такі документи:

- рахунки-фактури на товар,

- сертифікат якості підприємства-виготовлювача / копія завірена постачальником,

- податкову накладні, складені в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зарегістрованную в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі передоплати, податкові накладні надаються в 3-х денний термін з моменту здійснення передоплати;

- копія витягу з реєстру плательшіка податку на додану вартість / копія свідоцтва про реєстрацію платника єдиного податку;

- витратні накладні.

Відповідно до п. 6.3. договору, зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними після надання постачальником документів, зазначених в п. 6.1. даного договору.

Згідно п. 8.6.1. договору, постачальник зобов`язується відшкодовувати в повному обсязі всі збитки покупця, які можуть виникнути у зв`язку з невизнанням податковими органами проведених операцій поставки належними (законними) у зв`язку з наявністю в ланцюзі контрагентів постачальника підприємств, які допустили вчинення податкового правопорушення, або вчинення податкового правопорушення самим постачальником, а також в разі неналежного оформлення постачальником первинних документів. Також постачальник зобов`язується відшкодовувати збитки в частині невизнаного ПДВ у зв`язку з порушеннями порядку виписки (реєстрації) податкової накладної, у разі якщо це призвело до позбавлення покупця права на податковий кредит.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2019 року. У випадку якщо у сторін на момент закінчення терміну дії договору залишаються невиконаними договірні зобов`язання і не задоволені законні вимоги, дія договору продовжується щодо таких зобов`язань до задоволення законних вимог. (п. 13.3. договору).

Відповідно до специфікації № 1 до договору поставки № 2018/п/ОО/1764 від 24.10.2018 сторони погодили товар, що поставляється за договором, а саме: насос ГРК (МК1392.00.000) 160/31, 5 без двигуна на рамі, з напівмуфтою під електродвигун, у кількості - 10 шт, загальна вартість 780 000, 00 грн в т.ч. ПДВ (20 % - 130 000, 00 грн).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 1 584 000, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000007 від 01.03.2019 на суму 264 000, 00 грн, № РН-0000008 від 07.03.2019 на суму 264 000, 00 грн, № РН-0000009 від 13.03.2019 на суму 132 000, 00 грн., № РН-0000010 від 15.03.2019 на суму 264 000, 00 грн., № РН-0000011 від 22.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № РН-0000012 від 23.03.2019 на суму 132 000, 00 грн., № РН-0000013 від 26.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № РН-0000014 від 27.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № РН-0000015 від 28.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств та виставленими рахунками-фактури на оплату № СФ-0000141 від 01.03.2019, № СФ-0000164 від 07.03.2019, № СФ-0000187 від 13.03.2019, № СФ-0000195 від 15.03.2019, № СФ-0000228 від 22.03.2019, № СФ-0000229 від 23.03.2019, № СФ-0000242 від 26.03.2019, СФ-0000245 від 27.03.2019, № СФ-0000246 від 28.03.2019,

За поставлений товар позивач розрахувався у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 6001311 від 15.04.2019 на суму 264 000, 00 грн, № 6001615 від 22.04.2019 на суму 264 000, 00 грн, № 6002255 від 06.05.2019 на суму 132 000, 00 грн., № 6002887 від 07.05.2019 на суму 264 000, 00 грн., № 6003809 від 24.05.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 6004248 від 30.05.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 6004268 від 30.05.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 6004274 від 30.05.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 6004290 від 30.05.2019 на суму 132 000, 00 грн.

Як зазначає позивач, із Єдиного реєстру податкових накладних позивачу стало відомо, що реєстрація податкових накладних № 2 від 01.03.2019 на суму 264 000, 00 грн, № 50 від 07.03.2019 на суму 264 000, 00 грн, № 76 від 13.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 80 від 15.03.2019 на суму 264 000, 00 грн, № 90 від 22.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 91 від 23.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 99 від 26.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 100 від 27.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 101 від 28.03.2019 на суму 132 000, 00 грн зупинена податковими органами на підставі пункту 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку» та запропоновано постачальнику надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до відповідача з претензією № 52-16/47 від 17.10.2019, в якій зазначив що на даний час податкові накладні № 2 від 01.03.2019, № 50 від 07.03.2019, № 76 від 13.03.2019, № 80 від 15.03.2019, № 90 від 22.03.2019, № 91 від 23.03.2019, № 99 від 26.03.2019, № 100 від 27.03.2019, № 101 від 28.03.2019 не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призводить до позбавлення позивача права на податковий кредит і до понесення збитків, у зв`язку з чим просив відповідача в добровільному порядку перерахувати позивачу суму збитків у розмірі 264 000, 00 грн протягом семи календарних днів з моменту отримання даної претензії, яка отримана відповідачем 30.10.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит і до понесення збитків у розмірі 264 000, 00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 2018/п/ОО/1764 від 24.10.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що за поставлений товар позивач розрахувався у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 6001311 від 15.04.2019 на суму 264 000, 00 грн, № 6001615 від 22.04.2019 на суму 264 000, 00 грн, № 6002255 від 06.05.2019 на суму 132 000, 00 грн., № 6002887 від 07.05.2019 на суму 264 000, 00 грн., № 6003809 від 24.05.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 6004248 від 30.05.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 6004268 від 30.05.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 6004274 від 30.05.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 6004290 від 30.05.2019 на суму 132 000, 00 грн.

Згідно п. 8.6.1. договору, постачальник зобов`язується відшкодовувати в повному обсязі всі збитки покупця, які можуть виникнути у зв`язку з невизнанням податковими органами проведених операцій поставки належними (законними) у зв`язку з наявністю в ланцюзі контрагентів постачальника підприємств, які допустили вчинення податкового правопорушення, або вчинення податкового правопорушення самим постачальником, а також в разі неналежного оформлення постачальником первинних документів. Також постачальник зобов`язується відшкодовувати збитки в частині невизнаного ПДВ у зв`язку з порушеннями порядку виписки (реєстрації) податкової накладної, у разі якщо це призвело до позбавлення покупця права на податковий кредит.

Однак, як зазначає позивач відповідач, в порушення ст. 201 ПКУ не зареєстрував належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 2 від 01.03.2019 на суму 264 000, 00 грн, № 50 від 07.03.2019 на суму 264 000, 00 грн, № 76 від 13.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 80 від 15.03.2019 на суму 264 000, 00 грн, № 90 від 22.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 91 від 23.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 99 від 26.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 100 від 27.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 101 від 28.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, оскільки реєстрацію податкових накладних було зупинено, що вбачається з Єдиного реєстру податкових накладних, у зв`язку з чим порушив вимоги п.8.6.1 Договору.

В свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що вказані податкові накладні були включені відповідачем до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість у податковій декларації за березень 2019 року, проте центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику було безпідставно зупинено реєстрацію податкових накладних та такі дії Державної податкової служби України наразі оскаржуються відповідачем в судовому порядку.

Крім того, відповідач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХНОЛОГІЯ ГРУП" було вжито заходів для відновлення реєстрації податкових накладних № 2 від 01.03.2019 на суму 264 000, 00 грн, № 50 від 07.03.2019 на суму 264 000, 00 грн, № 76 від 13.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 80 від 15.03.2019 на суму 264 000, 00 грн, № 90 від 22.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 91 від 23.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 99 від 26.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 100 від 27.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 101 від 28.03.2019 на суму 132 000, 00 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних шляхом подання відповідних пояснень та копій документів, проте 03.12.2019 відповідачем було отримано рішення Державної податкової служби України про відмову у реєстрації вищезазначених податкових накладних.

Проте, суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.

У відповідності до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

За приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Згідно п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Статтею 120-1.1. Податкового кодексу України визначено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) визначено вимоги щодо реєстрації або відмови у реєстрації податкових накладних при їх невідповідності вимогам податкового законодавства.

Відповідно до п. 15 вказаного Порядку, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Як зазначає відповідач, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику було безпідставно зупинено реєстрацію податкових накладних та такі дії Державної податкової служби України наразі оскаржуються відповідачем в судовому порядку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХНОЛОГІЯ ГРУП" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, на підтвердження чого надано копію позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХНОЛОГІЯ ГРУП", за результатами розгляду якої ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2020 у справі № 640/1285/20 відкрито провадження в адміністративній справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Проте, дослідивши вказану позовну заяву ТОВ "ПРОМТЕХНОЛОГІЯ ГРУП", суд зазначає, що відповідно до змісту позовної заяви та прохальної частини вбачається що Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХНОЛОГІЯ ГРУП" заявлено вимогу, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1293000/39725947 від 30.09.2019 та № 1292999/39725947 від 30.09.2019 про відмову в реєстрації податкових накладних № 36 від 2202.2019 та № 38 від 26.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані ТОВ "ПРОМТЕХНОЛОГІЯ ГРУП" податкові накладні № 36 від 22.09.2019 та № 38 від 26.02.2019, тобто оскаржуються дії пов`язані з відмовою у реєстрації податкових накладних № 36 від 2202.2019 та № 38 від 26.02.2019, в той час як спір у даній справі стосується податкових накладних № 2 від 01.03.2019 на суму 264 000, 00 грн, № 50 від 07.03.2019 на суму 264 000, 00 грн, № 76 від 13.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 80 від 15.03.2019 на суму 264 000, 00 грн, № 90 від 22.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 91 від 23.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 99 від 26.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 100 від 27.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 101 від 28.03.2019 на суму 132 000, 00 грн.

Таким чином, суд вважає безпідставним посилання відповідача на факт оскарження в судовому порядку дій Державної податкової служби України щодо зупинення реєстрації податкових накладних.

Крім того, як зазначає відповідач Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХНОЛОГІЯ ГРУП" було вжито заходів для відновлення реєстрації податкових накладних № 2 від 01.03.2019 на суму 264 000, 00 грн, № 50 від 07.03.2019 на суму 264 000, 00 грн, № 76 від 13.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 80 від 15.03.2019 на суму 264 000, 00 грн, № 90 від 22.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 91 від 23.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 99 від 26.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 100 від 27.03.2019 на суму 132 000, 00 грн, № 101 від 28.03.2019 на суму 132 000, 00 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних шляхом подання відповідних пояснень та копій документів, проте 03.12.2019 відповідачем було отримано рішення Державної податкової служби України про відмову у реєстрації вищезазначених податкових накладних.

Однак, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем в судовому порядку рішень Державної податкової служби України про відмову у реєстрації вищезазначених податкових накладних, як і відсутні докази звернення відповідача до суду з позовом про зобов`язання контролюючого органу здійснити реєстрацію податкових накладних № 2 від 01.03.2019, № 50 від 07.03.2019, № 76 від 13.03.2019, № 80 від 15.03.2019, № 90 від 22.03.2019, № 91 від 23.03.2019, № 99 від 26.03.2019, № 100 від 27.03.2019, № 101 від 28.03.2019.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання відповідача на приписи ст. 122 КАС України, оскільки станом на дату винесення рішення у даній справі шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду з позовом на дії Державної податкової служби України сплив, враховуючи що рішення Державної податкової служби України про відмову у реєстрації вищезазначених податкових накладних відповідач отримав 03.12.2019, а вказаний шестимісячний строк, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази реєстрації податкових накладних № 2 від 01.03.2019, № 50 від 07.03.2019, № 76 від 13.03.2019, № 80 від 15.03.2019, № 90 від 22.03.2019, № 91 від 23.03.2019, № 99 від 26.03.2019, № 100 від 27.03.2019, № 101 від 28.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, згідно п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) шкоди;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (Постанова Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року у справі №910/19489/14).

Відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відтак, суд зазначає, що однією із умов формування податкового кредиту покупцем є факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН. Відсутність такої реєстрації виключає можливість формування податкового кредиту за такою податковою накладною, а отже настанню збитків для позивача, як контрагента відповідача.

Тобто, згідно п. 198.6 ст. 198 ПКУ відсутність реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних не надає позивачу права на відображення суми податку у складі податкового кредиту, тому, зі спливом річного терміну (365 днів з квітня 2019) для усунення недоліків при реєстрації вищезазначених податкових накладних позивачу, завдано збитків на загальну суму 264 000, 00 грн. втраченого податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи що позивачем було сплачено відповідачу вартість товару разом з ПДВ, проте внаслідок бездіяльності відповідача відшкодування вказано ПДВ позивачу з бюджету стало неможливим, у зв`язку з чим право позивача на відшкодування податкового кредиту у сумі 264 000, 00 грн. вважається порушеним, а відтак останньому на вказану суму завдано збитки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, оскільки позивачем доведено причинно - наслідковий зв`язок між діями відповідача та понесеними позивачем збитками, а також належним чином обґрунтовано розмір заподіяних збитків.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 2018/п/ОО/1764 від 24.10.2018 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.201 Податкового кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 264 000, 00 грн. на відшкодування податкового кредиту позивача

Тож, позовні вимоги Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТЕХНОЛОГІЯ ГРУП" (вул. Звіринецька, буд. 63, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код - 39725947) на користь Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50026, ідентифікаційний код - 00191000) 264 000 (двісті шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. - збитків та 3 960 (три тисячі дев`ятсот шістдесят) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков