Рішення № 89965342, 16.06.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2020Справа № 910/2917/20За позовом Приватного підприємства «ВЄХ - 4000»

до Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС»

про стягнення 201 661, 75 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судового засідання Саницька Б.В.

представники учасників справи:

від позивача: Паньшин С.П.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «ВЄХ 4000» (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» (надалі - відповідач) про стягнення 201 661, 75 грн заборгованості, з яких 155 736, 00 грн сума основної заборгованості, 12 341, 02 грн 3% річних та 33 584, 73 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 530, 611, 625, 903 ЦК України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором №1/06/17-1 від 01.06.2017 про надання охоронних послуг, в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг за період з 01.06.2017 по 22.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2917/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 31.03.2020.

30.03.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив про безпідставність позовних вимог, оскільки охоронні послуги надавалися не в повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Засідання призначене на 31.03.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 судове засідання призначено на 19.05.2020.

16.04.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечував проти відзиву та просив задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідно до умов договору №1/06/17-1 від 01.06.2017, в разі виникнення зауважень щодо наданих послуг виконавцем, замовник має невідкладно повідомляти про недоліки наданих послуг. Разом з тим, як зазначає позивач, з боку відповідача за період надання послуг жодних зауважень не надходило. Крім того, акти, на посилається відповідач щодо недоліків та порушень роботи охоронних послуг, не направлялися на адресу позивача.

Засідання призначене на 19.05.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2020 судове засідання призначено на 16.06.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 16.06.2020 надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити, представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалою суду, направленою на адресу місцезнаходження, яка згідно зворотнього рекомендованого повідомлення почти була отримана 29.05.2020, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дійшов висновку, що неявка відповідача в судове засідання, якого було повідомлено своєчасно та належним чином про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 16.06.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2017 між позивачем (охоронне агентство або охорона) та відповідачем (замовником) укладений договір №1/06/17-1 (надалі-договір) про надання охоронних послуг, відповідно до умов якого охоронне агентство зобов`язується забезпечити недоторканість об`єкту охорони, що передається замовником під охорону згідно акту прийнятті об`єкту під охорону (Додаток № 4 до договору), а замовник зобов`язується щомісячно сплачувати охоронному агенству встановлену цим договором плату.

Відповідно до п. 2.2. договору, об`єкт, який передається під охорону визначається в дислокації, що є додатком до договору та його невід`ємною частиною.

Згідно із п.2.3. сторони домовились, що охорона об`єкта здійснюється у дні і години, вказані у дислокації (додаток №1 до договору), згідно інструкції по охороні об`єкта замовника (додаток №2), та додаткових інструкцій з урахуванням особливостей об`єкта, якщо вони є та погоджені сторонами. Система охорони, регламент несення служби на постах об`єкту та дислокація постів спільно визначається охоронним агентом та замовником.

Строк дії договору передбачено з 01.06.2017 року і до 31.05.2018 року. (п. 10.1. договору).

Порядок взаєморозрахунків узгоджений сторонами у розділі 7 договору, зокрема п. 7.3. передбачено, що загальна сума щомісячної плати складає 92 232,00 грн.

Згідно із п. 7.4. договору, оплата щомісячної суми договору, за перший місяць надання послуг протягом 10 календарних днів з моменту початку надання послуг з охорони, а в подальшому оплату щомісячної суми договору здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Відповідно до п. 7.5. договору охоронне агентство зобов`язане надати замовнику акти про надання охоронних послуг до 2 числа місяця, наступного за звітним. Замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів розглянути поданий акт та підписати його, або надати заперечення щодо викладеного в акті. У разі не підписання замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.

У пункті 5.5.1. договору сторони передбачили, що замовник у разі прострочення строків розрахунків, що встановлені цим договором, зобов`язаний сплатити виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

01.06.2017 на виконання своїх зобов`язань за договором, позивач прийняв від відповідача під охорону обумовлені домовленістю сторін об`єкти, що підтверджується актом прийняття об`єкту під охорону від 01.06.2017, який підписаний та скріплений печатками уповноважених представників сторін (а.с. 31).

22.07.2017 між сторонами було підписано та скріплено печатками акт прийняття об`єкту з під охорони, відповідно до якого позивач повернув відповідачу передані відповідно до договору приміщення (а.с. 34).

30.06.2017 позивачем було складено та направлено відповідачу для підписання акт надання послуг за червень 2017 року №3 на загальну суму 92 232,00 грн.

21.07.2017 позивачем було складено та направлено відповідачу для підписання акт надання послуг за липень 2017 року №6 на загальну суму 63 504, 00 грн.

Факт отримання вказаних актів підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с.65-68).

Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, відмовившись підписувати акти здачі-прийняття робіт та здійснювати оплату наданих відповідачу охоронних послуг за червень-липень 2017 року на загальну суму 155 736, 00 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині оплати наданих позивачем послуг за період червень-липень 2017 року в загальному розмірі 155 736, 00 грн стало підставою для нарахування за період з 11.06.2017 по 24.02.2020 3% річних у сумі 12 341, 02 грн і за період червень 2017 по січень 2020 року інфляційних втрат у сумі 33 584, 73 грн та для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, визнає факт укладення між сторонами договору, а також частково визнає заборгованість, а саме за червень у сумі 46 116, 00 грн та 31 752, 00 грн за липень, з підстав того, що позивач в червні-липні 2017 року забезпечив роботу лише половини всіх постів охорони. У зв`язку з чим відповідачем були складені «акти про порушення щодо умов договору №1/06/2017-1 від 01.06.2017», однак копії зазначених актів до відзиву відповідачем надані не були, а тому суд позбавлений можливості надати їм правому оцінку.

У зв`язку з наведеним, відповідач не здійснював оплати за договором в червні-липні 2017 року та не підписував акти приймання-передачі наданих охоронних послуг у відповідному періоді.

Отже, відповідачем всупереч приписів ст. 73, 74, 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів на підтвердження фактів неналежного виконання позивачем у період з червня по липень 2017 року взятих на себе зобов`язань за договором №1/06/17-1 про надання охоронних послуг приміщення.

Суд також звертає увагу, що під час підписання сторонами акту прийняття об`єкту з під охорони відповідачем жодних зауважень щодо якості наданих позивачем послуг з охорони викладено не було.

З наведених мотивів, враховуючи, що заперечення на акти наданих послуг складені відповідачем, які надані з відзивом не були направлені позивачеві та матеріали справи не містять доказів про направлення їх позивачу раніше (розрахункового документу про направлення), суд вважає за не можливе розцінювати їх як належний доказ порушення умов договору.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок основного боргу за договором за період з червня по липень 2017 року в загальному розмірі 155 736, 00 грн, який складається з суми боргу за надані охоронні послуги за червень 2017 року в розмірі 92 232,00 грн і за липень 2017 року в розмірі 63 504, 00 грн, та встановлено, що він відповідає відносинам, що склались між сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати наданих позивачем охоронних послуг за період з червня по липень 2017 року в сумі 155 736, 00 грн, доказів оплати наданих позивачем послуг відповідачем не надано, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині заявлених до стягнення 155 736, 00 грн основного боргу підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь 12 341, 02 грн 3% річних за період з 11.06.2017 по 24.02.2020 та 33 584, 73 грн інфляційних втрат за період червень 2017 по січень 2020 року.

У пункті 7.4. договору сторони погодили оплату щомісячної суми договору, за перший місяць надання послуг протягом 10 календарних днів з моменту початку надання послуг з охорони, а в подальшому оплату щомісячної суми договору здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Наведене свідчить, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за червень-липень 2017 року настав, а саме: за червень 2017 року - 10.07.2017, а за липень 2017 року - 10.08.2017

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 5.5.1. договору сторони передбачили, що замовник у разі прострочення строків розрахунків, що встановлені цим договором, зобов`язаний сплатити виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок 3% річних наданий позивачем, за загальний період з 11.06.2017 по 24.02.2020 у сумі 12 341, 02 грн суд встановив, що він є арифметично вірним, розрахованими згідно вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 12 341, 02 - 3 % річних підлягає задоволенню.

Крім цього, судом був здійснений перерахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період, за результатами якого суд погоджується із сумами нарахувань за період з червня 2017 року по січень 2020 року в загальній сумі 33 584, 73 грн, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 155 736, 00 грн основної заборгованості, 12 341, 02 грн 3% річних, 33 584, 73 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, cуд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» (03115, місто Київ, проспект Перемоги будинок 121 В, ідентифікаційний код 01200244) на користь Приватного підприємства «ВЄХ-4000» (02105, місто Київ, вулиця Тампере, будинок 12, ідентифікаційний код 41233628) 155736 (сто п`ятдесят п`ять тисяч сімсот тридцять шість) грн 00 коп. основної заборгованості, 12 341 (дванадцять тисяч триста сорок одну) грн 02 коп. 3% річних, 33 584 (тридцять три тисячі п`ятсот вісімдесят чотири) грн 73 коп. інфляційних втратта 3 024 (три тисячі двадцять чотири) грн 93 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 22.06.2020.

Суддя Я.А.Карабань