Ухвала суду № 89965064, 22.06.2020, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.06.2020 справа № 908/1532/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Левкут В.В., розглянувши матеріали

за позовом Приазовської селищної ради (72401, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Покровська, буд. 20, кв. 15)

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 18119,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приазовська селищна рада звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою (№ б/н від 01.04.2020) до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 181198,32 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2020 справу № 908/1532/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Дослідивши подану позовну заяву суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини). При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Так, в силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.

Згідно з ч. 3 ст. 22 названого Закону, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб`єктним складом.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно із п. 1, 15 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

Пунктом 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України визначено, що суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

З даною позовною заявою звернулось Приазовська селищна рада до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 181198,32 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 відповідно до Інформаційної довідки № 210256804 від 26.05.2020 є власником нежитлової будівлі загальною площею 116,01 кв. м., розташованої за адресою АДРЕСА_2. В червні 2013 року відповідач звернувся до Приазовської селищної ради з проханням надати в оренду земельну ділянку за вказаною адресою. За результатами розгляду заяви відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язано звернутися до ліцензійної землевпорядної організації із клопотання щодо організації робіт по відведенню земельної ділянки. Листами від 15.09.2017 та від 12.07.2018 відповідачу направлялись вимоги щодо усунення порушення. Відповіді від відповідача не надходило. За доводами позивача, оскільки з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею, сума 18119,32 грн. є безпідставно збереженими коштами за час користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Позивач вказує, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Звернення з даним позовом до господарського суду позивач жодним чином не пояснює. У преамбулі позову відповідач зазначений як фізична особа.

Таким чином, оскільки відповідачем у позовній заяві зазначено фізичну особу ОСОБА_1 , а даний спір не є таким, що виник з відносин, де фізична особа, яка не є підприємцем, може бути стороною в господарському суді, то наведене виключає можливість розгляду даної справи господарським судом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відтак, суд відмовляє у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.

При цьому, на виконання приписів частини 6 статті 175 ГПК України суд роз`яснює позивачу, що у такому суб`єктному складі спір між сторонами підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, тому повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Приазовській селищній раді у відкритті провадження у справі за позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 181198,32 грн. безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

2. Позовні матеріали повернути Приазовській селищній раді.

Додаток Приазовській селищній раді: позовна заява та документи, зазначені в ній як додатки, на 18 аркушах, в т. ч. оригінали: платіжне доручення № 1630 від 10.06.2020, фіскальний чек від 15.06.2020 та опис вкладення від 15.06.2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання (ст.ст. 175, 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала підписана 22.06.2020.

Суддя В.В. Левкут