Постанова № 8996425, 15.10.2008, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа №2«а»-19/2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2008 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Халаджи О.В.,

при секретарі Рибкіній Г.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 Г,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за

позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 праці та соціального захисту

населення Димитровської міської ради про стягнення недоотриманних сум на

оздоровлення та одноразової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2005-2008 роки та про стягнення недоотриманої суми однаразової допомоги інваліду 2-ї групи, в обґрунтування якого вказав, що він є інвалідом 2-ї групи та знаходиться на обліку в Димитровському управлінні праці та соціального захисту населення, до 3 липня 2006 року був інвалідом 3-ї групи. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому передбачена щорічна компенсаційна виплата на оздоровлення у розмірі, інваліду 3-ї групи - 4-х мінімальних заробітних плат, інваліду 2-ї групи 5-ти мінімальних заробітних плат, а також передбачено виплату одноразової допомоги у таких розмірах: інвалідам 2-ї групи - 45 минимальних заробітних плат, інвалідам 3-ї групи - 30 мінімальних заробітних плат, у разі, якщо у потерпілого змінюється група інвалідності внаслідок погіршення стану здоров'я, то йому повинно бути виплачено різницю від вже отриманої одноразової допомоги. Розмір мінімальної заробітної плати застосовується на момент виплати. Йому було сплачено на оздоровлення за 2005р. - 21, 50 грн., за 2006р. - 120 грн., за 2007р. - 120 грн., 2008р. - 120 грн. Таким чином за 2005р. йому було недоплачено: 262, 00 грн. х 4 - 21, 50 грн. = 1026, 50 грн.; за 2006р. - 375, 00 грн. х 5 - 120 = 1755 грн.; за 2007р.: 420, 00 грн. х 5 - 120 грн. = 1980 грн.; за 2008р. - 515, 00грн. х 5 - 120 грн. = 2455, 00 грн. Окрім цього, позивач вказує на те, що йому, як інваліду 3-ї групи було виплачено вищезазначену одноразову компенсацію у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, однак 03.07 2006 року йому було встановлено 2-гу группу інвалідності, згідно з чим він вважає, що відповідач повинен йому доплатити одноразову компенсацію у розмірі 15 минимальних заробітних плат. Як вказує позивач, відповідачем йому було сплачено у 2006 році одноразову компенсацію, однак у розмірі 94, 80 гривень, однак позивач вважає, що ця допомога повинна становити: 20415, бОлтривень (460*30=13800 и 460*15=6900), яку відповідач відмовляється сплатити йому добровільно. Також позивач вважає, що позивач повинен сплатити йому недосплачені суми на оздоровлення за період з 2002 року по 2005 року у розмірі 7815 гривень. Вказані суми просить стягнути з відповідача, всього загальна сума становить 21659 гривень 20 копійок.

У судовому засіданні позивач підтримав викладені у своєму позові вимоги Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала та пояснила суду, що позивач з 01.09.1993р. знаходиться на обліку у відповідача як отримувач компенсацій учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії. З 03.07.2006р. йому встановлено II групу інвалідності по захворюванню, яке пов'язане з виконанням обов'язків по ліквідації аварії на ЧАЕС. Тож позивач, згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі як інвалід III групи - 4-х мінімальних заробітних плат та як інвалід II групи - 5-ти мінімальних заробітних плат. Однак, згідно ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», роз'яснення порядку застосування Закону провадиться у порядку, визначеному КМУ, рішення якого є обов'язковими для виконання місцевими органами влади та ін. Згідно ст. 63 Закону України № 796-12 фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок державного бюджету. Згідно п.5 ч.1 ст. 4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти КМУ, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу України. Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених у ПКМУ від 26.07.1996р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 562 від 12.07.2005р., а саме: виплата щорічної допомоги на оздоровлення для інвалідів III групи у розмірі 21, 50 грн., а інвалідам II групи - в розмірі 26, 70 грн. Відповідно до ПКМУ № 562 від 12.07.2005р. для інвалідів III групи - 90 грн., а інвалідам II групи - 120 грн. Позивач за 2005-2007 роки отримав ці суми.

Тож позивач, згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», мав право на доплату одноразової компенсації у розмірі 15 минимальних заробітних плат, яка і була йому сплачена у 2006 році у розмірі 94, 80 гривень, згідно діючого законодавства, оскільки фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок державного бюджету. Всі ці виплати позивач отримав в повному обсязі і вони були здійснені до набуття чинності Рішення Конституційного Суду № 6-рп від 09.07.2007р., а тому відповідно до ст. 58 Конституції України, яка оголошує, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, відповідають вимогам чинного законодавства. Вищевказаним рішенням були визнані тільки норми восьми статей тільки Закону України про Держбюджет на 2007р., у тому числі відповідні норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи». Не має ніяких рішень щодо визнання недійсними вищевказаних постанов КМУ.

Також відповідно до п.37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006р.», дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати з метою приведення окремих норм законів у відповідність із Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.», немає ніякого рішення щодо визнання статей Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.» недійсними. Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суб'єкти публічного права мають право здійснювати свої повноваження в межах встановлених границь та повноважень. Тобто діє принцип «можна тільки те, що дозволено». Для публічного права характерний специфічний юридичний порядок «влади - підпорядкування», згідно якого управління повинно здійснювати точну реалізацію вказівок влади, а всі інші особи - підпорядкуватися їм. Повноваження відповідача визначені законом та носять імперативний характер. Згідно Положення про УПСЗН Димитровської міської ради, визначення розмірів вищезазначених виплат не входить до компетенції управління. Також відповідно до абз.14 п.4 Положення, управління забезпечує цільове використання бюджетних асигнувань, передбачених на соціальний захист населення. Згідно ст. 22 Бюджетного кодексу України, Головне управління праці та соціального захисту населення є головним розпорядником бюджетних коштів. УПСЗН Димитровської міської ради є розпорядником нижчого рівня (одержувачем). Головне управління - отримує бюджетні призначення, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів), відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює контроль за повнотою надходжень та витрачанням бюджетних коштів. Згідно ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витратами державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Конституція України не містить норм, які б встановлювали ієрархічну залежність одних законів від інших. Прийняті Верховною Радою України закони є актами рівної юридичної сили. Єдиним законом України, який Конституція України виокремлює серед інших - це закон про Державний бюджет. Зокрема, суттєві його відмінності полягають у тому, що згідно з Конституцією України цей закон приймається щорічно та має визначений термін, суб'єктом права законодавчої ініціативи щодо цього Закону є тільки КМУ. Крім цього, відповідною конституційною нормою чітко окреслено коло питань, які можуть бути врегульовані тільки цим законом. А саме, виключно законом про державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ч.2 ст. 95 Конституції України).

Представник відповідача ОСОБА_5 підтримала пояснення ОСОБА_3 та додала, що у разі задоволення судом позову, відповідач буде не в змозі виконувати в повній мірі свої зобов'язання перед іншими суб'єктами на отримання соціальної допомоги.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову у повному обсязі.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 01.09.1993 року був визнаний інвалідом III групи, а з 03.07.2006 року інвалідом II групи по захворюванню, яке пов'язане з виконанням обов'язків по ліквідації аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку у відповідача та отримав допомогу на оздоровлення за 2005р. у сумі 21, 50 грн.; за 2006р. - у сумі 120 грн.; за 2007р.

- у сумі 120 грн. та за 2008 р. - у сумі 120 грн. Вказані факти встановлені на підставі пояснень сторін, посвідчення, довідки відповідача (а.с. 6-8, 16-17). Відповідно до абз.З ч.4 ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам третьої групи у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, інвалідам другої групи у розмірі 4-ти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Згідно абзацу четвертого частини першої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам 2-ї групи одноразова компенсація виплачується у розмірі 45 минимальних заробітних плат, інвалідам 3-ї групи

- 30 мінімальних заробітних плат, у разі, встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Згідно ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам III групи передбачена щорічна виплата на оздоровлення у розмірі 21, 50 грн., а інвалідам II групи у розмірі 26, 70 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам III групи передбачена щорічна виплата на оздоровлення у розмірі 90 грн., інвалідам II групи - 120 грн. Відповідно до п.37 ст, 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006р.», дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати з метою приведення окремих норм законів у відповідність із Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.». Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р. визнаний неконституційним п.30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Виходячи з пріоритету законів над

Постановами Кабінету Міністрів України, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення за 2005 рік у розмірі 1026 грн. 50 коп. підлягають задоволенню.

Пунктом 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006р.», абз.З ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» було зупинено в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати з метою приведення окремих норм законів у відповідність із Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.». Таким чином суд вважає, що у виплаті щорічної компенсації на оздоровлення за 2006 рік у розмірі 1755, 00 грн., а також стягнення з відповідача недоотриманої одноразової допомоги інваліду 2-ї групи у розмірі 20415, 60 гривень повинно бути відмовлено.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р. визнаний неконституційним п.30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзацу третього частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, з огляду на вищевказану постанову Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996р. суд вважає, що вимоги позивача про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1880, 00 грн. підлягають задоволенню.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року 10-рп/2008 положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів актів України», визнані неконституційними. Тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 2455, 00 гривень підлягають задоволенню.

Тобто, загальна сума стягнення з відповідача складає: 1026, 50 + 1980+2455 = 5371, 00 грн.

Тому суд вважає з вищезазначених підстав, що позов підлягає задоволенню лише на сумму недоплаченої щорічної допомоги за 2005, 2007, 2008 роки, а у решті позовних вимог позивачу слід відмовити. Враховуючи абз. 3 ч.4 ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», п.37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006р.», п.30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.», рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р., рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року 10-рп/2008 та керуючись ст. ст. П, 86, 94, 97, 98, 158-163 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради про стягнення недоотриманних сум на оздоровлення та одноразової допомоги задовольнити частково.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради з розрахунку № 35210044001460 ГУДКУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 25953304, МФО 834016 на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки у розмірі 5371 (п'ять тисяч триста сімдесят одна) гривня 50 копійок.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.