Рішення № 89963679, 16.06.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1892/20

2/214/1718/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 червня 2020 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Гриня Н.Г.,

при секретарі судового засідання - Звада Л.В.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у м. Кривому Розі ради, про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом 13.03.2020 року, яка була уточнена 17.04.2020 року в якому просить суд: розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований в Центрально-Міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №852 від 12.09.2015 року; визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .

Вимоги позову обґрунтовує тим, що вона з ОСОБА_2 12.09.2015 року уклали шлюб. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стосунки у сторін погіршились влітку 2018 року, оскільки вона була вагітною, то вони з чоловіком вирішили, що будуть працювати над стосунками та заради дитини, що мала народитись, зберегти шлюб. Неодноразові спроби покращити стосунки, досягти примирення та порозуміння не дали позитивних результатів. Відтак примирення між ними неможливо. Фактично стосунки між ними припинені в серпні 2019 року та вони стали проживати окремо. З чоловіком ведуть окремий спосіб життя та господарства. Вона не має наміру зберегти шлюб та подальше збереження шлюбу суперечить інтересам кожного з них. Крім того, вона пропонувала відповідачеві укласти договір про те, з ким буде проживати дитина, яку участь у забезпеченні умов життя дитини братиме той з батьків, хто буде проживати окремо від дитини, визначити всі умови необхідні для її повноцінного розвитку. Однак, ОСОБА_2 відмовився укладати вказаний договір. Таким чином, оскільки між ними не вирішено спір щодо місце проживання дитини у добровільному порядку вона звертається до суду з вказаним позовом. Їх спільна донька проживає з нею в орендованій двокімнатній квартирі площею 47,6 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1 . Для дитини створені усі необхідні умови для повноцінного, різнобічного розвитку. Перешкод у реалізації ОСОБА_2 своїх батьківських прав вона не вчиняє. Періодично чоловік навідує дитину, фактично 1-2 раз на місяць. Інколи між ними виникають конфлікти та батько дитини вимагає віддати йому доньку та вони самостійно не можуть дійти згоди щодо визначення місця проживання дитини. 10.0.42020 року службою у справах дітей виконкому Металургійної районної у місті ради здійснено обстеження умов проживання, згідно з якого: у помешканні створено належні умови проживання для дитини. Вона є лікарем стоматологом та отримує дохід та в змозі здійснювати догляд за дитиною. На її думку, по відношенню до своєї доньки, ОСОБА_2 не виконує належним чином свої батьківські обов`язки. Також, у відповідача є дитина від першого шлюбу, сина,я кий також проживає з матір`ю та сплачує аліменти на утримання сина та більше ніяких відносин не підтримує з ним. У такій же ситуації опинилась вона, коли ОСОБА_2 вважає, що піклуватись про доньку, проводити з нею час, займатися її вихованням та утриманням він буде тоді, коли йому зручно.

Ухвалою суду від 21.04.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 з призначенням до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів судом не вживались.

Від позивача надійшла до суду письмова заява про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує та просить позовні вимоги задовольнити.

Від відповідача надійшла до суду письмова заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у м. Кривому Розі ради, правом присутності не скористався, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.09.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, зареєстрований 12.09.2015 року Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького МУЮ Дніпропетровської області, актовий запис №611.

В період шлюбно-сімейних стосунків у сторін народилась: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 30.01.2015 року.

Шлюбно-сімейні стосунки між сторонами припинено в серпні 2019 року, спільне господарство не ведуть, мешкають за різними адресами.

Відповідно до ч.2 ст.104, ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, згідно з ст.110 СК України.

У силу вимог ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам хоча б одного із них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитись від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження по справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У раз визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Судом зібрано достатньо доказів, які підтверджують, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, а збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам та їх доньки, адже позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач - не заперечує проти його розірвання, визнавши позовні вимоги.

Аналізуючи викладене, приймаючи до уваги, що шлюб між подружжям існує лише формально, зберегти їх сім`ю на майбутнє неможливо, оскільки це суперечитиме їх інтересам та доньки, з урахуванням обопільної згоди сторін на розірвання шлюбу, суд вважає за необхідне ухвалити рішення в підготовчому провадженні із задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 та розірванням шлюбу, зареєстрованого між нею та ОСОБА_2 12.09.2015 року Центрально-Міським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №852 (а.с. 8).

Згідно зі ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Із свідоцтва про шлюб слідує, що під час державної реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », яке суд враховуючи заяву останньої, вважає за доцільне залишити без змін.

Крім того, в ході розгляду справи встановлено, щодо конфлікту між батьками та припинення їх стосунків сім`я проживала разом, а після розлучення в позасудовому порядку вирішити питання, з ким проживатиме донька вони не можуть.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що протягом останнього часу відповідач ОСОБА_2 не виконує належним чином батьківських обов`язків та у досудовому порядку вирішити конфлікт сторони не взмозі. З метою забезпечення якнайкращих інтересів доньки вона просить визначити її місце проживання з нею як матір`ю.

Таким чином, суд приходить до висновку про дійсність спору між сторонами стосовно визначення місця проживання доньки, оскільки вчинювані ними дії, характер поведінки, ставлення до доньки та виконання батьківських обов`язків в своїй сукупності є свідченням наявності між сторонами неузгоджень щодо визначення місця проживання доньки, яке за даних обставин необхідно визначити в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року та рішенні у справі «Олссон проти Швеції» від 27.02.1992 року зазначив, що «…між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків».

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Як визначено ст.ст.141, 153 СК України, яка кореспондує зі ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ст.157 СК України, ч.ч.1,2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства», питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що на даний час ОСОБА_1 проживає з малолітньою донькою ОСОБА_3 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Вказану квартиру згідно з умовами Договору оренди квартири від 12.08.2019 року ОСОБА_1 орендує (а.с. 28).

Як вбачається з акта обстеження умов проживання від 10.04.2020 року (а.с. 29) у помешкання створено належні умови для проживання та розвитку дитини, окрема кімната для дитини оснащена - дитячим ліжком, ліжком для матері, двома комодами, комодом з дитячим одягом, шафою, телевізором, залу обладнано під дитячу ігрову з великою кількістю іграшок, продукти харчування - згідно віку дитини.

В розумінні положень ст.160 СК України в контексті суті поняття «місце проживання» відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», місце проживання дитини у віці від 10 до 14 років є місцем проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною і батьками, оскільки в такому віці дитина хоча і вправі висловлювати свою думку з цього приводу, однак її думка не має вирішального значення.

Згідно зі ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може знешкодити розвиткові дитини.

Судовим розглядом справи встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, вид діяльності - стоматологічна практика (а.с. 30-31).

У справі, яка розглядається, судом не встановлено виняткових обставин у розумінні положень ст.161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання доньки разом з матір`ю ОСОБА_1 . Натомість доведеність в ході судового розгляду наявності між сторонами ускладнених міжособистісних стосунків, які відображаються на доньці.

Таким чином,враховуючи визнання позовних вимог ОСОБА_2 суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в порядку ст.142 ЦПК України суд враховує ухвалення рішення на користь позивача у зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, а тому вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50% судового збору, сплаченого нею при поданні позову, що становить 840,80 грн., а інші 50% (840,80 грн. відповідно) - повернути позивачеві з державного бюджету.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 90, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 354, 355 п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у м. Кривому Розі ради, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12.09.2015 року Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №852 - розірвати.

Визначити місце проживання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Прізвище ОСОБА_1 залишити без змін.

Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Рішення є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_3 .

Служба у справах дітей Виконавчого комітету Металургійної районної у м. Кривому Розі ради, код ЄДРПОУ 35600728, юридична адреса: м. Кривий Ріг, пр. Миру, 42.

Повне судове рішення складено 22.06.2020 року.

Суддя Гринь Н.Г.