Вирок № 89963100, 16.06.2020, Оболонський районний суд міста Києва

16.06.2020 Справа № 756/8124/19

№ 1-кп/756/660/20

№ 756/8124/19

В И Р О К

іменем України

16 червня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Дев`ятка В.В.,

за участю: секретарів - Черковської Т.О. та Когутка В.В.,

прокурорів - Янчука Д.Л., Самченко В.В. та Дідківської Т.А.,

потерпілих - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

захисників - Зінькова О.Ю. та Абрамчука Д.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в:

03.04.2019, близько 19 год. 30 хв., ОСОБА_3 , перебуваючи у супермаркеті «Сільпо», що в ТРЦ «Полярний», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Калнишевського, 2, біля вітрини кулінарного відділу замовив піцу.

У цей час поблизу вітрини кулінарного відділу вищевказаного супермаркету знаходилися раніше невідомі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У зазначений час та у вказаному місці між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відбувся словесний конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин один до одного. Під час конфлікту у ОСОБА_3 виник умисел спрямований на заподіяння ОСОБА_5 тілесного ушкодження.

ОСОБА_3 , реалізуючи свій умисел спрямований на нанесення тілесного ушкодження, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень і хоча не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, підійшов до ОСОБА_5 та ліктем правої руки наніс один удар в обличчя останньому, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливами над- та під оболонки, речовину та шлуночки головного мозку з його набряком та набуханням, внаслідок яких ОСОБА_5 .

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, не визнав та суду показав, що 03 квітня 2019 року прийшов до магазину « Сільпо », який розташований в торговому центрі, що по вул. Калнишевського, придбати піцу. Знаходячись в приміщенні магазину « Сільпо », підійшов до прилавку, де продають піцу. У цей час, поруч з ним стояли ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_4 , які були в стані сильного алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_5 почав висловлюватися нецензурними словами в його бік з вимогою піти звідти. ОСОБА_5 стояв з ОСОБА_4 перемовлявся та посміхався, загалом вів себе неадекватно. Обвинувачений замовив піцу, а ОСОБА_5 знову почав висловлюватись в його бік з погрозами та вимогою піти звідти. Після чого, обвинувачений завів розмову з ОСОБА_5 , який почав йому погрожувати та повідомив, що дістане ніж, одночасно засунувши руки в кишені.

Злякавшись таких дій ОСОБА_5 , обвинувачений ліктем правої руки ударив останнього в обличчя, внаслідок чого ОСОБА_5 упав. До останнього підійшов ОСОБА_4 та спробував його підняти. У свою чергу обвинувачений забрав піцу та пішов з місця пригоди.

Також обвинувачений показав, що будь-яких дій фізичного характеру ОСОБА_5 до нього не вчиняв, а сам він не припускав, що так все може статись, що не мав умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та смерті ОСОБА_5 , а вдарив останнього з метою захистити себе від його дій, оскільки той погрожував дістати ножа.

Відповідаючи на запитання прокурора, ОСОБА_3 повідомив, що раніше займався тайським боксом, проте в ситуації що склалася ніяким чином не хотів застосовувати його навики, а діяв виключно з метою захистити себе. Цивільні позови потерпілих визнає частково, в обсязі, що доведений у судовому засіданні.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що працює пекарем в магазині «Сільпо», що у ТРЦ «Полярний», який по вул. Петра Калнишевського у м. Києві.

У квітні 2019 року, точну дату вона не пам`ятає, близько 20 год. вечора, свідок працювала в відділі кулінарії магазину «Сільпо». Біля вітрини відділу кулінарії знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які були в нетверезому стані. У цей же час до вітрини підійшов ОСОБА_3 та запитав про наявність готової піци, на що її колега повідомила, що готова піца є. Збоку біля ОСОБА_3 стояв ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_4 . Останні перебували в стані алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_5 весь час тримав руки в кишенях, смикався, співав, жартував та розповідав анекдоти. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 почали про щось говорити. Потім ОСОБА_3 наніс ОСОБА_5 удар в обличчя від якого останній впав на підлогу та знепритомнів, а ОСОБА_3 взяв піцу та пішов.

У свою чергу свідок принесла води та викликала швидку допомогу. Почувши, що приїде швидка допомога, ОСОБА_4 почав сильно трусити ОСОБА_5 , від чого останній відкрив очі. ОСОБА_5 посадили на стілець, ОСОБА_4 дав йому попити води, підняв його на ноги та вони залишили магазин.

Свідок повідомила, що у ОСОБА_5 в руках нічого не було, останній провокував конфлікт з ОСОБА_3 , однак погроз від ОСОБА_5 в бік ОСОБА_3 вона не чула.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показав, що з потерпілим ОСОБА_5 був знайомий, оскільки вони разом неофіційно працювали та проживали у м. Києві на паркінгу, що по

АДРЕСА_2 2019 року, точну дату не пам`ятає, він разом з ОСОБА_5 після роботи вжили алкогольні напої, а саме горілку. Після чого вони пішли до магазину «Сільпо» випити кави. Перебуваючи в магазині « Сільпо », вони підійшли до прилавку з піцою, де стали в чергу. У цей час, у ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зав`язалась суперечка, в ході якої ОСОБА_3 вдарив в обличчя ОСОБА_5 , від чого останній впав та втратив свідомість.

Свідок підняв ОСОБА_5 , посадив на стілець, дав випити води. Не дочекавшись приїзду швидкої допомоги, свідок взяв ОСОБА_5 під руки та повів до приміщення охорони парковки, що поблизу магазину « Сільпо », де і залишив останнього. Далі свідок поїхав за місцем свого проживання на паркінг-стоянку, повідомивши керівництву про вказану подію.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що є керуючим паркінг-стоянки. 03 квітня 2019 року на паркінг-стоянку, що по вул . Тимошенка, 21 у м . Києві , приїхав ОСОБА_4 . Останній повідомив, що ОСОБА_5 вдарили та йому погано, попросив поїхати його забрати. Після цього, свідок, разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на автомобілі поїхали забрати ОСОБА_5 .

Вони приїхали на парковку, що поблизу магазину « Сільпо », де знайшли ОСОБА_5 , який спав в кімнаті охорони за столом. Розбудивши ОСОБА_5 , вони посадили його до автомобіля, а самі пішли в магазин. Коли вони повернулися, ОСОБА_5 вже спав в автомобілі. Після чого поїхали на паркінг, що по

АДРЕСА_2 на паркінг, завели ОСОБА_5 до кімнати, оскільки останній не міг стати на ноги, та поклали у ліжко. Наступного дня, приблизно о 16 годині, вони виявили, що ОСОБА_5 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показав, що працює в «Євро-паркінгу». 03 квітня 2019 року на паркінг, що по АДРЕСА_2 , приїхав ОСОБА_4 та повідомив, що ОСОБА_5 посварився з кимось в магазині «Сільпо». Після цього, свідок, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на автомобілі поїхали забирати ОСОБА_5 . Приїхавши на автостоянку, що по АДРЕСА_2 , вони знайшли ОСОБА_5 на посту охорони. Його розбудили та посадили до автомобіля. Повернувшись на вказаний паркінг, хлопці завели ОСОБА_5 до кімнати та поклали спати. Наступного дня вони виявили, що ОСОБА_5 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що у вказаний в обвинуваченні день, на паркінг, який по АДРЕСА_2 приїхав ОСОБА_4 . Останній повідомив, що ОСОБА_5 ударили та він залишився поблизу ТРЦ «Полярний». Після цього, свідок, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на автомобілі поїхали забирати ОСОБА_5 Знайшовши ОСОБА_5 , вони привезли останнього на паркінг, що по АДРЕСА_2 де поклали спати, а наступного дня виявили, що останній помер.

Також, в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (охоронці супермаркету «Сільпо»). Однак, суд враховує, що вказані особи не були безпосередньо присутні під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , а сприймали події з чужих слів та внаслідок перегляду відеозапису події.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що ОСОБА_5 є її братом. Вказала, що безпосередньо очевидцем конфлікту між братом та обвинуваченим ОСОБА_3 не була, про смерть брата дізналася під час телефонної розмови з дружиною брата - ОСОБА_2 .

Також, потерпіла ОСОБА_1 вказує, що протиправними діями ОСОБА_3 їй нанесено матеріальну та моральну шкоду, яка виразилась у витратах на поховання ОСОБА_5 та моральних стражданнях, спричинених втратою брата. Поданий цивільний позов підтримала та просила задовольнити: стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 100 000 грн та моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що ОСОБА_5 є її чоловіком. Вказала, що безпосередньо очевидцем конфлікту між чоловіком та обвинуваченим ОСОБА_3 вона не була, про тяжкий стан чоловіка дізналася під час телефонної розмови з роботодавцем, з яким у м. Києві працював чоловік, а про смерть дізналася від брата ОСОБА_5

ОСОБА_2 повідомила, що спільно з ОСОБА_5 мають двох малолітніх дітей. Втрата чоловіка спричинила їй та дітям значні моральні страждання. Поданий цивільний позов підтримала та просила задовольнити: стягнути з ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 18 000 грн та моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.

Згідно протоколу огляду місця події з фототаблицями від 04.04.2019, під час вказаної слідчої дії було оглянуто технічне (підвальне) приміщення будинку АДРЕСА_5 , де виявлено тіло ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 2 а.с. 24-30).

З дослідженого в судовому засіданні висновку експерта № 012-97-1409-2019 від 14.06.2019 вбачається, що при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 , 1986 р.н., було виявлено:

1 А) садно в потиличній ділянці справа; крововилив в м`яких тканинах голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в тім`яно-потиличній ділянці справа; перелом кісток склепіння та основи черепу з початком лінії перелому на правій тім`яній кістці; епідуральна гематома (об`ємом біля 170 мл) в проекції випуклої поверхні правої гемісфери великого мозку в тім`яно-скроневій ділянці з ознаками стиснення нею речовини головного мозку; нерівномірно виражені обмежено-дифузні субарахноідальні крововиливи на випуклих поверхнях лобної та скроневої часток правої гемісфери великого мозку, на випуклій поверхні лівої скроневої частини; ділянки забоїв речовини головного мозку, а також вторинні крововиливи: на випуклій поверхні правої скроневої частки, на випуклій поверхні лівої скроневої частки (ближче до її полюсу), а також в ділянці полюса правої лобної частки; діапедезні крововиливи в стовбурі головного мозку; домішки крові в шлуночках головного мозку; набряк-набухання головного мозку з ознаками вклинення стовбурового відділу головного мозку в потиличний отвір.

1 Б) синець на слизовій оболонці нижньої губи зліва.

Смерть ОСОБА_5 , 1986 р.н., настала від закритої черепно-мозкової травми, з переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливами над- та під оболонки, речовину та шлуночки головного мозку з його набряком-набуханням, на що вказує зазначене в пункті 1 А).

Комплекс ушкоджень, який сформував закриту черепно-мозкову травму, зазначений в пункті 1 А), має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (небезпека для життя перелом кісток склепіння та основи черепа, з крововиливами над- та під оболонки, речовину та шлуночки головного мозку з його набряком-набуханням) та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_5 .

Враховуючи характер, об`єм та розташування виявлених ушкоджень, комплекс яких сформував закриту черепно-мозкову травму, зазначену в пункті 1 А), а також дані кримінального провадження, експерт приходить до висновку, що закрита черепно-мозкова травма виникла від однократної травмуючої дії тупого предмету за механізмом удар-протиудар внаслідок падіння потерпілого на площині з вертикального чи наближеного до нього положення, з наступним співударом правою половиною голови (тім`яно-потиличною ділянкою справа) об тупий предмет, що мав необмежену травмуючу поверхню, і яким могла бути наприклад підлога. Синець на слизовій оболонці нижньої губи зліва виник за механізмом удару та свідчить про те, що зазначеному падінню передувало прискорення тіла за рахунок удару в обличчя.

Зазначений синець на слизовій оболонці нижньої губи зліва, вказаний в пункті 1 Б), має ознаки легкого тілесного ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров`я, сам по собі не призвів до зазначеної закритої черепно-мозкової травми і не знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_5 . Цей синець виник від однократної дії тупого предмету та міг утворитись від удару ліктем в ліву половину обличчя, як зазначено в поясненні ОСОБА_3 ("… я наніс удар правим ліктем руки в область підборіддя. Від нанесеного удару, невідомий впав на землю, при цьому потилицею вниз, при цьому не підводився").

Враховуючи характер виявлених тілесних ушкоджень, дані гістологічного дослідження (прояв клітинної реакції в тканинах виявлених ушкоджень), експерт приходить до висновку, що виявлена черепно-мозкова травма та синець на слизовій оболонці нижньої губи, утворились в один проміжок часу, в строк та при обставинах, вказаних свідками, які зазначені в ухвалі та в матеріалах кримінального провадження.

Враховуючи прояв трупних явищ (збереженість тепла в пахових ділянках, і повне охолодження в інших ділянках тіла; помірно виражене трупне заклякання в м`язах обличчя, шиї, пальцях кистей, і слабо виражене в інших м`язах тіла; нерівномірно виражені, блідо-синюшно-фіолетові трупні плями, які при трикратному дозованому натисканні зникали та відновлювались через 2 хвилини 30 секунд) при огляді трупа на місці пригоди 04.04.2019 року о 21 годині 08 хвилин, експерт вважає, що смерть ОСОБА_5 настала приблизно за 6-8 годин до вказаного часу.

Крім того, у вищевказаному висновку, експерт зазначає, що в результаті судово-токсикологічного дослідження крові та сечі від трупа ОСОБА_5 знайдено етиловий спирт в концентрації: в крові - 0,35 проміле, в сечі - 1,17 проміле. При цьому, не було знайдено: метиловий спирт, а також пропіловий, бітиловий, аміловий спирти та їх ізомери (т. 2 а.с. 67-73).

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 08.04.2019, вказаної дати свідок ОСОБА_6 відтворила події, що відбувались 03.04.2019, близько 19 год. 30 хв. в приміщенні супермаркету «Сільпо», що в ТРЦ «Полярний», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Калнишевського, 2.

Зокрема, ОСОБА_6 вказала, що перебуваючи на робочому місці разом із ОСОБА_12 , до них підійшли двоє невідомих чоловіків, перший був одягнений в червону з чорним куртку та сірі штани, а другий був одягнений в сіру куртку та сірі спортивні штани, стали праворуч, перебували у піднесеному настрої. Через декілька хвилин підійшов невідомий чоловік, який був одягнений в синю із сірим куртку та сині джинси. Перебуваючи за прилавком ОСОБА_6 помітила, що між невідомими чоловіками, один з яких був одягнений в синю з сірим куртку та сині джинси, та іншим, який був одягнений в червону з чорним куртку та сірі штани, виник словесний конфлікт, в ході якого вищевказаний невідомий чоловік наніс один удар в область обличчя іншому, від якого останній впав на підлогу та втратив свідомість (т. 2 а.с. 52-55).

З дослідженого в судовому засіданні протоколу пред`явлення особи для впізнання від 24.04.2019, вбачається, що вказаної дати свідок ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_3 як особу, яка наносила удар ОСОБА_5 03.04.2019 в приміщенні супермаркету «Сільпо», що у ТРЦ «Полярний», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Калнишевського, 2 (т. 2 а.с. 57-59).

Також, в судовому засіданні було досліджено протокол обшуку з фототаблицями від 24.04.2019, згідно якого у ході проведення обшуку квартири АДРЕСА_6 , де проживав ОСОБА_3 , було виявлено та вилучено: джинси синього кольору; сіру кофту із капюшоном та білими шнурками; темну куртку без рукавів; взуття темно-синього кольору із білими шнурками та мобільний телефон марки «Мейзу», чорного кольору (т. 2 а.с. 82-91).

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 06.04.2019, вказаної дати свідок ОСОБА_4 відтворив події, що відбувались 03.04.2019 в приміщенні супермаркету «Сільпо», що розташований в ТРЦ «Полярний», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Калнишевського, 2.

Зокрема, ОСОБА_4 вказав, що зранку зустрівся з товаришем ОСОБА_13 , з яким займались справами по роботі, а потім вони вжили алкогольні напої. Після чого, пішли до супермаркету «Сільпо» попити кави. Взявши каву, вони почали ходити по торговому залу вищевказаного супермаркету, зупинились у відділі приготування піци, де почали обирати піцу. Поряд з ними знаходився раніше незнайомий чоловік, з яким у ОСОБА_13 виник словесний конфлікт, у ході якого раніше незнайомий чоловік наніс ОСОБА_13 один удар правою рукою в область обличчя, від якого ОСОБА_14 втратив рівновагу, впав на підлогу та втратив свідомість (т. 2 а.с. 31-34).

З дослідженого в судовому засіданні протоколу пред`явлення особи для впізнання від 24.04.2019, вбачається, що вказаної дати свідок ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_3 як особу, яка наносила удар ОСОБА_5 03.04.2019 в приміщенні супермаркету «Сільпо», що у ТРЦ «Полярний», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Калнишевського, 2 (т. 2 а.с. 36-38).

Крім того, в судовому засіданні було досліджено протокол огляду відеозапису від 04.04.2019, з якого убачається, що вказаної дати оглянуто відеозаписи, на яких зафіксовано поведінку учасників конфлікту, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 40-45).

Також, безпосередньо в судовому засіданні було досліджено відеозаписи, які містяться на оптичному диску, який є додатком до протоколу огляду відеозапису від 04.04.2019.

З досліджених відеозаписів убачається, як ОСОБА_3 підходить до прилавку з піцою, де в той час вже знаходяться ОСОБА_5 та свідок

ОСОБА_4 постійно тримає руки в кишенях та жодних рухів щодо обвинуваченого, які б можна було розцінити як погрозу, не здійснює.

Після чого, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 починають спілкуватися та через незначний проміжок часу ОСОБА_3 робить крок назустріч ОСОБА_5 та несподівано наносить останньому удар ліктем правої руки в область обличчя, від якого ОСОБА_5 падає на кахельну підлогу.

Після конфлікту ОСОБА_4 намагається підняти ОСОБА_5 , а ОСОБА_3 забирає піцу, яку в подальшому залишає біля каси, та покидає приміщення супермаркету «Сільпо» (т. 2 а.с. 46).

Оцінюючи показання обвинуваченого, суд зважає на наступне.

У судовому засіданні ОСОБА_3 показав, що не мав умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , а також, що він наніс удар ОСОБА_5 з метою захисти своє життя, оскільки останній під час словесного конфлікту нібито засунув руки до кишень та погрожував дістати ножа.

Вказані показання обвинуваченого спростовуються дослідженими доказами, а саме:

відеозаписами з камер спостереження супермаркету « Сільпо », згідно яких вбачається, що під час словесного конфлікту ОСОБА_5 постійно тримає руки в кишенях. При цьому, на відеозаписах не зафіксовано ні ножа, ні жодних рухів загиблого, про які зазначає ОСОБА_3 та які б могли бути розцінені ним, як такі, що загрожують його життю чи здоров`ю;

показаннями свідка ОСОБА_6 , яка вказала, що ОСОБА_5 хоч і спровокував словесний конфлікт з ОСОБА_3 , внаслідок перебування в стані алкогольного сп`яніння, проте погроз та дій загиблого, які б загрожували життю ОСОБА_3 вона також не чула та не сприймала.

Показання свідка ОСОБА_6 суд вважає об`єктивними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи, оскільки її показання узгоджуються з даними, що містяться у протоколах проведення слідчих експериментів та відеозаписах події.

Суд враховує, що необхідно відмежовувати умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого від вбивства з необережності.

При відмежуванні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого від вбивства з необережності (ч. 1 ст. 119 КК України), суд дослідив докази, що мають значення для з`ясування суб`єктивної сторони злочину.

Так, склад злочину, передбачений частиною другою статті 121 КК України, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей, заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень.

Умисне тяжке тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 121 КК) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.

Складність об`єктивної сторони цього злочину полягає в тому, що передбачене законом умисне діяння спричиняє два різні похідні наслідки: первинний з них (найближчий) - тяжкі тілесні ушкодження (обов`язкова ознака об`єктивної сторони) - знаходяться у необхідному причинному зв`язку з наслідками вторинними (віддаленими) - смертю потерпілої особи (кваліфікуюча ознака). У цьому злочині згідно із законом і щодо діяння, і щодо першого, обов`язкового наслідку суб`єктивна сторона виражається в умислі (прямому чи непрямому), а стосовно другого (кваліфікованого) наслідку - тільки в необережності (самовпевненості чи недбалості). У цілому цей злочин визнається умисним, бо саме умисне ставлення до діяння і найближчого наслідку визначає спрямованість злочину, його суспільну небезпечність.

Значення змішаної форми вини полягає в тому, що вона дає можливість: а) конкретизувати ступінь суспільної небезпечності злочину; б) визначити правильну кваліфікацію; в) відмежувати близькі за об`єктивними ознаками склади злочинів, зокрема умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від убивства через необережність, коли винуватий не усвідомлював можливості настання похідного вторинного (віддаленого) наслідку в результаті настання похідного первинного (найближчого).

Прояв ознак умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, та вбивства через необережність, їх відмінність між собою полягає у фактичних підставах кваліфікації конкретного суспільно небезпечного діяння.

В аспекті сказаного слід звернути увагу на роз`яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», в якій зазначено, що для відмежовування умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від убивства через необережність суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного.

Також, наведене вище розмежування складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 1 ст. 119 КК України знаходить своє відображення у постановах Верховного Суду (провадження: № 51-10309км18 від 23.05.2019, № 51-649км18 від 20.03.2018) та постановах Верховного Суду України (справи: № 5-8кс13 від 25.04.2013, № 5-4кс15 від 19.03.2015, № 5-25кс15 від 28.05.2015).

Наведені обставини в сукупності з даними про локалізацію і характер утворення тілесного ушкодження свідчить про те, що ОСОБА_3 , діючи умисно, володіючи навиками нанесення удару у системі спеціального виду бойового мистецтва (тайський бокс), завдаючи без будь-якого попередження удару ліктем правої руки в область голови ОСОБА_5 (який цього не очікував і не спроможний був захищатися, оскільки перебував у стані сп`яніння, а його руки були в кишенях), розраховував на особливу силу удару ліктем і такі можливі наслідки, як різке падіння потерпілого й удар головою об кахельну підлогу, від чого останньому буде завдано тяжке тілесне ушкодження, і хоча не бажав, але свідомо припускав такі наслідки.

При чому тяжкість таких наслідків у його свідомості не була конкретизована, тобто ОСОБА_3 діяв з невизначеним (неконкретизованим) і непрямим умислом.

У конфліктній ситуації, що виникла з ОСОБА_5 , знехтувавши можливими наслідками, обрав найрадикальніший спосіб його вирішення - застосування насилля, яке було достатнє для спричинення загиблому тілесних ушкоджень, у тому числі і тяжких, зумовлених, як вказано у висновку експерта № 012-97-1409-2019 від 14.06.2019, прискоренням тіла ОСОБА_5 за рахунок удару в його обличчя.

Щодо спричинення смерті потерпілому ОСОБА_5 , то в діях ОСОБА_3 має місце необережна форма вини у вигляді злочинної недбалості. Обвинувачений не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння у вигляді смерті ОСОБА_5 , хоча повинен був і міг їх передбачити.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, в судовому засіданні доведена і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.

Суд вважає, що своїми діями, які виразилися в нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно ст. 67 КК України, не встановлено.

На підставі викладеного, з урахуванням тяжкості спричинених злочином наслідків, віку та стану здоров`я обвинуваченого, особи обвинуваченого: який на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; офіційно не працює; за місцем проживання та останнім місце роботи характеризується позитивно; має малолітню доньку - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьків пенсіонерів (при цьому мати ОСОБА_3 має другу групу інвалідності); раніше не судимий, вчинив злочин вперше, відношення обвинуваченого до вчиненого; поведінки потерпілого ОСОБА_5 , що передувала вчиненню злочину (з показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_5 перебував в стані алкогольного сп`яніння, також з показань свідка ОСОБА_6 убачається, що ОСОБА_5 спровокував словесний конфлікт з обвинуваченим, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі у мінімальній межі санкції інкримінованої йому статті, оскільки це покарання необхідне для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

З урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для застосування щодо ОСОБА_3 статей 69, 75 КК України.

Враховуючи обраний вид покарання, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд, приймаючи до уваги обставини, визначені пунктами 2, 3, 5 ст. 178 КПК України, вважає необхідним до набрання вироком законної сили залишити без зміни обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Також, за приписами ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов.

Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження у липні 2019 року потерпілі особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із цивільними позовами до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_1 мотивований тим, що вона є сестрою ОСОБА_5 , внаслідок смерті якого їй була нанесена матеріальна та моральна шкода. Зазначає, що нею були витрачені грошові кошти у розмірі 100 000 грн. на перевезення тіла та ритуальні послуги. Розмір завданої моральної шкоди ОСОБА_1 оцінила у розмірі 1 000 000 грн. Вказує, що смерть її брата завдала їй тяжких моральних страждань, вона постійно бачить свого померлого брата уві сні, постійно відчуває моральні страждання, перебуває у пригніченому психологічному стані (т. 1 а.с. 174-175).

Під час розгляду судом кримінального провадження цивільний позивач ОСОБА_2 у заяві від 01 жовтня 2019 року уточнила свої вимоги до ОСОБА_3 .

Так, ОСОБА_2 мотивувала свої вимоги наступним. ОСОБА_5 був цивільним чоловіком ОСОБА_2 , від нього у позивача народилося двоє дітей ОСОБА_16 та ОСОБА_16 . Чоловік для цивільного позивача був єдиним годувальником родини, діти та вона перебували на його утриманні. Смерть ОСОБА_5 спричинила тяжкі моральні страждання членам його родини: дружині та двом неповнолітнім дітям. Крім того, ОСОБА_2 посилається на те, що нею понесені матеріальні витрати, які мають бути компенсовані, на її думку, ОСОБА_3 .

Посилаючись на положенням Цивільного кодексу України, ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_3 на свою користь моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн., матеріальну шкоду у розмірі 18 000 грн., 25% від мінімальної заробітної плати з урахуванням індексу інфляції на утримання ОСОБА_2 щомісячно до досягнення ОСОБА_16 , 2018 року народження, чотирнадцяти років, а також на утримання неповнолітньої ОСОБА_16 , 2015 року народження, та неповнолітнього ОСОБА_16 , 2018 року народження, по 25% від мінімальної заробітної плати з урахуванням індексу інфляції на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття або до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ними двадцяти трьох років (т. 2 а.с. 118-122).

На стадії судових дебатів цивільні позивачі підтримали свої вимоги до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, просили задовольнити такі у повному обсязі.

Крім того, цивільними позивачами подані заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 233; т. 2 а.с. 117).

Обвинувачений ОСОБА_3 цивільні позови потерпілих визнав частково, в обсязі, що доведений у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, долучені цивільними позивачами докази на обґрунтування свої вимог, суд приходить до наступних висновків.

Як зазначено вище, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме: ОСОБА_3 є винним в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть ОСОБА_5 .

У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 1200 ЦК України визначений наступний порядок відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.

У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.

Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

За приписами ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Відповідно до ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Правовий аналіз вищенаведених положень закону дозволяє дійти наступних висновків.

Загальними положеннями Цивільного кодексу України про відшкодування шкоди врегульовано право на отримання відшкодування матеріальної та моральної шкоди особами, яким така шкода була завдана, від особи за наявності вини останньої. Положеннями ст. 1200-1202 ЦК України встановлено право на отримання від винної особи періодичних виплат протягом певного періоду, що здійснюються на користь осіб, які перебували на утриманні або мали за законом право на утримання від потерпілої особи, яка померла внаслідок неправомірних дій. До числа таких осіб закон зараховує, зокрема, дітей, членів родини, які не працюють та здійснюють догляд за дітьми, утриманців. Розмір такого утримання розраховується на підставі середньомісячного доходу потерпілого, який помер.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом під час її розгляду, потерпілою особою, яка померла внаслідок отримання тяжких тілесних ушкоджень, є ОСОБА_5 , 1986 року народження.

Потерпілою особою внаслідок вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, була визнана сестра ОСОБА_5 - ОСОБА_1 на підставі постанови слідчого.

Крім того, у судовому засіданні 12 вересня 2019 року судом була задоволена заява ОСОБА_2 про визнання її потерпілою.

Як пояснила ОСОБА_2 , вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 ; 20 серпня 2015 року вона за власною ініціативою змінила своє прізвище ОСОБА_17 на ОСОБА_18 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені від 20 серпня 2015 року, серія НОМЕР_1 (т. 2 а.с. 7).

Разом з тим, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 проживали за однією адресою в с. Камінь Кролевецького АДРЕСА_7 . З ними також зареєстровані та проживають двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_16 , 2015 року народження, та ОСОБА_16 , 2018 року народження. На підтвердження цих обставин ОСОБА_2 долучено до матеріалів справи довідку про склад сім`ї, видану Камінською сільською радою (т. 2 а.с. 6).

ОСОБА_2 у судовому засіданні 05 березня 2020 року не заперечувала, що батьківство ОСОБА_5 за заявою останнього зареєстровано лише щодо сина ОСОБА_16 , 2018 року народження, про що свідчить повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 15 травня 2019 року (т. 2 а.с. 207-208).

Відомості про батька дочки ОСОБА_16 , 2015 року народження, внесені зі слів матері в порядку, передбаченому ст. 135 СК України.

Згідно з ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Суд також приймає до уваги, що положеннями Сімейного кодексу України врегульовані відносини чоловіка та жінки, які не перебувають у шлюбі між собою. Зокрема, законом встановлюється право жінки на утримання в разі проживання з нею дитини, передбачено режим спільної власності щодо майна придбаного під час спільного проживання, тощо.

На час смерті ОСОБА_5 спільно проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 та двома неповнолітніми дітьми ОСОБА_16 , 2015 року народження, та ОСОБА_16 , 2018 року народження, вони були пов`язані спільним побутом, ОСОБА_5 здійснював утримання вказаних осіб. Відтак, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 були членами однієї сім`ї, попри те, що не перебували у зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_2 наразі не працює, перебуває у декретній відпустці по догляду за неповнолітнім ОСОБА_16 , 2018 року народження, який не досяг трьох років.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що особами, які мають право на відшкодування завданої шкоди в порядку, передбаченому ст. 1200 ЦК України, є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як член сім`ї, який не працює та доглядає за неповнолітнім сином потерпілого, та неповнолітній син потерпілого ОСОБА_16 , 2018 року народження.

Обидва цивільні позивачі посилаються на понесення ними матеріальної шкоди, що виразилася у матеріальних витратах на перевезення тіла та оплату ритуальних послуг. Серед письмових доказів на підтвердження таких витрат Булгак В .М. та ОСОБА_2 долучили накладну від 05 квітня 2019 року № 41, видану ФОП ОСОБА_20 (т. 1 а.с. 181).

Згідно з вказаною накладною ОСОБА_1 було сплачено 17 900 грн. за труну, автокатафалк, копання могили, хрест дерев`яний, організацію похорон, вінок зі стрічкою, корзину ритуальну, ритуальний набір. Будь-яких інших доказів щодо понесення витрат на поховання, що перевищують зазначену суму, цивільними позивачами не надано.

За положеннями ст. 1201 ЦК України витрати на поховання відшкодовуються особі, яка понесла такі витрати. Матеріалами справи підтверджено, що особою, яка понесла витрати на поховання ОСОБА_5 , є цивільний позивач ОСОБА_1 .

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення цивільного позову ОСОБА_1 в частині стягнення на її користь витрат на поховання у сумі 17 900 грн. Разом з тим, понесення матеріальної шкоди потерпілою ОСОБА_1 у розмірі, що перевищує вказану суму, не підтверджено жодними доказами, що є підставою для відмови у задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 у цій частині.

Також необґрунтованими є вимоги ОСОБА_2 щодо відшкодування матеріальної шкоди з аналогічних підстав, наведених вище.

За приписами ст. 1200 ЦК України шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого. З матеріалів справи не вбачається, що потерпілий ОСОБА_5 на день своєї смерті мав офіційний заробіток. Докази на підтвердження цього не були надані цивільним позивачем ОСОБА_2 . Отже, суд вважає за доцільне визначити розмір щомісячного платежу по відшкодуванню шкоди, виходячи з мінімальної заробітної плати.

Також суд вважає справедливим визначити розмір мінімальної заробітної плати, на підставі якої розраховується утримання позивача ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_16 , відповідно до Закону України «Про державний бюджет» на поточний рік.

При визначенні розміру відшкодування шкоди суд враховує, що сім`я ОСОБА_5 на час його смерті складалася з чотирьох осіб, неповнолітня ОСОБА_16 , 2015 року народження, на відшкодування шкоди за ст. 1200 ЦК України не має права. Відтак, частка, що припадає на утримання ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_16 становить 50% заробітку або по 25% на кожну особу.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 в частині стягнення по 25% мінімальної заробітної плати на утримання ОСОБА_2 та ОСОБА_16 .

Вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди на утримання неповнолітньої ОСОБА_16 , 2015 року народження, не підлягають задоволенню, оскільки батьківство ОСОБА_5 щодо неповнолітньої ОСОБА_16 не є офіційно зареєстрованим, відомості про батька були внесені зі слів матері ОСОБА_2 , яка перед цим змінила за власною ініціативою своє попереднє прізвище на « ОСОБА_18 ».

Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами від 25 травня 2005 року) розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен наводити у рішенні відповідні мотиви.

Цивільні позивачі вказують, що передчасна смерть ОСОБА_5 , який був для позивачів братом, чоловіком та батьком неповнолітньої дитини, внаслідок отримання ним тяжких тілесних ушкоджень, завдала та продовжує завдавати позивачам непомірних моральних, фізичних та духовних страждань. Немайнові втрати зазнані позивачами не підлягають відновленню, є тривалими у часі, неповнолітній ОСОБА_16 залишився без батька.

Матеріалами справи підтверджено, що смерть ОСОБА_5 є наслідком протиправних дій ОСОБА_3 , щодо винуватості якого суд дійшов однозначного висновку.

Цивільні позивачі оцінили розмір завданої моральної шкоди у сумі 1 000 000 гривень кожній.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про часткове задоволення позову щодо відшкодування моральної шкоди та вважає правильним зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, визначений позивачами, до 250 000 гривень на користь ОСОБА_1 та до 500 000 грн. на користь ОСОБА_2 з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, тощо.

Також, згідно п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Цивільними позивачами були подані та долучені до матеріалів справи заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_3 .

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 квітня 2019 року ОСОБА_3 є власником ј частини квартири АДРЕСА_6 .

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення цивільних позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є ефективним захистом та способом поновлення порушених прав цивільних позивачів, а тому суд вирішує задовольнити заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину квартири, яка перебуває у власності відповідача.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.

Питання процесуальних витрат суд вирішує з урахуванням приписів Глави 8 КПК України.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 370, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту взяття під варту, а саме з 24 квітня 2019 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», до набрання вироком законної сили - залишити без зміни.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 ) матеріальну шкоду у розмірі 17 900 (сімнадцять тисяч дев`ятсот) гривень та 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень на відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень на відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, 25% від розміру мінімальної заробітної плати, установленого Законом України «Про державний бюджет» на поточний рік, щомісячно до досягнення ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , чотирнадцяти років.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_16 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 ) на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, 25% від розміру мінімальної заробітної плати, установленого Законом України «Про державний бюджет» на поточний рік, щомісячно до досягнення ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вісімнадцяти років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Накласти арешт на ј частину квартири АДРЕСА_6 , що належить на праві власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Речові докази по справі, а саме:

-паспорт громадянина України та військовий квиток на ім`я ОСОБА_5 , мобілізаційне розпорядження, повістку, посвідчення на ім`я ОСОБА_5 - передати уповноваженим державним органам;

-мобільний телефон марки «Мейзу», зарядний пристрій, зв`язку ключів, та дві купюри по 50 грн. - повернути спадкоємцям ОСОБА_5

- джинси синього кольору, сіру кофту із капюшоном та білими шнурками, темну куртку без рукавів, взуття темно-синього кольру із білими шнурками та мобільний телефон марки «Мейзу», чорного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_5 ; ІМЕІ: НОМЕР_6 - повернути ОСОБА_3

-флеш-накопичувач марки «Kingston» - залишити в матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) процесуальні витрати за проведення судово-медичної експертизи у розмірі 6 681 гривні 70 копійок на користь держави (УК в Оболонському районі м Києва 24060300, код ЄДРПОУ 38002491, МФО 899998, рахунок UA 708999980000031412544026006).

Вирок суду в частині накладення арешту на майно ОСОБА_3 підлягає негайному виконанню.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя В.В. Дев`ятко