Рішення № 89963026, 09.06.2020, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1703/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.06.2020 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді - Пухарєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульки О.М.,

представника позивача - Делея В.І.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 29.04.2008 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії та інші платежі на умовах, передбачених договором.

Станом на 31.07.2019 відповідач порушує умови договору, не сплачує заборгованість по кредиту, відсоткам, комісії, всупереч умов кредитного договору та допустила заборгованість в розмірі 286576,59 грн., що складається із: заборгованості за кредитом в розмірі - 5900 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 277876,59 грн. та заборгованості за пенею та комісією - 2800 грн.

Оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, позивач на власний розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, у зв`язку із чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 121824,28 грн., що складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 5900 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом з 29.04.2008 по 30.07.2018 - 115924,28 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача ОСОБА_2 08.01.2020 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 є необгрунтованими та не доведеними, а також такими, що суперечать нормам чинного законодавства, оскільки документи, які додано до матеріалів цивільної справи не містять доказів, які б підтверджували факт ознайомлення ОСОБА_1 із умовами кредитування, на які посилається у своєму позові позивач, внаслідок підписання Анкети -заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 29.04.2008. Також вказав, що відповідач визнає, обставину вказану позивачем в позовній заяві щодо кінцевого терміну повернення кредиту, що відповідає строку дії картки та підтверджує досягнуту щодо цього домовленість з позивачем. Так, згідно довідки позивача про кількість виданих карток, остання картка була відкрита відповідачу 22.05.2012 р., з терміном дії до 02/2016 р. Тобто, сторони погодили в заяві ОСОБА_1 кінцевий термін повернення кредиту - лютий 2016 року, а тому починаючи з 01.03.2016 року позивач не мав права здійснювати зазначені в розрахунку заборгованості нарахування. У зв`язку з наведеним заявив вимогу про застосування строку позовної давності, обґрунтовану тим, що трирічний строк позовної давності до всіх заявлених вимог сплив, що є підставою для відмови у позові.

Спростовуючи доводи сторони відповідача, представник позивача Гаренко Н.В. у відповіді на відзив, поданій до суду 06.02.2020, зазначила, що 29.04.2008 відповідачем ОСОБА_1 у відділенні банку було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг із змісту якої вбачається, що відповідач ознайомилася та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку: www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та Правила в письмовому вигляді, ознайомлення з якими вона засвідчила власним підписом в Заявці про приєднання. 20.01.2012 відповідач приєдналася до нових Умов та правил надання банківських послуг шляхом підписання відповідної Анкети-заяви. На момент укладення кредитного договору від 29.04.2008 сторони погодили розмір відсоткової ставки за користування кредитом - 3% в місяць або 36,00% на рік, в подальшому відсоткова ставка була змінена, що підтверджується наданими суду наказами банку. Підвищення відсоткової ставки відбулося тільки за витратами з певної дати, що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій відсотковій ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність відсоткової ставки по уже наявній кредитній заборгованості, що повністю узгоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг. На сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило, більше того вже після підвищення відсоткової ставки ОСОБА_1 активно користувалася карткою, в тому числі неодноразово здійснювала погашення заборгованості, що являється підтвердженням прийняття діючих умов. Також зазначив, що відповідно до Умов кредитного договору сторони погодили, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором та наявності простроченої заборгованості по кредиту, зобов`язання сплатити відсотки за час фактичного користування кредитними коштами у позичальника виникає щомісячно і на сьогоднішній день являється не припиненим. Щодо строку позовної давності - зазначив, що відповідачем були вчинені дії, що свідчать про визнання нею свого боргу перед банком. Так, згідно виписки ОСОБА_1 неодноразово здійснювала погашення заборгованості, останнє з яких було внесено 14.04.2017 р., підтвердженням є виписка з рахунку.

Керуючись ст. 180 ЦПК України представник відповідача ОСОБА_2 17.02.2020 надав суду заперечення щодо наведених представником позивача у відповіді на відзив аргументів та зазначив, що в додатках позивача до своєї відповіді на відзив міститься копія анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та заповнена додаткова інформація для отримання кредиту, які датовані 20.01.2012. Таким чином, починаючи з 20.01.2012 для сторін почали діяти інші умови кредитування, відповідно до іншої редакції Умов та Правил надання банківських послуг. Проте, відповідач зазначає, що їй не було надано в письмовому вигляді ані Умов, ані Правил надання банківських послуг, ані Тарифів ПриватБанку - ні в квітні 2008 року, ні в січні 2012 року і такі вона не підписувала. Зазначив, що прибутково-видаткові операції на кредитній картці № НОМЕР_1 , яку було поповнено 14.04.2017, здійснювалися в рамках виконання Договору, укладеного на підставі заповнених Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та додаткової інформації для отримання кредиту від 20.01.2012. Отже, здійснене відповідачем 14.04.2017 поповнення карткового рахунку не перериває перебіг позовної давності за кредитним договором, який є предметом заявлених позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, не дивлячись на своєчасне та належне його повідомлення про розгляд справи, в матеріалах справи є його письмове клопотання про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та просили відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши відповідачку та її представника, врахувавши заяви сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 29.04.2008 між ПАТ КБ «ПриватБанк», яке 21.05.2018 змінило своє офіційне найменування на АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 22-24), та ОСОБА_1 був укладений Договір № б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви про надання банківських послуг, згідно якої ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % ( з розрахунку 360 днів у році) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Таким чином, сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Також встановлено, що сторони під час укладення Договору про надання банківських послуг від 29.04.2008 у Довідці про Умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» погодили розмір щомісячного платежу (враховуючи плату за використання кредитних коштів у звітному періоді), який становить 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам`яткою клієнта, «Умовами та Правилами надання банківських послуг», а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Крім того, вона підтвердила, що її було ознайомлено та вона згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Враховуючи викладене, в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт виникнення кредитних правовідносин між сторонами на підставі заяви ОСОБА_1 від 29.04.2008.

Однак, в порушення умов договору та чинного законодавства України відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання - не сплачує проценти за користування кредитними коштами та не повертає чергові суми отриманого кредиту.

Враховуючи, що відповідач тривалий час не вносить щомісячних платежів, в тому числі не сплачує проценти за користування кредитом, Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Відповідно до розрахунків заборгованості (а.с.6-9), розрахованої станом на 31.07.2019, сума заборгованості за кредитним договором б/н від 29.04.2019 визначена в розмірі 286576,59 грн. та включає заборгованість: за тілом кредиту в розмірі - 5900 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 277876,59 грн., за пенею та комісією - 2800 грн.

Водночас, позивач, користуючись на власний розсуд своїми правами, просить стягнути з відповідача лише частину заборгованості, а саме: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5900 грн. та заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 29.04.2008 по 30.07.2018 в розмірі 115924,28 грн., що в сукупності становить 121824,28 грн.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу неналежного виконання стороною кредитного договору його умов, що послужило причиною для виникнення заборгованості, яка є предметом даного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просить застосувати позовну давність у спорі.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам, суд визнав останні необґрунтованими, виходячи із наступного.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14.

Відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору від 29.04.2008, кінцевий термін виконання кредитного зобов`язання відповідає строку дії картки.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов кредитного договору від 28.04.2008 ОСОБА_1 отримала кредитну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується її підписом в заяві (а.с.10).

Випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 , яка згідно Переліку типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 р. № 578/5 має статус первинних документів, підтверджено рух коштів по рахунку № НОМЕР_2 (основна карта), їх зняття та внесення, що свідчить про те, що відповідач отримала кредитну картку № НОМЕР_2 , здійснила дії щодо проведення її активації та користувалася нею, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки (а.с.35-46).

В подальшому на вимогу ОСОБА_1 позивачем було перевипущено кредитні картки, які було приєднано до раніше відкритого карткового рахунку № НОМЕР_2 . Так, відповідачу були надані кредитні картки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_1 , остання з яких має термін дії до останнього дня 02.2016 року, вказане підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.34, 153) та вищезазначеною банківською випискою по картковому рахунку.

З урахуванням наведеного строк кредитування за кредитним договором у цій справі закінчився 29.02.2016 і позивач мав протягом трьох років з вказаної дати пред`явити вимоги до відповідача.

В той же час, як слідує з наданого банком розрахунку кредитної заборгованості, відповідач користувалася кредитними коштами та вносила власні грошові кошти на погашення заборгованості і після 29.02.2016, тобто після закінчення строку дії картки, що також підтверджується доданою позивачем до позовної заяви випискою по рахункам відповідача, в межах якого їй неодноразово перевипускалися картки та змінювався кредитний ліміт (а.с.196 зворот-203).

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що відповідач, починаючи з 30.09.2009 систематично вносила кошти на рахунок банку, чим перервала перебіг позовної давності. Останнє поповнення готівкою своєї картки № НОМЕР_1 , терміном дії до 29.02.2016, ОСОБА_1 вчинила 14.04.2017 в терміналі самообслуговування по АДРЕСА_1 на суму 500 грн. (а.с.40), після чого грошові зобов`язання за договором нею не виконувались, а тому з вказаної дати розпочав перебіг позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення основної суми заборгованості.

Обставини щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних карток відповідачем не спростовуються.

Встановлено, що позовна заява подана до Заставнівського районного суду Чернівецької області 05.09.2019 (а.с.3).

За таких обставин суд приходить до висновку, що, звернення банку у вересні 2019 року до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості за умовами договору від 29.04.2008, яка складається із заборгованості за тілом кредиту та відсотків, здійснено в межах позовної давності.

Одночасно з цим, позивачем не пропущено строки позовної давності і щодо вимог про стягнення прострочених платежів відповідно до умов кредитного договору від 29.04.2008, позовна давність щодо стягнення яких обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Відповідно до положень ст.ст. 525-526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов` язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Будь-яких доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було.

Враховуючи те, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, суд перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості, виходячи із зазначених банком вихідних даних, та встановив, що порядок нарахування відсотків в межах дії кредитного договору від 29.02.2008 змінився, внаслідок чого суттєво збільшилася відповідальність боржника.

Про зміну порядку нарахування відповідачу відсотків підтвердив у своїх письмових поясненнях і представник позивача.

Так, судом встановлено, що під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 36,00 % на рік, однак, починаючи з 01.01.2013 банк в односторонньому порядку змінив процентну ставку за користування кредитом до 30% річних, з 01.09.2014 - до 34,8% річних та з 01.04.2015 - до 43,2 % річних, не повідомивши про це відповідача.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17 боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Проте, матеріали справи доказів належного повідомлення відповідача про підвищення відсоткової ставки не містять.

Посилання представника позивача на Умови та правила надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 12-17), які долучені до позовної заяви та передбачають можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вони підпису позичальника не містять.

Будь-які докази, які свідчили б про прийняття умов зміни порядку нарахування відсоткової ставки ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні, а факт часткового погашення кредиту останньою не може свідчити про повне його визнання та згоду з усіма його складовими та загальним розміром.

Також суд звертає увагу, що надана позивачем копія Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 20.01.2012, яка підписана ОСОБА_1 , не може вважатися договором щодо погодження відсоткової ставки в розумінні ст. 626 ЦК України. Для укладання договору основне значення мають істотні умови. За загальною нормою цивільного права, договір вважається укладений в належній формі тільки якщо сторони домовилися з приводу всіх суттєвих умов договору. Договір є видом правочину і для його укладення та чинності сторонами необхідно дотримуватись усіх тих вимог, які визначені у ст. 203 ЦК України відносно правочину.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22.03.2017 (справа № 6-2320цс16).

При цьому суд не приймає в якості допустимих та належних доказів, долучені представником позивача до відповіді на відзив документи, а саме: Наказ шаблон № 906 СП-2010-256 від 06.03.2010, Наказ шаблон № 906 СП-2012-6993080 від 26.10.2012, Наказ шаблон № 906 СП-2014-6915682 від 18.08.2014 та Наказ шаблон № 906 СП-2015-6552838 від 18.02.2015, оскільки останні не містять даних про знайомлення з ними відповідача, тобто не доводять обізнаність відповідача про збільшення відсоткової ставки (а.с.86-95).

За таких обставин, наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсотками підлягає коригуванню та розрахунку, виходячи з відсоткової ставки 36,00 % річних у період з 01.01.2013 по 29.02.2016 .

З врахуванням вищенаведеного та відсутності спростувань відповідачем використання заявленого банком розміру тіла кредиту, обґрунтованими вимогами АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості є лише в частині заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5900 грн., та в частині нарахованої банком суми відсотків за користування кредитом на поточну заборгованість за наданим кредитом за період з 07.04.2008 по 31.12.2012 в загальному розмірі 87 грн. 53 коп. (згідно розрахунку заборгованості) (а.с.6-8).

Виходячи з погодженої сторонами на час укладення кредитного договору відсоткової ставки в розмірі 36,00 % річних та кількості днів за період з 01.01.2013 (дати першої позадоговірної зміни відсоткової ставки за користування кредитом) по 29.02.2016 року (дати закінчення строку дії картки), який складає 1150 днів, заборгованість по відсоткам за користування кредитом становить 5068,11 грн., виходячи з наступного розрахунку.

За період з 01.01.2013 по 31.08.2014, який налічує 603 дні, розмір нарахованих відсотків становить 1723 грн. 61 коп.

(2858,39/100*36)/360*603=1723,61

За період з 01.09.2014 по 31.03.2015, який налічує 212 днів, розмір нарахованих відсотків становить 1250 грн. 80 коп.

(5370,14/100*36)/360*212= 1250,80 грн.

За період з 01.04.2015 по 29.02.2016, який налічує 335 днів, розмір нарахованих відсотків становить 2093 грн. 70 коп.

(5420/100*36)/360*212= 2093 грн. 70 коп.

Вирішуючи питання про розмір відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії картки, тобто за період з 01.03.2016 по 30.07.2018 суд виходить з правових висновків, висловлених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17.

Відповідно до яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, згідно ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписанийсторонами або стороною.

Отже, у разі волевиявлення сторін доповнити або змінити умови кредитного договору, або врегулювати певні положення шляхом залучення до локальних нормативно-правових актів (наказів, статутів, положень, правил, інструкцій тощо), такі доповнення/зміни до договору повинні бути підписані його сторонами.

З наявних в матеріалах справи Заяви та Довідки про Умови кредитування вбачається, що вони не містять визначеного розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами у разі неповного виконання зобов`язань за договором після закінчення терміну його дії.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

З огляду на вказане суд відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

З урахуванням наведеного, загальна сума заборгованості, яка виникла в ОСОБА_1 та підлягає стягненню, становить 11055 грн. 64 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5900 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 5155 грн. 63 коп., а тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору №б/н від 28.04.2008, позивач поніс витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 гривні, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №PROM0B7RW5 від 20.08.2019, на зазначену суму (а.с.2).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, і ця частка складає 9,08 %, тому з відповідача належить також стягнути на користь позивача судові витрати, понесені позивачем за сплату судового збору в розмірі 174,43 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог (1921*9,08/100 =174,43 ).

На підставі ст. 61 Конституції України, ст. ст.6, 526, 536, 610, 627, 626, 628, 549, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.141, 128, 258, 259, 263- 265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» р/р № НОМЕР_4 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 заборгованість по кредитному договору № б/н від 29.04.2008 в сумі 11055 гривні 64 копійки, яка складається із:

-заборгованості за кредитом - 5900 грн.;

-заборгованості по процентам за користування кредитом - 5155 грн. 63 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» р/р № НОМЕР_4 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570 судові витрати, понесені позивачем за сплату судового збору, в розмірі 174 грн. 43 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги,50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька с. Брідок Заставнівського району Чернівецької області, РНОКПП: НОМЕР_5 ;

Представник відповідача - адвокат Явіц Віктор Йосифович, діє на підставі Доручення Чернівецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 28.12.2019 №316 та Довіреності від 28.12.2019, посвідченої директором Чернівецького МЦ з надання БВПД №280.

Дата складення повного судового рішення 19.06.2020.

Суддя Пухарєва О.В.