Рішення № 89963016, 18.06.2020, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/278/20

Провадження № 2/342/351/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Федів Л.М.,

з участю: секретаря судового засідання Козаченко Л.Д.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на час навчання повнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить ухвалити судове рішення, яким змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача на її користь на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_4 , 2015 року народження у твердій грошовій сумі в розмірі по 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та встановити стягнення аліментів з відповідача в користь позивача на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від доходу відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду до досягнення дитиною повноліття; встановити стягнення аліментів з відповідача в користь позивача на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини від доходу відповідача щомісячно з дня звернення до суду з цим позовом до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23 років.

Позовна заява мотивована тим, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 28 жовтня 1999 року виконкомом Олієво-Королівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області (актовий запис за № 15). Рішенням Городенківського районного суду від 03.04.2019 шлюб розірвано, неповнолітню дочку залишено проживати з позивачем. Від спільного проживання мають двох дочок: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З часу фактичного припинення шлюбно-сімейних відносин (лютого 2018 року) всі матеріальні витрати по утриманню дітей полягли на позивача, що змусило її звернутися до суду із заявою про встановлення стягнення аліментів. 13 грудня 2018 року Городенківським районним судом видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у твердій грошовій сумі в розмірі по 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання даної заяви й до досягнення дітьми повноліття. Старшій дочці ІНФОРМАЦІЯ_6 виповнилося 18 років, відповідно припинилося стягнення аліментів. Однак, ОСОБА_6 продовжує навчання, у зв`язку із чим витрати тільки збільшуються. На утримання молодшої дочки ОСОБА_3 отримує аліменти в сумі близько 800 грн. на місяць. Дитина росте, розвивається, потребує збалансованого харчування, вітамінів, добротного одягу та взуття, розвиваючих іграшок та літератури. При стрімкому рості цін, який зараз відбувається, все це потребує значних матеріальних витрат і згідно Закону України участь відповідача у їх забезпеченні є його обов`язком. Позивач працевлаштована, однак її доходів та аліментів (по 800 грн. в місяць) на фінансове утримання дочок не вистачає.

28.04.2020 відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю за безпідставністю. Зазначив, що виплата аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 припинилася, у зв`язку із досягненням нею повноліття. Аліменти на утримання неповнолітньої дочки він сплачує. Щодо вимоги про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідач вказує на те, що позивач звернулася до суду із позовом про зміну способу стягнення аліментів, в той же час, як слідує із змісту позовної заяви, фактично, бажає збільшити розмір аліментів на утримання неповнолітньої дочки. Позивач не надала жодних належних та допустимих доказів того, що з моменту постановлення судом рішення суду про стягнення аліментів (Наказу від 13.12.2018) у сторін відбулись зміни, які обумовлюють можливість збільшення розміру аліментів, які стягуються на утримання неповнолітнього дочки. Позивач в позові зазначає, що працевлаштована, однак довідку про доходи, при цьому, до позовної заяви не додано. Для того щоб суд міг повно та об`єктивно встановити всі фактичні обставини, відповідач повідомляє, що: 1) на даний час у нього матеріальний стан не покращився, а, навпаки, погіршився, оскільки 25 жовтня 2019 року між ним та приватним підприємцем ОСОБА_8 , в якого він працював, розірвано трудовий договір, що підтверджується відміткою на вказаному договорі про його розірвання та копією трудової книжки, в якій є відмітка про те, що я звільнений із роботи за згодою сторін. На даний час відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі та вживає заходів щодо пошуку роботи. Однак ця обставина не впливає на те, що він розуміє, що має виконувати свій батьківський обов`язок, тому аліменти сплачує вчасно, боргових зобов`язань не має. 2) 03 березня 2020 року відповідач з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 створив нову сім`ю, про утримання якої про він також має подбати. 3) За час шлюбу сторонами було спільно нажите майно, в тому числі квартира АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_2 пропонував оформити на дітей в рахунок аліментів, однак позивач від такої пропозиції відмовилась. Іншого способу допомоги відповідач запропонувати на даний час не може. Що стосується позовної вимоги про стягнення аліментів на час навчання повнолітньої дочки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , то відповідач вказує на те, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків, суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Таким чином, з огляду на відсутність на даний час матеріальної можливості надавати таку допомогу, відповідач не має можливості сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки. Крім того, позивач не надала в обгрунтування такої потреби жодного доказу: не надано даних щодо матеріального стану позивача на даний час, інформації щодо відсутності доходів у повнолітньої дочки (навчання не є перешкодою працевлаштуватися на часткову зайнятість), дані щодо витрат на навчання, дані про умови проживання дочки, адже ініціативою переїзду за кордон була саме позивач, на що погодилась дочка, а оплачувати навчання за кордоном у відповідача не має можливості. Що стосується стягнення судових витрат, то відповідач вважає, що такі слід віднести за рахунок позивача. ОСОБА_2 пропонував позивачу добровільно вирішити всі питання щодо його умови участі у вихованні дітей, в тому числі і щодо порядку та способу стягнення аліментів, участі у додаткових витратах на дітей, тощо, в тому числі шляхом зарахування в рахунок аліментів його частки у майні, спільно набутому ними за час шлюбу. Натомість позивач не йде на жодні компроміси, вважає за необхідне щоразу всі питання вирішувати в судовому порядку. Витрачатися на безпідставні необґрунтовані позови, відповідач не має можливості, тому не бажає нести зайві витрати. Стягнення витрат за надання правничої допомоги, у випадку підтвердження таких позивачем, та подання до суду, то такі також не підлягають стягненню у зв`язку із безпідставністю та необґрунтованістю позову.

20.05.2020 представник позивача – адвокат Бундзяк У.М. подала до суду клопотання про долучення письмових доказів, в якому зазначила, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 19.05.2020 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 1,071 га, яку передав в оренду ПрАТ «Зернопродукт МХП» та отримує орендну плату в грошовій формі та розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач в судове засідання не з`явилася. Представник позивача – адвокат Ігнатюк Л.В. в судовому засіданні 03.06.2020 позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові. Представник позивача – адвокат Бундзяк У.М. 16.06.2020 подала до суду заяву про розгляд справи без позивача та її представників; позовні вимоги та надані пояснення сторони позивача підтримують в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 03.06.2020 позовні вимоги не визнав, підтримав поданий відзив на позовну заяву, з викладених в ньому підстав, просив у задоволенні позову відмовити повністю за безпідставністю. В судове засідання 18.06.2020 відповідач не з`явився. Представник відповідача адвокат Вань І.Р. подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за відсутності сторони відповідача; рішення постановити з урахуванням відзиву на позовну заяву, тобто відмовити позивачу у задоволенні позову.

Розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження згідно гл.10 Розділу ІІІ ЦПК України. Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вислухавши вступне слово представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2019 року по справі № 342/1344/18 (провадження № 2/342/216/2019) розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрований 28 жовтня 1999 року Олієво-Королівською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 15; неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з матір`ю ОСОБА_3 .

Те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запис за № 5 від 04.03.2002, що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Олієво-Королівською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 13 від 01.10.2015, що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Олієво-Королівської сільської ради.

Що стосується вимоги позову щодо зміни способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, то судом встановлено наступне.

Конституцією України визначено основні права й обов`язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, згідно з ч.2 ст.51 Основного Закону батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Враховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.

Статтею 141 СК України визначено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено статтею 180 СК України.

Згідно ч.1 ст.182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 2 згаданої статті (в редакції Закону № 2475-VIII від 03.07.2018) визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.3 ст.184 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вказана вимога закону кореспондується з пунктом 5 ч.1 ст.161 ЦПК України, який передбачає, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Судовим наказом Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2018 року по справі № 342/1345/18 (провадження № 2-н/342/51/2018), який набрав законної сили 13.12.2018, вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , жительки АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину; з 26.11.2018 р. і до досягнення дітьми повноліття.

Про те, що ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_5 досягла повноліття стверджується копіями: її свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 04 березня 2002 року Олієво-Королівською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області, її паспорта громадянина України № НОМЕР_5 , виданого 31.08.2017, витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 2616-920461-2017 від 13.10.2017, де зазначено, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 , з 06.10.2015 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач ОСОБА_3 просить змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з відповідача ОСОБА_2 в її користь аліменти в розмірі 1/4 частини від його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що відповідає вимогам частини 3 статті 181 СК України.

Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Порядок визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини передбачено статтею 183 згаданого Кодексу.

Як вбачається із копій: договору купівлі-продажу квартири від 21.07.2011 та витягу Про державну реєстрацію прав, виданого ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» № 31220518 від 07.09.2011, відповідач ОСОБА_2 є власником квартири під АДРЕСА_1 .

Копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 209546501 від 19.05.2020 стверджено, що відповідач ОСОБА_2 має у приватній власності земельну ділянку, площею 1,071 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: с. Олієво-Королівка Городенківського району Івано-Франківської області, орендарем якої є ПрАТ «Зернопродукт МХП»; орендна плата вноситься у грошовій формі та розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи обставини, визначені ст.182 СК України, суд вважає, що є підстави для задоволення позову та зміни способу стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини від доходу відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Керуючись роз`ясненнями, що містяться в п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», стягнення аліментів в зміненому розмірі слід проводити з дня набрання чинності рішенням суду в даній цивільній справі і проводити до досягнення дитиною повноліття.

Судовий наказ Городенківського районного суду Івано-Франківської області по справі № 342/1345/18 (провадження № 2-н/342/51/2018) від 13 грудня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, після набрання законної сили даним судовим рішенням слід визнати таким, що не підлягає виконанню, якщо відсутня заборгованість зі сплати аліментів за цим судовим листом.

Що стосується вимоги позову щодо стягнення аліментів на час навчання повнолітньої дитини, то судом встановлено наступне.

Дочка сторін ОСОБА_5 досягла повноліття, вона є студенткою Тройської гімназії (восьмирічна гімназія) (Троя, Прага); форма навчання – денна, навчальний рік 2019/2020, що стверджується копією довідки про навчання в Тройській гімназії від 27.08.2019 (переклад з чеської мови).

Відповідно до ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Статтею 200 Сімейного кодексу України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Як слідує з п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 3 від 15 травня 2006 р. "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов`язок батькiв утримувати повнолiтнiх дочку, сина, якi продовжують навчатися пiсля досягнення повнолiття (незалежно вiд форми навчання), виникає за обов`язкової сукупностi таких юридичних фактiв: досягнення дочкою, сином вiку , який перевищує 18, але є меншим 23 рокiв; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матерiальнiй допомозi; наявнiсть у батькiв можливостi надавати таку допомогу.

Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років із можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу.

Відповідач ОСОБА_2 з 03 березня 2020 року перебуває в новому шлюбі, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 , виданого 03 березня 2020 року Городенківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

З наданих відповідачем документів: копії трудового довогору № 13 між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 07.03.2019 та копії трудової книжки серії НОМЕР_7 судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 25.10.2019 звільнений із займаної посади менеджера з продаж, місце роботи – ПП ОСОБА_8 , згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою двох сторін.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до яких обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, суд зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів і в межах заявлених позовних вимог.

Ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, дослідивши надані учасниками справи письмові докази, судом встановлено, що дочка сторін ОСОБА_5 , досягла 18 років, однак не досягла 23 років та продовжує навчання. При цьому позивачем не доведено та не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу на час навчання повнолітньої дитини. Крім того, позивачем не доведено факту потребування повнолітньою дочкою матеріальної допомоги. Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 з 25.10.2019 не працює, також відсутні відомості щодо наявної заборгованості по сплаті ним аліментів на утримання дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 згідно судового наказу Городенківського районного суду Івано-Франківської області по справі № 342/1345/18 (провадження № 2-н/342/51/2018) від 13 грудня 2018 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову в частині стягнення аліментів на час навчання повнолітньої дитини.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнена від сплати судового збору. Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Оскільки, судом задоволено одну позовну вимогу, то з відповідача слід стягнути до державного бюджету судовий збір в розмірі, передбаченому пп.2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 840,80 грн.

На підставі ст.ст. 180-183, 199-200 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 19, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273-279, 352, 354, п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений судовим наказом Городенківського районного суду Івано-Франківської області по справі № 342/1345/18 (провадження № 2-н/342/51/2018) від 13 грудня 2018 року.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , аліменти в розмірі 1/4 частини від доходу відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнення аліментів в зміненому розмірі розпочати з дня набрання чинності рішенням суду в даній справі і проводити до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 до державного бюджету судовий збір в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Після набрання законної сили даним судовим рішенням зобов`язати ОСОБА_3 повернути до Городенківського районного суду Івано-Франківської області судовий наказ Городенківського районного суду Івано-Франківської області по справі № 342/1345/18 (провадження № 2-н/342/51/2018) від 13 грудня 2018 року, за умови відсутності заборгованості по ньому.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Городенківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Місце проживання позивача ОСОБА_3 - АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 .

Зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_2 - АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складене 22.06.2020.

Суддя: Федів Л. М.