Вирок № 89962869, 19.06.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11885/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання - Вереш А.І., Парова І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в м. Ужгород обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідуван ь за №12015070030001787 від 03.06.2015 р. про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Закарпатської області міста Ужгорода, громадянина України, українця, із середньою освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-03.12.2012 року Ужгородським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки , на час ухвалення вироку помер - ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть виданого Ужгородським МВ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Закарпатській області серії НОМЕР_1 від 21.01.2019 року,

кримінальне провадження стосовно якого розглядається за заявою дружини з метою його реабілітації,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення :

прокурора - Косаковський В.О.

сторона захисту:

представника дружини обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_18

захисник обвинуваченого - Канівець О.П.

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що на початку травня 2015 року він, перебуваючи у Боздоському парку в місті Ужгороді знайшов порошкоподібну речовину білого кольору, яка у своєму складі містить психотропну речовину - амфетамін, обіг якої обмежено, та діючи умисно, повторно, з метою її подальшого неодноразового збуту переніс за місцем свого проживання, що в АДРЕСА_1 , де зберігав до 04.08.2015 року.

У подальшому, ОСОБА_1 02.06.2015 року близько 13 години 02 хвилини перебуваючи у місті Ужгороді на вул. Загорській поблизу магазину "Гербера", попередньо помістивши у фольгу та взявши із дому частину знайденої ним на початку травня 2015 року порошкоподібної речовини білого кольору вагою 0,1982 г, яка у своєму складі містить психотропну речовину - амфетамін, обіг якої обмежено, умисно, повторно, незаконно збув вищевказану речовину громадянину ОСОБА_5 за грошові кошти в сумі 300 (триста) гривень.

Згідно висновку судово-хімічної експертизи №18/329 від 10.06.2015 представлена на дослідження речовина, упакована в спецпакет №2377063 містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. 0,1982 г наданої на експертизу порошкоподібної речовини білого кольору містить 24,1941 ваг. % - 0,0480 г амфетаміну.

Крім цього, ОСОБА_1 , 21.07.2015 року близько 12 години 50 хвилин перебуваючи на дамбі вздовж річки Уж, розташованій паралельно вулиці Загорській у місті Ужгороді попередньо помістивши у фольгу та взявши із дому частину знайденої ним на початку травня 2015 року порошкоподібної речовини білого кольору вагою 0,0791 г, яка у своєму складі містить психотропну речовину - амфетамін, обіг якої обмежено, умисно, повторно, незаконно збув вищевказану речовину громадянину ОСОБА_5 , за грошові кошти в сумі 200 (двісті) гривень.

Згідно висновку судово-хімічної експертизи №18/409 від 23.07.2015 року представлена на дослідження речовина, упакована в спецпакет №2897895 містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. 0,0791 г наданої на експертизу порошкоподібної речовини білого кольору містить 31,1497 ваг. % - 0,0246 г амфетаміну.

Крім цього, ОСОБА_1 , 04.08.2015 року близько 16 години 00 хвилин перебуваючи на пл. Лаборця у місті Ужгороді, попередньо помістивши у фольгу та взявши із дому залишки знайденої ним на початку травня 2015 року порошкоподібної речовини білого кольору вагою 0,4506 г, яка у своєму складі містить психотропну речовину - амфетамін, обіг якої обмежено, умисно, повторно, незаконно збув вищевказану речовину громадянину ОСОБА_5 , за грошові кошти в сумі 900 (дев`ятсот) гривень, після чого був затриманий працівниками Ужгородського MB УМВС України в Закарпатській області.

Згідно висновку судово-хімічної експертизи №18/417 від 05.08.2015 року представлена на дослідження речовина, упакована в спецпакет №2377132 містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. 0,4506 г наданої на експертизу порошкоподібної речовини білого кольору містить 53,5467 ваг. % - 0,2413 г амфетаміну.

Органом досудового розслідування, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК України, а саме придбання, зберігання з метою збуту та збут психотропної речовини, вчинені повторно.

Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.

Під час здійснення головуючим процессуальних дій по визначенню обсягу та порядку дослідження доказів, обвинувачений ОСОБА_1 вказав, що свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті не визнав, злочин не вчиняв та не має жодного відношення до психотропної речовини. Відмовився надавати покази суду. Однак, після проведення допиту свідка обвинувачення легендованої особи ОСОБА_5 з іншого приміщення, обвинувачений заперечив, що саме допитана судом особа приймала участь у закупівлі психотропних речовин у нього.

ІНФОРМАЦІЯ_2 обвинувачений ОСОБА_1 помер, що стверджується свідоцтвом про смерть виданого Ужгородським МВ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Закарпатській області серії НОМЕР_1 від 21.01.2019 року.

Дружина обвинуваченого ОСОБА_2 подала до суду клопотання щодо продовження судового розгляду з метою реабілітації обвинуваченого. В судовому засіданні підтримала подане нею письмове клопотання, заперечила проти закриття кримінального провадження у зв`язку із смертю обвинуваченого, просила суд продовжити судовий розгляд з метою реабілітації обвинуваченого та виправдати ОСОБА_1 .

Як доказ вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення прокурор в судовому засіданні зазначає показання свідків: ОСОБА_6 ,ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,ОСОБА_9 ,ОСОБА_10 ,ОСОБА_11 ,ОСОБА_12 та свідок анкетні дані якого змінені на ОСОБА_5 .

Так, в судовому засіданні був допитаний свідок зі сторони обвинувачення ОСОБА_6 , який суду надав показання про те, що з обвинуваченим не знайомий. В 2015 році влітку , точну дату не пам`ятає, проходив біля транспортного мосту в м. Ужгород, де до нього підійшов працівник поліції і запросив його в якості понятого. Він підійшов і побачив особу чоловічої статі , у якого із кишенів вилучили паперові згортки , кількість не пам`ятає. Вміст пакетів не показали. При ньому працівник поліції не розкривав пакет. Пакет помістили у експертний пакет, на якому він підписався. Коли він підійшов, обвинувачений стояв біля автомобіля. Також був присутній інший понятий. Його запрошували в якості понятого і в іншій справі.

Так, в судовому засіданні був допитаний свідок зі сторони обвинувачення ОСОБА_7 , який суду надав показання про те, що в кінці літа 2015 року, біля обіднього часу йшов із ринку, де до нього підійшов працівник поліції і запросив його в якості понятого. Вказав, що був присутній коли у обвинуваченого вилучали гроші, ультрафіолетовою лампою просвітили руки обвинуваченого і на його руках були сліди ультрафіолета. Був присутній і в міськвідділі , коли купюри грошових коштів обробляли порошком, фотографували. Був присутній також і інший понятий.

Так, в судовому засіданні був допитаний свідок зі сторони обвинувачення ОСОБА_8 , яка суду надала показання про те, що 21.07.2015 року йшла по вул. Гагаріна в м. Ужгород, де до неї підійшли працівники поліції і запросили її в якості понятої. В її присутності на особу чоловічої статі одягали аудіо та відео техніку і надавали грошові кошти для здійснення закупки. Вона підписала протокол. В подальшому, після обіду, вона перебувала у службовому кабінеті в Ужгородському МВ УМВС, де їй працівники поліції показали пакет, який не був прозорий. Їй надали його відчути на дотик, він був м`який. Був складений протокол.

Так, в судовому засіданні був допитаний свідок зі сторони обвинувачення ОСОБА_9 , який є оперуповноваженим сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Ужгородського МВ УМВС та суду надав показання про те, що в грудні 2014 року " джерело " повідомило, що ОСОБА_1 здійснює збут наркотичних засобів. Ним була заведена оперативно - розшукова справа, та проведено три оперативні закупки у гр. ОСОБА_1 , а саме: 02.06.15 на 300,00 грн., 21.07.15 на 200, 00 грн., 03.08.15 на 900,00 грн. Були проведені експертні дослідження. Під час видачі агентом пакетів були присутні два понятих.

Так, в судовому засіданні був допитаний свідок зі сторони обвинувачення ОСОБА_10 , який є начальником відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Ужгородського МВ УМВС та суду надав показання про те, що в лютому 2015 року був призначений на посаду, була заведена оперативно - розшукова справа, проводились заходи. Було відібрано особу для проведення закупки наркотичних засобів. Проводився аудіо - відеозапис. Він приймав участь у кожній слідчий дії. Вказав, що при першій закупці поняті не були запрошені відповідно до Інструкції по оперативній закупівлі.

Так, в судовому засіданні був допитаний свідок зі сторони обвинувачення ОСОБА_11 , який є оперуповноваженим сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Ужгородського МВ УМВС та суду надав показання про те, що підійшов ОСОБА_5 і повідомив, що ОСОБА_1 пропонував йому придбати наркотичну речовину. Розробляли оперативну інформацію, провели три закупки. Не пам`ятає в яких слідчих діях брав участь. Поняті брали участь у всіх закупках.

Так, в судовому засіданні був допитаний свідок зі сторони обвинувачення ОСОБА_12 , який суду надав показання про те, що 11.07.2015 року проходив біля Ужгородського МВ УМВС і був запрошений працівниками поліції в якості понятого. У службовому приміщенні була присутня інша понята ОСОБА_8 і у їх присутності на агента ОСОБА_5 одягли техніку, надали гроші , після чого вони підписали документи, протокол. В подальшому вони поїхали по вул. Загорській, зупинились біля магазину " Гербера" і залишились в машині чекати агента. Біля 12 год. 30 хв. - 13 год. агент повернувся до машини і показав пакетик в якому була речовина білого кольору , який передав працівникам поліції , а далі поїхали в Ужгородський МВ УМВС де підписали протокол.

Так, в судовому засіданні був допитаний свідок зі сторони обвинувачення (анкетні дані якого змінені на ОСОБА_5 , допит проводився з використанням технічних засобів з іншого приміщення) який суду надав показання про те, що ОСОБА_1 сам йому зателефонував і запропонував придбати у нього амфетамін. Він повідомив про це правоохоронні органи. Він три рази придбав у ОСОБА_1 амфетамін, під час кожної закупки він мав технічні засоби фіксування. Перший раз він придбав у ОСОБА_1 речовину у червні 2015 року, під час зустрічі біля магазину « Гербера» по вул. Загорська в м. Ужгород. Другий раз він придбав у ОСОБА_1 речовину у липні 2015 року , під час зустрічі біля магазину «Гербера». Працівники міліції надали йому 200,00 грн. на придбання амфетаміну. Третій раз він придбав амфетамін у ОСОБА_1 в один із днів серпня 2015 року, тоді працівники міліції надали йому 900,00 грн. на придбання амфетаміну. Перед кожною закупкою працівники міліції вручали йому технічні засоби ( камеру, мікрофон), при цьому були присутні поняті та надавали гроші на придбання речовини. Придбану речовину він віддав працівникам міліції у присутності понятих.

Оцінюючи покази свідків ОСОБА_6 ,ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 які були понятими при документуванні оперативних закупок, суд приходить до переконання , що показання цих свідків не мають самостійного доказового значення, оскільки не містять відомостей щодо обставин збуту наркотичного засобу обвинуваченим. Їхні показання лише дублюють інформацію, викладену у відповідних протоколах.

Покази свідків ОСОБА_9 ,ОСОБА_10 ,ОСОБА_11 ,суд не бере до уваги, оскільки вказані свідки є працівниками Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області, а відтак суд не може прийняти їх до уваги як доказ винуватості оювинуваченого, оскільки дані свідки є прямо зацікавленими в розгляді справи в силу своїх службових обов`язків.

Сторона обвинувачення та сторона захисту не заявляла клопотань про допит інших осіб в якості свідків у кримінальному провадженні.

Прямими доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 , які на переконання сторони обвинувачення вказують на його причетність до вчиненого кримінального правопорушення сторона обвинувачення зазначає виключно наступні докази, які безпосередньо у судовому засіданні дослідженні:

- постанова начальника СБНОН Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області про проведення оперативної закупки за № 35/1847 від 28.04.2015 р. відповідно до якої вирішено провести оперативну закупку особливо небезпечної наркотичної речовини «марихуани» - близько 2- грамів за ціною 300 грн. у гр. ОСОБА_1 , без затримання останнього. Для проведення оперативної закупки залучити особу під вигаданими установчими даними, а саме - ОСОБА_5 та роз`яснити йому що він є учасником проведення оперативно-розшукових заходів. Оперативну закупку провести із застосуванням спеціальних технічних засобів. З грифом " розсекречено".

- рапорт начальника Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області Р.І. Стефанишин від 20.05.2015 р. відповідно до якого просив видати кошти в сумі 800 грн. для проведення контролю за вчиненням злочину (в формі оперативної закупівлі психотропної речовини «метамфетамін») по оперативно розшуковій справі.

- видатковий касовий ордер від 25 травня 2015 року відповідно до якого було видано 800,00 грн.

- протокол про результати проведення оперативної закупки за № 35/2356 від 02.06.2015 р. із застосуванням відповідно до ухвали Аеляційного суду Закарпатської області від 07.05.2015 року № 01108т. спеціальних техничніх засобів, відповідно до якого було проведено оперативну закупку наркотичних засобів, психотропних речовин у гр. ОСОБА_1

- Протокол вручення спеціальних технічних засобів № 35/2465/ від 02.06.2015 р., згідно якого вбачається , що відповідно до ухвали Аеляційного суду Закарпатської області від 07.05.2015 року № 01108 т, з метою фіксації факту проведення оперативної закупки, змісту розмов та звуків, які будуть відбуватися між громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було вручено ОСОБА_5 спеціальний технічний засіб «AVR-12».

- протокол огляду грошових коштів від 02.06.2015 р. відповідно до якого в службовому кабінеті Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області було оглянуто чотири купюри номіналом по 100 грн., які у подальшому будуть використані під час проведення оперативної закупки наркотичних засобів та які по закінченню огляду передані гр. ОСОБА_5 із фотознімком купюр;

- протокол огляду покупця від 02.06.2015 р. з грифом " розсекречено" , відповідно до якого було проведено у службовому кабінеті Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області

огляд ОСОБА_5 , який під час огляду отримав грошові кошти в сумі 400 грн. купюрами номіналом по 100 грн.

- протокол за результатами проведення оперативно-технічних заходів від 04.06.2015 року з грифом " розсекречено" відповідно до якого в ході зустрічі 02.06.2015 року о 13 год. 02 хв. ОСОБА_5 передав гр. ОСОБА_1 300,00 грн. шляхом руки в руки на що ОСОБА_1 вийняв з задньої кишені штанів в які був одягнений якусь річ, передав її ОСОБА_5 та повідомив, що там на 2 по 150 грн. Після чого розійшлись.

- висновок експерта НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області за № 18/329 від 10.06.2015 року відповідно до якого представлена на дослідження речовина, яка упакована в спец пакет № 2377063 містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. 0,1982 г наданої на експертизу порошкоподібної речовини білого кольору містить 24,1941 ваг. % - 0,0480 г амфетаміну. Речовина вилучена 02.06.2015 року в ході проведення оперативної закупки;

- доручення прокурора прокуратури міста Ужгород І.Мороз від 20.07.2015 за № 392 відповідно до якого працівникам СБНОН Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області доручено провести у період з 21 липня 2015 року по 21 серпня 2015 року контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки без затримання особи та втратою грошових коштів із використання відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів спостереження.

- постанова прокурора прокуратури міста Ужгород І.Мороз від 20.07.2015 р. за № 391 про проведення контролю за вчиненням злочину відповідно до якої з метою отримання доказів злочинної діяльності гр. ОСОБА_1 , розкриття та розслідування тяжкого злочину, зобов`язано провести у період з 21 липня 2015 року по 21 серпня 2015 року контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних засобів та психотропних речовин, без затримання особи та втратою грошових коштів із використання відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів спостереження;

- протокол про вручення технічних засобів від 21 липня 2015 року відповідно до якого ОСОБА_5 було вручено спеціальний технічний засіб «AVR-12»; У протоколі наявні підписи понятих;

- протокол огляду та вручення грошових коштів від 21.07.2015 р. відповідно до якого гр. ОСОБА_5 було вручено грошові кошти на загальну суму 200 ,00 грн., номіналом по 100 ,00 грн. У протоколі наявні підписи понятих;

- протокол огляду покупця від 21.07.2015 року відповідно до якого ОСОБА_5 був одягнутий в сині джинси, сіру кофту, чорні кросівки. ОСОБА_5 видано для проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки гроші в сумі 200,00 грн., а саме дві купюри номіналом по 100,00 грн.;

- протокол за результатами проведення негласних слідчих дій від 24.07.2015 р. відповідно до якого негласні слідчі ( розшукові) дії проводились 21 червня 2015 року о 12 год . 50 хв. В ході яких задокументовано один факт збуту психотропної речовини. ОСОБА_5 давши грошові кошти гр. ОСОБА_1 в сумі 200,00 грн. Після чого останній витягнув з пакету під цигарок згорток з фольги та передав його ОСОБА_5 з рук в руки.

Суд звертає увагу на те, що згідно постанови прокурора прокуратури міста Ужгород І.Мороз від 20.07.2015 р. за № 391 про проведення контролю за вчиненням злочину відповідно до якої з метою отримання доказів злочинної діяльності гр. ОСОБА_1 , розкриття та розслідування тяжкого злочину, зобов`язано провести у період з 21 липня 2015 року по 21 серпня 2015 року контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних засобів та психотропних речовин. Водночас, згідно протоколу за результатами проведення негласних слідчих дій від 24.07.2015 р. негласні слідчі ( розшукові) дії проводились 21 червня 2015 року о 12 год . 50 хв. , тобто зовсім в інший період часу.

- протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 21.07.2015 року відповідно до якого в ході проведення контролю за вчиненням злочину було вилучено фольговий згорток в якому знаходилася біла порошкоподібна речовина, котрий був поміщений до спеціалізованого пакету «Експертної служби» № 2897895;

- висновок експерта НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області за № 18/409 від 23.07.2015 року відповідно до якого представлена на дослідження речовина, яка упакована в спец пакет № 2897895 містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. 0,0791 г наданої на експертизу порошкоподібної речовини білого кольору містить 31,1497 ваг. % - 0,0246 г амфетаміну;

- видатковий касовий ордер від 03.08.2015 року відповідно до якого ОСОБА_10 було видано грошові кошти в сумі 1000,00 грн.;

- доручення прокурора прокуратури міста Ужгород І.Мороз від 03.08.2015 р. за № 409 з грифом " розсекречено" відповідно до якого працівникам СБНОН Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області доручено провести у період з 03 серпня 2015 року по 03 вересня 2015 року контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних засобів та психотропних речовин із подальшим затриманням особи із використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів спостереження;

- постанова прокурора прокуратури міста Ужгород І.Мороз від 03.08.2015 р. за № 408 з грифом " розсекречено" про проведення контролю за вчиненням злочину відповідно до якої з метою отримання доказів злочинної діяльності гр. ОСОБА_1 , розкриття та розслідування тяжкого злочину, зобов`язано провести у період з 03 серпня 2015 року по 03 вересня 2015 року контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних засобів та психотропних речовин, шляхом передачі заздалегідь помічених грошових коштів та подальшим відкритим затриманням особи із використання відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів спостереження;

- постанова прокурора прокуратури міста Ужгород І.Мороз від 03.08.2015 р. за № 407 з грифом " розсекречено" про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів відповідно до якої визнано необхідним використати під час проведення контролю за вчиненням злочину у вигляді оперативної закупки наркотичних засобів та психотропних речовин у гр. ОСОБА_1 заздалегідь ідентифіковані (помічені) грошові кошти у сумі 1000,00 грн.

- протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 04.08.2015 р. з грифом " розсекречено" відповідно до якого 04 серпня 2015 р. ОСОБА_5 діставши гроші в сумі 900,00 грн. передав їх ОСОБА_1 , який перерахував їх, після чого показав де схований пакунок. В подальшому ОСОБА_5 дістав пакунок, який виявився пачкою з під цигарок і витягнув звідти згорток фольги, та розгорнувши побачив в ньому білу порошкоподібну речовину ззовні схожу на «первентин»;

- протокол про вручення технічних засобів від 04 серпня 2015 року відповідно до якого ОСОБА_5 було вручено спеціальний технічний засіб «AVR-12».

- протокол огляду покупця від 04.08.2015 року відповідно до якого ОСОБА_5 був одягнутий в сині джинси, сіру кофту, чорні кросівки. ОСОБА_5 видано для проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки гроші в сумі 1000,00 грн.

- протокол огляду та вручення грошових коштів від 04.08.2015 р. відповідно до якого гр. ОСОБА_5 було вручено грошові кошти на загальну суму 1000 ,00 грн. У протоколі наявні підписи понятих;

- протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 04.08.2015 року відповідно до якого в ході проведення контролю за вчиненням злочину було вилучено фольговий згорток в якому знаходилася біла порошкоподібна речовина, котрий був поміщений до спеціалізованого пакету «Експертної служби» № 2377132.

- протокол за результатами проведення негласних слідчих дій від 14.09.2015 р. з грифом " розсекречено" відповідно до якого в ході спостереження були встановлені зв`язки з особами з якими ОСОБА_1 контактував.

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 04.08.2015 р. відповідно до якого було затримано ОСОБА_1 04.08.2015 року о 16 год. 40 хв.

- протокол освідування особи від 04.08.2015 року відповідно до якого об`єктом освідування було тіло особи ОСОБА_1 та згідно якого проведеним освідуванням встановлено, що під час огляду за допомогою люмінесцентної лампи на долонях правої та лівої рук ОСОБА_1 виявлено білі люмінесцентні плями. Було здійснено змиви з лівої та правої долоні ОСОБА_1 ;

- протокол медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголя та стану сп`яніння від 04.08.2015 р. № 326 відповідно до результатів якого ОСОБА_1 - тверезий;

- ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 06.08.2015 р., якою накладено арешт на грошові кошти в сумі 318,00 грн., які вилучені під час затримання ОСОБА_1 ;

- висновок експерта НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області за № 18/417 від 05.08.2015 р. відповідно до якого представлена на дослідження речовина яка упакована в спец пакет № 2377132 містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. 0,4506 г наданої на експертизу порошкоподібної речовини білого кольору містить 53,5467 ваг. % - 0,2413 г амфетаміну.

- висновок експерта Львівського НДІСЕ № 3245 криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин по кримінальному провадження № 12015070030001787 відповідно до якого:

На поверхнях фрагмента фільтрувального паперу, за допомогою якого 04.08.2015 року відібрано змиви з лівої долоні та пальців рук гр. ОСОБА_1 , виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини із зеленувато-жовтою люмінесценцією та слідові кількості спеціальної хімічної речовини із червоною люмінесценцією.

На поверхнях фрагмента фільтрувального паперу, за допомогою якого 04.08.2015 року відібрано змиви з правої долоні та пальців рук гр. ОСОБА_1 , виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини із зеленувато-жовтою люмінесценцією та слідові кількості спеціальної хімічної речовини із червоною люмінесценцією.

На поверхнях /з двох сторін/ двох банкнот номіналом 100 гривень з позначенням серії та номера: ГЗ 4691467, ВЩ 3247474; десяти банкнот номіналом 50 гривень з позначенням серії та номера: СБ 2314474, КФ 7780376, КУ 7709133, РА 3023317, РА 6542243, ВЮ 1150018, СВ 8279254, РЖ 9065766, РЕ 9695370, ПА 3113669; п`яти банкнот номіналом 20 гривень з позначенням серії та номера: ПБ 1397171, СА 5033105, КР 3505532, СД 2537563, ПВ 3216125, які вилучили 04.08.2015 року в ході особистого обшуку гр. ОСОБА_1 , виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини із зеленувато-жовтою люмінесценцією та слідові кількості спеціальної хімічної речовини із червоною люмінесценцією.

На поверхнях /з двох сторін/ банкноти номіналом 100 гривень з позначенням серії та номера: ЗЄ 1914816, яку вилучили 04.08.2015 року в ході особистого обшуку гр. ОСОБА_1 , виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини із зеленувато-жовтою люмінесценцією, та слідові кількості спеціальної хімічної речовини із червоною люмінесценцією.

Спеціальні хімічні речовини із зеленувато-жовтою та червоною люмінесценціями, що виявлені на поверхнях фрагмента фільтрувального паперу із змивами з лівої долоні та пальців рук гр. ОСОБА_1 , мають спільні родові ознаки із наданими зразками спеціальних хімічних речовин.

Спеціальні хімічні речовини із зеленувато-жовтою та червоною люмінесценціями, що _ виявлені на поверхнях фрагмента фільтрувального паперу із змивами з правої долоні та пальців рук гр. ОСОБА_1 , мають спільні родові ознаки із наданими зразками спеціальних хімічних речовин.

Спеціальні хімічні речовини із зеленувато-жовтою та червоною люмінесценціями, що виявлені на поверхнях двох банкнот номіналом 100 гривень з позначенням серії та номера: ГЗ 4691467, ВЩ 3247474; десяти банкнот номіналом 50 гривень з позначенням серії та номера: СБ 2314474, КФ 7780376, КУ 7709133, РА 3023317, РА 6542243, ВЮ 1150018, СВ 8279254, РЖ 9065766, РЕ 9695370, ПА 3113669; п`яти банкнот номіналом 20 гривень з позначенням серії та номера: ПБ 1397171, СА 5033105, КР 3505532, СД 2537563, ПВ 3216125, які вилучили 04.08.2015 року в ході особистого обшуку гр. ОСОБА_1 , мають спільні родові ознаки із наданими зразками спеціальних хімічних речовин.

Спеціальні хімічні речовини із зеленувато-жовтою та червоною люмінесценціями, що виявлені на поверхнях банкноти номіналом 100 гривень з позначенням серії та номера: ЗЄ 1914816, яку вилучили 04.08.2015 року в ході особистого обшуку гр. ОСОБА_1 , мають спільні родові ознаки із наданими зразками спеціальних хімічних речовин;

- носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксованіпроведені негласні слідчі ( розшукові) дії ( відеозапис) . Відеозаписи за результатами проведення негласних слідчих ( розшукових) дій були повністю відтворені в судовому засіданні за участі сторін кримінального провадження, у тому числі обвинуваченого;

- матеріали , які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 .

Стороною обвинувачення не надані суду інші, крім вищенаведених досліджених доказів, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 307 ч.2 КК України.

Суд відповідно до норм КПК України не вправі витребувати, вимагати від сторони обвинувачення будь-які інші докази, ніж ті які надані, на підтвердження винуватості особи у вчинені злочину. Суду також не дозволяється збирання, витребування доказів у кримінальному провадженні з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що в судовому засіданні не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання, що не дає суду можливість переконатися «поза розумним сумнівом» у доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, а відтак суд вважає, що обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ст. 307 ч.2 КК України слід визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдати.

Так, відповідно до п. 18-19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» слідує, що при розгляді кримінальних справ суд має суворо додержуватись закріпленого у ч.1 ст.62 Конституції принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

При цьому, неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положення ст. 17 КПК України регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Крім того, ст. 62 Конституції України закріплено принцип, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором.

Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», є важливим для постановлення справедливого рішення.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України , обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Виходячи з вимог ст.ст. 258, 260, 263, 269 КПК України, ч.2 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», застосування технічних засобів отримання інформації, що пов`язане із втручанням у приватне спілкування людини та негласною фіксацією розмов, дій, обстановки, допускається виключно за вмотивованою ухвалою слідчого судді, в якій зазначаються: точна назва заходу, термін його застосування, особа щодо якої має здійснюватися такий захід, та орган, якому надано відповідний дозвіл. Європейський Суд з прав людини у своєму Рішенні від 11 грудня 2008 року у справі «Мирилашвілі проти Росії» зазначив, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх. Суд констатував, що рішення про відмову розкрити матеріали, пов`язані з операцією щодо прослуховування телефонних розмов, результатами якого було обґрунтовано обвинувальний вирок національного суду, не супроводжувалося адекватними процесуальними гарантіями, і, крім цього, не було обґрунтованим.

Основними доказами, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, були матеріали, отримані органом досудового розслідування в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних засобів та психотропних речовин, аудіо-, відеоконтролю за особою,

Пред`явлене обвинувачення ОСОБА_1 , у значній мірі ґрунтується на даних протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Ухвал слідчого судді Апеляційного суду Закарпатської області про надання дозволів на застосування зазначених заходів, прокурором не надані стороні захисту та суду надані не були, тобто не були відкриті стороні захисту, в порядку ст.290 КПК України.

Сторона захисту наголошувала в ході судового розгляду на тому, що прокурором не були відкриті стороні захисту, в порядку ст.290 КПК України ухвали слідчого судді Апеляційного суду Закарпатської області про надання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також документи, які стали правовою підставою для проведення негласних (слідчих) розшукових дій та оперативно-розшукових заходів.

Прокурор в судовому засіданні не заперечив той факт, що стороні захисту ухвали слідчого судді відкриті не були.

Слід зазначити , що відомості про термін дії дозволів на застосування негласних слідчих (розшукових) дій після використання їх результатів як доказів у кримінальному судочинстві не є інформацією про засоби, зміст, форми і методи оперативно-розшукової діяльності у розумінні ст.8 Закону України «Про державну таємницю». Такі відомості стосуються лише законності проведення відповідних дій, від чого залежить допустимість їх результатів як джерела доказів. Статтею 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» передбачено заборону оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності лише до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом. Відповідно до ст.8 Закону України «Про державну таємницю» забороняється віднесення до такої таємниці будь-яких відомостей, якщо цим можуть звужуватися зміст і обсяг конституційних прав та свобод людини і громадянина. Крім того, дана позиція викладена в інформаційному листі Генерального прокурора України від 19.02.2016 року, відповідно до якого Генеральний прокурор України зобов`язав прокурорів які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, долучати до матеріалів провадження процесуальні рішення які стали підставою для проведення негласних (слідчих) розшукових дій та оперативно-розшукових заходів.

Відповідно до ч. 2 ст.290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторін та права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини. Зокрема, суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає,що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява № 17362/03, рішення від 23 вересня 2014 року, остаточне рішення від 23 грудня 2014 року); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом.

Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.

Згідно з ч. 1ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України недопустимим є доказ, отриманий при здійсненні процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Згідно зі ст. 246 КПК України обов`язковим елементом отримання доказів у результаті негласних слідчих (розшукових) дій є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення, який є правовою підставою для цього.

Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.

За загальним правилом суд вирішує питання допустимості доказів, оцінюючи їх в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч. 1ст. 89 КПК). Однак,у певних випадках суд має право вирішити питання про недопустимість доказу ще до видалення суду до нарадчої кімнати. Так, згідно з ч. 2 ст. 89 КПК у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду, суд визнає цей доказ недопустимим,що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Відсутність у сторони захисту процесуальних документів,які стали правовою підставою для проведення НСРД, позбавляє її можливості поставити передсудом питання про недопустимість доказів,а суд-вирішити до видалення до нарадчої кімнати. Особливо важливого значення вирішення цього питання судом на початкових етапах судового розгляду набуває у разі,коли йдеться про таку підставу визнання недопустимими доказів,які отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (п. 1 ч. 2ст. 87 КПК).

Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема, нерозсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом та в ході судового розгляду ), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною.

Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.

Системне тлумачення ст. 290 КПК свідчить, що у ч. 11 статті йдеться про ситуації, коли матеріали було отримано стороною після завершення виконання вимог цієї кримінально-процесуальної норми та закінчення досудового розслідування.

Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Відповідно до положень ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, суд не має права допустити ці матеріали як докази у справі.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року № 13-37кс18 у справі № 751/7557/15-к, для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою для їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки за змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно НСРД.

Ці документи (процесуальні рішення) виступають правовою підставою для проведення НСРД з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.

Враховуючи, що НСРД проводяться під час досудового розслідування за ініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор - процесуальний керівник цього розслідування. Згідно з ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.

Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей 85, 92, 290 КПК України прокурор - процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно з результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду постановою від 16 жовтня 2019 року у справі 640/6847/15-к (провадження № 13-43кс19) уточнила висновки щодо застосування норми права, зроблені раніше у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у провадженні № 13-37кс18, акцентувавши увагу на тому, що сторона обвинувачення повинна вживати необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД, з метою їх надання стороні захисту, і виконувати в такий спосіб вимоги щодо відкриття матеріалів іншій стороні відповідно до ст. 290 КПК України.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що якщо сторона обвинувачення не вживала необхідних і своєчасних заходів, спрямованих на розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм ст. 290 КПК.

У разі, коли відповідні процесуальні документи були отримані стороною обвинувачення після передачі обвинувального акта до суду, то вона зобов`язана здійснити їх відкриття згідно з ч. 11 ст. 290 КПК України .

Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (в тому числі ухвала слідчого судді) були надані суду під час судового розгляду і стороні захисту у змагальному процесі була забезпечена можливість довести перед судом свої аргументи щодо допустимості відомостей, отриманих у результаті НСРД, в сукупності із оцінкою правової підстави для проведення НСРД, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість.

Якщо сторона обвинувачення вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак вони не були розсекречені до моменту передачі справи у суд з причин, що не залежали від волі або процесуальної поведінки прокурора, то в такому разі порушень вимог ст. 290 КПК України з боку сторони обвинувачення немає. Суд має оцінити докази, отримані в результаті НСРД в комплексі із розсекреченими процесуальними документами, які стали підставою для їх проведення, та не повинен автоматично визнавати такі докази недопустимими.

Процесуальні ж документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є документами у розумінні ч. 2 ст. 99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб.

Та встановлено, що процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД (в тому числі і відповідна ухвала слідчого судді) повинні досліджуватися судом під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД.

Ухвали слідчого судді суду апеляційної інстанції про надання дозволу на проведення НРСД відсутні в матеріалах провадження та такі не були надані стороною обвинувачення і в ході судового розгляду у зв`язку з чим суд не міг перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно НСРД.

У матеріалах кримінального провадження наданих стороною обвинувачення немає ні клопотання прокурора про розсекречення відповідних ухвал слідчого судді апеляційної інстанції про аудіо-відео контроль за особою ОСОБА_1 , ні відмови комісії з конкретних причин про таке розсекречення матеріалів справи. Тому суд дійшов висновку, що у цій справі вимоги статті 290 КПК України щодо відкриття стороні захисту відповідних матеріалів стороною обвинувачення виконані не були.

Сторона обвинувачення в порушення вимог ст. 290 КПК України не забезпечила наявність відповідних ухвал слідчого судді, на підставі яких надано відповідні дозволи на проведення вищезазначених негласних слідчих (розшукових дій), пов`язаних з втручанням у приватне спілкування осіб, тоді як про їх існування стороні обвинувачення було відомо на час звернення до суду з обвинувальним актом і в ході судового розгляду , і не дослідження судом процесуальних документів, які стали правовою підставою проведення негласних слідчих (розшукових) дій, впливає на справедливість судового розгляду в цілому, так як відсутність дослідження зазначених матеріалів викликає сумніви щодо можливості здійснення судом належної оцінки законності проведення таких дій, а також, достовірності та допустимості їх результатів як доказів, і, відповідно, не дослідження зазначених матеріалів призводить до оперування доказами, допустимість яких є ймовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та свідчить про порушення права особи на справедливий суд.

Таким чином, суд позбавлений можливості встановити, які саме дії були санкціоновані слідчим суддею, щодо кого саме, на який строк та чи діяли правоохоронні органи у межах та спосіб, передбачений відповідними судовими рішеннями. Тобто, з достатньою повнотою, суд не має можливості з`ясувати правові підстави та порядок застосування заходів, які тимчасово обмежували конституційні права та свободи обвинуваченого ОСОБА_1 , що є основним критерієм допустимості їх результатів як джерела доказів, так як, згідно положень діючого КПК України, критерієм допустимості доказів є не лише законність їх отримання, а і попереднє відкриття матеріалів іншій стороні, оскільки, зазначені відомості підтверджують законність (або свідчать про незаконність) проведення тієї чи іншої негласної слідчої (розшукової) дії, і, відповідно, мають оцінюватися судом за участю сторін кримінального провадження у сукупності із протоколами негласних слідчих (розшукових) дій.

За таких обставин суд визнає недопустимими доказами: протокол про результати проведення оперативної закупки від 02.06.2015 року проведений із застосуванням спеціальних технічних засобів; протокол за результатами проведення оперативно-технічних заходів від 04.06.2015 року; протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 24 липня 2015 року , від 04.08.2015 року та від 14.09.2015 року.

До аналогічного правового висновку надійшов Верховний Суд при розгляді справи №426/12149/17, який викладено у постанові від 17.03.2020 року.

Крім того, суд відповідно до ч.1 ст. 87, п.1 ч.2 ст. 87 КПК України приходить до переконання про необхідність визнання недопустимими доказами в даному кримінальному провадженні: протоколу вручення спеціальних технічних засобів від 02.06.2015 року; протоколу огляду грошових коштів від 02.06.2015 року; висновку експерта № 18/329 від 10.06.2015 року, протоколу вручення технічних засобів від 21.07.2015 року; протоколу огляду та вручення грошових коштів від 21.07.2015 року, протокол огляду покупця від 21.07.2015 року, протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 21.07.2015 року, висновку експерта № 18/409 від 23.07.2015 року; протоколу вручення технічних засобів від 04.08.2015 року; протокол огляду покупця від 04.08.2015 року, протоколу огляду та вручення грошових коштів від 04.08.2015 року, протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 04.08.2015 року, протокол освідування особи від 04.08.2015 року, висновку експерта № 18/417 від 05.08.2015 року; висновку криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 3245 від 18.09.2015 року, носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксованіпроведені негласні слідчі ( розшукові) дії (відеозапис), оскільки дані докази є похідними доказами від визнаних недопустимих доказів, а тому вони не можуть бути визнані допустимими доказами в розумінні ст. 86 КПК України, оскільки відповідно до правових стандартів Європейського суду з прав людини являються «плодом отруйного дерева», оскільки визнання недопустимими доказів, які стали правовою підставою їх здобуття, тягне за собою визнання недопустимими і похідних від них доказів.

Згідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 86 КПК України зазначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Суд зазначає, що ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої дії є невід`ємною складовою контролю за законністю такої дії, а отже виконує роль, схожу з дозволом суду в інших випадках суттєвого втручання у права і свободи особи.

Враховуючи значення такої ухвали,суд дійшов висновку, що проведення оперативних закупок та здійснення ауді- та відео контролю особи обвинуваченого за їх відсутності є істотним порушенням у значенні частини 1 статті 87 КПК України і тягне за собою виключення згаданих вище доказів як таких, що здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 271 КПК України, під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати, підбурювати особу на вчинення цього злочину, з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який би вона не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті у такий спосіб речі та документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виробив загальний принцип, що відноситься до гарантій справедливого розгляду справи в контексті техніки негласних розслідувань, що використовуються для боротьби з торгівлею наркотичними засобами. Загальний зміст цього принципу зводиться до того, що суспільні інтереси не можуть виправдовувати використання доказів, що отримані внаслідок провокації правоохоронних органів (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Веселов та інші проти Росії від 2 жовтня 2012 року; рішення Європейського Суду з прав людини у справі ОСОБА_17 проти Росії від 4 листопада 2010 року; рішення Європейського Суду з прав людини у справі Раманаускас проти Литви від 5 лютого 2008 року).

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії). Таке повністю відповідає вимогам частини 1 статті 87 КПК України.

Визначення провокації наведене у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Раманаускас проти Литви.

Європейський суд дійшов до таких висновків: якщо діяльність негласних агентів усе ж можлива за наявності чітких обмежень та гарантій від зловживань, використання доказів, отриманих унаслідок підбурювання з боку поліції, не можна виправдати суспільним інтересом, оскільки в такому випадку обвинувачений із самого початку може бути позбавлений права на справедливий судовий розгляд справи (п.54); підбурювання з боку поліції має місце й тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (п.55).

Таким чином, докази, отриманні шляхом провокації не можуть бути використані у судочинстві, оскільки це є порушення п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через порушення принципу справедливості. Якщо у справі відсутні дані про те, що особа займалася збутом наркотичних засобів іншим особам, крім закупного, то у органів досудового слідства та суду є достатні підстави підозрювати, що мала місце провокація. Інформація, отримана від закупного в результаті проведення оперативної закупівлі наркотиків, не повинна бути єдиним доказом, на якому будується обвинувальний вирок.

На думку ЄСПЛ, провокація злочину по суті має місце, коли співробітники правоохоронних органів не обмежуються переважно пасивним встановленням обставин можливого вчинення особою злочину з метою збору відповідних доказів і, за наявності на те підстав, притягнення її до відповідальності, а підбурюють цю особу до вчинення злочину.

Подібні дії співробітників поліції і використання їх результатів в кримінальному процесі призводять до того, що непоправно підривається принцип справедливості судового розгляду. Усе кримінальне переслідування в такому випадку є логічним продовженням провокації, підбурювання з боку співробітників міліції, оскільки за відсутності провокації, не було б і кримінального переслідування. Ситуація, коли особа підштовхується представниками держави, покликаними не допускати вчинення злочинів, до скоєння злочину, а потім притягується до кримінальної відповідальності за це, не відповідає справедливому судовому розгляду.

Застосування цих засад стосовно обвинувачення ОСОБА_1 у збуті наркотичних засобів дозволяє дійти таких висновків.

До аналогічного правового висновку надійшов Верховний Суд при розгляді справи №426/12149/17, який викладено у постанові від 17.03.2020 року.

Статтею 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» регламентовано, що підставами для проведення оперативно-розшукових дій є наявність достатньої інформації, одержаної у встановленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-технічних заходів. При цьому забороняється приймати рішення про проведення ОРЗ при відсутності підстав, передбачених у цій статті. Як убачається із цієї статті , серед підстав для проведення ОРД немає поняття «рапорту» та «оперативної інформації», " джерело" і це цілком закономірно, адже в противному випадку - можливість заводити ОРС на підставі рапорту чи оперативної інформації, може призвести до свавільного обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» у кожному випадку наявності підстав для оперативно-розшукової діяльності порушують оперативно-розшукову справу. Без її порушення проводити такі заходи заборонено.

Суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що у випадку ОСОБА_1 мали місце підстави для проведення оперативно - розшукової справи (заяви, повідомлення, матеріали органів дізнання та ін.) про підготовку чи здійснення обвинуваченим злочинів, яка стала підставою для проведення оперативно-розшукової діяльності.

Слід зазначити, що матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що саме ОСОБА_1 пропонував особі під вигаданими даними ОСОБА_5 психотропну речовину, суду не було подано, в тому числі і сама згода закупного на проведення оперативної закупки.

З долучених до матеріалів справи стороною обвинувачення письмових доказів встановлено, що закупний є єдиним прямим свідком, який стверджує що ОСОБА_1 збував йому психотропну речовину.

Суд погоджується з позицією сторони захисту, що показання свідка під вигаданими даними ОСОБА_5 , слід вважати недопустимим доказом, оскільки суду не було надано постанову про зміну анкетних даних свідка для можливості встановлення особи та ідентифікації зазначеного свідка. Ніяким іншим чином встановити особу свідка не є можливим, та в його ролі може бути будь-яка особа.

Відповідно до ст.15 ЗУ «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» працівником (співробітником) уповноваженого підрозділу виноситься постанова про зміну анкетних даних особи, залученої до проведення заходів. Така постанова про зміну анкетних даних відсутня в матеріалах справи, та не надана була суду в ході судового розгляду справи. Доводи прокурора у судовому засіданні про те, що відносно ОСОБА_5 були застосовані заходи забезпечення безпеки у вигляді зміни анкетних даних, не є належним доказом зміни анкетних даних особи, залученої до проведення заходів.

Таким чином, суд приходить до переконливого висновку та вважає доведеним, що провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було порушено та оперативні дії - розпочаті за відсутності об`єктивної підозри у вчиненні злочину, а під час здійснення оперативних заходів органи досудового розслідування не виявляли необхідної пасивності, отже - відносно нього була здійснена провокація правоохоронних органів, оскільки, суду не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 було б вчинено злочин без втручання з боку правоохоронних органів.

Крім цього, суд звертає увагу, що висновки експертів є похідними доказами від доказів, отриманих з порушенням Закону, а згідно практики Європейського суду щодо застосування доктрини «плодів отруєного дерева», визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі пособі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Таким чином, при розгляді справи стороною обвинувачення не надано належних доказів законності проведення негласних слідчих дій, а інші докази на які посилається прокурор складені з істотним порушенням діючого кримінально-процесуального законодавства.

Інших доказів на підтвердження вини обвинуваченого у незаконному збуті психотропних речовин, сторона обвинувачення суду не надала, судом такі докази здобуті не були.

Отже, за обвинуваченням у вчиненні злочину, що передбачений частиною 2 статті 307 КК України ОСОБА_1 слід визнати невинуватим та виправдати, у зв`язку із відсутністю в його діях складу злочину.

Так, відповідно до вимог ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із статтею 368 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, повинен виріши-ти низку питань, до яких зокрема, віднесені питання, чи містять діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

За змістом ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Згідно ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20.10.2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст.370 КПК України, судове рішення ухвалюється судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду.

У відповідності зі ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстав для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів суд вважає, що в ході судового розгляду стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 ч.2 КК України.

Варто також зазначити, що у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку " вказано на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

Якщо висунуті обвинувачення у вчиненні кримінального, карного діяння, то тягар доведення цих звинувачень, тобто обов`язок щодо пошуку, збирання і надання суду доказів вини обвинуваченого, лежить на стороні обвинувачення.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ст.ст.8,9 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права. Відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду зправ людини. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Коробов проти України» зазначив, що стандартом у кримінальному провадженні має бути доведення винуватості «поза всяким сумнівом», чого у даному кримінальному провадженні стосовно обвинувачення ОСОБА_1 , прокурором не здійснено.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Суд, враховуючи викладене, зважаючи що всі можливості збирання додаткових доказів вичерпано, а також враховуючи положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини за ст. 17 КПК України, прийшов до висновку, що ОСОБА_1 слід визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст.307 ч.2 КК України та виправдати його за вказаною статтею обвинувачення.

Таке рішення суд базував на засадах презумпції невинуватості, забезпечення доведеності вини, обов"язку сторони обвинувачення довести обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Згідно п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, документи, що є речовими доказами, залишаються у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст.100 КПК України, а саме психотропні речовини підлягають знищенню як майно пов`язане з незаконним обігом та вилучене з обігу.

Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.

Питання про судові витрати судом вирішується відповідно до ст. 124 КПК України.

У відповідності до ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Оскільки щодо ОСОБА_1 ухвалюється виправдувальний вирок питання процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експерта слід віднести за рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст.307 ч.2 КК України та виправдати за ч.2 ст.307 КК України у зв`язку з відсутністю в його діянні складу злочину.

Витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз, у розмірі 4917 грн. 15 коп. компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

Речові докази у даному кримінальному провадженні:

- психотропну речовину, обіг якої обмежено- амфетамін вагою 0, 1982 грам, яка містить 24, 1941 ваг % - 0,0480 грам амфетаміну, яка поміщена в пакет №2988942- знищити;

- психотропну речовину, обіг якої обмежено- амфетамін вагою 0, 0791 грам, яка містить 31, 1497 ваг % - 0,0246 грам амфетаміну, яка поміщена в пакет №2485619- знищити;

- грошові кошти купюри номіналом 100 гривень з позначенням серії та номера: ГЗ 4691467, ВЩ 3247474, КЛ 6049153; банкнот номіналом 50 гривень з позначенням серії та номера: РЕ 9695370, ПА 3113669, РЖ 9065766, СВ 8279254, РА 6542243, ВЮ 1150018, РА 3023317, КУ 7709133, КФ 7780376, СБ 2314474, банкноти номіналом 20 гривень з позначенням серії та номера: ПБ 1397171, СА 5033105, СД 2537563, КР 3505532, ПВ 3216125, КР 3505532, які передані на зберігання у філію АТ "Укрексімбанк" - конфіскувати в дохід держави;

- DVD-R диск, флеш карта , на яких зафіксовані закупки - залишити зберігати при матеріалах справи.

Арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 06.08.2015 року на грошові кошти в сумі 318,00 грн. - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити захиснику та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца