Рішення № 89960841, 10.03.2020, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4552/17

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Гальчинській А.О., Мариненко Я.С.,

Волошиній А.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача - ОСОБА_2 та адвоката Вербицького Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця» про визнання недійсними та скасування наказу, визнання відповідного запису в трудовій книжці недійсним, зміну дату та формулювання звільнення, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив: 1) визнати недійсним та скасувати наказ № 27/01/2-к від 27.01.2017 року про звільнення його з посади юриста ОСББ «Щекавиця» за прогул без поважних причин, виданий Головою правління ОСББ «Щекавиця»; 2) визнати недійсним відповідний запис, внесений Головою правління ОСББ «Щекавиця» в трудову книжку позивача про звільнення з роботи у зв`язку з прогулами без поважних причин, відповідно до наказу № 27/01/2-к від 27.01.2017 року; 3) зобов`язати Голову правління ОСББ «Щекавиця» внести відповідний запис в трудову книжку позивача про його звільнення за угодою сторін з 11.12.2016 року, відповідно до наказу № 48 від 14.11.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він з 2015 року працював на посаді юриста в ОСББ «Щекавиця», згідно наказу № 41 від 02.06.2015 року. Вказує, що 14.11.2016 року на підставі наказу № 48 його було звільнено із займаної посади згідно ч. 1 ст. 36 КЗпП України. В день звільнення розрахунок не проводився , трудова книжка не видавалася. 12.12.2016 року позивач звернувся до відповідача з вимогою розрахувати його та надіслати трудову книжку за вказаною у листі адресою. Однак, 06.02.2017 року позивач поштою отримав лист та наказ № 27/01/2-к від 27.01.2017 року про його звільнення з займаної посади за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає своє звільнення незаконним та таким, що порушує його права та законні інтереси.

Ухвалою від 28.04.2017 року відкрито провадження у даній справі (суддя Роман О.А.).

На підставі протоколу повторного автоматичного розподілу від 28.08.2018 року матеріали вищевказаної справи передані в провадження судді Ларіонової Н.М.

Відповідно п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. ЦПК України (2017 р.).

Представником відповідача поданий відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що в жовтні 2016 року у зв`язку із незадовільною роботою та неналежним виконанням обов`язків діючим на той час головою правління ОСОБА_3 та членами правління було скликано ініціативну групу щодо проведення позачергових загальних зборів. 15.11.2016 року було проведено позачергові загальні збори ОСББ «Щекавиця», в яких взяли участь особисто та/або через представників 187 співвласників, в результаті чого було прийнято рішення про переобрання керівних органів Об`єднання, в тому числі Правління та ревізійної комісії. Зазначає, що відповідно до протоколу засідання ОСББ «Щекавиця» №16/11 від 16.11.2016 року було обрано нового голову правління ОСББ «Щекавиця» ОСОБА_4 з 17.11.2016 року. Протоколом засідання правління ОСББ «Щекавиця» №21/11/1 від 21.11.2016 року було створено комісію з членів правління для прийому-передачі справ від колишнього голови правління ОСОБА_3 . до нового голови правління ОСОБА_4 . Вказує, що неодноразово, а саме 23.11.2016 року та 09.12.2016 року, попередньому голові правління ОСОБА_3 було направлено листи з вимогою передати справи новому голові правління, проте зазначені листи були залишені без відповіді. Крім того, у зв`язку з відсутністю доступу до установчих документів, особистих документів працівників, інших документів та печаток ОСББ «Щекавиця» та спричиненими у зв`язку з цими не зручностями, 23.12.2016 року головою правління ОСОБА_4 було подано заяву до Прокуратури Подільського району м. Києва про вчинення ОСОБА_3 щодо ОСББ «Щекавиця» кримінального правопорушення передбаченого ст. 357 КК України. Таким чином, тривалий час правління, зокрема новообраний голова правління ОСББ «Щекавиця», не мав доступу до документації об`єднання з причин, не залежних від нього, оскільки більшість документів (установчі документи, печатка, технічна документація по будинку, накази та договори, у тому числі , можливі накази про звільнення позивача) зникли з офісу відповідача. Вказує, що правління ОСББ «Щекавиця» неодноразово повідомляло позивача про необхідність пояснити причини відсутності на робочому місці починаючи з 17.11.2016 року. Тому на момент вступу на посаду ОСОБА_4 жодних доказів припинення правовідносин між відповідачем та позивачем не було , те що згодом з`явився наказ про звільнення позивача від 14.11.2016 року, не спростовує факту прогулу та вмотивованого наступного його звільнення.

Позивачем була подана відповідь на відзив, в якій позивач зазначав, що наказ від 27.01.2017 року № 27/01/2-к був виданий головою правління ОСББ «Щекавиця» з метою уникнути обов`язку по виплаті заробітної плати, адже приймаючи наказ датою 27.01.2017 року роботодавець звільнив його 16.11.2016 року, тобто заднім числом і днем коли ОСОБА_4 ще не був головою правління ОСББ. Вказує, що з наказом від 27.01.2017 року № 27/01/2-к під розписку він не ознайомлений, розрахунок не проведений. Вважає, що наказ від 27.01.2017 року № 27/01/2-к недійсним, процедуру звільнення порушеною та такою, що проведена без дотримання вимог закону.

Представником відповідача були подані пояснення, в яких сторона відповідача зазначала, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом обрано невірний спосіб захисту свого права, оскільки позивачем пред`явлено вимогу про визнання наказу про звільнення недійсним, а обґрунтування позовних вимог зазначено останнім з посиланням на докази, щодо визнання звільнення незаконним і тому саме такий спосіб захисту своїх трудових прав у формі пред`явлення позову про визнання незаконним наказу про звільнення був би вірним способом захисту порушеного права.

Позивач в судовому засіданні підтримав позов з підстав, викладених в ньому, просив задовольнити в повному обсязі та ухвалити відповідне рішення, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові. Додав, що він має лише ксерокопію наказу від 14.11.2016 р. № 48, підписаного попереднім головою правління ОСББ ОСОБА_3., про його звільнення з 11.12.2016 р. за угодою сторін на підставі ст.36 ч.1 КЗпП України, оскільки оригінал даного наказу залишився у ОСББ. Пояснив, що він не виходив на роботу з 11.12.2016 р., оскільки вважав себе звільненим згідно даного наказу від 14.11.2016 р.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позову, просили відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві та поясненнях. Додали, що в приміщеннях ОСББ було перевірено наявність оригіналу наказу від 14.11.2016 р. № 48, але його не виявилось, і від попереднього голови правління не передавався; в книзі реєстрації наказів такий наказ також не реєструвався. Вважають, що такий наказ міг бути виготовлений попереднім головою правління ОСОБА_3 «заднім» числом, оскільки останній не передавав новому голові правління печатку. Зазначають, що наказ від 27.01.2017 р. про звільнення ОСОБА_1 за прогули без поважних причин підписаний Головою правління ОСОБА_4 , коли він мав повноваження, а звільнено позивача з дати, коли останній не виходив на роботу без поважних причин.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був працював на посаді юриста ОСББ «Щекавиця» з 02 червня 2015 року, у відповідності до наказу № 41 від 02.06.2015 року.

12.12.2016 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до ОСББ «Щекавиця» з заявою про направлення йому трудової книжки за вказаною у заяві адресою.

Листом голови правління ОСББ «Щекавиця» ОСОБА_4. від 30.01.2017 року №30/01-3 на повідомлено ОСОБА_1 про його звільнення з посади юриста ОСББ «Щекавиця» з 16.11.2016 року, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з прогулами без поважних причин, вчинених з 17.11.2016 року по 30.12.2016 року включно.

Позивач стверджує, що наказом № 48 від 14.11.2016 р., підписаним Головою правління ОСББ «Щекавиця» ОСОБА_3., йому була надана відпустка з 21.11.2016 р. з наступним звільненням з 11.12.2016 р. за угодою сторін по ст.36 ч.1 КЗпП України; він був ознайомлений з даним наказом, про що розписався на його оригіналі.

Як вбачається з матеріалів справи, протоколом засідання ОСББ «Щекавиця» №16/11 від 16.11.2016 року було обрано нового голову правління ОСББ «Щекавиця» ОСОБА_4 з 17.11.2016 року.

Відповідно до протоколу засідання правління ОСББ «Щекавиця» №21/11/1 від 21.11.2016 року було створено комісію з членів правління для прийому-передачі справ колишнього голови правління Кільницького М.В. до нового голови правління ОСББ «Щекавиця» ОСОБА_4 .

23.11.2016 року та 09.12.2016 року на адресу колишнього голови правління ОСББ «Щекавиця» ОСОБА_3 були направлені листи з вимогою передати справи новому голові правління, проте вказані листи залишилися без відповіді.

23.12.2016 року головою правління ОСББ «Щекавиця» ОСОБА_4 було подано заяву до Київської місцевої прокуратури № 7 про вчинення ОСОБА_3 щодо ОСББ «Щекавиця» кримінального правопорушення передбаченого ст. 357 КК України (викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження).

Згідно наказу від 26.01.2017 р. № 26/01/2-к встановлена відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин та визнані днями прогулів період роботи з 17.11.2016 - 30.12.2016 р., а також за грубе порушення трудової дисципліни застосовано до позивача на підставі ст.147 п.2 КЗпП України дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи за ст.40 п.4 КЗпП України (за прогули без поважних причин), вважаючи датою звільнення та останнім днем роботи ОСОБА_1 16.11.2016 р.

Наказом від 27.01.2017 р. № 27/01/2-к ОСОБА_1 звільнено з роботи з 16.11.2016 р. на підставі ст.40 п.4 КЗпП України у зв`язку з прогулами без поважних причин.

Представник відповідача в судовому засіданні наголошував та тому, що на момент вступу на посаду ОСОБА_4 жодних доказів припинення правовідносин між ОСББ «Щекавиця» та ОСОБА_1 не було, звідки з`явився наказ про його звільнення невідомо.

Відповідно до ст.ст.77-80 ЦК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Для перевірки тверджень позивача про наявність оригіналу наказу від 14.11.2016 р. № 48 про звільнення позивача саме за ст.36 ч.1 КЗпП України судом в судовому засіданні був оглянутий журнал реєстрації наказів ОСББ «Щекавиця» та підшивка наказів ОСББ «Щекавиця» за 2016-2017 р.р., серед яких такий наказ відсутній та згідно журналу взагалі не реєструвався.

Отже, суд не приймає до уваги надану суду незасвідчену ксерокопію наказу № 48 від 14.11.2016 р. від імені Голови правління ОСББ «Щекавиця» Кільницького М.В. про надання відпустки та наступне звільнення ОСОБА_1 (арк.спр.5) як неналежний доказ.

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що в судовому засіданні не підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, що ОСОБА_1 надавалась відпустка з 21.11.2016 р. з наступним звільненням, а тим самим з поважних причин він був відсутнім на роботі.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу, встановленого ст.13 ЦПК України, суд діяв лише в межах заявлених позивачем вимог.

Факт відсутності позивача на роботі без поважних причин підтверджується наданими стороною відповідача доказами: доповідними записками заступника Голови правління ОСББ «Щекавиця» ОСОБА_5 від 25.11.2016 р., 02.12.2016 р., 09.12.2016 р., 16.12.2016 р., 23.12.2016 р., 30.12.2016 р., а також актами, складеними посадовими особами відповідача та затвердженими Головою правління ОСББ «Щекавиця» ОСОБА_4 . , від 28.11.2016 р., 05.12.2016 р., 12.12.2016 р.

Факт відсутності у вказаний період на роботі не заперечував і сам позивач.

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що позивач був відсутнім на роботі без поважних причин.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено всі передбачені законом дії для недопущення порушення законодавства, а також прийнято наказ з дотриманням усіх вимог трудового законодавства, що підтверджується відповідними доповідними записками та актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Судом безспірно встановлено, що з 17.11.2016 року по 30.12.2016 року позивач був відсутній на робочому місці, у зв`язку з чим працівниками ОСББ «Щекавиця» були складені відповідні акти.

Ст. 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

18.01.2017 року на адресу позивача був направлений лист №18/01-1 за підписом голови правління ОСББ «Щекавиця» ОСОБА_4. з вимогою надати пояснення, щодо його відсутності на робочому місці з 17.11.2016 року. Однак позивачем ніяких пояснень не було надано.

Листом від 30.01.2017 року ОСОБА_1 було повідомлено про його звільнення на підставі наказу № 27/01/2-к від 27.01.2017 року.

Листом від 03.03.2017 року ОСОБА_1 було відправлено трудову книжку серія НОМЕР_3.

Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, виходячи з того, що з точки зору трудового законодавства видавати та скасовувати накази віднесено до компетенції власника або уповноваженого ним органу, а до компетенції суду належить їх перевірка на предмет законності чи незаконності та зобов`язання до вчинення певних дій, а тому підстави для задоволення вимог позивача щодо скасування наказу про звільнення, відсутні.

Позивачем не надано суду доказів, які б переконливо свідчили про протиправність наказу про його звільнення, оскільки оригінал наказу №48 від 14.11.2016 року про звільнення позивача на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України відсутній.

Відповідно до ст.235 ч.3 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

А відтак, передбачених законом підстав для зміни дати та формулювання звільнення позивача немає, оскільки судом встановлено, що звільнення позивача відповідачем відбулось з дотриманням чинного трудового законодавства.

Таким чином, суд погоджується із запереченнями представників відповідача, оскільки доводи сторони позивача спростовані наданими стороною відповідача вищевказаними письмовими доказами.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, то відповідно до ст.141 ЦПК України не підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір.

На підставі викладеного, ст.ст.3,4, 40 ч.1 п.4, 147, 235 ч.3КЗпП України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, п.9, 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Щекавиця» (адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Щекавицька, буд. 30/39; код ЄДРПОУ 38988575) про визнання недійсними та скасування наказу, визнання відповідного запису в трудовій книжці недійсним, зміну дату та формулювання звільнення - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова