Рішення № 89960824, 18.05.2020, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/11551/16-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Товченко К.М., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, про зобов`язання поновити виплату пенсії, -

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року до Подільського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (надалі за текстом - відповідач),про зобов`язання поновити виплату пенсії.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що йому як військовослужбовцю 17.12.1996 року було призначено пенсію за вислугою років, яка виплачувалась йому Київським обласним військовим комісаріатом.

Оскільки, позивач 27.06.1998 року виїхав на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, йому було припинено виплату пенсії. У квітні 2016 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії, у зв`язку з тим, що положення законодавства про припинення виплати пенсії було визнано неконституційним, однак, йому було відмовлено з посиланням на те, що підстави для виплати пенсії особі, яка виїхала на постійне місце проживання за кордон, відсутні.

Оскільки відповідач, на думку позивача, неправомірно відмовив останньому у поновленні виплати вказаної пенсії, зокрема, з підстав непроживання на території України, позивач вважає своє право на отримання пенсії порушеним і просить зобов`язати відповідача поновити виплату належної йому пенсії у судовому порядку.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 10.10.2016 р. відкрито провадження у справі, встановлено строк для подання письмових заперечень.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 19.11.2018 року справу було передано для розгляду судді Подільського районного суду м. Києва Гребенюку В.В.

Представник відповідача подала заперечення на адміністративний позов, у якому заперечила проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх безпідставними. А саме, представник відповідача зазначила, що позивач як отримувач пенсії перебував на обліку у військкоматі м. Біла Церква Київської області до 27.06.1998 року. У зв`язку з внесенням змін до порядку виплати пенсії особам, звільненим з військової служби, з 2007 року пенсії призначаються та перераховуються органами Пенсійного фонду України. Оскільки позивач у 1998 році виїхав на постійне місце проживання за кордон, його пенсійна справа не надходила до органів Пенсійного фонду України, а відтак, підстави для поновлення або призначення йому пенсії відсутні, оскільки у відповідача відсутні будь-які документи позивача, необхідні для нарахування пенсії.

Представник позивача подав відповідь, у якій не погодився із запереченнями, зазначивши, що саме на відповідача покладено всі питання щодо пенсійного забезпечення і підрозділи Пенсійного фонду України є єдиним уповноваженим органом, який зобов`язаний поновити пенсію позивачу, і для цього у нього є усі необхідні права для витребування пенсійної справи або документів для поновлення пенсії.

В подальшому, представник позивача подав заяву про розгляд справу без його участі, позовні вимоги підтримав і просив задовольнити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини і відповідні їм правовідносини.

Позивач є військовослужбовцем, звільненим в запас 16.12.1996 року, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 (а.с. 13-14).

Крім того, позивач є громадянином України і проживає постійно в Ізраїлі, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон АЕ342571 (а.с. 37-54).

29.03.2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати йому пенсії з 27.06.1998 року (а.с. 20), однак, відповідач своїм листом від 06.05.2016 року відмовив у поновленні пенсії, з посиланням на ст. 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, у листі зазначено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою Україною. Міжнародний договір між Україною та Ізраїлем не укладався. Тому для виплати пенсії, у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон до Ізраїлю, підстави відсутні.

03.04.2017 року Київським обласним військовим комісаріатом було надано відповідь представнику позивача про те, що позивачу було призначено пенсію за вислуг років з 17.12.1996 року. З 01.01.1998 року виплату пенсії було припинено у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до Держави Ізраїль. Архівна справа позивача перебуває на зберіганні у Київському обласному військовому комісаріаті та до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області не передавалась (а.с. 114).

Конституцією України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Основні положення щодо умов, норм і порядку пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, встановлюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії звільненим зі служби особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не призначаються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, пункт 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання пенсіонера за кордоном втратив чинність як такий, що є неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року.

Відтак, суд критично ставиться до обгрунтування відповідачем відмови у поновленні пенсії з посиланням на непроживання позивача в Україні.

Також, відповідач обгрунтовує відмову у поновленні пенсії тим, що органам Пенсійного фонду України не було передано матеріали пенсійної справи позивача, яка перебуває на зберіганні в Київському обласному комісаріаті, а відтак, підстави для поновлення виплати пенсії відсутні.

Пунктом 2.8 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (надалі за текстом - Порядок) передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Підпунктом 2 пункту 2 Порядку передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1522, передбачено, що органи Пенсійного фонду України приймають згідно із затвердженими графіками від органів, що здійснюють призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсійні справи, виплатні та інші документи, необхідні для виконання функцій з призначення і виплати пенсій.

Пунктом 2 пункту 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, передбачено, що Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

З огляду на зазначене, суд критично ставиться до обгрунтування відповідачем відмови у поновленні пенсії з посиланням на те, що йому не було передано пенсійну справу позивача.

Як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити обставини, які дають позивачу право на поновлення пенсії, зокрема, шляхом витребування від Київського обласного військового комісаріату пенсійної справи або інших документів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необгрунтованість відмови відповідача у поновленні пенсії позивачу та наявність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача поновити виплату позивачу пенсії за вислугу років з 07 жовтня 2009 року відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Вирішуючи питання про строк, з якого поновлюється виплата пенсії, суд не обмежився шестимісячним строком звернення до суду, оскільки пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом усього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Пенсія стає «нарахованою» в момент призначення і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни. Водночас нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Статті 99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.

Щодо вимоги в частині проведення індексації і компенсації втрати частини доходів суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, необхідною ознакою при вирішенні спору, є встановлення факту нарахування доходу, про що вказано в ст. 3 цього Закону, а також його розміру.

За змістом ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу норм Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

При цьому, як вже було зазначено, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Тобто, за наявності визначених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Аналогічний висновок міститься в Постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі №6-43цс14.

З наведеного слідує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

За таких обставин, право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили даним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.

Отже, позовні вимоги у цій частині наразі є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Ураховуючи зазначене, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, а саме, в частині зобов`язання відповідача поновити позивачу виплату пенсії з 07.10.2009 року, та відмову в частині проведення індексації і компенсації втрати частини доходів.

Керуючись ст. ст. 5, 6, 7, 9, 77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, про зобов`язання поновити виплату пенсії - задовольнити частково;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років з 07 жовтня 2009 року відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

В решті позовних вимог відмовити;

Повне найменування:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, б. 40, код ЄДРПОУ 22933548);

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя В.В. Гребенюк