Рішення № 89957082, 09.06.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/433/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Редько А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" (61115, Харківська обл., м. Харків, вул. Северина Потоцького, 11)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (62495, Харківська обл., Харківський район, смт. Васищеве, вул. Овочева, 13)

про стягнення 724736,34 грн.

Учасники справи свої повноважних представників у судове засідання не направили.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" 14.02.2020 р. звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмір 724736,34 грн., яка складається з 587576,34 грн. основного боргу, 111726,53 грн. пені, 14571,69 грн. інфляційних втрат, 10861,78 грн. - 3% річних. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 0044СА від 14.09.2018 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.02.2020 року позовну заяву ТОВ "Імперський колос" прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.03.2020 р.

У підготовчому засіданні 11.03.2020 у справі № 922/433/20 постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України до "24" березня 2020 р. о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 березня 2020 року, задля дотримання карантинного режиму та недопущення поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, судом було застосовано принцип "розумного строку" тривалості провадження, повідомлено учасників справи, що підготовче засідання у справі № 922/433/20, призначене на 24.03.2020 о 12:00, не відбудеться та перепризначено проведення підготовчого засідання у справі на 14.04.2020 р. о 12:30.

В призначене на 14.04.2020 підготовче засідання представники сторін не прибули та ухвалою господарського суду Харківської області від 14 квітня 2020 року у справі № 922/433/20 постановлено про відкладення підготовчого засідання в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України до "12" травня 2020 р. о 12:00 год.

Таким чином, суд констатує, що протягом підготовчого провадження, судом з метою дотримання прав сторін, виконання всіх необхідних процесуальних дій, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті неодноразово відкладались підготовчі засідання.

Надані учасниками справи протягом підготовчого провадження заяви по суті справи та докази на підтвердження своїх правових позицій по суті спору були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Станом на 12 травня 2020 р. від учасників справи додаткових документів (заяв або доказів) по суті спору не надходило, як і не надходило заяв на підтвердження наміру у майбутньому подати до матеріалів справи додаткові доказі щодо предмету спору, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що сторонами у повному обсязі були використані їх процесуальні права.

А відтак, у підготовчому засіданні 12.05.2020 р., враховуючи той факт, що сторонами не було реалізовано право щодо доведення неможливості розгляду справи протягом дії карантину пов`язаного з недопущенням поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, не наведене жодних обставин які перешкоджають переходу до розгляду справи по суті (необхідність заявлення клопотань з процесуальних питань, витребування/надання доказів), постановлено: протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України і протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на "09" червня 2020 р. об 11:00 год.

Відповідач належним чином в порядку приписів ч. 2, 3 ст. 120, п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України був повідомлений про розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні з розгляду справи по суті позов підтримав у повному обсязі, просить задовольнити його з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не надав, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. У наданому на адресу суду 02.04.2020 р. клопотанні (вх. 8257) просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 50% та розстрочити виконання рішення суду, посилаючись на тяжке фінансове і матеріальне становище та значні фінансові навантаження.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14 вересня 2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" (позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 0044СА, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язався прийняти та своєчасно здійснити оплату продукції - соняшник врожаю 2018 року, в порядку і на умовах цього Договору.

Сума договору складається з сум окремих партій продукції, визначених у Додатках (Специфікаціях) до даного Договору, згідно з якими була поставлена Продукція, протягом дії даного Договору (п. 2.1 договору).

За приписами п.2.2. договору, обсяг кожної партії продукції згідно даного договору визначається у специфікаціях до даного договору.

Пунктом 2.3. встановлено, що ціна за одну тонну продукції визначається у специфікаціях до даного договору.

Згідно з п.2.4. договору, покупець проводить оплату продукції на умовах, які зазначенні в специфікації на розрахунковий рахунок постачальника в строк, що затверджений сторонами в Специфікації.

Пунктами 4.1., 4.2. договору встановлено, що продукція поставляється покупцеві окремими партіями в термін, що зазначений у специфікації до даного договору. Датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної.

У розділі 6 договору визначено відповідальність сторін, зокрема, за прострочення оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення від суми несвоєчасно сплаченої продукції.

Відповідно до п. 8.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 липня 2019 року.

14.09.2018р. сторонами було складено специфікацію № 1 до Договору поставки № 0044СА відповідно до якої позивач зобов`язався поставити соняшник врожаю 2018 року кількістю 220,00 тон. (+/- 10%) загальною вартістю 2151309,60грн. з ПДВ. Відповідно до п. 7 Специфікації розрахунки за поставлену продукцію будуть здійснюватись після підписання видаткових накладних протягом десяти календарних днів.

Додатковою угодою № 1 від 20.12.2018р., складеною до Специфікації №1 від 14.09.2018р. до Договору поставки №0044СА сторони домовились про встановлення нової ціни на частину партії продукції та встановили об`єм та вартість першої партії товару, що поставляється: 25 тон (+/- 10%) вартістю 7526, 25грн. за тону без ПДВ, а всього загальна вартість продукції і сума платежу склала 225 787,50 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою №2 від 13.03.2019р., складеною до Специфікації №1 від 14.09.2018р. до Договору поставки №0044СА сторони домовились про встановлення нової ціни на частину партії продукції та встановили об`єм та вартість другої партії товару, що поставляється: 35 тон (+/- 10%) вартістю 7505, 25грн. за тону без ПДВ, а всього загальна вартість Продукції і сума платежу склала 315 220,50 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою №3 від 09.04.2019р., складеною до Специфікації №1 від 14.09.2018р. до Договору поставки №0044СА сторони домовились про встановлення нової ціни на частину партії продукції та встановили об`єм та вартість третьої партії товару, що поставляється: 30 тон (+/- 10%) вартістю 8115,15грн. за тону без ПДВ, а всього загальна вартість Продукції і сума платежу склала 292 145,40 грн. з ПДВ.

Також сторонами було збільшено строк проведення розрахунків до 25 календарних днів з дати підписання видаткових накладних.

Додатковою угодою №4 від 02.05.2019р., складеною до Специфікації №1 від 14.09.2018р. до Договору поставки №0044СА сторони домовились про встановлення нової ціни на частину партії продукції та встановили об`єм та вартість четвертої партії товару, що поставляється: 55 тон (+/- 10%) вартістю 8115,15грн. за тону без ПДВ, а всього загальна вартість Продукції і сума платежу склала 535599,90 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою №5 від 25.07.2019р., складеною до Специфікації №1 від 14.09.2018р. до Договору поставки №0044СА сторони домовились про встановлення нової ціни на частину партії продукції та встановили об`єм та вартість п`ятої партії товару, що поставляється: 75 тон (+/- 10%) вартістю 8339,00 грн. за тону без ПДВ, а всього загальна вартість Продукції і сума платежу склала 750 510,00 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання своїх зобов`язань за спірним договором поставив, а відповідач, відповідно, отримав товар на загальну суму 2132049,50 грн., а саме: на виконання Додаткової угоди №1 від 20.12.2018р. за видатковою накладною №15 від 20.12.2018р. позивач поставив відповідачу 22,64 тони соняшнику на суму 204473,16грн. з ПДВ.; на виконання Додаткової угоди № 2 від 13.03.2019р. за видатковою накладною № 2 від 20.03.2019р. позивач поставив відповідачу 33,76 тон соняшнику на суму 304 052,69грн. з ПДВ.; на виконання Додаткової угоди № 3 від 09.04.2019р. за видатковою накладною № 3 від 09.04.2019р. позивач поставив відповідачу 29,62 тон соняшнику на суму 288 444,89 грн. з ПДВ.; на виконання Додаткової угоди №4 від 02.05.2019р. за видатковою накладною № 4 від 02.05.2019р. позивач поставив відповідачу 26,24 тон соняшнику на суму 255 529,85 грн. з ПДВ, та за видатковою накладною № 5 від 02.05.2019р. позивач поставив відповідачу 29 тон соняшнику на суму 282 407,22 грн. з ПДВ.; на виконання Додаткової угоди № 5 від 25.07.2019р. за видатковою накладною №6 від 25.07.2019р. позивач поставив відповідачу 79,66 тон соняшнику на суму 797 141,69 грн. з ПДВ.

Видаткові накладні, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 34, 38, 44, 48, 49, 55), підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 7 Специфікації № 1 розрахунки за поставлену продукцію будуть здійснюватись після підписання видаткових накладних протягом десяти календарних днів.

Додатковою угодою №3 від 09.04.2019р., складеною до Специфікації №1 від 14.09.2018р. до Договору поставки №0044СА сторони домовились про встановлення нових умов розрахунків за частину партії та дійшли згоди викласти п. 7 Специфікації в новій редакції: "розрахунки за поставлену продукцію будуть здійснюватись на банківський рахунок постачальника за фактично поставлену частину партії, після підписання видаткових накладних, протягом двадцяти п`яти календарних днів.

Однак, відповідач отриманий товар, як зазначає позивач, оплатив частково, сплативши позивачу лише 1544473,16 грн., наступним чином:

- 20.12.2018р. за платіжним дорученням № 3408 перераховано 200000,00 грн. (із помилковим призначенням платежу «сплата за соняшник згідно договору № 0046СА від 28.09.2018р.) була як сплату за товар за договором поставки №0044СА;

- 27.02.2019р. за платіжним дорученням № 4761 перераховано 4473,16 (із помилковим призначенням платежу «сплата за соняшник згідно договору № 0046СА від 28.09.2018р.»). За листом відповідача вих. 215/1 від 27.02.2019р. даний платіж було зараховано як сплату за товар за договором поставки №0044СА.;

- 13.03.2019р. за платіжним дорученням № 5153 перераховано 30000,00 грн.;

- 21.03.2019р. за платіжним дорученням № 5342 перераховано 50 000,00 грн.;

- 22.03.2019р. за платіжним дорученням № 5367перераховано 110000,00 грн.;

- 09.04.2019р. за платіжним дорученням № 5620 перераховано 200 000,00 грн.;

- 11.05.2019р. за платіжним дорученням № 5765 перераховано 200 000,00 грн.;

- 20.05.2019р. за платіжним дорученням № 5849 перераховано 100 000,00 грн.;

- 11.06.2019р. за платіжним дорученням № 6052 перераховано 100 000,00 грн.;

- 13.06.2019р. за платіжним дорученням № 6079 перераховано 200 000,00 грн.;

- 20.06.2019р. за платіжним дорученням № 6112 перераховано 100 000,00 грн.;

- 19.09.2019р. за платіжним дорученням № 6717 перераховано 150 000,00 грн.;

- 06.12.2019р. за платіжним дорученням № 911 перераховано 100 000,00 грн.

Таким чином, судом з матеріалів справи встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором поставки № 0044СА від 14.09.2018 р. та специфікації № 1 від 14.09.2018 р., поставивши відповідачу продукцію на загальну суму 2132049,50 грн., проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного договору, розрахунок за отриманий від позивача товар в порядку п. 7 Специфікації № 1 в повному обсязі не здійснив (оплата здійснена лише у розмірі 1544473,16 грн.), у зв`язку з чим неоплаченим залишилась передана продукція на суму 587576,33 грн.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної оплати поставленої продукції, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленогоТовариством з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" за договором поставки № 0044СА та специфікаціями № 1 від 14.09.2018 р. товару на суму 587576,33 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи містять докази виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо своєчасної поставки відповідачу товару, обумовленого у специфікаціях, та не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 587576,33 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами Договору, а саме пунктом 6.2, сторони передбачили, що за прострочення оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення від суми несвоєчасно сплаченої продукції.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав договірні зобов`язання по оплаті товару у строк передбачений у договорі та враховуючи встановлену у договорі відповідальність за невиконання договірних зобов`язань у вигляді пені, розрахунок якої зроблений позивачем та перевірено судом, позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтовано пред`явленими, а відтак до стягнення підлягає сума пені у розмірі 111726,53 грн., нарахована по кожній поставці окремо: по видатковій накладній № 15 на суму заборгованості 4473,00 за період з 31.12.2018 по 26.02.2019 р. пеня у розмірі 255,88 грн.; по видатковій накладній № 2 на суму заборгованості 114052,69 за період з 31.03.2019 по 08.04.2019 р. пеня у розмірі 1012,41 грн.; по видатковій накладній № 3 на суму заборгованості 202497,58 за період з 05.05.2019 по 10.05.2019 р. та на суму заборгованості 2497,58 за період з 11.05.2019 по 19.05.2019 р. пеня у розмірі 1186,60 грн.; по видатковим накладним № 4 та № 5 на суму заборгованості 440434,65 за період з 28.05.2019 по 11.06.2019 р., на суму заборгованості 340434,65 за період з 12.06.2019 по 12.06.2019 р., на суму заборгованості 140434,65 за період з 13.06.2019 по 19.06.2019 р., на суму заборгованості 40434,65 за період з 20.06.2019 по 18.09.2019 р. пеня у загальному розмірі 11049,29 грн.; по видатковій накладній № 6 на суму заборгованості 797141,69 за період з 20.08.2019 по 18.09.2019 р., на суму заборгованості 687576,34 за період з 19.09.2019 по 05.12.2019 р., на суму заборгованості 587576,34 за період з 06.12.2019 по 12.02.2020 р. пеня у загальному розмірі 98222,35 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем за вище перелічені період по кожній поставці (видатковій накладній) зроблений розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 14571,69 грн., та 3% річних, сума яких складає 10861,78 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

Розглянувши заяву відповідача про зменшення розміру пені на 50% та надання розстрочку виконання рішення (вх. 8257), враховуючи заперечення з буку позивача проти клопотання відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Відповідно статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити та розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, серед іншого, ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Відповідно до ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення.

Обставини справи у їх сукупності дають підстави для висновку про те, що відповідач фактично обґрунтовує необхідність надання відстрочки виконання судового рішення з посиланням на свій тяжкий фінансовий стан, але документального підтвердження зазначених обставин відповідачем не надано, як і не надано доказів того, що у разі її задоволення, виникнуть обставини які вплинуть на виконання рішення.

Надаючи оцінку викладеним доводами про розстрочку виконання рішення, суд зазначає, що письмові пояснення не обґрунтовані належними документальними доказами в розумінні ст. 76 ГПК України щодо підтвердження тяжкого фінансового стану відповідача.

Отже, при вирішенні питання щодо доцільності надання розстрочки виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін та доказів, наданих на підтвердження несприятливого фінансового стану.

З урахуванням вищевикладених обставин справи, з огляду на матеріальні інтереси як позивача, так і відповідача та їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, значний строк прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача та інші обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для розстрочки виконання судового рішення. З матеріалів справи не вбачається того, що відсутність розстрочки виконання судового рішення унеможливить виконання такого рішення або ускладнить його виконання, в зв`язку з чим суд відмовляє відповідачу в наданні відстрочки виконання рішення.

Одночасно суд не знаходить правових підстав для зменшення штрафних санкцій, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

За приписами ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Разом з тим відповідачем не доведено, що нарахування штрафних санкцій у розмірі заявленому позивачем є надмірними та несправедливими. Натомість позивач наголошує, що у разі задоволення клопотання відповідача буде порушено баланс інтересів сторін, оскільки ТОВ "Імперський колос" є виробником сільськогосподарської продукції, у позивача наявні великі сезонні витрати на придбання насіння, добрива, паливно-мастильних матеріалів і ці витрати позивач правомірно розраховував покрити за рахунок отримання грошових коштів від відпоавідача.

При цьому суд наголошує, що укладаючи спірний договір та визначаючи його умови і беручи на себе відповідні обов`язки відповідач мав усвідомлювати міру своєї відповідальності та обов`язок виконання взятих на себе зобов`язань.

Враховуючи наведене, інтереси позивача, а також те, що відповідач не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд відмовляє у зменшенні розміру нарахованої суми пені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Що стосується витрат на послуги адвоката, то вони підлягають задоволенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано: договір № 1/11-19 про надання юридичних послуг, укладений між ТОВ "Імперський колос" та адвокатом Макаренко О.А. 27.11.2019 р. в рамках якого адвокату 29.11.2019 р. було сплачено передплату в розмірі 2000,00 грн. (а.с.72-73, 79); договір № 1/02-20 про надання юридичних послуг, укладений між ТОВ "Імперський колос" та ФОП адвокатом Макаренко О.А. 05.02.2020 р. в рамках якого адвокату 05.02.2020 р. було сплачено передплату в розмірі 18000,00 грн. (а.с. 74-75, 78); акт № 1 приймання-передачі наданих юридичних послуг від 31.03.2020 р., калькуляцію (розрахунок гонорару за надану правничу допомогу) (а.с. 154-155), копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 837 від 09.12.2010, ордер серії ХВ № 000020 (а.с. 77).

Судом встановлено, що згідно з умовами, укладених між ТОВ "Імперський колос" та адвокатом Макаренко О.А. вищезазначених договорів, позивач доручив адвокату Макаренко О.А. надати правову допомогу у підготовці позову та представництва інтересів ТОВ "Імперський колос" у Господарському суді Харківської області з питань стягнення заборгованості з ТОВ "Васищевський завод рослинних олій" за договором поставки № 0044СА від 14.09.2018.

На виконання умов договорів сторони погодили гонорар за надання професійної правничої допомоги у загальному розмірі 20000,00 грн.

Вчинення вказаних дії з надання професійної правничої допомоги не спростовано відповідачем, як і не доведено, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. є не співмірними з наданими послугами та завищеними.

Враховуючи те, що позивач надав до суду докази надання правничої допомоги, довів суду витрачений час адвокатом на вирішення всіх питань, які виникають при вирішення даного спору, витрати по оплаті на правничу допомогу суд задовольняє та покладає на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги у даній справ задоволено у повному обсязі, тому судовий збір у розмірі 10871,05 грн. покладається на відповідача та підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 126, 129, 165, 196, 201, 208-210, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (62495, Харківська обл., Харківський район, смт. Васищеве, вул. Овочева, 13; ідент. код 37431314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" (61115, Харківська обл., м. Харків, вул.Северина Потоцького, 11; ідент. код 38492598) 587576,34 грн. основного боргу; 111726,53 грн. пені; 14571,69 грн. інфляційних втрат, 10861,78 грн. - 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 10871,05 грн. та судові витрати, які понесені позивачем на адвокатські послуги у розмірі 20000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення та з урахуванням п.17.5 розділу ХІ “Перехідних положень” ГПК України та п. 4 розділ Х “Прикінцеві положення” ГПК України..

Повне рішення складено "19" червня 2020 р.

Суддя М.І. Шатерніков