Рішення № 89956807, 18.06.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року Справа № 915/2199/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Говоріної А.Е.

та представників сторін:

від позивача - Стеценка В.П., дов. від 03.01.2020 № 03-01/03;

від відповідача - Бондарєва Р.С., дов. від 17.12.2019 № 6844/020201-22/02.06/14/19;

від третьої особи представник не з?явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/2199/19

за позовом приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",

вул. Шота Руставеллі, 39/41, м. Київ, 01019;

поштова адреса: а/с 34, Київ-19, 01019;

до Миколаївської міської ради,

вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ? товариство з обмеженою відповідальністю "САТЕЛЛИТ-ХОЛД",

просп. Леніна, 72, м. Миколаїв, 54017;

про визнання недійсним та скасування державного акту про право постійного користування землею та стягнення суми надмірно сплаченого податку на землю

В С Т А Н О В И В:

Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі ? ПрАТ "Укрпрофоздоровниця") пред`явлено позов до Миколаївської міської ради про:

1) визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею серії МК № 111007 та припинення права користування позивачем земельною ділянкою площею 0,0297 га, наданою в користування за указаним актом;

2) стягнення, в порядку п. 17.1.10 ПК України, грошових коштів у сумі 20703 грн. 61 коп. ? надмірно сплаченої Миколаївській міській раді суми земельного податку за користування зазначеною земельною ділянкою.

Позов обґрунтовано тим, що ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" відчужено об`єкт нерухомості, розташований на указаній вище земельній ділянці, на користь товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "САТЕЛЛИТ-ХОЛД", проте Миколаївська міська рада з 2016 року не реагує на звернення позивача щодо припинення права користування ним земельною ділянкою, у зв`язку з чим позивач весь цей час сплачує податок на землю за ділянку, якою фактично не користується.

За такими вимогами ухвалою від 01.11.2019 відкрито провадження в даній справі.

Миколаївська міська рада у відзиві, поданому до суду 12.12.2019, позов не визнала, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, так як:

1) у зв`язку з відчуженням ПрАТ "Укрпрофздоровниця" об`єкту нерухомості на користь ТОВ "САТЕЛЛИТ-ХОЛД", в силу ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, припинилося право постійного користування позивача земельною ділянкою під цим об`єктом;

2) позивач звернувся з заявою про припинення права постійного користування земельною ділянкою вже після його фактичного припинення; оскільки ПрАТ "Укрпрофздоровниця" на момент подання зазначеної заяви вже не було землекористувачем, воно не мало права на добровільну відмову від постійного користування земельною ділянкою в порядку ст. 142 ЗК України;

3) позивачем не зазначено, яке саме його цивільне право порушене, невизнане або оспорено Миколаївською міською радою, а також які його права будуть поновлені у випадку задоволення позову в даній справі;

4) якщо позивач вважає, що ним було надміру сплачено земельний податок, він має право звертатись до контролюючого органу ? державної податкової інспекції для перевірки даного факту та, у разі підтвердження, вирішення питання про повернення коштів; відповідач не наділений повноваженнями щодо повернення помилково та/або надміру сплачених коштів, у т.ч. надміру сплаченого земельного податку.

Від третьої особи, належним чином повідомленої про час та місце проведення підготовчого засідання, представник не з`явився; пояснень або заперечень на позовну заяву від третьої особи не надійшло, проте 18.06.2020 від ТОВ "САТЕЛЛИТ-ХОЛД" надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

Вислухавши представників сторін, які підтримали доводи, викладені відповідно у позові та відзиві на позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", правонаступником якого, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є позивач, у відповідності до рішення виконкому Миколаївської міської ради народних депутатів від 29.05.1997 № 310 надано у постійне користування для обслуговування адміністративного будинку Миколаївського відділення по вулиці Великій Морській, 52, земельну ділянку площею 0,0297 га, про що 17.09.1997 видано Державний акт на право постійного користування землею серії МК № 111007, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 114.

На указаній земельній ділянці за адресою: вул. Велика Морська, 52, м. Миколаїв, розташовано нежитловий об`єкт, який складається з 6-ти основних будівель: Літ. А-1, загальна площа 747,1 кв.м.; Літ Б-1, загальна площа 46,5 кв.м.; Літ. Г-1, загальна площа 27,0 кв.м.; Літ. Є-2, загальна площа 564,9 кв.м.; Літ. Д-1, загальна площа 32,7 кв.м.; Літ. Впд, загальна площа 121,5 кв.м., 12/100 часток якого належали позивачу на праві колективної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САА № 277916, виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 01.12.2004 згідно рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 16.07.2004 № 1322.

ПрАТ "Укрпрофздоровниця" відчужено указане вище нерухоме майно ТОВ "САТЕЛЛИТ-ХОЛД" згідно укладеного між ними договору купівлі-продажу від 13.07.2016, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є.

За заявою власника відчужено: нежитлові приміщення загальною площею 144,2 кв.м. адмінбудівлі літ. А-1, огорожі №№ 7,8,9, споруда № 10 (п. 1 договору купівлі-продажу).

У відповідності до п. 10 указаного договору, він вважається дійсним з моменту його нотаріального посвідчення; право власності на нерухоме майно, що передається за цим договором, підлягає державній реєстрації, згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України; права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону, згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України; з моменту державної реєстрації цього права відбувається перехід права власності на ім`я покупця.

ПрАТ "Укрпрофздоровниця" та ТОВ "САТЕЛЛИТ-ХОЛД" 13.07.2016 складено акт прийому-передачі нежитлового приміщення за указаним вище договором, підписаний уповноваженими представниками позивача та третьої особи та скріплений їх печатками.

Позивач зазначає, що у зв`язку з переходом права власності на указані вище нежитлові приміщення до ТОВ "САТЕЛЛИТ-ХОЛД" фактично припинилося користування ПрАТ "Укрпрофздоровниця" земельною ділянкою під указаною нерухомістю, на право постійного користування котрою позивачу видано акт від 17.09.1997 серії МК № 111007, і фактичним користувачем ділянки стало ТОВ "САТЕЛЛИТ-ХОЛД".

У зв`язку з необхідністю реєстрації припинення права користування позивачем земельною ділянкою, ПрАТ "Укрпрофздоровниця" направлено Миколаївському міському голові заяву від 12.09.2016 № 05-02-05/902 про відмову від користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 52, площею 0,0297 га та припинення позивачу права користування цією ділянкою у зв`язку з вчиненням продажу та передачею у власність третій особі частини будівлі за цією адресою. Позивач просив про розгляд зазначеного питання на найближчій сесії Миколаївської міської ради та направлення прийнятого рішення ПрАТ "Укрпрофздоровниця".

Указане звернення Миколаївською міською радою залишено без реагування та виконання.

Позивачем повторно надіслано Миколаївській міській раді відповідну заяву від 17.01.2019 № 05-01/61, в якій також указано, що набувачем права власності на частину будівлі за адресою земельної ділянки ? ТОВ "САТЕЛЛИТ-ХОЛД" двічі надсилались відповідачу документи, необхідні для оформлення договору оренди земельної ділянки, які Миколаївською міською радою також не розглянуті, в результаті чого позивач весь цей час вимушений сплачувати за земельну ділянку, якою фактично не користується, а третя особа ? за земельну ділянку, яка не є об`єктом плати за землю. ПрАТ "Укрпрофздоровниця" вдруге просило відповідача про розгляд питання щодо припинення позивачу права користування земельною ділянкою на найближчій сесії Миколаївської міської ради.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, указану заяву Миколаївською міською радою також залишено без реагування, внаслідок чого ПрАТ "Укрпрофздоровниця" досі вимушене сплачувати земельний податок за ділянку, якою не користується.

Викладене є підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі, ефективний засіб ? це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У відповідності до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідност. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 ЗК України).

Право постійного користування земельною ділянкою ? це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч. 1 ст. 92 ЗК України).

Згідно норм ст.ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянкивиникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Питання переходу права оренди на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, врегульоване статтями 120 ЗК України та 377 ЦК України, а також Законом України "Про оренду землі".

Так, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ч. 1 ст. 377 ЦК України).

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ст. 120 ЗК України).

Підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (п.п. а, е ст. 141 ЗК України).

Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ст. 142 ЗК України).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 12.10.2016 по справі № 6-2225цс16, ст. 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю та споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного й цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

У постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що за змістом ст.ст. 120, 140 та 141 ЗК України законодавець встановив імперативний припис щодо переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду та передбачив відповідну підставу для припинення права користування земельною ділянкою у випадку набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Перехід права на земельну ділянку до нового набувача жилого будинку, будівлі або споруди відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою. Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (п.п. 7.40, 7.42, 8.5).

Отже, в даному випадку право користування земельною ділянкою автоматично припинилося для ПрАТ "Укрпрофздоровниця" та перейшло до ТОВ "САТЕЛЛИТ-ХОЛД" з моменту державної реєстрації за третьою особою права власності на нерухоме майно, розташоване на цій ділянці.

При цьому, згідно ч. 1 та ч. 5 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Ця норма прямо кореспондується з приписами ст. 141 ЗК України, яка чітко вказує на те, що набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, розташовані на земельній ділянці, є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, а не фактом припинення такого права.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 15.03.2012 у справі № 6/82/5022-1391/2011 зазначає, що виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності або укладання договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 20.05.2015 у справі № 5024/2507/2011, в якій викладено висновок про те, що земельним законодавством не передбачено автоматичного переходу права на земельні ділянки, а необхідне оформлення прав на них за визначеною процедурою, яку не можна підмінювати судовим рішенням.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у своїй постанові від 15.04.2015 у справі № 28/5005/5627/2012 зазначає, що, згідно ст. 377 ЦК та ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на будинок, споруду, що перебуває на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому самому обсязі, що був у попереднього землекористувача. Однак при цьому договір оренди земельної ділянки попереднього власника нерухомого майна не припиняється автоматично, а новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на себе у встановленому чинним законодавством порядку.

Ураховуючи викладені вище приписи законодавства та судову практику, можна дійти висновку про те, що факт переходу права власності на нерухомість до нового власника є підставою для припинення права користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем і до нового власника переходить право користування земельною ділянкою під нерухомістю. Разом із цим, право користування земельною ділянкою попереднього землекористувача слід припинити та переоформити за новим власником нерухомості у встановленому законом порядку. Такий порядок передбачає необхідність прийняття уповноваженими органами рішень про припинення права користування/надання в оренду зазначеної земельної ділянки та здійснення державної реєстрації зазначених прав. Автоматичність у цьому питанні відсутня.

З урахуванням викладеного висновку судом відхиляються твердження Миколаївської міської ради про те, що позивач звернувся з заявою про припинення права постійного користування земельною ділянкою вже після його фактичного припинення і не будучи землекористувачем, а тому не мав права на добровільну відмову від постійного користування земельною ділянкою в порядку ст. 142 ЗК України.

Законодавством визначено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією міської ради є (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, повноваження щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (ч. 1 ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Таким чином, саме Миколаївська міська рада є органом, до виключної компетенції якого відноситься прийняття рішень про припинення права користування/надання в оренду земельної ділянки та здійснення державної реєстрації зазначених прав.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом відхиляються твердження відповідача про не зазначення у позові того, яке саме цивільне право ПрАТ "Укрпрофздоровниця" порушене, невизнане або оспорено Миколаївською міською радою, а також які його права будуть поновлені у випадку задоволення позову в даній справі.

Так, у позовній заяві ПрАТ "Укрпрофздоровниця" вказує, що у зв`язку з ігноруванням відповідачем заяв товариства, позивач і досі продовжує сплачувати за земельну ділянку, якою не користується.

Законодавством визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу (п.п. 286.1, 286.5 ПК України).

Відомості про речові права на земельні ділянки, що виникли до 1 січня 2013 року, вносяться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до Державного земельного кадастру із Державного реєстру земель та документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.Відомості про розподіл земель за формами власності і видами речових прав вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч. 9 ст. 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Офіційне визнання і підтвердження державою фактів припинення речових прав на нерухоме майно забезпечується шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі поданих документів (ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Таким чином, належним підтвердженням припинення права постійного користування земельною ділянкою державної (комунальної) власності є внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому земельний податок сплачується первісним землекористувачем до дати внесення відповідних відомостей.

За викладених обставин, суд погоджується з доводами позивача щодо порушення його права у зв`язку з залишенням Миколаївською міською радою без реагування заяв ПрАТ "Укрпрофздоровниця" ? так як у зв`язку з відсутністю реєстрації припинення права користування земельною ділянкою позивач змушений сплачувати податок на землю, яка не перебуває у його фактичному користуванні.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Беручи до уваги викладені вище обставини, висновки та положення законодавства, а також:

1) набуття ТОВ "САТЕЛЛИТ-ХОЛД" права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, відведеній у постійне користування позивача;

2) неодноразові звернення позивача до Миколаївської міської ради з заявами про перехід права власності на нерухоме майно та у зв`язку з цим відмову від користування земельною ділянкою;

3) ігнорування Миколаївською міською радою звернень позивача,

? суд визнає, що ПрАТ "Укрпрофздоровниця" доведено наявність правових підстав для визнання припиненим права користування позивачем земельною ділянкою, оформленого Державним актом на право постійного користування землеювід 17.09.1997 серії МК № 111007, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 114.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним та скасування зазначеного вище державного акту, ? суд вважає її не підлягаючою задоволенню, виходячи з наступного.

Правочинами є дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до ст. 23 ЗК Українивід 18.12.1990 № 561-XII, який діяв на час видачі позивачу спірного Державного акту, право власності або право постійного користування землею посвідчувалося державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Таким чином, Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою є правовстановлюючим документом, тобто правочином.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України).

Законодавством визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований у судовому порядку.

Позивачем не наведено підстав, передбачених викладеними вище положеннями законодавства, для визнання Державного акту від 17.09.1997 серії МК № 111007 недійсним; крім того, з урахуванням визнання судом припиненим права користування позивачем земельною ділянкою, оформленого зазначеним актом, відсутні підстави вважати, що визнання акту недійсним може вплинути на відновлення порушених прав позивача.

За такого указана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Суд також вважає не підлягаючою задоволенню вимогу ПрАТ "Укрпрофздоровниця" про стягнення з Миколаївської міської ради, в порядку п. 17.1.10 ПК України, грошових коштів у сумі 20703 грн. 61 коп. ? надмірно сплаченої суми земельного податку за користування зазначеною земельною ділянкою.

Так, статтею 43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Із змісту викладених положень законодавства вбачається, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення контролюючому органу.

У відповідності до ч.ч. 1-2 ст. 78 Казначейського кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад або сільські, селищні, міські (міст районного значення) голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства України відповідно до ст. 43 цього Кодексу.

Казначейство України веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій (ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України).

Таким чином, Миколаївська міська рада не є особою, уповноваженою на повернення надміру сплачених коштів земельного податку.

Крім того, позивачем не подано суду доказів звернення до контролюючого органу з заявою про повернення сум грошового зобов`язання, що свідчить про недотримання ним визначеного законодавством порядку повернення коштів.

При цьому позивач не позбавлений права на відповідне звернення у подальшому.

Ураховуючи викладені вище приписи законодавства та висновки суду за результатом дослідження матеріалів справи, суд визнає позов ПрАТ "Укрпрофздоровниця" підлягаючим частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

ПрАТ "Укрпрофздоровниця" оплачено позов у даній справі судовим збором згідно платіжного доручення від 16.10.2019 № 1528 у сумі 6021 грн.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон) передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру ? у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону).

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону).

Позов у даній справі містить дві вимоги немайнового характеру: про визнання недійсним і скасування державного акту та про припинення права користування позивачем земельною ділянкою, та одну вимогу майнового характеру ? про стягнення грошових коштів у сумі 20703 грн. 61 коп., кожна з яких, згідно зазначених вище приписів законодавства, підлягала оплаті судовим збором у сумі 1921 грн.

Судом визнано підлягаючою задоволенню одну вимогу ? про припинення права користування позивачем земельною ділянкою, яка підлягала оплаті судовим збором у сумі 1921 грн., а тому указану суму судового збору належить відшкодувати за рахунок відповідача.

У судовому засіданні 18.06.2020, згідно зі ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236- 238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" задовольнити частково.

2. Визнати припиненим право користування приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", вул. Шота Руставеллі, 39/41, м. Київ, 01019, ідентифікаційний код 02583780, земельною ділянкою, розташованою за адресою: вул. Велика Морська, 52, м. Миколаїв, оформлене Державним актом на право постійного користування землею від 17.09.1997 серії МК № 111007, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №114.

3. Стягнути з Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54027, ідентифікаційний код 26565573, на користь приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", вул. Шота Руставеллі, 39/41, м. Київ, 01019, ідентифікаційний код 02583780, грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2020.

Суддя Т.М. Давченко