Рішення № 89956782, 10.06.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2020 справа №914/2301/19

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК-гідроенергобуд»

про: стягнення 357036,43грн.,

Представники

позивача: Мельник О.С.;

відповідача: Лапка І.С.,

ВСТАНОВИВ:

11.11.2019р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК-гідроенергобуд» про стягнення 357036,43грн.

15.11.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 09.12.2019р.; явку представників сторін у судове засідання визнати обов`язковою.

27.01.2020р. відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№4305/20.

У підготовче засідання 09.12.2019р. з`явився представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у вищевказаному підготовчому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 09.12.2019р. підготовче засідання відкладено на 13.01.2020р.

Крім того, ухвалою від 11.12.2019р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 13.01.2020р. з`явився представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у вищевказаному підготовчому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 13.01.2020р. підготовче засідання відкладено на 27.01.2020р.

Крім того, ухвалою від 14.01.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 27.01.2020р. з`явилися представники сторін. При цьому, 27.01.2020р. відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№4305/20. Водночас, у вищевказаному підготовчому засіданні, суд, за усним клопотанням представника відповідача, визнав поважними причини пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву та поновив відповідачу строк для подання відзиву.

У підготовчому засіданні 27.01.2020р. оголошено перерву до 10.02.2020р.

Після закінчення перерви, у підготовче засідання 10.02.2020р. з`явився представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у вищевказаному підготовчому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, 10.02.2020р. позивачем подано до суду відповідь на відзив, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№6926/20. Водночас, протокольною ухвалою від 10.02.2020р. суд визнав поважними причини пропуску строку для подання відповіді на відзив та поновив позивачу такий строк.

Також, протокольною ухвалою від 10.02.2020р. підготовче засідання відкладено на 17.02.2020р.

Окрім того, ухвалою від 11.02.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 17.02.2020р. з`явився представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у вищевказаному підготовчому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

17.02.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 04.03.2020р.; явку представників сторін справи у судове засідання визнати обов`язковою.

У судове засідання 04.03.2020р. з розгляду спору по суті з`явився представник відповідача. Позивач участь повноважного представника у вищевказаному судовому засіданні з розгляду спору по суті не забезпечив, при цьому, 04.03.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи та заява про надання копій документів для долучення до матеріалів справи, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№11065/20 та вх.№11066/20 відповідно.

Протокольною ухвалою від 04.03.2020р. судове засідання з розгляду спору по суті відкладено на 16.03.2020р.

Крім того, ухвалою від 10.03.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав позивача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.

16.03.2020р. позивачем подано до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№12726/20.

У судове засідання 16.03.2020р. з розгляду спору по суті з`явився представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у вищевказаному судовому засіданні з розгляду спору по суті не забезпечив, при цьому, 16.03.2020р. відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№12734/20 та який за своєю суттю є клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантинних заходів на території України.

Протокольною ухвалою від 16.03.2020р. судове засідання з розгляду спору по суті відкладено на 30.03.2020р.

Крім того, ухвалою від 19.03.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.

У судове засідання 30.03.2020р. з розгляду спору по суті сторони участь повноважних представників не забезпечили.

При цьому, 27.03.2020р. відповідачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантинних заходів на території України, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№14051/20.

Також, 30.03.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантинних заходів на території України, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№14082/20.

30.03.2019р. Господарський суд Львівської області ухвалив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 29.04.2020р.

04.05.2020р., враховуючи те, що судове засідання з розгляду спору по суті, відкладене на 29.04.2020р. не відбулося у зв`язку із відпусткою судді Король М.Р., Господарський суд Львівської області ухвалив призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 13.05.2020р.

У судове засідання 13.05.2020р. з розгляду спору по суті з`явився представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у вищевказаному судовому засіданні з розгляду спору по суті не забезпечив, при цьому, 13.05.2020р. відповідачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантинних заходів на території України, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№17647/20.

Протокольною ухвалою від 13.05.2020р. судове засідання з розгляду спору по суті відкладено на 03.06.2020р.

Крім того, ухвалою від 15.05.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.

У судовому засіданні 03.06.2020р. з розгляду спору по суті, в якому сторони забезпечили участь повноважних представників, оголошено перерву до 10.06.2020р.

Після закінчення перерви, у судове засідання 10.06.2020р. з`явилися представники сторін. При цьому, в порядку ч.8 ст.129 ГПК України, представник відповідача усно зробив заяву про те, що докази, підтверджуючі розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу у цій справі, які відповідач має сплатити у зв`язку із розглядом цієї справи, будуть подані ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно з ч.2 ст.202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Суд враховує запровадження на території України карантинних заходів, а також рекомендації Ради суддів України, затверджених Рішенням №19 від 17.03.2020р., відповідно до яких, громадянам та сторонам, які є учасниками судових процесів рекомендовано утриматися від участі в судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової їх присутності.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленні законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справі поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті б згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

У ч.3 ст.2 ГПК України визначені як основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та розумність строків розгляду справи судом (п.п.2 і 10 ч.3 зазначеної статті).

Беручи до уваги викладене, а також те, що зібрані у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення та які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдання розгляду справи по суті, визначеного положеннями ч.1 ст.194 ГПК України, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Позиція позивача:

Позивач з підстав порушення відповідачем строків виконання зобов`язання, що виникло на підставі укладеного між сторонами договору підряду №18090000057 від 04.09.2018р., а саме виконання робіт: «Ремонт автогаража з майстернею К-Бузького проммайданчика Волинського ЛВУМГ (Завершальні будівельні роботи)», просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 188623,02грн. пені та 168413,41грн. штрафу.

Позиція відповідача:

Відповідач проти позову заперечив повністю, зазначивши, що позивачем чинилися перешкоди у виконанні робіт, необхідного для виконання робіт допуску до об`єкта позивачем відповідачу не надано, що, в свою чергу, унеможливлювало виконання відповідачем робіт за договором.

За результатами дослідження наданих сторонами доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

04.09.2018р. між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (надалі по тексту - «Замовник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕК-гідроенергобуд» (надалі по тексту - «Підрядник») укладено договір підряду (надалі по тексту - «Договір»), згідно з п.1.1. якого Підрядник зобов`язується за завданням Замовника, яке зазначене у складі тендерної документації «Технічні вимоги і якісні характеристики», в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, за результатами проведення процедури закупівлі №UA-2018-07-11-000684-с, на свій ризик власними та залученими силами і засобами, обладнанням, матеріалами і механізмами виконати у встановлений строк (Додаток №3 до цього Договору), а Замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти і оплатити наступні роботи: «Ремонт автогаража з майстернею К-Бузького проммайданчика Волинського ЛВУМГ (Завершальні будівельні роботи), код ЄЗС ДК 021-2015:45400000-1)» (надалі по тексту - «Роботи»).

За виконані роботи, згідно цього Договору, Замовник перераховує Підряднику, у відповідності до Договірної ціни (Додаток №1 до цього Договору), та на підставі підписаних сторонами акту (актів) передавання-приймання виконання робіт 1684134,11 грн, в т.ч. ПДВ 280689,02грн. (п.3.1. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору, строки виконання робіт за цим Договором - 120 календарних днів від дати оформлення дозволу на початок виконання робіт відповідно до «Графіку виконання робіт», що є Додатком №3 до цього Договору. Дозвіл на початок робіт - відповідно до СОУ 49.5-30019801-121:2014 «Охорона праці. Порядок допуску працівників сторонніх організацій для виконання робіт (завдань) на об`єктах ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» (надалі по тексту - «Порядок»).

Згідно з розділом 6 Порядку, для отримання сторонньою організацією допуску (дозволу) при виконанні робіт (завдань) на об`єктах АТ «Укртрансгаз», така організація повинна:

- не пізніше ніж за 7 робочих днів, а сервісні філії - не пізніше ніж за 3 робочих дня до початку роботи, подають на ім`я головного інженера виробничого управління філії Товариства (або апарату філії Товариства, якщо роботи плануються виконувати у будівлі чи на території апарату філії Товариства) заяву із визначенням видів робіт (додаток А);

- до заяви сервісна філія (крім філії НВЦ «ТЕХДІАГАЗ»), стороння організація повинна додати: наказ сторонньої організації (сервісної філії) на виконання робіт з призначенням складу бригади, керівника робіт, особи, відповідальної за безпеку праці та пожежну безпеку під час виконання робіт; копії протоколів перевірки знань з питань охорони праці та пожежної безпеки (або копії відповідних посвідчень) фахівців, які будуть залучені до виконання заявлених робіт;

- копію дозволу Держпраці (з додатками) на право виконання РПН та експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки, якщо це передбачено «Порядком видачі дозволів»;

- проект виконання робіт (ПВР);

- технологічну послідовність виконання робіт (за відсутності ПВР);

- перелік заходів безпеки під час виконання робіт (за відсутності ПВР).

Відповідно до п.3. примітки Додатку №3 до Договору, дозвіл на початок робіт - наказ про допуск до виконання робіт відповідно до СОУ 49.5-30019801-121:2014 «Охорона праці. Порядок допуску працівників сторонніх організацій для виконання робіт (завдань) на об`єктах ПАТ «Укртрансгаз»

Згідно з п.4.1. Договору, строк виконання робіт встановлено відповідно до «Графіку виконання робіт», який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №3).

Відповідно до п.6.1. Договору, одним із обов`язків Підрядника є виконання всіх робіт в повному обсязі у строк, передбачений умовами даного Договору.

Згідно з п.6.6. Договору, за порушення Підрядником строків виконання зобов`язання за цим Договором (здачі в експлуатацію об`єктів тощо), він виплачує Замовнику неустойку у розмірі, встановленому абз.3 п.2 ст.231 ГК України, окрім того, за прострочення понад тридцять днів - додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору. Оплата неустойки не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань в натурі або усунення порушень (п.6.7. Договору).

Як зазначає позивач, відповідач не виконав Роботи у встановлені Договором строки, у зв`язку з чим, позивачем нараховано 188623,02грн. пені та 168413,41грн. штрафу, з позовом про стягнення яких позивач звернувся до суду.

При цьому, у матеріалах справи міститься ряд документів, підтверджуючих листування між сторонами щодо виконання умов Договору.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

згідно з ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено судом, 04.09.2018р. між сторонами укладено Договір, згідно з п.1.1. якого Підрядник зобов`язується за завданням Замовника, яке зазначене у складі тендерної документації «Технічні вимоги і якісні характеристики», в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, за результатами проведення процедури закупівлі №UA-2018-07-11-000684-с, на свій ризик власними та залученими силами і засобами, обладнанням, матеріалами і механізмами виконати у встановлений строк (Додаток №3 до цього Договору), а Замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти і оплатити Роботи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів розірвання Договору.

Отже, на підставі укладеного Договору у сторін виникли відповідні права та обов`язки.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як зазначає позивач, передбачені умовами Договору зобов`язання щодо виконання Робіт відповідачем не виконано.

Згідно з п.6.6. Договору, за порушення Підрядником строків виконання зобов`язання за цим Договором (здачі в експлуатацію об`єктів тощо), він виплачує Замовнику неустойку у розмірі, встановленому абз.3 п.2 ст.231 ГК України, окрім того, за прострочення понад тридцять днів - додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору. Оплата неустойки не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань в натурі або усунення порушень (п.6.7. Договору).

На підставі вищевказаних положень Договору, у зв`язку із невиконанням відповідачем, передбачених умовами Договору Робіт, позивачем нараховано 188623,02грн. пені та 168413,41грн. штрафу з позовом про стягнення яких позивач звернувся до суду.

Проте, як зазначено вище, відповідно до умов п.6.6. Договору, у позивача виникає право нараховувати, а у відповідача - обов`язок сплатити позивачу пеню та штраф у випадку порушення відповідачем строків виконання зобов`язань за цим Договором.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст.530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строки виконання роботи або окремих її етапів встановлюються у договорі підряду (ч.1 ст.846 ЦК України).

Так, у відповідності до умов Договору, строк виконання робіт - 120 календарних днів від дати оформлення дозволу на початок виконання робіт відповідно до «Графіку виконання робіт», що є Додатком №3 до цього Договору.

Згідно з ч.1 ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п.3. примітки Додатку №3 до Договору, дозвіл на початок робіт - наказ про допуск до виконання робіт відповідно до СОУ 49.5-30019801-121:2014 «Охорона праці. Порядок допуску працівників сторонніх організацій для виконання робіт (завдань) на об`єктах ПАТ «Укртрансгаз»

Враховуючи викладене, перебіг 120-денного строку, визначеного Договором для виконання відповідачем Робіт, починається з наступного дня після отримання відповідачем дозволу на початок робіт, а саме - наказу про допуск до виконання робіт.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, останнім такого дозволу не отримано, а отже, визначений Договором строк виконання Робіт не почався.

Беручи до уваги викладене, у позивача відсутнє право на здійснення нарахувань пені та штрафу за порушення відповідачем строків виконання зобов`язань за Договором, оскільки такі порушення відповідачем не допущено.

Крім того, суд зазначає, що цивільно-правова відповідальність - це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою обов`язків, зобов`язань, що пов`язані з порушенням суб`єктивних цивільних прав другої сторони.

Цивільно-правова відповідальність полягає у застосуванні до правопорушника (боржника) в інтересах другої сторони (кредитора) установлених законом або договором правових заходів впливу, що несе для нього негативні, економічно невигідні наслідки майнового характеру, а саме: відшкодування збитків; виплата неустойки (штраф, пеня); відшкодування шкоди; виконання основних обов`язків.

Як зазначено вище, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Тобто неустойка належить до заходів цивільно-правової, договірної відповідальності.

Разом з тим, згідно зі ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.56 постанови від 26.12.2019р. у справі № 904/5424/18, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/86618984).

Оскільки об`єкти позивача є режимними об`єктами з обмеженим доступом та доступ на об`єкти відбувається у відповідності до умов Порядку, відповідачу слід було отримати допуск на відповідний об`єкт позивача.

Так, згідно розділу 6 Порядку, для отримання допуску на об`єкт потрібно подати заяву із визначенням видів робіт; до заяви сервісна філія (крім філії НВЦ «ТЕХДІАГАЗ»), стороння організація повинна додати: наказ сторонньої організації (сервісної філії) на виконання робіт з призначенням складу бригади, керівника робіт, особи, відповідальної за безпеку праці та пожежну безпеку під час виконання робіт; копії протоколів перевірки знань з питань охорони праці та пожежної безпеки (або копії відповідних посвідчень) фахівців, які будуть залучені до виконання заявлених робіт; копію дозволу Держпраці (з додатками) на право виконання РПН та експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки, якщо це передбачено «Порядком видачі дозволів»; проект виконання робіт (ПВР); технологічну послідовність виконання робіт (за відсутності ПВР); перелік заходів безпеки під час виконання робіт (за відсутності ПВР).

Враховуючи те, що передбаченими умовами Договору роботами є «Ремонт автогаража з майстернею К-Бузького проммайданчика Волинського ЛВУМГ (Завершальні будівельні роботи), код ЄЗС ДК 021-2015:45400000-1)», то для отримання допуску на об`єкт відповідачу слід було звернутися до Волинського ЛВУМГ.

До відзиву на позовну заяву, відповідачем долучено заяву від 24.09.2018р., адресовану заступнику начальника Волинського ЛВУМГ, відповідно до якої, відповідач просив оформити допуск на виконання Робіт.

Проте, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів надіслання (надання) вищевказаної заяви адресату.

Водночас, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься підписаний від УМГ «ЛЬВІВТРАНСГАЗ», а саме: начальником Волинського ЛВУМГ - Цьома Ю.О., заступником начальника Волинського ЛВУМГ - Кшик І.Д. та директором відповідача - Курець О.М. протокол від 27.09.2018р. наради щодо ремонту автогаража з майстернею К-Бузького проммайданчика Волинського ЛВУМГ згідно Договору (надалі по тексту - «Протокол»).

Так, відповідно до Протоколу, начальник Волинського ЛВУМГ повідомив, що на даний час проведення виконання Робіт неможливе, оскільки працівники: гаражу, машини та механізми, обладнання не можуть бути відключені від опалювальних приладів чи переміщенні назовні так, як суттєво знизилась температура повітря, що може негативно вплинути на виробничі процеси підприємства, що вимагає відповідного відтермінування проведення робіт; заступник начальника Волинського ЛВУМГ повідомив щодо неможливості на даний час виконання Робіт, оскільки необхідно звільнити об`єкт виконання робіт від обладнання, машин та механізмів, необхідно відключити об`єкт виконання робіт від електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення, а це вимагає відповідного відтермінування проведення робіт до періоду цілодобових плюсових температур. Враховуючи викладене, на нараді, яка відбулася 27.09.2018р., вирішено, зокрема, розпочати Роботи після завершення опалювального сезону, орієнтовно третя декада березня - перша декада квітня місяця 2019р.; відповідачу відкоригувати та надати позивачу уточнений календарний план виконання робіт з врахуванням граничного терміну виконання робіт до 30.06.2019р.

При цьому, суд зазначає наступне:

- Волинське ЛВУМГ - суб`єкт, на території якого знаходиться об`єкт, на якому відповідач зобов`язаний був виконати Роботи;

- Волинське ЛВУМГ, у відповідності до Порядку, уповноважено на видачу відповідного допуску;

- отримання відповідачем від Волинського ЛВУМГ допуску є обов`язковим для виконання Робіт;

- на нараді, яка відбулася 27.09.2020р., за участі представників відповідача та Волинського ЛВУМГ, підтверджено, що об`єкт не може бути звільнено від належного майна та не може бути відключено від електро-, тепло-, водопостачання та водовідведення, проведення Робіт на об`єкті та звільнення такого об`єкту від майна є неможливим та вимагає відповідного відтермінування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що особа, уповноважена на видачу відповідного допуску відповідачу, висловила позицію щодо неможливості у зазначений період виконувати передбачені умовами Договору Роботи, що, на переконання суду, свідчить про відсутність наміру у керівника Волинського ЛВУМГ допускати працівників відповідача на об`єкт виконання Робіт.

Беручи до уваги викладене, вина відповідача є відсутньою, що, враховуючи положення ст.614 ЦК України та позицію Верховного Суду, викладену в п.56 постанови від 26.12.2019р. у справі № 904/5424/18, звільняє відповідача від відповідальності, передбаченої умовами п.6.6. Договору.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено обставин, зазначених у позовній заяві, хоч йому було створено усі можливості для цього, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи все вищенаведене, позов є таким, що не підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п.2 ч.4 ст.129 ГПК України).

Беручи до уваги викладене, а також наявність підстав для відмови в позові, судові витрати позивача слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України з врахуванням положень абз.1 п.4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2020р.

Суддя Король М.Р.