Рішення № 89953253, 12.06.2020, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/142/20

Номер провадження 2/573/125/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2020 року Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді Терещенко О.І.,

з участю секретаря Кислої Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-ті особи: виконавчий комітет Білопільської міської ради Сумської області, орган опіки та піклування Білопільської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , 3-ті особи: орган опіки та піклування Білопільської міської ради, служба у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини, яку в подальшому уточнив. Свої вимоги мотивував тим, що 05 квітня 2002 року зареєстрував шлюб з відповідачкою, від якого мають двох доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 26 вересня 2019 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу молодша донька ОСОБА_5 стала проживати з батьками відповідачки. На даний час остання перешкоджає його спілкуванню із донькою, він фактично не має можливості бачитися з дитиною та спілкуватися з нею. Відповідачка не бажає визначити порядок, час, місце і спосіб побачень із донькою, чинить перешкоди його побаченням із донькою, що визначені органом опіки та піклування. Він бажає виховувати свою доньку, спілкуватися з нею, між ними добрі стосунки.

Посилаючись на те, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, зобов`язані і мають право брати участь у їх вихованні, спілкуватися з ними, позивач просить суд зобов`язати відповідачку не чинити перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з донькою ОСОБА_4 за адресою постійного фактичного проживання батька, а саме: АДРЕСА_1 та у будь-яких інших місцях.

Крім того, позивач просить визначити такі способи участі у спілкуванні та вихованні дитини:

-побачення три рази на тиждень: понеділок, середа з 08 години по 20 годину, п`ятниця з 08 до 20 години суботи, крім часу на перебування доньки у дошкільному чи шкільному закладі, без обмеження місця зустрічей та прогулянок, з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів, парків та інших об`єктів з урахуванням думки дитини, у тому числі за місцем фактичного постійного проживання батька;

-спільний відпочинок: перша половина літніх місяців червня, липня та серпня, перша половина всього строку осінніх, весняних та зимових канікул, половина усіх святкових днів – дитина проводить з батьком у вказаних вище місяцях;

-необмежене спілкування з донькою особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою;

-у разі, якщо святкові дні припадають на день побачення батька з донькою, або цей день передує дню побаченню, або є наступним після нього, то такі дні донька проводить з батьком;

-в день побачення батька з донькою він має право забирати доньку з дому/школи, інших місцях її перебування особисто.

Також ОСОБА_1 просить зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 за день до зустрічі з донькою надати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити про це його особисто на наступний день з дня настання таких обставин.

Ухвалою від 04 лютого 2020 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження з викликом сторін. До участі у справі як третя особа залучено орган опіки та піклування Білопільської міської ради Сумської області (том 1 а. с. 24-25).

10 лютого 2020 року від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання заперечувала проти задоволення позову, мотивуючи свою позицію тим, що графік зустрічей батька з донькою, запропонований позивачем, не підлягає задоволенню, оскільки він суперечить нормальному розвитку, навчанню та інтересам дитини. Проти проведення спільних літніх канікул заперечує, оскільки батьком не вказано, де саме він планує перебувати разом з дитиною та чи будуть створені належні умови для її перебування. Також ОСОБА_2 зазначила, що перешкод у спілкуванні позивачу з донькою вона не чинить, йому нічого не заважає відвідувати дитину вдома, тобто за місцем проживання дитини. Крім того, вказала, що рішення органу опіки та піклування про участь батька у вихованні доньки за №27 від 13 вересня 2019 року підлягає зміні в частині перебування її щоп`ятниці з 17 год. до 20 год. суботи, оскільки не визначено за якою саме адресою буде перебувати дитина (том 1 а. с. 30-31).

10 лютого 2020 року ОСОБА_2 подана зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини. В своїй позовній заяві вона зазначає, що з відповідачем мають спільну малолітню доньку ОСОБА_5 . 26 вересня 2019 року шлюб між ними розірвано, вона разом з донькою залишилися проживати за адресою: АДРЕСА_2 , а відповідач ОСОБА_1 переїхав до своїх батьків за адресою: АДРЕСА_1 . За заявою ОСОБА_1 комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Білопільської міської ради прийнято рішення про участь батька у вихованні малолітньої дитини. Під час відвідування та після спілкування з батьком дитина почала висловлювати побоювання щодо зміни місця проживання. Крім того, відповідач почав погрожувати їй тим, що забере дитину, змінить місце її проживання, в результаті чого вони перестали спілкуватися. Позивачка зазначає, що донька проживає разом з нею, має всі необхідні умови для комфортного проживання, повністю забезпечена всім необхідним. Натомість, відповідач не має постійного місця проживання, а отже, і відповідних умов для проживання дитини, відсутній стабільний дохід. Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просить встановити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 разом з нею (том 1 а. с. 36-49).

14 лютого 2020 року ухвалою судді Свиргуненко Ю.М. об`єднано зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 з первісним позовом ОСОБА_1 (том 1 а. с. 88-89).

01 квітня 2020 року відбувся повторний авторозподіл даної позовної заяви і вона передана для розгляду судді Терещенко О.І. (том 1 а. с. 127).

03 квітня 2020 року дану справу призначено до підготовчого засідання (том 1 а. с. 129).

06 квітня 2020 року до суду надійшов відзив відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , в якому останній зазначив, що обставини, викладені в позовній заяві ОСОБА_2 , не відповідають дійсності. Зазначив, що колишній дружині не погрожував, підприємницьку діяльність залишив дружині без будь-яких компенсацій, дитину без повідомлення позивачки не забирав. Також зазначив, що аліменти сплачує вчасно, має власні грошові збереження та заощадження, по мірі можливості купує доньці одяг та продукти харчування.

Разом з відзивом ОСОБА_1 подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідно до попереднього розрахунку розміру судових витрат №1 згідно додатку №1 від 07 лютого 2020 року адвоката Дорожинець Н.Г. (том 1 а. с. 151-160).

09 квітня 2020 року відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якій він просить відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог (том 1 а. с. 167-170).

13 квітня 2020 року від представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 – адвоката Дорожинець Н.Г. надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 щодо зустрічного позову про визначення місця проживання дитини (том 1 а. с. 175-176).

29 квітня 2020 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 надав суду свої заперечення на відповідь відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2 на його відзив на зустрічний позов (том 1 а.с. 184-190).

13 травня 2020 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач та зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник - адвокат Муравенко О.Ю. первісний позов підтримали, проти зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 заперечували і просили закрити провадження за ним, оскільки відсутній предмет спору.

Відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, її інтереси представляла адвокат Дорожинець Н.Г., яка заперечувала проти первісного позову та підтримала зустрічну позовну заяву.

Представники третіх осіб – виконавчого комітету Білопільської міської ради Сумської області, органу опіки та піклування Білопільської міської ради та служби у справах дітей Білопільської райдержадміністрації у судове засідання не з`явилися, належним чином були сповіщені про день, час і місце проведення судового засідання, подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , його представника - адвоката Муравенка О.Ю., представника відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом - адвоката Дорожинець Н.Г., свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 5 СК України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з ч. ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 СК України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (ст. 153 СК України).

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має право перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Тлумачення ст. 159 СК України свідчить про те, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

Відповідно до ч. 1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно зі ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

За змістом ст. ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 3, 18 Конвенції про права дитини (далі Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у п. 8 ст.7 СК України та у ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

У п. п. 1, 3 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» (заява № 291/13, п. 76) суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по - перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по - друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

За відсутності виключних обставин, які б могли свідчити про те, що особисте спілкування батька, діда і баби дитини між собою суперечить інтересам дитини, встановлення такого обмеження є порушенням не лише прав батька, діда і баби, а і самої дитини. Вказане підтверджується також рішеннями Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Хокканен проти Фінляндії» від 23 вересня 1994 року, «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків вимагатиме від судів ретельної перевірки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року, заява №10383/09, п. 100).

У п. 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 , то суд дійшов такого висновку.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (том 1 а. с. 10).

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 26 вересня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (том 1 а. с. 13-14).

Згідно довідки депутата та секретаря Білопільської міської ради відповідно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 21 січня 2020 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом з матір`ю ОСОБА_2 та знаходиться на її утриманні (а. с. 66).

Вищевказана квартира, в якій проживає колишня дружина та донька позивача за первісним позовом, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно №20184912 належить: 50/100 - ОСОБА_2 , 20/100 – ОСОБА_1 , 10/100 – ОСОБА_3 , 10/100 – ОСОБА_4 , 10/100 – ОСОБА_10 (том 1 а.с. 60-62).

На даний момент ОСОБА_1 проживає разом зі своїми батьками за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 12, 191).

13 вересня 2019 року рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Білопільської міської ради Сумської області №27 встановлено порядок спілкування ОСОБА_1 зі своєю донькою, а саме: визначено дні спілкування батька з дитиною - понеділок та середа з 08 до 20 години (а якщо дитина відвідує у ці дні садочок, то з 16 до 20 години), п`ятниця з 17 години до 20 години суботи. Сторонам надано право змінювати графік побачень (том 1 а. с. 11).

Актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 12 вересня 2019 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , де останній мешкає, створено всі належні умови для перебування дитини (том 1 а. с. 12).

Про створення належних умов проживання дитини за вказаною адресою зазначено і у висновку служби у справах дітей Білопільської РДА від 20 березня 2020 року, коли за зверненням ОСОБА_2 надавався висновок про визначення місця проживання дитини (том 1 а. с. 116).

Представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_11 у судовому засіданні 09 та 12 червня 2020 року зазначила, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що квартира АДРЕСА_3 належить батькам ОСОБА_1 , то в позові ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Суд зазначає, що в матеріалах справи дійсно відсутні документи про право власності на вказану квартиру, але цей факт сторонами не оспорюється. У своїх заявах, відзивах та запереченнях ОСОБА_2 зазначала, що ОСОБА_1 мешкає за вказаною адресою зі своїми батьками. У висновку служби у справах дітей Білопільськогї РДА та акту обстеження умов проживання також зазначено про належність квартири батькам ОСОБА_1 .

Протилежного суду ОСОБА_11 не довела.

Окрім того, до створення перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_12 знала, що ОСОБА_1 забирає дитину за місцем свого проживання по АДРЕСА_4 .

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що відсутність правовстановлюючих документів на квартиру не може стати перепоною спілкування батька з дитиною, оскільки при цьому суд не вирішує питання про місце проживання дитини за цієї адресою.

Відповідно до довідки Білопільського дошкільного навчального закладу «Зірочка» №10 від 24 січня 2020 року ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в старшій логопедичній групі « ОСОБА_14 ». Згідно журналу відвідувань у вересні 2019 року зафіксовано 0 відвідувань, у жовтні – 6, у листопаді – 1 та у грудні – 7 відвідувань, протягом січня 2020 року дитина садок не відвідувала (том 1 а. с. 17).

Отже, побачити дитину під час її перебування у дошкільному закладі ОСОБА_1 також не мав можливості.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що 25 та 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звертався до поліції з проханням прийняти заходи профілактичного характеру щодо колишньої дружини ОСОБА_2 , яка з моменту їхнього розлучення забороняє йому бачитися з донькою (том 1 а. с. 15-16).

Представник відповідачки за первісним позовом - адвокат Дорожинець Н.Г. зазначила, що ОСОБА_2 не чинить перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою, а звернення до суду з позовом ОСОБА_1 викликано лише його амбітними бажаннями формування у оточуючих його людей іміджу гарного батька.

Але в той же час, як вбачається з поданих до суду заперечень на позовну заяву та пояснень у судовому засіданні представника ОСОБА_2 , як остання, так і її представник заперечують проти позову ОСОБА_1 саме з тих підстав, що останній проживає у своїх батьків, де не створені належні умови для проживання малолітньої доньки, дитина не звикла до його батьків, бо тривалий час не спілкувалася з ними, сам ОСОБА_1 не працює і не зможе забезпечити належне проживання дитини в ті дні, колі вона буде перебувати у нього. А тому пропонували ОСОБА_1 проводити час з донькою саме в тій квартирі, де проживає ОСОБА_2 з донькою.

Отже, аналізуючи пояснення відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2 та її представника - адвоката Дорожинець Н.Г., фактично зазначеною вище позицією вони підтвердили небажання ОСОБА_2 на спілкування батька з донькою без присутності матері, що в свою чергу свідчить про створення перешкод у спілкуванні з донькою ОСОБА_1 .

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою і не виконує рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Білопільської міської ради Сумської області №27 від 13 вересня 2019 року щодо визначення способу участі батька у вихованні малолітньої доньки.

Те, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 мешкає зі своїми батьками чи недостатньо, на думку представника відповідачки за первісним позовом, заробляє грошей, не є перешкодою йому у спілкуванні з донькою та прийнятті участі у процесі її виховання, оскільки бажанню батька спілкуватися з малолітньою донькою не може завадити невелика площа квартири або невеликий розмір його доходів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що особисті конфлікти між сторонами у справі не повинні порушувати інтереси дитини, а тому, дослідивши наявні у справі докази, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дитини та виходячи з інтересів дитини, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Білопільської міської ради Сумської області №27 від 13 вересня 2019 року, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою, прийнятті участі у її вихованні та визначення порядку участі позивача за первісним позовом ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом систематичних побачень кожного понеділка та кожної середи з 10 години до 19 години (за виключенням часу, коли донька буде знаходитися на лікуванні, навчанні, тренуванні, змаганнях та інших заходах, пов`язаних з її духовним, фізичним та моральним розвитком) без присутності матері та без обмеження місця зустрічей та прогулянок, з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів, парків та інших об`єктів з урахуванням думки дитини, у тому числі за місцем проживання батька; систематичних побачень кожної п`ятниці з 16 години до 20 години суботи (за виключенням часу, коли донька буде знаходитися на лікуванні, навчанні, тренуванні, змаганнях та інших заходах, пов`язаних з її духовним, фізичним та моральним розвитком) з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів, парків та інших об`єктів з урахуванням думки дитини, у тому числі за місцем проживання батька.

Позивач просив визначити побачення з донькою у період часу з 08:00 год. до 20: 00 год., але суд вважає, що в найкращих інтересах дитини початок побачень з батьком буде саме з 10:00 год. і до 19:00 год. понеділка та середи, щоб дитина могла своєчасно зібратися зранку та повернутися додому і підготуватися до нічного відпочинку, та у п`ятницю не з 08:00 год. до 20 год. суботи, а з 16:00 год. п`ятниці до 20:00 год. суботи, бо дівчинка з 01 вересня 2020 року буде навчатися у школі, а тому недоцільно визначати батьку час саме з 08:00 год.

У своєму позові ОСОБА_1 просив визначити йому спільний відпочинок першу половину усіх канікул дитини та половину святкових днів, при цьому він не зазначив саме яких святкових днів, тому суд вважає, що це питання батьки повинні будуть вирішувати індивідуально кожного разу і визначатись, хто з них яку половину канікул проводить з дитиною, оскільки життєві обставини у них можуть складатися по різному, що може привести до недотримання з об`єктивних причин визначеного судом порядку проведення часу з донькою у період її канікул та спорів між собою. А тому першу чи другу половину канікул батьки будуть вирішувати за домовленістю між собою.

Також суд вважає, що ОСОБА_1 має право на необмежене спілкування з донькою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою та в день побачень з донькою він має право забирати доньку з дому, школи, інших місць її перебування особисто.

Щодо вимоги про те, що у разі, якщо святкові дні припадають на день побачень з донькою або цей день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такі дні донька проводить з батьком, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_1 судом визначено достатньо часу для побачень з донькою і зазначення ще й такого порядку внесе плутанину у стосунки батьків з приводу спілкування з донькою.

Стосовно вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 за день до зустрічі ОСОБА_1 з донькою надати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити про це його особисто на наступний день з дня настання таких обставин, то фактично заначене не є способом участі батька у вихованні дитини, це саме один із способів неперешкоджання матері спілкуванню батька з донькою, про що суд і так вже зазначив, зобов`язавши ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою.

Окрім того, в найкращих інтересах дитини суд вважає за необхідне надати батькам право змінювати порядок та час спілкування з дитиною лише за їх взаємною згодою.

Щодо вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом суд дійшов такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за зустрічним позовом зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом із доньками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є фізичною особою підприємцем, дохід якої за 2019 рік становить 785 887 грн. Скарг в міську раду по відношенню ОСОБА_2 не надходило (том 1 а. с. 66-70, 78).

Згідно з довідкою Білопільського дошкільного дитячого закладу «Зірочка» №15 від 29 січня 2020 року ОСОБА_2 добре виконує свої батьківські обов`язки, завжди цікавиться життям дитини у дошкільному закладі, проявляє увагу та інтерес до захоплень дівчинки, підтримує контакти з вихователями групи, у спілкуванні з персоналом закладу врівноважена, стримана, зацікавлена у співпраці з виховання доньки (том 1 а. с. 71).

З висновку органу опіки та піклування Білопільської районної державної адміністрації Сумської області від 20 березня 2020 року №01-44/552 вбачається, що ОСОБА_4 мешкає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , де створено належні житлово-побутові умови для проживання дитини, мати дитини займається підприємницькою діяльністю, скарг в міську раду на останню не надходило. Батько дитини на даний час не працює, проживає разом з батьками. Дівчинка позитивно відноситься до батька та його родини, проте наразі різка зміна місця проживання дитини може травмувати її психіку. Посилаючись на вказані обставини Білопільська РДА вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_2 (том 1 а. с. 116).

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Свої позовні вимоги позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що є підстави вважати, що ОСОБА_1 має намір забрати дитину до себе без її дозволу.

На підтвердження зазначеного було заявлено про допит свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Так, свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що проживає по сусідству із сім`єю ОСОБА_2 . Їй водомо, що вона розлучилися зі своїм чоловіком ОСОБА_1 . Також у них є дві доньки, молодшу звати ОСОБА_5 . У батька з дівчинкою гарні стосунки. Десь у жовтні 2019 року мав місце випадок, коли ОСОБА_15 , бабуся ОСОБА_5 , шукала ОСОБА_5 , а потім вона їй казала, що дитина була з батьком.

Але суд зазначає, що вказаними поясненнями свідка ОСОБА_6 не доводиться той факт, що ОСОБА_1 мав наміри змінити місце проживання дитини.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що проживає по сусідству з ОСОБА_2 В кінці вересня 2019 року він бачив, як ОСОБА_16 приїхав до будинку і донька ОСОБА_5 поїхала з ним. Потім в цей же день він бачив, що в парку біля магазину АТБ ОСОБА_17 перебував у компанії чоловіків, які вживали спиртне, а ОСОБА_5 сиділа недалеко на лавочці. Окрім того, саме в цей день він бачив як ОСОБА_5 без супроводу дорослих гралася на площадці в інтернаті та на звалищі будівельного сміття колишнього заводу БМЗ.

Суд зазначає, що свідок ОСОБА_7 не вказав, що ОСОБА_1 вживав спиртне разом з іншими чоловіками, вказав лише, що той стояв поряд з компанією, яка випивала. Окрім того, свідок бачив цього ж дня як ОСОБА_5 гуляла сама без супроводу дорослих.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 зазначене свідком заперечував.

Оскільки жодним іншим доказом показання свідка ОСОБА_7 не підтверджуються, тому суд їх відхиляє.

Окрім того, свідок ОСОБА_7 зазначив, що бачив дівчинку саму. Але він не вказав, що її залишив саме батько без догляду. Зазначене ним може розцінити і так, що це мати дівчинки чи бабуся залишили її без догляду і дитина самостійно вирушила гуляти містом. Тому суд вважає, що пояснення цього свідка є ні чим іншим як його домислами і не може взяти до уваги як доказ того, що ОСОБА_1 негативно впливає на доньку і має намір змінити її місце проживання без врахування побажань матері.

Представник відповідача за зустрічним позовом - адвокат Муравенко А.Ю. просив закрити провадження за позовом ОСОБА_2 , оскільки відсутній предмет спору, на що суд зазначає таке.

Як встановлено судом, ОСОБА_13 , донька сторін у справі, з моменту розлучення батьків і до даного часу проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 зазначив, що не бажає змінювати місце проживання доньки і ніколи не висловлював таких побажань та згоден, що донька проживає з матір`ю.

У той же час, заперечуючи проти позову, він фактично заперечує проти проживання дитини з матір`ю.

Отже, позиція сторони відповідача за зустрічним позовом щодо відсутності предмету спору є хибною, не ґрунтується на вимогах закону, виходячи з такого.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте, поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Судом встановлено, що питання визначення місця проживання дитини в розумінні положень статті 161 Сімейного кодексу України, за відсутності угоди сторін або ж відповідного рішення органу опіки та піклування, між сторонами не врегульоване, що і стало підставою для звернення ОСОБА_2 до суду із даним позовом.

Саме така правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі №357/8030/19.

Суд зазначає, що визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю не є розлученням її з батьком, який не позбавлений права спілкування з дитиною, а також участі у її вихованні та забезпеченні, і може реалізувати свої права відповідно до даного рішення суду, яким встановлений порядок та спосіб його участі у вихованні дитини.

Враховуючи зазначене вище, беручи до уваги інтереси малолітньої дитини, суд приходить до висновку про задоволення вимог за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 , оскільки це відповідає інтересам дитини, а тому вважає за доцільне визначити місце проживання дитини разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник ОСОБА_1 - адвокат Муравенко О.Ю. зазначив, що ОСОБА_2 у позові не зазначила за якою адресою необхідно визначити місце проживання дитини з матір`ю.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Дорожинець Н.Г. зазначила, що при визначенні місця проживання немає необхідності вказувати адресу, за якою буде проживати дитина з матір`ю.

Але суд заначає, що у рішенні конкретну адресу проживання дитини з матір`є можливо зазначити, якщо навіть про це не просила сторона, і при цьому суд не виходить за межі позовних вимог.

Щодо позиції представника ОСОБА_2 - адвокат Дорожинець Н.Г. про необов`язковість зазначення конкретної адреси перебування дитини, то вона є хибною, виходячи з такого.

Дитина, яка не досягла 14 років, повинна проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з її батьків.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Визначення місця проживання малолітньої дитини за конкретною адресою унеможливлює маніпуляції з боку того з батьків, з ким буде проживати дитина, зокрема проживати де завгодно, унаслідок чого батько дитини не буде мати змоги брати участь у її вихованні.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року у справі №6-15цс17 та Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі №607/1091/16-ц

Що стосується судових витрат, то суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки представник ОСОБА_2 - адвокат Дорожинець Н.Г. до закінчення судових дебатів заявила, що докази понесення судових витрат нею будуть подані протягом пяти днів після ухвалення судового рішення, тому цим рішенням вирішується лише питання щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору в сумі 840 грн. 80 коп., бо позов останньої задоволений в повному обсязі.

Щодо судових витрат ОСОБА_1 , то суд зазначає таке.

Останній на свою користь просить стягнути судові витрати, які складаються з витрат, понесених по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн та на правничу допомогу в розмірі 5004,85 грн.

Як зазначено вище, то позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково на 90%.

У позовній заяві, яка до суду надійшла 28 січня 2020 року, ОСОБА_1 зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат становить 840,80 грн. за сплату судового збору.

24 березня 2020 року ОСОБА_1 уклав договір №573/142/20-2/573/125/20 про надання правової (правничої) допомоги з адвокатом Муравенком О.Ю. (том 1 а. с. 135-138).

Перший поданий до суду документ адвокатом Муравенком А.Ю. є відзив на зустрічну позовну заяву, який надійшов 06 квітня 2020 року. До нього адвокатом, серед іншого, був долучений попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат (том 1 а. с. 132-134, 139-142).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Отже, з моменту звернення до суду з позовом і до 24 березня 2020 року послугами правничої допомоги ОСОБА_1 не користувався, витрат цих не поніс, а тому і не зазначив про ці витрати у позовній заяві.

З моменту укладення договору з адвокатом і при зверненні останнього з першою заявою по суті до суду, адвокатом поданий попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Тому суд відхиляє аргументи представника ОСОБА_2 - адвоката Дорожинець Н.Г. щодо несвоєчасного подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат ОСОБА_1 та його представником.

Як зазначено у позовній заяві та у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які ОСОБА_1 поніс та понесе у майбутньому, судові витрати складаються з суми витрат по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн та послуг адвоката в розмірі 5000 грн (а. с. том 1 а. с. 2-6, 141 ).

Як вбачається з квитанції №37 від 24.01.2020, ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн (том 1 а. с. 1).

Правнича допомога ОСОБА_1 надавалася адвокатом Муравенком А.Ю. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 24 березня 2020 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000261 від 22 грудня 2017 року та ордеру серії ЧН №049601 від 25 березня 2020 року (том 1 а. с. 135-138, 143, 144).

Як вбачається з п. 4.1 договору, отримання винагороди адвокатом за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару в сумі 5000 грн. Гонорар обчислюється погодинно, година праці адвоката становить 500 грн.

Згідно з квитанцією від 25 березня 2020 року ОСОБА_1 через термінал банку перераховано адвокату 5004,85 грн (том 1 а. с. 250).

Але як вбачається з акту приймання-передачі виконаних робіт наданих адвокатом послуг від 09 червня 2020 року, то там зазначено, що остаточна вартість наданих послуг (виконаних робіт) за договором складає 5000 грн, а не 5004,85 грн, а тому суд і виходить саме з суми 5000 грн (том 1 а. с. 247-248).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, що зазначені у акті приймання-передачі виконаних робіт наданих адвокатом послуг від 09 червня 2020 року, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що витрати в сумі 5000 грн на правничу допомогу є реальними (а. с. 147-148).

Отже, загальна сума судових витрат, що понесені ОСОБА_18 , становить 5840,80 грн, що складається із судового збору та витрат на правничу домомогу.

Разом з тим, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені на 90%, то судові витрати підлягають стягнення з ОСОБА_2 на його користь пропорційно до задоволеної частини позову в сумі 5256,72 грн ((5840,80 х 90%) : 100% = 5256,72).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), 3-ті особи: виконавчий комітет Білопільської міської ради Сумської області (Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна, 70), орган опіки та піклування Білопільської міської ради (Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна, 70) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином, шляхом:

-систематичних побачень кожного понеділка, кожної середи з 10 години до 19 години (за виключенням часу, коли донька буде знаходитися на лікуванні, навчанні, тренуванні, змаганнях та інших заходах, пов`язаних з її духовним, фізичним та моральним розвитком) без присутності матері та без обмеження місця зустрічей та прогулянок, з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів, парків та інших об`єктів з урахуванням думки дитини, у тому числі за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 ;

-систематичних побачень кожної п`ятниці з 16 години до 20 години суботи (за виключенням часу, коли донька буде знаходитися на лікуванні, навчанні, тренуванні, змаганнях та інших заходах, пов`язаних з її духовним, фізичним та моральним розвитком) з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів, парків та інших об`єктів з урахуванням думки дитини, у тому числі за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 без присутності матері;

-спільного відпочинку: першу або другу половину літніх, осінніх, весняних та зимових канікул, половину усіх святкових днів, за домовленістю батьків, дитина проводить з батьком, ОСОБА_1 , без присутності матері, ОСОБА_2 , та без обмеження місця зустрічей та прогулянок, з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів, парків та інших об`єктів з урахуванням думки дитини, у тому числі за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 ;

-необмеженого спілкування батька з донькою особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою;

-в день побачення батька з донькою він має право забирати доньку з дому, школи, інших місць її перебування особисто.

Надати батькам право змінювати порядок та час спілкування з дитиною лише за їх взаємною згодою.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), 3-ті особи: орган опіки та піклування Білопільської міської ради (Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна, 70), Служба у справах дітей Білопільської районної державної адміністрації (Сумська область, м. Білопілля, вул. Старопутивльська, 35) про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5256 грн 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 840 грн 80 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складений 22 червня 2020 року.

Суддя