Рішення № 89952909, 02.06.2020, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/2573/19

Провадження № 2/488/290/20 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2020 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючої по справі судді - Чернявської Я.А.,

при секретарі судового засідання - Сенчук К.О.,

за участю: прокурора - Задірко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовною заявою заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 - Чобану Д., в інтересах держави до ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Миколаївська міська рада, про визнання недійсним та скасування запису в Державному реєстрі речових прав, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2019 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 - Чобану Д., звернувся до Корабельного районного суду м. Миколаєва в інтересах держави до ОСОБА_1 , в якому просив: визнати недійсним та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав від 28.05.2016 року на нерухоме майно №14803633 за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на користь прокуратури Миколаївської області (р/р НОМЕР_1 , СДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову в розмірі 1921,00 грн.

Мотивуючи позов тим, що з використанням підроблених документів (рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10.06.2014 у справі №488/5283/13-ц та паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 ,) невстановленими особами за ОСОБА_1 оформлено право власності на житловий будинок но АДРЕСА_1 . Що відповідно до вимог ст.ст.203, 215 ЦК України, є підставою для визнання запису про реєстрацію права власності недійсним.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24.07.2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила про задоволення позову. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач, повідомлений своєчасно та належним чином, в судове засідання не з”явився, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа в судове засідання представника не направила, надала до суду заяву про слухання справи без участі, просила винести рішення на розсуд суду.

Крім того, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було відразу розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Корабельного районного суду м. Миколаєва, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення відповідачу.

Частина четверта статті 223 ЦПК України, роз”яснює про наслідки неявки в судове засідання учасника справи: у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідоленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману з використанням підроблених офіційних документів до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2016 року внесені відомості за №12016150020004834 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190; ч.З ст.28, ч.4 ст.358; ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190; ч.2 ст. 15, ч.З ст.190; ч.2,3 ст. 190; ч.З,4 ст.358 КК України.

Установлено, що державним реєстратором 28.05.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно, житловий будинок № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Водночас, реєстрація права власності відбулась на підставі підробленого рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10.06.2014 року у справі №488/5283/13-ц та паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 .

Недостовірність зазначених документів підтверджується висновком судової комплексної портретної та технічної експертизи №595 від 10.11.2017 року, висновком експерта №771 від 21.12.2017 року, висновком експерта №790 від 26.12.2017 року, а також протоколом допиту в якості потерпілого ОСОБА_1 про викрадення у нього паспорту. Оригінали вказаних документів знаходяться в матеріалах кримінального провадження.

Крім того, за інформацією Корабельного районного суду м. Миколаєва за період з 2011 року по 21.11.2016 року будь-яких справ чи проваджень відносно ОСОБА_1 в провадженні суду не перебувало. У цивільній справі №488/5283/13-ц ОСОБА_1 не є стороною.

В той же час, відповідно до інформації КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 23.04.2018 року власником нерухомого майна по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 від 17.09.1973 року, виданого виконкомом Жовтневої міської ради депутатів трудящих.

Відповідно до архівної довідки Державного архіву Миколаївської області від 05.04.2019 року встановлено, що рішенням виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящих № 907 від 20.08.1974 року «Про перейменування вулиць у Корабельному районі міста Миколаєва» АДРЕСА_3 . Калініна перейменована на вул. Кутузова.

У подальшому рішенням виконкому Миколаївської міської ради народних депутатів № 208 від 22.03.1985 року «Про перейменування ряду вулиць та зміну нумерації будинків у місті Миколаєві» АДРЕСА_2 . Космонавта Волкова.

Таким чином, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 без достатніх на те правових підстав, незаконно був зареєстрований за ОСОБА_1 та фактично перейшов у власність невстановлених осіб.

Судом встановлено, що відповідно до інформації управління комунального майна Миколаївської міської ради від 22.02.2019 року вищезазначений житловий будинок не належить до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва. Крім того, міською радою не приймались рішення щодо надання земельної ділянки по АДРЕСА_1 у власність для будівництва чи обслуговування житлового будинку, відомості по земельній ділянці за зазначеною адресою в управлінні земельних ресурсів Миколаївської міської ради відсутні (інформація міської ради від 06.03.2019 року додається).

Стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв`язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч.І ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи те, що з використанням підроблених документів (рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10.06.2014 року у справі №488/5283/13-ц та паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 ,) невстановленими особами за ОСОБА_1 оформлено право власності на житловий будинок но АДРЕСА_1 , відповідно до вимог ст.ст.203, 215 ЦК України наявні підстави для визнання запису про реєстрацію права власності недійсним.

Відповідно до ч.І ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Разом із тим , державній реєстрації підлягає саме заявлене право і державна реєстрація права здійснюється суб”єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах встановлених законом, зокрема, на підставі заяви про державну реєстрацію прав, поданою особою за якою здійснюється реєстрація права.

Тобто, відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб”єктом звернення за такою послугою та суб”єктом уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії, який не є заінтересованою особою у справі, а тому не може бути відповідачем у справі.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 02.10.2018 року по справі № 911/488/18.

Згідно з інформацією Корабельного районного у місті Миколаєві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 10.04.2017 року ОСОБА_2 , який народився в 1908 році, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 31 від 31.05.1950 року в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян. Вказане підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

Крім того, відповідно до інформації Першої Миколаївської державної нотаріальної контори від 08.02.2018 року про прийняття спадщини ніхто не заявляв та спадщину не прийняв. Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась, із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався.

Вимогами статті 1277 Цивільного кодексу України визначено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Статтею 53 ЦПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Таким чином, оскільки за результатами розгляду справи у Миколаївської міської ради можуть виникнути підстави для визнання відумерлою спадщини та отримання у комунальну власність територіальної громади міста зазначеного вище майна, Миколаївська міська рада залучається як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Суд також вважає правомірним звернення до суду прокурора в інтересах держави як самостійного позивача з огляду на наступне.

Статтею 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України, рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Згідно з ч.З ст.23 Закону України „Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення національного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу.

В даному випадку прокурор здійснює представництво в суді інтересів держави у зв`язку з їх порушенням у сфері набуття права власності на майно та усунення негативних наслідків вчиненого кримінального правопорушення.

Такої ж позиції дотримується Європейський суд з прав людини. Так, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення).

Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у якій визначено, що «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

Відповідно набуття права власності на майно іншої особи можливе лише на умовах передбачених законом і нормами міжнародного права. Водночас, право власності на майно по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 набуто з порушенням вимог законодавства.

За приписами п.4 ст. 56 ЦІ ІК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних

правовідносинах, вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно правової позиції Верховного суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 року у справі №812/1689/16, а також у постанові від 20.09.2018 року у справі №924/1237/17, аналіз ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий – відсутність такого органу.

В даному випадку захист інтересів держави викликано необхідністю усунення негативних наслідків вчинення кримінального правопорушення та забезпечення дотримання правильного застосування закону. При цьому, оскільки дійсний власник майна помер, а у інших осіб право власності на майно не виникло, отже відсутній орган, уповноважений державою на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, вказане є підставою для звернення керівника Миколаївської міської прокуратури №2 до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 вчинено на підставі підроблених документів, а отже є недійсним, наявні підстави для його скасування та задоволення позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь прокуратури Миколаївської області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1921, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 - Чобану Д., в інтересах держави до ОСОБА_1 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Миколаївська міська рада, про визнання недійсним та скасування запису в Державному реєстрі речових прав - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати запис в Державному реєстрі речових прав від 28.05.2016 року на нерухоме майно №14803633 за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( рнокпп: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р НОМЕР_1 , СДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову в розмірі 1921,00 грн.

Копію заочного рішення направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Сторони по справі:

Позивач – Миколаївська міська прокуратура № 2 ( єдрпоу: 02910048, адреса: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 314);

Відповідач – ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_4 , реєстрація: АДРЕСА_4 ).

Третя особа — Миколаївська міська рада ( єдрпоу: 26565573, адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська,20).

Суддя Яна Анатоліївна Чернявська