Ухвала суду № 89951994, 22.06.2020, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1175/20

Номер провадження 1-кс/559/164/2020

УХВАЛА

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

22 червня 2020 року місто Дубно Рівненська область

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:

слідчого судді Ралець Р.В.

секретаря судового засідання Крушняк О.С.

з участю:

прокурора Ваколюк Ю.О.

захисника адвоката Пасічника Ю.В..

слідчого Сидорчука М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно клопотання слідчого СВ Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області Сидорчука М.А., яке погоджене прокурором Дубенської місцевої прокуратури Ваколюк Ю.О. за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020180040000537 від 19 червня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Дубно Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , не одруженого, не працюючого, з неповною середньою освітою, раніше судимого - запобіжного заходу у виді тримання під вартою,-

В С Т А Н О В И В:

Клопотання обґрунтовується наступними доводами. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , в період іспитового строку, у час коли відносно нього розглядається справа на Рівненському апеляційному суді, на шлях виправлення не став, а під час того, як судимість за попередніми вироками не була знята чи погашена у встановленому законом порядку, керуючись корисливим мотивом, повторно вчинив новий корисливий умисний тяжкий злочин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.06.2020 близько 19 год, ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу господарства за адресою вул. Івасюка, 24, м. Дубно, Рівненської області , керуючись корисливим мотивом, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, вирішив проникнути на його територію з метою здійснення крадіжки.

Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, 19.06.2020, близько 19 години, ОСОБА_1 , скориставшись тимчасовою відсутністю нагляду за його діями з боку власника та інших сторонніх осіб, шляхом відкриття дверей проник до незамкненого приміщення гаражу господарства за адресою АДРЕСА_2 , звідки таємно умисно повторно викрав велосипед марки «Ардіс», вартістю 1400 гривень, який належить потерпілій ОСОБА_2 .

Після чого, ОСОБА_1 залишив місце вчинення злочину, перевівши таким чином викрадений велосипед у своє протиправне володіння та отримавши можливість розпорядитись викраденим майном за власним розсудом, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на вказану суму.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

-проведеним оглядом місця події, а саме території господарства ОСОБА_2 , вході якого було детально зафіксовано обстановку на місці події та місця з якого було вчинено крадіжку;

-проведеним оглядом місця події, в ході якого в гр. ОСОБА_1 було виявлено та вилучено викрадений ним велосипед, який в ході огляду впізнала потерпіла ОСОБА_2 ;

-показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка розповіла про обставини вчинення стосовно неї кримінального правопорушення та описала викрадений велосипед;

-показаннями свідка ОСОБА_3 , який повідомив що 19.06.2020 близько 19 год. побачив на вулиці раніше судимого ОСОБА_1 , який вів в руках велосипед, що здалось йому підозрілим і він зупинив ОСОБА_1 з метою перевірки походження велосипеда в ході чого дізнався що велосипед викрадений в його сусідів;

-показаннями свідка ОСОБА_4 , який повідомив, що 19.06.2020 близько 19 год. до нього зателефонував ОСОБА_3 , та попросив допомогти перевірити ОСОБА_1 , який вів в руках велосипед та здався йому підозрілим, після чого останній повідомив що викрав вказаний велосипед та був затриманим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та в подальшому переданий працівникам поліції;

-показаннями ОСОБА_1 , який повідомив про обставини вчинення ним вказаного кримінального правопорушення, детально описав місце з якого вчинив крадіжку та велосипед який він викрав.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання ОСОБА_1 процесуальних обов`язків та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1. Вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик (передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 являється особою раніше судимою за ряд умисних корисливих злочинів (частина з яких тяжкі), зокрема:

- 24 червня 2016 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області за ч.1, ч.2 ст. 185 КК України з застосуванням ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі, строком 1 рік 5 місяців,

-27 жовтня 2017 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області за ч.3 ст. 185 КК України на до покарання у виді позбавлення волі, строком на 4 роки, ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 01 лютого 2018 року змінено вирок в частині призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

-02 травня 2018 року вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області за ч. 2 ст. 185, ч.3 ст.15-ч.3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю призначеного судом покарання;

-21 грудня 2018 року Дубенським міськрайонним судом Рівненської області за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі з застосуванням ст.ст.75, 104 КК України з встановленням випробування іспитовим строком 1 рік;

Крім того, ОСОБА_1 18 березня 2019 року засуджений вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання звільнений з випробуванням, із встановленням іспитового строку 3 роки. Однак, вирок суду від 18.03.2019 не набрав законної сили, у зв`язку з поданням апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 не заважаючи на всі надані йому можливі заході стати на шлях виправлення та усвідомити провину, належних висновків не зробив, а продовжив свою злочинну діяльність в період іспитового строку, у час коли відносно нього розглядаються справи в Рівненському апеляційному суді, що дає підстави вважати, що ОСОБА_1 зухвало продовжує свою злочинну діяльність, шляхом вчинення нових кримінальних правопорушень, а тому з метою припинення його злочинної діяльності, ОСОБА_1 потребує ізоляції від суспільства шляхом застосування до нього такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

2. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Дані ризики (передбачені п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, що дає підстави вважати, що він з метою уникнення передбаченого покарання (зважаючи на те, що підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого в період іспитового строку) може залишити місце свого проживання та таким чином ухилятися від органів досудового розслідування та суду, будь-яким способом та перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Ризик, що ОСОБА_1 зможе переховуватись від органів досудового розслідування та (або) суду підтверджується також і обставинами, зазначеними в ухвалі Рівненського апеляційного суду від 30.04.2020 про застосування приводу до обвинуваченого ОСОБА_1 оскільки, як встановлено з ухвали: місцевим судом до вступу вироку в законну силу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - особисте зобов`язання. Однак обвинувачений не з`явився в судові засідання, призначені на 05.09.2019, 21.10.2019, 18.12.2019, 11.02.2020, 17.03.2020, 09.04.2020 та 30.04.2020 без поважних причин. Про причини неявки, які можуть бути визнані судом поважними суду не повідомив. Привід мав бути виконаний 18.06.2020 про те вказана ухвала органом поліції також виконана не була через відсутність ОСОБА_1 по місцю проживання на протязі близько останніх 5 місяців, що також свідчить про те що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від органів поліції та суду порушуючи при цьому вимоги запобіжного заходу встановлено судом.

Крім цього, ОСОБА_1 по місцю свого постійного проживання характеризується з посередньої сторони, не має постійного джерела прибутку, що є однією із причин спонуканням його до вчинення нових корисливих кримінальних правопорушень, що підтверджується тим, що ОСОБА_1 не зважаючи на надані йому можливості і заходи стати на шлях виправлення, належних висновків не зробив та продовжив вчиняти нові корисливі кримінальні правопорушення і це дає підстави вважати, що з метою попередження подальшого вчинення ОСОБА_1 корисливих злочинів та завдання шкоди іншим громадянам, останній потребує ізоляції від суспільства шляхом застосування до нього такого запобіжного заходу як тримання під вартою.

Обрання ОСОБА_1 менш суворого запобіжного заходу наприклад у виді домашнього арешту, не забезпечить належної поведінки підозрюваного, бо у даному випадку ми знову ж таки створимо йому умови і дамо можливість йому продовжити свою злочинну діяльність, крім того на даний час відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання який повністю ігнорується підозрюваним.

Враховуючи вищевикладені ризики того, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжувати свою злочинну діяльність та переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід - тримання під вартою, бо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним у клопотанні ризикам.

В судовому засіданні прокурор вважає, що клопотання є обґрунтованим та просить його задоволити.

Підозрюваний ОСОБА_1 зазначив у судовому засіданні, що у вирішення питання про обрання запобіжного заходу, покладається на розсуд суду, вину у вчиненні кримінального правопорушення не заперечив, пояснив, що гарантувати свою належну поведінку та не вчинення інших кримінальних правопорушень - не може.

Захисник Анікушина О. О. адвокат Пасічник Ю.В. просив застосувати запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Вислухавши підозрюваного та його захисника, доводи прокурора, ознайомившись з матеріалами клопотання і кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Крім цього, положення ст.5 Конвенції передбачають, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити, що достатніх гарантій з цього приводу суду не надано та не здобуто таких гарантій в ході розгляду справи.

За змістом ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до змісту ч.3 ст.176 КПК України такий запобіжний захід як тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів передбачених частиною першою цієї статі не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваних, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При розгляді клопотання встановлено, що слідчим відділенням Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №12020180040000537 від 19 червня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Відповідно до протоколу затримання, 19.06.2020, ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України фактично цього ж дня о 19 год. 30 хв., а 20.06.2020 13 год. 00 хв. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Слідчий суддя переконався, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Досліджені додані до клопотання матеріали вказують на наявність вагомих фактів, які стали причиною виникнення підозри ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Не вдаючись в оцінку даних доказів, та інших, зібраних на досудовому слідстві, слідчий суддя в той же час враховує об`єктивний характер встановлених фактів і приходить до висновку, що підозра підтверджується доказами, які є достатніми на даному етапі досудового розслідування, яке було розпочато 19.06.2020.

При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати і вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.

Серед ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України та які наведенні слідчим та знайшли своє підтвердження у судовому засіданні є:

1. Вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик (передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 являється особою раніше судимою за ряд умисних корисливих злочинів (частина з яких тяжкі), зокрема вироками Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від :

- 24 червня 2016 року за ч.1, ч.2 ст. 185 КК України з застосуванням ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі, строком 1 рік 5 місяців,

-27 жовтня 2017 року за ч.3 ст. 185 КК України на до покарання у виді позбавлення волі, строком на 4 роки, ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 01 лютого 2018 року змінено вирок в частині призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

-02 травня 2018 року за ч. 2 ст. 185, ч.3 ст.15-ч.3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі по відбуттю призначеного судом покарання;

-21 грудня 2018 року за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі з застосуванням ст.ст.75, 104 КК України з встановленням випробування іспитовим строком 1 рік;

Крім того, ОСОБА_1 18 березня 2019 року засуджений вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ч. 1, ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання звільнений з випробуванням, із встановленням іспитового строку 3 роки. Однак, вирок суду від 18.03.2019 не набрав законної сили, у зв`язку з поданням апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 не заважаючи на всі надані йому можливі заході стати на шлях виправлення та усвідомити провину, належних висновків не зробив, а продовжив свою злочинну діяльність в період іспитового строку, у час коли відносно нього розглядаються справи в Рівненському апеляційному суді, що дає підстави вважати, що ОСОБА_1 зухвало продовжує свою злочинну діяльність, шляхом вчинення нових кримінальних правопорушень.

2. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Дані ризики (передбачені п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, що дає підстави вважати, що він з метою уникнення передбаченого покарання (зважаючи на те, що підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого в період іспитового строку) може залишити місце свого проживання та таким чином ухилятися від органів досудового розслідування та суду, будь-яким способом та перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Ризик, що ОСОБА_1 зможе переховуватись від органів досудового розслідування та (або) суду підтверджується також і обставинами, зазначеними в ухвалі Рівненського апеляційного суду від 30.04.2020 про застосування приводу до обвинуваченого ОСОБА_1 оскільки, як встановлено з ухвали: місцевим судом до вступу вироку в законну силу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід - особисте зобов`язання. Однак обвинувачений не з`явився в судові засідання, призначені на 05.09.2019, 21.10.2019, 18.12.2019, 11.02.2020, 17.03.2020, 09.04.2020 та 30.04.2020 без поважних причин. Про причини неявки, які можуть бути визнані судом поважними суду не повідомив. Привід мав бути виконаний 18.06.2020 про те вказана ухвала органом поліції також виконана не була через відсутність ОСОБА_1 по місцю проживання на протязі близько останніх 5 місяців, що також свідчить про те що ОСОБА_1 свідомо ухиляється від органів поліції та суду порушуючи при цьому вимоги запобіжного заходу встановлено судом.

Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України судом оцінені в сукупності та враховуються наступні обставини. ОСОБА_1 по місцю свого постійного проживання характеризується з посередньої сторони, не має постійного джерела прибутку, що є однією із причин спонуканням його до вчинення нових корисливих кримінальних правопорушень. Це підтверджує те, що ОСОБА_1 не зважаючи на надані йому можливості і заходи стати на шлях виправлення, належних висновків не зробив та продовжив вчиняти нові корисливі кримінальні правопорушення і це дає підстави вважати, що з метою попередження подальшого вчинення ОСОБА_1 злочинів та завдання шкоди іншим громадянам, останній потребує ізоляції від суспільства.

Згідно ч.5 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.

Санкція ч.3 ст.185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку суду, лише запобіжний захід - взяття під варту забезпечить у подальшому виконання підозрюваним процесуальних рішень та унеможливить спроби останнього вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України», ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

Окрім того, в судовому засідання доведено, що інший запобіжний захід не може бути застосований до підозрюваного, зважаючи на підозру у вчиненні злочину під час дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та під час іспитового строку. Будь-якої інформації, що свідчить про наявність в ОСОБА_1 хвороб, які б перешкоджали його перебуванню в умовах ізоляції від суспільства у суду немає.

За таких обставин, вважаю, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, а тому, є необхідність в обранні щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, задля уникнення порушення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд переконується, що достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків є сума застави в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 84080 грн.

Саме такий розмір застави, за переконанням слідчого судді, є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього законом обов`язків та є помірним для ОСОБА_1 .

При визначенні підозрюваному розміру застави, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваної альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов`язки відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області Сидорчука М.А., яке погоджене прокурором Дубенської місцевої прокуратури Ваколюк Ю.О. за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020180040000537 від 19 червня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою- задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Дубно Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , не одруженого, не працюючого, з неповною середньою освітою, раніше судимого - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 днів.

Строк дії ухвали - до 19:30 год. 18 серпня 2020 року.

Встановити заставу у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 84080 (вісімдесят чотири тисячі вісімдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду за наступними реквізитами: Отримувач ТУ ДСА України в Рівненській області, IBAN №НОМЕР_1, ЄДРПОУ 26259988 Призначення платежу: застава за ... (П. І . Б ., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від … (дата ухвали) по справі № …, кримінальне провадження № …, внесені … (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

За умови внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, свій паспорт для виїзду за кордон, та у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілою у кримінальному провадженні.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 18.08.2020.

Згідно з частиною 6 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, зазначені обов`язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора у порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 202 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній Установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора у кримінальному провадженні та слідчого суддю Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області та начальнику ДУ «Рівненського слідчого ізолятора».

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні №12020180040000537 .

Ухвала про застосування запобіжного заходу - взяття під варту оголошена підозрюваному ОСОБА_1 .

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Дубенського міськрайонного суду

Рівненської області Р.В.Ралець