Ухвала суду № 89950553, 22.06.2020, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/979/19

Провадження №1-кп/403/14/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2020 р. Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді: Годованець І. А.

з участю:

секретаря судового засідання: Остапенко Н. М.

прокурора: Павлюченко Л. В.

захисника (адвокат): Гончаренко В. В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Устинівка у режимі відеоконференції із Долинським районним судом Кіровоградської області та Державною установою "Миколаївський слідчий ізолятор" Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України у кримінальному провадженні за №12018120150000746 від 25 вересня 2018 року за обвинувальним актом по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , народився: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Івдель Свердловської області, Російська Федерація, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, військовозобов`язаний, судимого: 16 травня 2003 року вироком Долинського районного суду Кіровоградської області по ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на три роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим на один рік; 04 червня 2004 року вироком Долинського районного суду Кіровоградської області по ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ст.71 КК України, до позбавлення волі три роки дев`ять місяців; 02 червня 2009 року вироком Долинського районного суду Кіровоградської області по ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням ст.71 КК України, у вигляді арешту на шість місяців; 17 травня 2011 року вироком Долинського районного суду Кіровоградської області по ч.2 ст. 185, ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України, до позбавлення волі строком на чотири роки з конфіскацією майна, що належить на праві власності; 05 березня 2015 року вироком Долинського районного суду Кіровоградської області по ч.2 ст.186, ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі на чотири роки шість місяців; 01 жовтня 2015 року вироком Долинського районного суду Кіровоградської області по ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на чотири роки шість місяців, 30 березня 2018 року умовно-достроково звільнений від відбування покарання на одинадцять місяців тринадцять днів, не працює, жителя за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, клопотання прокурора Павлюченко Лесі Валеріївни про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою на шістдесят днів та клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт,- В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 23 вересня 2018 року біля 23.30 години на території домоволодіння ОСОБА_2 по вулиці АДРЕСА_1 , розбив скло у віконній рамі та через отвір проник до господарської будівлі (гараж), звідки, таємно, викрав компресор, марки «Grad TooIs 1500 W24L», згідно висновку товарознавчої експертизи за №4454/18-27 від 15 листопада 2018 року, майно, вартістю 2612.70 грн., чим причинив потерпілому ОСОБА_2 матеріальні збитки і вчинив таємне викрадення чужого майна, повторно, поєднане з проникненням у сховище, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважає, що клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою на шістдесят днів підлягає задоволенню. Вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт є необгрунтованим та не підлягає задоволенню. У судове засідання потерпілий ОСОБА_2 не з`явився, подав письмову заяву про проведення судового розгляду кримінального провадження у його відсутність. У судовому засіданні у режимі відеоконференції із Долинським районним судом Кіровоградської області захисник (адвокат) Гончаренко Віталій Олексійович заперечує проти клопотання прокурора Павлюченко Лесі Валеріївни про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою на шістдесят днів. Вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт підлягає задоволенню. У судовому засіданні у режимі відеоконференції із Державною установою "Миколаївський слідчий ізолятор" Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України обвинувачений ОСОБА_1 заперечує проти клопотання прокурора Павлюченко Лесі Валеріївни про продовження йому строку тримання під вартою на шістдесят днів. Вважає, що клопотання про зміну йому запобіжного заходу на домашній арешт підлягає задоволенню.

Заслухавши учасників судового провадження, судом встановлено наступні обставини. Cтаттею 199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Частиною 1 ст.197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою на шістдесят днів відповідає вимогам ст.ст.184, 199 КПК України. Статтею 178 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Із клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою на шістдесят днів слідує, що обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи на волі може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, тобто наявні ризики, передбаченні ч.1 ст.177 КПК України. Відповідно до ч.1, ч.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Частиною 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справі ''Ілійков проти Болгарії'' від 26 липня 2001р. Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

У справі "Плешков проти України" від 10 травня 2011 року Європейський суд з прав людини погоджується, що обґрунтована підозра у тому, що особа вчинила тяжкий злочин, може на початку слугувати підставою для взяття її під варту. Крім того, необхідність забезпечення належного здійснення провадження, зокрема, отримання доказів від свідків є належною підставою для первинного взяття під варту. У ст.5 Рекомендацій Комітету Ради Європи R (80) 11 від 27 червня 1980 року "Про взяття під варту до суду" зазначено, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Згідно обвинувального акта, обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину проти власності, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у сховище. Кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України, відповідно до ч.4 ст.12 цього Кодексу, є тяжким злочином. Санкція ч.3 ст.185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

Обвинувачений ОСОБА_1 відбував міру кримінального покарання у кримінальній виконавчій установі на підставі обвинувального вироку Долинського районного суду Кіровоградської області від 01 жовтня 2015 року по ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі на чотири роки шість місяців. На підставі судового рішення, 30 березня 2018 року ОСОБА_1 умовно-достроково звільнений від відбування покарання на одинадцять місяців тринадцять днів. За обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину проти власності, повторно, який вчинено під час відбування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Вирішуючи клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою на шістдесят днів, судом враховуються наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , його вік, стан здоров`я, не працює, не має тісних соціальних зв`язків, за місцем проживання характеризується посередньо, притягувався до кримінальної відповідальності та за обвинувальними вироками суду повторно відбував міру покарання у кримінальній виконавчій установі. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, надають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженні, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Встановлені у судовому засіданні обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою. При встановлених обставинах, клопотання прокурора Павлюченко Лесі Валеріївни про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою на шістдесят днів підлягає задоволенню.

У кримінальному провадженні відсутні відомості, що обвинувачений ОСОБА_1 має у власності житло, постійне місце проживання, роботу, сім`ю, родину та утриманців.

Відповідно до обвинувального акта обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності. У кримінальному провадженні має кримінологічну характеристику, як особа, є схильним до вчинення нових умисних кримінальних правопорушень, так як під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання вчинив новий злочин проти власності. Суд повинен брати до уваги обставини конкретної справи, характер та обставини кримінального провадження, в тому числі, характер та тяжкість інкримінованого злочину. Таким чином, у кримінальному провадженні відсутні правові підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з утриманням під вартою. При встановлених обставинах, клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт задоволенню не підлягає.

Згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст.177,178,182,183,197,199, 372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У кримінальному провадженні за №12018120150000746 від 25 вересня 2018 року за обвинувальним актом по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, задовольнити клопотання прокурора Павлюченко Лесі Валеріївни про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою на шістдесят днів. Відмовити у клопотанні обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 , відповідно до ухвали слідчого судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 11 липня 2019 року, обчислювати з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,тобто, з 15.00 год. 11 липня 2019 року включно по 15 год. 00 хв. 06 вересня 2019 року.

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою продовжено на шістдесят днів, тобто, з 15 год. 00 хв. 06 вересня 2019 року включно по 15 год. 00 хв. 04 листопада 2019 року.

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою продовжено на шістдесят днів, тобто, з 15 год. 00 хв. 04 листопада 2019 року включно по 15 год. 00 хв. 02 січня 2020 року.

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 17 грудня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою продовжено на шістдесят днів, тобто, з 15 год. 00 хв. 02 січня 2020 року включно по 15 год. 00 хв. 01 березня 2020 року.

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 20 лютого 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою продовжено на шістдесят днів, тобто, з 15 год. 00 хв. 01 березня 2020 року включно по 15 год. 00 хв. 29 квітня 2020 року.

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою продовжено на шістдесят днів, тобто, з 15 год. 00 хв. 29 квітня 2020 року включно по 15 год. 00 хв. 27 червня 2020 року.

Обвинуваченому ОСОБА_1 , народився: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Івдель Свердловської області АДРЕСА_2 , жителя за адресою: АДРЕСА_1 , продовжити строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто, з 15 год. 00 хв. 27 червня 2020 року включно по 15 год. 00 хв. 25 серпня 2020 року.

Строк дії цієї ухвали тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1

визначити по 15 год. 00 хв. 25 серпня 2020 року.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить в сумі 42040 (сорок дві тисячі сорок) грн. 00 коп. Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим ОСОБА_1 , так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме рахунок НОМЕР_1 , банк отримувач ДКСУ м. Київ код ЄДРПОУ 26241445, одержувач коштів ТУ ДСА України в Кіровоградській області. У разі внесення ОСОБА_1 застави покласти на нього такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти прокурора, слідчого і суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи. Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити в межах строку дії ухвали, тобто включно по 25 серпня 2020 року. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

ОСОБА_4 І ОСОБА_5 А. Годованець