Рішення № 89947164, 22.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

22 червня 2020 року справа № 640/17130/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )до третя особаГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві) Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі по тексту - третя особа, ГУ ДКСУ у м. Києві) прозобов`язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 01 лютого 2019 року у розмірі 11 905,04 грн. В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у формуванні та подачі до ГУ ДКСУ у м. Києві подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 01 лютого 2019 року у розмірі 11 905,04 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» звільнена від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу, оскільки нерухоме майно нею придбано вперше.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/17130/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

У відзиві на адміністративний позов відповідач повідомив, що Пенсійний Фонд України не володіє інформацією стосовно права власності громадян на нерухоме майно та позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше. Вказав на те, що надані позивачем документи не можуть вважатися достатніми для обґрунтування його вимог, оскільки не підтверджують факт придбання житла в минулому, чи придбання житла вперше.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

01 лютого 2018 року позивачем (покупець) та Приватним акціонерним товариством «Холдінгова компанія «Київміськбуд» (продавець) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренком Ярославом Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за 110, відповідно до якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та оплатив обумовлену договором грошову суму у розмірі 1 190 503,71 грн.

01 лютого 2019 року відповідно до квитанції №38668137 позивачем з операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від суми, що становить 11 905,04 грн.

24 липня 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про подачу до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 11 905,04 грн. у зв`язку з тим, що житло придбано вперше.

02 серпня 2018 року за результатами розгляду вказаної заяви, відповідач направив позивачу лист №174932/08, яким відмовлено у поверненні зазначених коштів та рекомендовано для встановлення правових підстав щодо повернення коштів звернутися до суду.

Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» встановлений порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 статті 2 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі по тексту - Порядок №1740).

Згідно з пунктом 151 Порядку №1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 153 Порядку №1740 передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Таким чином, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в обов`язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна; проте, особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Як зазначає позивач у позовній заяві, нерухоме майно придбано вперше, до укладення договору купівлі-продажу квартири інша нерухомість нею не придбавалася.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомо мого майна щодо суб`єкта від 19 липня 2019 року, копія якої міститься в матеріалах справи, наявні відомості про реєстрацію права власності за позивачем 01 лютого 2019 року квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу. Відомості щодо придбання іншого нерухомого (житлового) майна позивачем відсутні.

Відповідачем вказані відомості в порядку виконання обов`язку, визначеного частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не спростовані та судом наявності у позивача будь-якого іншого нерухомого (житлового) майна не встановлено.

Посилання відповідача на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

03 липня 2018 року в постанові у справі №819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Зазначена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №819/1249/17 та від 28 листопада 2018 року у справі № 813/1126/17.

Суд зазначає, що станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

У той же час, оскільки на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, покладено обов`язок доказування, саме відповідач, зобов`язаний довести факт, що позивач зобов`язаний сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та придбав житло не вперше.

На думку суду, відсутність механізму встановлення органами Пенсійного фонду України обставин придбання житла конкретними особами вперше, не є підставою для позбавлення законодавчо встановлених пільг по сплаті збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та звуження існуючих прав особи.

Таким чином, за відсутності протилежного, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин позивач придбала житло вперше, а тому звільняється від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, суд вважає, що позивач звільнена від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, як така, що придбала житло вперше, а тому помилково сплачений нею збір на обов`язкове державне пенсійне страхування під час укладання договору купівлі-продажу квартири у розмірі 11 905,04 грн., підлягає поверненню

Враховуючи викладене, суд зазначає, що частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі по тексту- Порядок №787).

Відповідно до пункту 5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі по тексту- органи ДФС) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року №21-2 (далі по тесту - Порядок 21-2), яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

Таким чином, виходячи із встановлених обставин та доказів у справі, суд дійшов висновку про те, що позивач звільнена від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, як така, що придбала житло вперше, тому має право на повернення помилково сплаченого нею збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, під час укладання договору купівлі-продажу квартири від 09 липня 2018 року.

Втім, суд зазначає, що такі кошти мають бути повернуті на підставі подання відповідача до державної казначейської служби про повернення позивачу суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 905,04 грн., сплаченого відповідно до квитанції від 01 лютого 2019 року №38668137.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неправомірність дій відповідача щодо неформування та неподання до відповідного органу казначейства подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 905,04 грн.

Таким чином, враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про захист порушеного права позивача шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві сформувати та подати до ГУ ДКСУ у м. Києві подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 905,04 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 11 905,04 грн.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368).

Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А; ідентифікаційний код 37993783)

Суддя В.А. Кузьменко