
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 червня 2020 року м. Київ № 640/3105/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «І-Стейт»доГоловного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві Державної податкової служби Українипро визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «І-Стейт» (08301; Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/6; код ЄДР: 40826343) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 01.09.2019 № 1066101/40826343 про відмову у реєстрації ПН від 09.01.2019 № 12;
зобов`язати ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну ТОВ «І-Стейт» 09.01.2019 № 12, датою її фактичного надходження.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що товариство є юридичною особою та платником ПДВ.
Зазначає, що 21.12.2017 між товариством та ТОВ «ТВК ВЕКТОР-ВС» було укладено договір суборенди частини ангару № 1 , згідно умов якого позивач зобов`язався передати орендатору у строкове платне користування нежиле приміщення - частину ангару № 12 площею 569 м.кв., розташованого за адресою м. Київ, вул. Колекторна , 3-а . зазначене приміщення знаходиться у користуванні позивача на підставі договору оренди нерухомого майна № 1-110817 від 11.08.2017, укладеного позивачем з ТОВ Керуюча компанія ФПУ».
Позивач також пояснює, що на виконання вказаного договору суборенди позивач передав, а ТОВ «ТВК ВЕКТОР-ВС» прийняло вказане приміщення, що підтверджується актом від 01.01.2018.
Надалі зазначається, що 01.01.2019 позивач виставив орендатору рахунок № 6 для сплати суборенди за січень 2019 та контрагент сплатив 09.01.2019 68 280 грн., у т.ч. ПДВ 11 380 грн., що підтверджується і банківською випискою. А вже 31.01.2019 сторони підписали акт надання послуг № 26.
Позивач зазначає, що виконуючи вимоги профільного законодавства за правилом «першої події» склав 09.01.2019 податкову накладну та 24.01.2019 направив її для реєстрації в ЄРПН. Однак, 24.01.2019 отримана квитанція про зупинення реєстрації п/н. Зазначено, що п/н відповідає вимогам п. 1.6. Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення/документи без конкретизації переліку документів, які слід надати.
Між тим, позивач 29.01.2019 направив контролюючому органу пояснення та всі документи, які супроводжували вказану операцію.
Однак, з незрозумілих причин контролюючим органом не взяті до уваги надіслані позивачем документи та 01.02.2019 було прийнято оскаржуване рішення про відмову у реєстрації п/н № 12 від 09.01.2019.
У спірному рішенні міститься посилання, що позивач начебто не надав копій документів, достатніх для прийняття позитивного рішення, зокрема, про зберігання і транспортування (послуг з оренди), навантаження, розвантаження продукції, складські документи та інші.
Позивач по суті вважає такі зауваження безглуздими, враховуючи характер операції - поставка послуг з оренди, а не товару.
При цьому, звертає увагу, що відповідачем так і не конкретизовано - які позивач мав надати документи, але ж які не надав.
Позивач наполягає, що господарська діяльність товариства є відкритою та зрозумілою, спірна операція фактично виконана та за правилом «першої події» сформована податкова накладна, а відтак вважає дії та рішення контролюючого органу щодо зупинення реєстрації п/н та подальшу відмову у її реєстрації протиправною та просить задовольнити позов.
Позиція відповідачів.
У відзиві ГУ ДПС наведено зміст профільних НПА.
З невідомих причин у відзиві йдеться про п/н від 01.02.2019 № 12 (фактично від 09.01.2019) відносно якої позивач подав документи з повідомленням від 29.01.2019. Тобто йдеться про п/н, яка станом на дату направлення повідомлення не могла бути сформована позивачем.
Тобто, вбачається помилковість дат, тверджень, плутанина у фактичних обставинах відповідача.
Крім того, не зазначаючи у квитанції та спірному рішенні перелік документів, які позивача не надав, ГУ ДПС лише станом на час подання відзиву сформувало позицію, що позивачем не було надано важливих, на її думку документів: розрахункові документи з орендодавцем ТОВ «Керуюча компанія ФПУ», документи, що підтверджують право власності вказаної компанії на приміщення, не надано документів сплати позивачем комунальних платежів.
На думку відповідача, відсутність вказаних документів не дала можливості підтвердити реальність господарської операції.
ДФС України (до заміни на правонаступника) у відзиві навела тільки норми профільного законодавства.
Надалі зазначено, що необхідно відмовити у позові, слід розуміти - за результатами зазначеної вище інтелектуальної праці над позовом представника ДФС.
У відзиві жодним чином не проаналізовані обставини, що зумовили виписку та направлення п/н для реєстрації, жодним чином не проаналізовані надані позивачем документа, так і не зазначено - у зв`язку з чим була зупинена реєстрація п/н.
За результатом вивчення відзиву у суду склалося переконання у тому, що ДФС України взагалі не розуміє про що йдеться у позові та які питання перед нею ставив суд, відзив не насичений результатами інтелектуальної праці з боку ДФС із зазначеного вище питання.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою судді від 19.03.2019 відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
Ухвалою від 05.11.2019 здійснено заміну відповідача Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл. 8, код ЄДР: 39292197) на правонаступника у сфері виконуваних функцій - Державну податкову службу України (код ЄДР 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8). Залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДР: 43141267).
Встановлені судом обставини.
В рамках виконання договору суборенди частини ангару № 1 від 21.12.2017, який супроводжувався актом передачі від 01.01.2018, додатковою угодою щодо строку, з урахуванням рахунку від 01.01.2019 № 6 та сплати 09.01.2019 на рахунок позивача 68 280 грн. за суборенду (по суті- попередньої оплати за послуги січня 2019), позивачем сформовано податкову накладну від 09.01.2019 № 12 щодо постачання послуг з оренди на суму 68 280 грн., у т.ч. ПДВ 11 380 грн.
Надалі також 31.01.2019 складено акт надання послуг, що є по суті «другою подією», тобто завершальною операцією.
Вказаний договір укладено на підставі договору оренди від 11.08.2017 № 1-110817.
Між тим, 24.01.2019 товариством отримана квитанція, в якій зазначено, що п/н відповідає п. 1.6. Критеріїв.
Запропоновано надати пояснення/документи достатні для прийняття рішення про реєстрацію.
29.01.2019 позивачем сформовані пояснення, де детально викладено обставини взаємовідносин з контрагентами, у т.ч. щодо конкретної операції.16.10.2019 позивачем сформовані Повідомлення про надання пояснень та копій документів (7 додатків), які направлені контролюючому органу.
У тому числі надані документи щодо суборенди та оренди, що спростовує доводи ГУ ДПС щодо ненадання останніх, а також надано банківська виписка та рахунок на оплату.
Однак, оскаржуваними рішеннями відмовлено у реєстрації п/н в ЄРПН.
Підстава: підстав ненадання копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження.
Відповідачі так і не пояснили у відзиві - які документи мають підтверджувати зберігання та транспортування послуг з оренди, їх навантаження/розвантаження, їх складування.
Таке посилання свідчить про абсурдність, про очевидну безглуздість зауважень та доводів відповідачів.
Оскаржувані рішення не містять деталізації - які саме документи позивач мав надати, але не надав.
Під час розгляду справи жоден з відповідачів не навів жодних зауважень щодо юридичної значимості та повноти вказаних вище первинних/платіжних документів, наданих позивачем.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно з підпунктами «а», «б» пункту 185.1 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.
Відповідно до п. 188.1 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п. 201.1. ПК України).
Згідно з пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (Порядок № 1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Слід додати, що відповідно до п. 201.7. ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 ПК України також передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Таким чином, є обов`язком постачальника робіт/товарів/послуг видати податкову накладну з урахуванням наведених вище вимог.
У даному випадку, суд звертає увагу, що позивачем надавались послуги з оренди (суборенди) приміщення та за загальним правилом така послуга цілісно вважається поставленою в останній день періодам (місяця).
Між тим, у даному випадку позивачем по суті отримана попередня оплата за послуги з оренди, що поставлялися протягом місяця, що є самостійною і достатньою підставою для формування податкової накладної, що було вчинено позивачем у даному випадку.
Між тим, реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (п. 201.16 ПК України).
Відповідно до п. 201.10 ПК України якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Слід зазначити, що Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 (Порядок № 117).
Пунктом 6 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Пунктом 10 Порядку 117 було передбачено, що Критерії ризиковості платника податку, на які посилаються відповідачі, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.
Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.
Пунктом 21 цього Порядку визначено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Критерії ризиковості платника податку визначені у листах ДФС України від 21.03.2018 р. N 959/99-99-07-18 та № 1962/99-99-29-01-01 від 07.08.2019 р.
Під час розгляду справи та, власне, під час зупинення реєстрації податкових накладних, відповідачі не навели та не довели наявності обставин, які визначені у п. 1.6. листа (наявності «критеріїв» для зупинення вищезгаданих п/н).
Більш того, відповідно до п. 1.6. зазначеного листа («критеріїв») - якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.
Під час розгляду справи відповідачами не надано доказів внесення позивача до зазначеного переліку, що є передумовою застосування таких дій як зупинення реєстрації п/н певного платника податків.
У той же час, з аналізу змісту Порядку № 177 вбачається, що його положеннями не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, або підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, як то передбачено п. 201.16 Податкового кодексу України, натомість, на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити відповідні критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.
Слід зазначити, що листом від 27.02.2018 №2216/0/20-18 Державна регуляторна служба України доводила до відома Міністерства фінансів України, як розробника проекту Порядку № 117 від 21.02.2018 про те, що Критерії ризиковості підпадають під сферу дії Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" в цілому та потребують обов`язкової установленої цим Законом процедури їх погодження.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак, за відсутності визначення вказаних критеріїв Кабінетом Міністрів України, зазначені у вищезгаданому листі ДФС України «тези» щодо критеріїв ризиковості не можуть бути джерелом права відповідно до статті 7 КАС України, не можуть встановлювати обов`язкових правил поведінки, не є обов`язковими для виконання та, відповідно, такого роду листу не підлягають виконанню та застосуванню.
Вказані висновки відповідають висновкам судів у судових рішеннях у справі 826/12108/18.
Так, рішенням ОАС м. Києва від 05.06.2019, яке набрало законної сили 10.12.2019, визнано протиправними та нечинними п. 10, п. 20, п. 21 Порядку № 117.
Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 визнав, що нормою пункту 201.16 ПК України Кабінету Міністрів України надано право визначати виключно порядок та підстави зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до неї в ЄРПН, у той час як спірною постановою врегульовані питання як зупинення, так і відмови у такій реєстрації, що доводить факт прийняття відповідачем (КМУ) постанови (Порядку № 117) за відсутності повноважень в частині відмови у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до неї в ЄРПН.
Суд акцентує увагу на тому, що за змістом ч. 1 ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Оскільки «критерії» ризиковості, затверджені листом ДФС України не можна вважати законодавством, а існування вказаних «критеріїв» призводить до порушення прав позивача у формі зупинення поданих ним до реєстрації податкових накладних та одночасно призводить до необхідності надання позивачем додаткових документів для підтвердження правомірності складення такої податкової накладної, суд приходить до висновку, що зупинення реєстрації вищезгаданої податкової накладної на підставі п. 1.6. «критеріїв» ризиковості платника податку є протиправним, що є самостійною та достатньою підставою для висновку про протиправність похідного від цього зупинення реєстрації - рішення про відмову у реєстрації вищезгаданої податкової накладної.
Більш того, навіть в умовах застосування відповідачами вказаних критеріїв, визначеними листами, суд звертає увагу, що у даному випадку контролюючим органом не вказано у квитанції конкретних документів, які позивач мав би подати.
Посилання відповідачів на «вичерпний перелік документів» є необґрунтованим, оскільки кожна операція є специфічною та має свої особливості, а відтак, зупиняючи реєстрацію контролюючий орган має визначити конкретні параметри документів, які мають бути подані після зупинення реєстрації.
Між тим, виходячи із власного розуміння обсягу необхідних документів, позивач у даному випадку направив в електронному вигляді пояснення та документи, які у повній мірі дають уяву та розуміння щодо характеру та обсягу операції, які, як вбачається з матеріалів справи, - не досліджували та не оцінювались відповідачами, про свідчить не тільки відсутність їх аналізу у квитанціях та оскаржуваних рішенням, але й безглуздість доводів ГУ ДПС щодо необхідності доказів, зокрема, складування послуг з оренди.
Як вже зазначалося, у спірному рішенні також не деталізовано - які саме документи позивач мав надати разом з поясненнями та які не надано.
Також, як вже зазначалося, - під час розгляду справи жоден з відповідачів не навів жодних зауважень щодо юридичної значимості та повноти вказаних документів, у т.ч первинних, як і не спростував обставин, заявлених у первинних документах.
Разом з тим, незважаючи на подання позивачем документів, які зазвичай супроводжують операції такого роду, прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.
Між тим, як під час розгляду справи, так і в оскаржуваних рішеннях не зазначено - у чому полягають порушення з боку позивача.
Відповідачі так і не навели жодних конкретних обставин (в контексті характеру операції, періоду поставки), які б виправдовували зупинення реєстрації п/н та відмову у її реєстрації, підтверджували б обґрунтованість сумнівів, які зумовили зупинення реєстрації п/н, як і не довели недоліків документів, у т.ч. поданих позивачем документів після зупинення реєстрації п/н.
Тобто, оскаржуване рішення слід кваліфікувати як свавільне.
У той же час, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з оцінкою усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та безпідставним, є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи, що судом встановлено відсутність правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної шляхом прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну датою її фактичного надходження.
Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту, щодо зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України судовий збір підлягає стягненню пропорційного з кожного з відповідачів ГУ ДФС, яке прийняло оскаржуване рішення, та ДПС України.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «І-Стейт» (08301; Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/6; код ЄДР: 40826343) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01.02.2019 № 1066101/40826343 про відмову у реєстрації податкової накладної від 09.01.2019 № 12, виданої ТОВ «І-Стейт» (код ЄДР: 40826343).
Зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДР 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 09.01.2019 № 12, складену ТОВ «І-Стейт» (код ЄДР: 40826343) датою її фактичного надходження.
2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «І-Стейт» (08301; Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/6; код ЄДР: 40826343) на відшкодування сплаченого судового збору:
у розмірі 1921 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980)
- у розмірі 1921 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДР 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) та п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX).
Суддя О.А. Кармазін
Судове рішення № 89947062, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 22.06.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 640/3105/19. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: