Ухвала суду № 89946890, 22.06.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 22.06.2020 ЄУН 320/5201/19

Провадження № 1-кп/937/353/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12019080140000312 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, розлученого, без визначеного місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

30.10.1996 року Торезьким міським судом Донецької області за ч. З ст. 142 КК України. Призначно покарання у вигляді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

20.01.2011 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 315, 70 КК України, призначено покарання на строк 2 роки. На підставі ст. 75,76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік. Перегляд вироку 19.03.2012 року Мелітопольським міськрайонним судом, призначено покарання 2 роки позбавлення волі;

13.10.2015 Мелітопольським міськрайонним судом за ч. З ст. 185 КК України, призначено покарання на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки;

15.12.2015 року Мелітопольським міськрайонним судом, за ч. 1 ст. 185 КК України, призначено покарання на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строкоми 3 роки,

16.04.2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області направлений обвинувальний акт за ч. 1,2 ст. З07 ч. 2 ст. 309 КК України, який на теперішній час перебуває на розгляді, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

17.05.1997 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.2 ст.206 КК України призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

22.09.1997 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.2 ст.206, ч. 2 ст. 17, ч. 1 ст. 215-3, ст. 42 КК України призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 24.02.1999 умовно -достроково, невідбутий строк 1 рік 2 місяці 23 дні;

05.11.2001 Якимівським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185 КК України, призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень;

23.07.2002 Мелітопольським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України. Призначено покарання у виглядв позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 71 КК України приєднати покарання за вироком від 05.11.2001 та визначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі;

01.07.2003 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ч. З ст. 185, 70 КК України призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Звільнений 20.10.2006 умовно- достроково, невідбутий строк 1 рік 3 місяці 1 день;

27.08.2008 Мелітопольським міським судом за ч. 1 ст. 309 КК України призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням 1 рік;

11.10.2010 Мелітопольським міським судом за ч. 2 ст. 185 КК України призначено покарання у вигляді З років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням 2 роки;

11.09.2015 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.З ст.185 КК України призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням 1 рік,

21.06.2018 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.І ст.309 КК України призначено покарання у вигляді 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням 1 рік;

16.04.2019 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області направлений обвинувальний акт за 2 ст. 307 КК України, який на теперішній час перебуває на розгляді, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,

прокурора – Нагорного В.А.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисника – адвоката Ненашевої Я.В.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019080140000312 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, посилаючись на те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, продовжують існувати на час судового розгляду кримінального провадження, не зменшилися та не змінилися. Судове провадження не закінчене, обставини, що стали підставою для застосування щодо обвинувачених запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою на цей час не змінилися. Також прокурор додав, що ним допущено технічну помилку при зазначенні, що за інкримінований злочин передбачено покарання до 10 років позбавлення волі. Але також просить врахувати, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину під час перебування на іспитовому терміні.

ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Думку якого захисник Ненашева Я.В. не підтримала оскільки прокурором не доведено ризики на які він посилається.

ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відмовився від отримання клопотання. Думку якого підтримала захисник ОСОБА_3 зазначивши що відсутні ризики, підзахисний має міцні соціальні зв`язки тому вважає за можливе обрати, запобіжний захід не пов`язаний з триманням особи під вартою, обравши домашній арешт.

Суд, заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку і за наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою може продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою до двох місяців.

Суд доходить висновку, що підстави для збереження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених у кримінальному провадженні не відпали, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, відсутність відомостей про наявність у них тяжких захворювань, які унеможливлюють перебування у слідчому ізоляторі.

Враховуючи відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, будучи особою раніше неодноразово судимою, знову підозрюється у вчиненні тяжкого умисного злочину, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, стійкі соціальні зв`язки відсутні, що може свідчити про те, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, чинити вплив на свідків. З огляду на фактичні обставини та тяжкість правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_2 , відомості про особу обвинуваченого, а також з урахуванням того, на розгляді у Мелітопольському міськрайонному суді перебуває обвинувальний акту кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України та в рамках вказаного кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд доходить висновку, що клопотання прокурора є цілком законним та обґрунтованим, та до обвинуваченого ОСОБА_2 слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою по даному кримінальному провадженню.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 суд бере до уваги те, що він обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, будучи особою раніше неодноразово судимою, знову підозрюється у вчиненні умисного злочину, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, міцні соціальні зв`язки відсутні, не має місця реєстрації на території України, що може свідчити про те, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, чинити вплив на свідків. Крім того, на розгляді у Мелітопольському міськрайонному суді перебуває обвинувальний акту кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, та до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою у даному кримінальному провадженню.

Щодо наявності ризиків.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v АДРЕСА_3 Romania, § 37; АДРЕСА_4 § 59; Piruzyan v АДРЕСА_3 Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачені з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину можуть вдатися до відповідних дій.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Обраний відносно обвинувачених запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку. Застосований запобіжний захід відносно обвинувачених кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченим, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки джерела доходу обвинувачені не мають.

Наявні наведені ризики є дійсними та тривають, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на більш м`який.

Суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не змінилися, стан здоров`я обвинувачених не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинувачених, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою. Відтак відсутні підстави для задоволення клопотання обвинувачених та їхніх захисників про зміну запобіжного заходу.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченим розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи матеріальне становище обвинувачених, тяжкість правопорушення та розмір майнової шкоди, завданої правопорушеннями, у вчиненні яких вони обвинувачуються, та те, що вони офіційно не працюють, суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на обвинувачених такі обов`язки: прибувати до Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебувають обвинувачені відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останніх під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання процесуального прокурора Нагорного В.А. щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 – задовольнити.

Термін запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою, продовжити на строк 60 днів, тобто до 21 серпня 2020 року включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у виді застави для забезпечення виконання ОСОБА_2 обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 168160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: № НОМЕР_1 , Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700 (у призначенні платежу необхідно вказати: ПІБ сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа, суть справи, дата ухвали про депозитне стягнення).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов`язки: прибувати до Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_2 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Термін запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, продовжити на строк 60 днів, тобто до 21 серпня 2020 року включно.

Одночасно визначити запобіжний захід у виді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 168160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: № НОМЕР_1 , Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700 (у призначенні платежу необхідно вказати: ПІБ сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа, суть справи, дата ухвали про депозитне стягнення).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки: прибувати до Мелітопольського міськрайонного суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику Запорізького слідчого ізолятора, де утримуються обвинувачені - для виконання..

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

СУДДЯ: