Ухвала суду № 89946760, 19.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

19 червня 2020 року м. Київ № 640/13376/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, стягнення коштів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В порушення наведених норм, позивачем до позовної заяви не додано документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Водночас, у позовній заяві зазначено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

З приводу зазначеного, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Зі змісту зазначеного пункту вбачається, що визначальною ознакою, яка характеризує фізичну особу, як споживача, є те, що ця особа придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію.

Відповідно, позивач є споживачем у відносинах з ПАТ «Банк Михайлівський», з яким позивачем укладено договір банківського рахунку, тоді як Фонд (та його уповноважені особи) в розумінні Закону не є виконавцем та виробником послуг.

Водночас, даний позов стосується відмови у виплаті та стягнення гарантованої суми відшкодування за вкладом, пов`язаної із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати та застосування відповідальності за несвоєчасну виплату.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у спірних правовідносинах виступає суб`єктом владних повноважень, який виконує публічно-правові функції та не є надавачем послуг, а позивач не є споживачем у цих правовідносинах. Тому спірні правовідносини не стосуються захисту прав споживачів, відповідно позивач не може бути звільнений від сплати судового збору як споживач.

Що стосується посилання представника позивача на практику Великої Палати Верховного Суду суд не бере до уваги, оскільки правовідносини у даній справі не є подібними з правовідносинами, що були предметом розгляду у вказаній справі.

Водночас, згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що з 1 січня 2020 року установлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2102 грн.

Водночас, з урахуванням вимог частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Оскільки зміст позовних вимог містить вимоги майнового та немайнового характеру, позивачу необхідно сплатити судовий збір на загальну суму 2740,80 грн. (1900,00 + 840,80).

Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленими статтею 161 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Водночас, суд враховує положення пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України (у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»), яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 169 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі на рахунок Окружного адміністративного суду м. Києва.

Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

3. Встановити позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання даної ухвали, перебіг якого починається з наступного дня після закінчення строку дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України.

4. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

5. Копію ухвали надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя В.П. Шулежко