Рішення № 89945809, 17.06.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 червня 2020 р. № 520/14502/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В,

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника відповідача Шутової А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження адміністративну справу за позовом Державне підприємство "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (мрн. Авіатор, буд. 162, м.Чугуїв, Харківська область, 63501, код ЄДРПОУ 08305644) до Головне управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43143704) про визнання дій незаконними,-

встановив

Позивач, звернувся до суду з позовом, в якому просить суд 1.) визнати відсутність у ГУ ДПС у Харківській області компетенції (повноважень) по адмініструванню зобов`язань Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" по його зобов`язанням зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднаннями); 2.) визнати незаконними дії Головного управління ДПС у Харківській області по внесенню до облікової картки ІС "Податковий блок" платника податку Державне підприємство "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" заборгованості в загальному розмірі 2697393.00грн. по зобов`язанню підприємства зі сплати частини чистого прибутку за другий квартал 2019 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2020 у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання. Протокольною ухвалою від 24.02.2020 закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

В судове засідання призначене на 17.06.2020 позивач не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи, клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи за відсутності представника суду не надав.

Заслухавши думку представника відповідача про можливість подальшого розгляду справи, суд враховуючи положення п.1 ч.2 ст.205 КАС України, вважає за можливе продовжити розгляд справи за відсутності позивача за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суджу від 17.06.2020 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання відсутності у ГУ ДПС у Харківській області компетенції (повноважень) по адмініструванню зобов`язань Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" по його зобов`язанням зі сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднаннями).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до положень постанови КМУ від 23.02.2011 № 138 «Про затвердження порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями» саме на ДПС України покладено обов`язок здійснювати контроль за повнотою та своєчасністю сплати державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу); частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм ПК України, а отже у ДПС відсутні повноваження щодо адміністрування такого платежу, що відповідно виключає правомірність дій по внесенню до облікової картки підприємства заборгованості по зобов`язанню зі сплати частини чистого прибутку.

Відповідач в судовому засіданні адміністративний позов не визнала, зазначивши, що у спірних правовідносинах контролюючий орган діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, у межах наданих повноважень та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Дослідивши доводи позивача, викладені у позовній заяві, заслухавши думку представника відповідача, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що Державне підприємство "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", зареєстрований в якості суб`єкта господарювання - юридичної особи, перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом 08305644.

Позивач є платником частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднаннями) та відповідно до розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями № 9160057114 від 23.07.2019 повинно сплатити до бюджету частину чистого прибутку су сумі 2697393.00 грн. (термін сплати 19.08.2019).

Вказана сума внесена позивачем до облікової картки у ІС "Податковий борг" та суми заборгованості, яка підлягає заявленою до суду (код платежу 21010100).

Перевіряючи оскаржувані дії відповідача на відповідність положенням ч.2ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.111 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" державні унітарні підприємства та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року № 138 затверджено Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (далі Порядок).

Згідно з цим Порядком частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі 75 відсотків (пункт 1 Порядку).

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств (пункт 3 Порядку).

Враховуючи викладене, розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету України, є обов`язковим документом, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата вказаного платежу.

Відповідно до пп.14.1.1-1 п.14.1 ст.14 ПК України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Суд погоджується з твердженням позивача, що серед переліку функцій, які закріплені за контролюючими органами ст. 191 ПК України відсутня функція, яка б визначала обов`язок відповідача здійснювати адміністрування частини чистого прибутку (доходу) та, що враховуючи також визначення понять «грошове зобов`язання» та «податкове зобов`язання», встановлені пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14, ст. 36 ПК України, переліку податків і зборів, колегія суддів вважає, що частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм ПК України. Цей платіж, хоча і є обов`язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.

Проте суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 61.1. ст.61 ПК України податковим контролем є система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби (підпункт 62.1.2 п..62.1 ст.62 ПК України ).

Згідно із ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - це комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

За правилами підпункту 72.1.1 п.72.1 ст.72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до п.74.1 ст.74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України, з метою реалізації пп.19-1.1.10 п.19-1.1 ст. 19-1 ПК України, підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від07.04.2016 № 422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Порядок № 422)

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 422 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Положеннями пункту 3 розділу І Порядку №422 передбачено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Пунктом 1 Розділу ІІ передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Відповідно до п.1 Глави 1 Розділу ІІ Порядку №422 зазначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Водночас, згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» контроль за виконанням функцій з управління об`єктами державної власності здійснюють Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності, уповноважені органи управління, органи державної контрольно-ревізійної служби, інші контролюючі органи шляхом проведення аналізу законності та оцінки ефективності виконання суб`єктами управління визначених обов`язків відповідно до законодавства України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями» Державну податкову службу зобов`язано здійснювати контроль за повнотою і своєчасністю сплати державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), що узгоджується з вимогами податкового законодавства України та Положенням про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року № 236.

Виходячи із системного аналізу Податкового кодексу України,Закону України «Про управління об`єктами державної власності», Постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 «Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями», Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року № 236, суд приходить до висновку, що територіальні органи Державної фіскальної служби здійснюють контроль за діяльністю об`єктів державної власності щодо повноти і своєчасності сплати податків, зборів та інших платежів, а також за дотриманням вимог чинного законодавства, в тому числі щодо повноти та своєчасності сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу).

Отже, оскільки розрахунок частини чистого прибутку разом з фінансовою звітністю подається до фіскальною служби та контроль за справлянням частини чистого прибутку (доходу) покладено на органи фіскальної служби, то дана інформація правомірно відображається і ІКП платника та інформаційних системах ДПС за кодом класифікації доходів бюджету 21010100 частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучаються до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат має бути здійснений в порядку, визначеному ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242-246, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Строки, визначені у рішенні суду, обчислюються з урахуванням п.3 Прикінцевих положень КАС України

У повному обсязі рішення виготовлено 22.06.2020

Суддя Зоркіна Ю.В.