Рішення № 89945270, 22.06.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/1755/2020

Номер справи 243/5076/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

«22» червня 2020 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кобець О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №19 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування Слов`янської міської ради Донецької області, в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за участю третіх осіб: Слов`янського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав,-

С Т А Н О В И В:

Орган опіки та піклування Слов`янської міської ради Донецької області, в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за участю третіх осіб: Слов`янського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, обґрунтувавши свої вимоги тим, що ОСОБА_2 є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько дитини, ОСОБА_7 , у Свідоцтві про народження записаний відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України.

Мати, ОСОБА_2 покинула дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з тіткою - ОСОБА_3 у 2016 році. З 2017 року вона взагалі не спілкується з дитиною, не надає їй допомогу, не цікавиться її життям, духовним та фізичним розвитком.

Дитина не має ніяких документів крім Свідоцтва про народження, що є перешкодою у подальшому навчанні та працевлаштуванні.

Просять суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав у відношенні її неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судове засідання представник позивача - Органу опіки та піклування Слов`янської міської Ради Донецької області - Щука О.В., яка діє на підставі довіреності № 29/03-1223 від 10 червня 2020 року (а.с. 4), не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

22 червня 2020 року Щука О.В. до суду надала Заяву, в якій просила справу розглянути у її відсутності, задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи (а.с.23).

У відповідності до ч. 7 ст. 128 ЦПК України «У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідач повідомлений у встановленому порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), вважає можливим відповідно до правил ч.1 ст. 280 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_2 , своєчасно і належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, від неї не надійшло повідомлення про причини неявки, не використала наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Представник третьої особи - Слов`янського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 23).

22 червня 2020 року від начальника Слов`янського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, Сміренської Л.Ю. , яка діє на підставі Довіреності № 357 від 22 червня 2020 року, на адресу суду надійшла Заява про розгляд справи у її відсутності.

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 22 червня 2020 року до суду надала Заяву про розгляд справи у її відсутності.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги Органу опіки та піклування Слов`янської міської ради Донецької області, в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за участю третіх осіб: Слов`янського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

У відповідності до ст. 165 Сімейного Кодексу України «Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина…» та п. 18 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідач по справі є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00025840727 від 04 березня 2020 року, вбачається, що відомості про батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати дитини вказала відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України (а.с. 8).

З матеріалів справи вбачається, що неповнолітня ОСОБА_1 28 лютого 2020 року звернулася з Заявою до служби у справах дітей Слов`янської міської ради, в якій вказала, що в 2019 році вона закінчила 9 класів ЗОШ №18 м. Слов`янська, але не змогла отримати Свідоцтво про закінчення навчання в зв`язку з тим, що її мати ОСОБА_2 покинула її разом з тіткою ОСОБА_3 в 2016 році. З 2017 року дівчинка з матір`ю не спілкується, мати їй допомогу не надає, не цікавиться її здоров`ям, фізичним та духовним розвитком. Документів неповнолітня не має, має тільки Свідоцтво про народження (а.с. 10).

Відповідно до Характеристики, наданої директором НВЗ ЗОШ №18 Слов`янської міської ради Донецької області Маляр О.І. від 16 березня 2020 року №52, родина ОСОБА_2 мешкала за адресою: АДРЕСА_1 . До 2017 року класний керівник спілкувалася з ОСОБА_2 у телефонному режимі, повідомляла про успішність її доньки. З 2017 року ОСОБА_2 перестала відповідати на телефоні дзвінки, батьківські збори не відвідувала, дитиною не цікавилася. З цього часу місцеперебування ОСОБА_2 невідомо. Вихованням та утриманням ОСОБА_1 займалася ОСОБА_3 , цікавилася її навчанням. Після здачі ДПА ОСОБА_1 07 червня 2019 року отримала свідоцтво про базову середню освіту. Так як у вересні 2019 року школою не отримано підтвердження про працевлаштування ОСОБА_1 , спілкуючись із громадянкою ОСОБА_3 , доведено до відома, що дівчинка зарахована до 10 - А класу Слов`янської ЗОШ №18, але ОСОБА_1 так і не приступила до навчання (а.с. 12).

З Листа №4085/601/01-20, наданого 27 квітня 2020 року Слов`янським ВПГУНП В Донецькій області, вбачається, що при проведенні перевірки встановлено, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_14 , 1982 року народження, та спільною їх донькою - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_2 була проінформована про необхідність відвідування служби у справах дітей Слов`янської міської ради (а.с. 9).

Згідно Листа № 331, наданого Слов`янським міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 03 червня 2020, родина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Жінка має двох дітей. Старша дитина живе окремо у тітки, має лише свідоцтво про народження, не мала можливості вступити до учбового закладу та отримати спеціальність. На теперішній час, якщо проблема буде не вирішена, старша дитина ОСОБА_1 не матиме можливості отримати документи, насамперед, паспорт громадянина України, та отримати спеціальність в навчальному закладі (а.с. 11).

За таких обставин, суд вважає, що позивач Органу опіки та піклування Слов`янської міської ради, в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 вправі звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 .

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" „Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав, передбачених ст. 164 Сімейного Кодексу України".

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є неповнолітньою дитиною (а.с.7).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці». Аналогічні положення викладені і в ст. 150 Сімейного Кодексу України.

Статтею 150 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, що принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про охорону дитинства", кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Дисципліна і порядок сім`ї мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від: усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно з ст. 164 Сімейного Кодексу України „ Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

Верховний Суд України в ч. 2 п. 16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року розтлумачив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У статті 19 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХП від 27 лютого 1991 року, набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і відповідно до статті 9 Конституції України є складовою національного законодавства, держави-учасниці, які її підписали, взяли на себе зобов`язання вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм насильства, образи чи зловживань, відсутності належного піклування чи недбалого І брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

В п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, а крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

З Акту обстеження умов проживання від 07 травня 2020 року, складеного службою у справах дітей Слов`янської міської ради за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що комісією встановлено, що близько чотирьох років мати не займається вихованням та утриманням неповнолітньої ОСОБА_1 . Про неповнолітню дбає тітка - ОСОБА_3 , яка проживає разом з неповнолітньою ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 . Матері роз`яснено, що вона не виконує батьківські обов`язки щодо її старшої доньки та наслідки цього (а.с. 15).

З Акту обстеження умов проживання від 28 лютого 2020 року, складеного службою у справах дітей Слов`янської міської ради за адресою: АДРЕСА_3 , вбачається, що комісією встановлено, що умови проживання в будинку задовільні. Всі кімнати обладнані необхідними меблями та побутовою технікою. Дитина забезпечена одягом за сезоном. Стосунки між ОСОБА_3 та неповнолітньою ОСОБА_1 доброзичливі. Вихованням та утриманням дитини займається ОСОБА_3 (а.с. 16).

У суду немає підстав ставити під сумнів вищезазначені Акти складені складеного службою у справах дітей Слов`янської міської ради, оскільки факти, викладені в Актах належним чином відповідачем не спростовані.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року за № 789-Х11, дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість вимагає спеціального захисту, турботи, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Відповідач не виявляє щодо дитини батьківського піклування, фактично самоусунувшись від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до ч.2 ст. 143 Сімейного уодексу України, мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов`язана забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я.

Статтею ст. 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме:

- батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;

- батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

- батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», із підстав, передбачених п.2, 4, 5 ч.1 ст. 164 СК України, особи можуть бути позбавлені батьківських прав тільки в разі досягнення ними повноліття.

Відповідно до п.п. 7,15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, тощо, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Із Висновку № 29/03-1222 від 10 червня 2020 року, складеного Органом опіки та піклування Слов`янської міської ради Донецької області про позбавлення батьківських прав вбачається, що Орган опіки та піклування, враховуючи Рішення комісії з питань захисту прав дитини від 27 травня 2020 року, вважає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доцільно позбавити батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5-6).

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Згідно з частиною шостою ст. 19 СК України, суд може не погодитися з Висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З урахуванням цих обставин та встановлених фактів, суд погоджується з Висновком Органу опіки та піклування Слов`янської міської ради Донецької області № 29/03-1222 від 10 червня 2020 року.

Положенням ч. 1 ст. з Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України передбачено, що при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, при цьому, дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своїми батьками.

Суд вважає, що матеріали справи містять достовірні відомості, які свідчать про навмисне та злісне невиконання відповідачем своїх обов`язків по вихованню своєї дитини, оскільки протягом тривалого часу відповідач не проявляє відносно дитини належної турботи та уваги, не приймає участі у її вихованні та утриманні, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, хоча зобов`язаний це робити та має таку можливість.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року Держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

З огляду на ці обставини та на підставі відомостей, які характеризують особу відповідача ОСОБА_2 , її ставлення до дитини ОСОБА_1 , суд вважає доцільним позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки це сприятиме інтересам дитини.

На підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Органу опіки та піклування Слов`янської міської ради Донецької області, в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав обґрунтовані, відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, та виходячи з інтересів дитини та конкретних обставин справи, суд вважає можливим позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (з відповідними змінами) з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ, розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2020 року складає 2102,00 грн.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Органу опіки і піклування Слов`янської міської ради Донецької області про позбавлення батьківських прав, а тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 280-286, 353, 355, 356 ЦПК України, ст. ст. 19, 141, 150, 157, 164, 165-166, 167, 180, 182-184, 191 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», п. 10 ст. 5, п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», Постановою пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Органу опіки та піклування Слов`янської міської ради Донецької області, в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за участю третіх осіб: Слов`янського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП не встановлено, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , інші дані суду невідомі, судовий збір судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) до державного бюджету коштів на UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37993783, Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повне судове рішення складено 22 червня 2020 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова