Рішення № 89945154, 11.06.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2020 року м. Рівне №460/894/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протирпавною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася в Рівненський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання здійснити призначення та перерахунок пенсії, який мотивує наступним.

Рішенням Корецького об`єднаного управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області від 07.12.2018 позивачу відмовлено у призначенні (перерахунку) пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу». Вказує, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2019 року у справі № 460/403/19 визнано протиправним та скасовано рішення Корецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 07.12.2018 про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії позивачу (на заяву №445/а від 04.12.2018). Дане рішення суду набрало законної сили. Рішенням від 04.09.2019 року №956080125215 відповідач частково виконав рішення Рівненського окружного адміністративного суду, зокрема, позивачу було призначено з 16 серпня 2019 року пенсію згідно Закону України «Про державну службу».

Зазначає, що Відповідач призначав їй пенсію в меншому розмірі, та не з дати звернення за призначенням пенсії, тобто з 19.11.2018 року, а призначення пенсії здійснено 16 серпня 2019 року. Відповідачем не було враховано для визначення розміру пенсії всю заробітну плату, отриману позивачем, зокрема не враховані 14872,00 грн. вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати та 22982,06 грн. компенсації за невикористану відпустку. Також Відповідач призначив пенсію позивачу з розрахунку 60% розрахунку від заробітку, а не 80%, як передбачено ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ. Після винесення судом рішенням відповідачем допускається бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу пенсії у належному розмірі.

Просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком як державному службовцю згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723 ХІІ з 19 листопада 2018 року, та щодо відмови в призначенні пенсії в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, зокрема не врахування для визначення розміру пенсії суми 14872,00 грн. нарахованої вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати, та 22982,06 грн. компенсації за невикористану відпустку - з дати звернення за призначенням пенсії, тобто з 19.11.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити призначення і перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дати звернення за призначенням пенсії, тобто з 19.11.2018 року, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ в розмірі 80 відсотків заробітної плати, виходячи із заробітної плати, на яку нараховано страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з включенням сум компенсації за невикористану відпустку розмірі 22 982,06 грн, що зазначені у довідці про заробітну палату від 04 грудня 2018 року №2250/05 виданої Корецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду Рівненської області, та з включенням сум нарахованої вихідної допомоги в розмірі 14 872,00 грн. що зазначені в особовому рахунку по розрахунку заробітної плати за 2018 рік, виданого Корецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області з урахуванням виплачених сум, виплатити їй недоотримані суми пенсії та виплачувати пенсію в подальшому, згідно проведеного перерахунку, без обмеження граничного розміру пенсії.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подав відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає. Зазначає, що не Головне управління не допускало бездіяльності щодо призначення пенсії за віком позивачу, оскільки рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2019 року у справі №460/403/19 було виконане повністю. Зазначає, що ним правомірно не враховано для призначення пенсії суми компенсації за невикористану відпустку та нарахованої вихідної допомоги. Покликається на положення ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Звертає увагу суду, що починаючи з 06.06.2015 р. перерахунок пенсії за віком державним службовцям не здійснюється у зв`язку з відсутністю правової норми, яка регламентувала би порядок реалізації таких відносин. Просить відмовити у задоволенні позову.

Судом встановлено, що 04.12.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Корецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області із заявою про призначення пенсії державного службовця.

Рішенням від 07.12.2018 (на заяву №445/а від 04.12.2018) Корецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області відмовило позивачу в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю станом на 01.05.2016 десяти років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України.

Листом від 11.12.2018 №2304/03 Корецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області повідомило ОСОБА_1 про таку відмову.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі № 460/403/19 визнано протиправним та скасовано рішення Корецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області від 07.12.2018 про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 (на заяву №445/а від 04.12.2018). Рішення набрало законної сили 16.08.2019 року.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд встановив, що станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 займала посаду державної служби та мала 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії відповідно до Закону №889-VІІІ є протиправним.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, суд враховує, що право позивача на призначення їй пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, визнано за позивачем згідно рішення суду, яке набрало законної сили, а тому повторно не доказується при розгляді цієї справи.

Суд зазначає, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі № 460/403/19 не містить зобов`язання відповідача щодо прийняття рішення про призначення пенсії.

Разом з тим, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи та неухильне виконання (реалізацію) судового рішення, яке набрало законної сили. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні (абзац шостий пункту 9 мотивувальної частини) від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора), вказав, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

В контексті правовідносин, які виникли між сторонами, а саме після визнання судом протиправним та скасування рішення відповідача від 07.12.2018 про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 (на заяву №445/а від 04.12.2018), відповідач був зобов`язаний повторно розглянути та вирішити заяву ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, відповідач повторно розглянув заяву ОСОБА_1 та прийняв рішення про призначення їй пенсії за віком з 16.08.2019 року, тобто з дати набрання законної сили рішенням суду від 03 червня 2019 року у справі № 460/403/19.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

За таких обставин, після набрання законної сили рішенням суду від 03 червня 2019 року у справі № 460/403/19, відповідач був зобов`язаний призначити позивачу пенсію саме з дня звернення за пенсією, а не з будь-якого іншого, самостійно визначеного дня, оскільки саме таке рішення відповідача мало б наслідком ефективне поновлення позивача в правах.

З наведених підстав, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо призначення їй пенсії з дня звернення за пенсією.

Щодо доводів позивача про неправомірне неврахування відповідачем для визначення розміру пенсії суми 14 872,00 грн. нарахованої вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати, та 22 982,06 грн. компенсації за невикористану відпустку, суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Судом встановлено, що роботодавцем було нараховано позивачу 14 872,00 грн вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати (ч.3 ст. 83 Закону України «Про державну службу»), що підтверджується довідкою №2250/05 від 04 грудня 2018 року.

Зі змісту вказаної довідки вбачається, що на всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Крім того, відповідачу було нараховано 22 982,06 грн. грошової компенсації за невикористану частину щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки, що підтверджується особовим рахунком по розрахунку заробітної плати за 2018 рік, виданим Корецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Рівненської області. У відомостях по особовому рахунку зазначено, що із вказаної нарахованої суми було утримано податок на доходи фізичних осіб.

Підтвердженням вищенаведених нарахувань 14 872,00 грн., та 22 982,06 грн. є також наказ Відповідача №38-ос від 19.11.2018 року «Про оголошення наказу Пенсійного фонду України».

Крім того, ці обставини не заперечуються відповідачем.

Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 16.09.2014 (справа № 21-314а14) вказав, що аналіз положень статті 37 Закону № 3723-XII, статті 41 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 66 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» дає підстави вважати, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

У відповідності до Закону України «Про державну службу» встановлені загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсії державним службовцям.

У частині 1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумки роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Наведені положення дають підстави для висновку, що 14 872,00 грн вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, та 22 982,06 грн. компенсації за невикористану відпустку, що були виплачені Позивачу, входили до системи оплати праці державного службовця.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається, виходячи із сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з п. 1 ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначено відповідно до закону.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з п. 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що суми компенсації за відпустку та вихідної допомоги входять до складу фонду додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а відтак, згідно ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є базою для нарахування збору на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи, що із суми грошової компенсації за невикористану відпустку в розмірі 22 982,06 грн. та з суми вихідної допомоги при звільнення в розмірі 14 872,00 грн. було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, позивач має право на зарахування зазначених сум до сум, з яких призначається пенсія державного службовця.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач допускає протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу пенсії у належному розмірі, а тому визнає таку бездіяльність протиправною.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання здійснити призначення і перерахунок пенсії у розмірі 80 відсотків заробітної плати, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ в редакції що діяла до 01.04.2014 року, передбачалося наступне: «На одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII внесено зміни до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, а саме цифри « 80» замінено цифрами « 70».

В подальшому, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015 року, внесено зміни до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у частині першій цифри « 70» замінено цифрами « 60».

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що із заявою про призначення пенсії позивач звернулася 04.12.2018 року, під час дії частини 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у редакції, яка передбачала право на призначення пенсії з розрахунку 60% суми заробітної плати. У зв`язку з цим суд вважає, що вимога позивача про зобов`язання відповідача призначити їй пенсію у розмірі 80% заробітної плати не ґрунтується на законі, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити їй пенсію без обмеження максимального розміру пенсії, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Отже, максимальний розмір пенсії обмежений законом, а тому суд не може зобов`язати відповідача виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимального розміру. А тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628 «Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» проведено реорганізацію Корецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке є правонаступником всіх прав та обов`язків. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області є належним відповідачем в даній справі.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Питання про розподіл судових витрат вирішено судом відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не призначення ОСОБА_1 пенсії за віком як державному службовцю згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу», починаючи з 04.12.2018 року (з дня звернення за пенсією).

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо врахування для визначення розміру пенсії суми 14 872,00 грн. нарахованої вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати та 22 982,06 грн. компенсації за невикористану відпустку.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити призначення, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з дати звернення за призначенням пенсії, тобто з 04.12.2018 року, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, із врахуванням сум компенсації за невикористану відпустку розмірі 22 982,06 грн. та нарахованої вихідної допомоги в розмірі 14 872,00 грн., та зобов`язати виплатити недоотриману суму пенсії з урахуванням уже виплачених сум.

В решті вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 22 червня 2020 року.

Суддя Махаринець Д.Є.