Рішення № 89944876, 19.06.2020, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/6459/19

Провадженя№ 2/266/253/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2020 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Курбанової Н.М.,

за участю секретаря Макогон С.Б.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Русакової Н.О. ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в особі його представника ОСОБА_1 до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про визнання протиправними дій та наказу від 30.08.2018 р. № 468, його скасування, стягнення середньої заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (далі - ДП "ММТП") про визнання протиправними дій та наказу від 30.08.2018 р. №468, його скасування, стягнення середньої заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, моральної шкоди.

В ході слухання справи представником позивача неодноразово було уточнено розмір позовних вимог, які в первісній редакції зводяться до наступного: позивача звільнено від роботи на час проходження військової служби за контрактом з посади механізатора (водія-докера) комплексної бригади на вантажно-розвантажувальних роботах ДП "ММТП", так як він проходить військову службу у військовій частині № 9937 Донецько-Луганського регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України з 02.04.2015р. по теперішній час. Після звільнення його з роботи відповідачем була нарахована компенсація середнього заробітку у розмірі 289,97 грн. за робочий день із розрахунку за два попередні місяці роботи, а саме лютий 2015 - березень 2015 року. На момент призову на військову служб його оклад складав 2 570,00 грн. Після мобілізації його посадовий оклад неодноразово збільшувався, але відповідач, всупереч п. 10 Порядку постанови КМУ № 100 не робив коригування та виплату середнього заробітку з урахуванням підвищених посадових окладів з моменту призову на військову службу. Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 04.12.2018р. у справі № 266/4859/18, залишеним в силі постановою Донецького апеляційного суду м.Маріуполя від 26.03.2019р., задоволено частково його позовні вимоги, стягнуто з відповідача суму компенсації невиплаченого середнього заробітку за період квітень 2015 року - жовтень 2018 року в розмірі 220 418,64 грн.; суму компенсації втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період травень 2015 року - жовтень 2018 року в розмірі 16 718,43 грн., з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті; моральну шкоду у розмірі 1000,00грн. Судами у справі № 266/4859/18 встановлено, що розмір тарифної ставки за його посадою складає 42,93 грн./год. з 01 вересня 2018 року. Судами також встановлено, що починаючи з 01 квітня 2015 року посадовий оклад механізатора (водія-докера) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах, з якої було призвано позивача на військову службу неодноразово збільшувався, внаслідок чого його відкоригований середньоденний заробіток повинен бути встановлений: з 01 вересня 2018 року 852,52 грн. (коефіцієнт підвищення -1,15001). Всупереч рішенням судів у справі №266/4859/18 та п. 10 Порядку, обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, відповідач виплачує йому збережену середньоденну заробітну плату в розмірі 291,42 грн. (289,97 х 1,005), застосувавши до збереженого заробітку 289,97 грн. за робочий день коефіцієнт коригування на рівні 1,005, відповідно до наказу відповідача від 30.08.2018 № 468 «Про встановлення коригуючого коефіцієнта». В той час, як рішеннями судів в справі № 266/4859/18 встановлений коефіцієнт підвищення збереженого його заробітку з 01 вересня 2018 на рівні 1,15001. Таким чином встановлення відповідачем коригуючого коефіцієнту на рівні 1,005 та виплата йому збереженої середньоденної заробітної плати в розмірі 291,42 грн. є незаконною. Сума недоплаченої заробітної плати становить 102681,30 грн. за період часу з листопада 2018 року по серпень 2019 року. На підставі ст. 34 ЗУ «Про оплату праці», відповідно до п. 4 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати», затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001р. № 159, сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати складає 1768,60грн. Діями відповідача йому була завдана моральна шкода у зв`язку із недоплатою суми збереженого середнього заробітку, яку він оцінює за весь період часу у розмірі 5000,00 грн. та просить стягнути з відповідача зазначені суми, визнати дії відповідача протиправними щодо здійснення нарахування та виплати середньоденної зарплати, визнати протиправним та скасувати наказ ДП "МММТП" № 468 від 30.08.2018 року "Про встановлення коригуючого коефіцієнта".

14.01.2020 р., 10.02.2020 р., 17.03.2020р., 14.04.2020р., 07.05.2020р., 10.06.2020р. представником позивача до суду надані заяви про збільшення позовних вимог, остаточна редакція позовних вимог ОСОБА_3 о ДП "ММТП" зводиться до наступного: визнати дії відповідача протиправними щодо здійснення нарахування та виплати середньоденної зарплати, визнати протиправним та скасувати наказ ДП "МММТП" № 468 від 30.08.2018 року "Про встановлення коригуючого коефіцієнта", стягнути з відповідача на його користь суму невиплаченої середньої заробтіної плати з врахуванням коефіцієнту підвищення за період з листопада 2018 року по травень 2020 року у розмірі 195 262, 80 гривень, суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 1768, 60 гривень, моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

Позивач ОСОБА_3 до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Представник позивача ОСОБА_1 , яка діє на підставі ордеру, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, зазначила, рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 04.12.2018р. в аналогічній справі №266/4859/18, залишеним в силі постановою Донецького апеляційного суду м. Маріуполя від 26.03.2019, задоволено частково позовні вимоги позивача, стягнуто з відповідача суму компенсації невиплаченого середнього заробітку, з урахуванням коефіцієнту підвищення - 1,15001, з 01 вересня 2018 року. Просила врахувати обставини, викладені в рішеннях суду, з врахуванням коефіцієнту 1, 15001 нею було зроблено розрахунок заборгованості відповідача щодо заробітної плати ОСОБА_3 , тому просила визнати дії відповідача неправомірними, визнати протиправним та скасувати наказ № 469 від 30.08.2018 рок, стягнути суму недоплаченої заробітної плати, сума компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, моральну шкоду, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача Русакова Н.О. , яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, у задоволенні позову просила відмовити, зазначила, що позивач перебуває з відповідачем у трудових відносинах. Обчислення середнього заробітку позивачу здійснює відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100, виходячи із виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю призову на військову службу. Позивачу була нарахована компенсація середнього заробітку у розмірі 289,97 грн. в день із розрахунку за два попередні місяці роботи, що передують призову. Оскільки відповідач є самостійним господарюючим суб`єктом, не є підприємством, що фінансується з бюджету, фактично є госпрозрахунковим, законодавством передбачена можливість здійснювати коригування заробітної плати в межах своїх фінансових можливостей, тому наказ директора ДП «ММТП» №468 від 30 серпня 2018 року "Про встановлення коригуючого коефіцієнту" у розмірі 1,005 прийнятий в межах компетенції, відповідно до п. 8.1 Статуту ДП «ММТП», та погоджений з профспілковим комітетом в особі заступника голови профкому, відповідає вимогам діючого законодавства. Позивачу були нараховані та виплачені всі належні суми відповідно до вимог законодавства, а отже компенсація втрати частини доходів може бути застосована лише у випадку невиконання судового рішення в установлені строки. Оскільки трудові права не порушені, а відтак відсутнє правові підстави на відшкодування моральної шкоди, крім того розмір шкоди не підтверджується поданими позивачем документами. Просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, просила залишити заяви позивача про збільшення позовних вимог від 14.01.2020 р., 10.02.2020 р., 17.03.2020р., 14.04.2020р., 05.05.2020р., 10.06.2020 р. без розгляду.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи доказами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та доводи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що перше судове засідання відбулося 18 грудня 2019 року, представником позивача надавалися пояснення по суті позову, але позивач збільшив позовні вимоги заявами від 14.01.2020 р., 10.02.2020 р., 17.03.2020р., 14.04.2020р., 05.05.2020р.,10.06.2020 року.

Статтею 257 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

З врахуванням вимог ЦПК, а також відсутністю такої підстави для залишення позовної заяви без розгляду, як подача позову про збільшення позовних вимог з порушенням вимог ч.2 ст. 49 ЦПК України, суд розглядає позовні вимоги в остаточній редакції, подані позивачем станом на 10.06.2020 року

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач перебуває у трудових відносинах із відповідачем з 1994 року, згідно з наказом заст. директора порту №792/к від 23.11.1994 р. та особовою карткою працівника № 447. З 02.04.2015 року по теперішній час проходить службу у військовій частині № 9937 Донецько-Луганського регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України (а.с. 33-37).

На виконання наказу директора порту №192 від 01.04.2014 р. про заходи з часткової мобілізації розпорядженням від 01.04.2015 р. №467/к про табулювання мобілізованого, ОСОБА_3 вважається таким, що призваний на військову службу під час часткової мобілізації з 02.04.2015 р., персонал ГОРЧ зобов`язаний здійснювати табулювання останнього буквеним кодом «Г» як виконуючого державні обов`язки (а.с. 38, 95).

На виконання наказу директора порту №192 від 01.04.2014 р. про заходи з часткової мобілізації розпорядженням від 31.03.2016 р. №523/к про табулювання мобілізованого за контрактом, ОСОБА_3 вважається таким, що призваний на військову службу за контрактом з 01.04.2016 р. до 10.09.2016 р., персонал ГОРЧ зобов`язаний здійснювати табулювання останнього буквеним кодом « Г » як виконуючого державні обов`язки (а.с. 39).

Наказом директора ДП «ММТП» погодженим в тому числі з заступником голови профкому №468 від 30 серпня 2018 року, з 01 вересня 2018 року в ДП «ММТП» застосовується коригуючий коефіцієнт підвищення при нарахуванні середнього заробітку 1,005, для виплат, що враховується при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищених ставок і посадових окладів, відповідно до наказу по порту «Про підвищення посадових окладів (тарифних ставок) №454 від 28.08.2019 р. (а.с. 16).

В постанові від 18 лютого 2015 року у справі №6-234цс14 Верховний Суд України також наголосив на тому, що на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плат та інших виплат здійснюється з урахуванням їх фінансових можливостей, та що таке рішення приймається виконавчим органом підприємства відповідно до повноважень, установлених його статутом.

Оскаржуваний наказ директора підприємства №468 від 30 серпня 2018 року щодо зменшення коригуючого коефіцієнту, прийнятий в межах його компетенції, відповідно до п.8.1 Статуту ДП «ММТП», та погоджений з профспілковим комітетом в особі заступника голови профкому.

Інформація про скрутний матеріальний стан є загальновідомим фактом, пов`язаним з проведенням на частині території Донецької та Луганської областей Антитерористичної операції, а з 30.04.2018 року Операції Об`єднаних сил, що призвело до втрати значного об`єму традиційних для даного порту вантажів, господарська діяльність підприємства не є стабільною, що зменшує обсяг перевантажувальних робіт, та як наслідок відображається на прибутку підприємства.

Вказані обставини підтверджені звітами про фінансові результати роботи, з яких вбачається стрімке зниження показників чистого доходу від реалізації продукції за період: 2016р. - 1036036грн.; 2017 року, де показник дорівнював 1059063грн., 2018р. - 958971грн.; 2019 р. де показник дорівнює 683539грн. (а.с. 106-113).

Тобто, коригування заробітної плати повинно визначатися виключно за наявності фінансової можливості підприємства, таке рішення приймається виконавчим органом підприємства відповідно до повноважень, встановлених його статутом.

Вказана вище правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі N 6-573цс15 та Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі N 358/1912/16-ц.

Таким чином, вимоги позивача щодо протиправності та скасування наказу ДП «ММТП» від 30.08.2018 №468 «Про встановлення коригуючого коефіцієнта» не підлягають задоволенню.

За змістом ч.3 ст.94 КЗпП України питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст.97 КЗпП України, передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Статтею 4 Закону України від 24 березня 1995 року «Про оплату праці», встановлено, що джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Відповідно до ст.5 цього Закону організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів. Суб`єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об`єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об`єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Згідно ч.1 ст.14 Закону України «Про оплату праці», договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом (ч.1 ст.15 Закону України «Про оплату праці»).

Згідно ч.3 ст.119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За змістом п.2, п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Отже, на госпрозрахункових підприємствах коригування заробітної плати провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Зазначена норма передбачає можливість госпрозрахункового підприємства у випадку скрутного фінансового стану дещо зменшити коефіцієнт коригування, але не позбавляє ці підприємства від коригування.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 04.12.2018р. у справі № 266/4859/18, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 26.03.2019 р. встановлено, що з 01 квітня 2015 року посадовий оклад позивача підвищувався, згідно наведеного позивачем розрахунку, перевіреного судом, з 01 грудня 2017 р. відкорегований середньоденний заробіток позивача повинно бути встановлено у розмірі 687,70 грн., а з 01.09.2018р. - 852,52грн.,з врахуванням коефіцієнту 1,15001, а не 1,005, у зв`язку з чим на користь позивача було стягнуто суму недоплаченого середнього заробітку за період з квітня 2015р. по жовтень 2018р. (а.с. 85-92).

П редметом розгляду вказаної справи було стягнення з ДП "ММТП" суми середньої заробітної плати за період з квітня 2015 року по жовтень 2018 року на користь позивача, при цьому наказ № 468 від 30.08.2018р.«Про встановлення коригуючого коефіцієнта», позивачем не оскаржувався, судом незаконним не визнавався. Встановлення судом коригуючого коефіцієнту у розмірі 1, 15001 стосувалося розрахунків саме по вказаній справі, за вказаний в позові період, шляхом арифметичних дій, та виходячи з цього суд прийшов до висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем. Відповідач рішення суду виконав.

Частиною 7 ст. 82 ЦПК України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Таким чином, з врахуванням того, що судом визнано законним наказ № 468 від 30.08.2019 року «Про встановлення коригуючого коефіцієнта», при визначені суми заборгованості підприємства перед ОСОБА_4 , суд застосовує саме коефіцієнт 1,005.

Середньоденний заробіток ОСОБА_4 на час призиву (02.04.2015 р.), склав 289,97 грн.

Перерахунок середнього заробітку відповідачем провадився з урахуванням підвищення заробітної плати в порту, а саме: з 01.04.2015 р. у 1,2 рази (289,97*1,2=347,96 грн.), з 01.10.2015 р. у 1,5 рази (347,96*1,15=400,15 грн.), з 01.06.2016 р. у 1,2 рази (400,15*1,2=480,18 грн.), з 01.10.2016 р. у 1,3 рази (480,18*1,3=624,23 грн.), з 01.12.2017 р. у 1,1 рази (624,23*1,1=686,65 грн.).

Представником відповідача суду було надано розрахунок виплачених позивачу сум збереженої заробітної плати та встановлено, що за період з листопада 2018 року по травень 2020 року, у позивача відсутня заборгованість по збереженій та виплаченій йому заробітній платі ( а.с.12-14,81. 120, 121,131, 137, 143), що підтверджується також довідкою підприємства( а.с. 122).

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем нараховувалася збережена середня зарплата позивачу не у повному обсязі.

Судом було перевірено розрахунок виплачених позивачу сум збереженої заробітної плати та встановлено, що за період з листопада 2018 року по травень 2020 року у ДП «ММТП» перед позивачем у наявності заборгованість по збереженій та виплаченій йому заробітній платі у сумі 138733,68 грн., а саме:

З 01.09.2018 р. до середнього заробітку застосовується коефіцієнт коригування, затверджений наказом по порту - 1,005 (686,65*1,005=690,08 грн.).

За період з 11.2008 р. по 07.2020 р. ОСОБА_4 підлягає нарахуванню 240147,84 грн., в тому числі по місяцях: 11.2018 р. - 690,18*18 р.д. = 12421,44 грн., 12.2018 р. - 690,18*19 р.д. = 13111,52 грн., 01.2019 р. - 690,18*19 р.д. = 13111,52 грн., 02.2019 р. - 690,18*16 к.д. = 11041,28 грн., 03.2019 р. - 690,18*19 р.д. = 13111,52 грн., 04.2019 р. - 690,18*18 р.д. = 12421,44 грн., 05.2019 р. - 690,18*19 р.д. = 13111,52 грн., 06.2019 р. - 690,18*18 р.д. = 12421,44 грн., 07.2019 р. - 690,18*19 р.д. = 13111,52 грн., 08.2019 р. - 690,18*18 р.д. = 12421,44 грн., 09.2019 р. - 690,18*18 р.д. = 12421,44 грн., 10.2019 р. - 690,18*18 р.д. = 12421,44 грн., 11.2019 р. - 690,18*18 р.д. = 12421,44 грн., 12.2019 р. - 690,18*19 р.д. = 13111,52 грн., 01.2020 р. - 690,18*19 р.д. = 13111,52 грн., 02.2019 р. - 690,18*17 р.д. = 11731,36 грн., 03.2020 р. - 690,18*19 р.д. = 13111,52 грн., 04.2020 р. - 690,18*18 р.д. = 12421,44 грн., 05.2020 р. - 690,18*19 р.д. = 13111,52 грн.

Фактично за цей період нараховано 101414,16 грн., в тому числі по місяцях: 11.2018 р. - 291,42*18 р.д. = 5245,56 грн., 12.2018 р. - 291,42*19 р.д. = 5536,98 грн., 01.2019 р. - 291,42*19 р.д. = 5536,98 грн., 02.2019 р. - 291,16*16 к.д. = 4662,72 грн., 03.2019 р. - 291,42*19 р.д. = 5536,98 грн., 04.2019 р. - 291,42*18 р.д. = 5245,56 грн., 05.2019 р. - 291,42*19 р.д. = 5536,98 грн., 06.2019 р. - 291,42*18 р.д. = 5245,56 грн., 07.2019 р. - 291,42*19 р.д. = 5536,98 грн., 08.2019 р. - 291,42*18 р.д. = 5245,56 грн., 09.2019 р. - 291,42*18 р.д. = 5245,56 грн., 10.2019 р. - 291,18*18 р.д. = 5245,56 грн., 11.2019 р. - 291,42*18 р.д. = 5245,56 грн., 12.2019 р. - 291,42*19 р.д. = 5536,98 грн., 01.2020 р. - 291,42*19 р.д. = 5536,98 грн., 02.2019 р. - 291,42*17 р.д. = 4954,14 грн., 03.2020 р. - 291,42*19 р.д. = 5536,98 грн., 04.2020 р. - 291,42*18 р.д. = 5245,56 грн., 05.2020 р. - 291,42*19 р.д. = 5536,98 грн.

Різниця склала 138733,68 грн. в тому числі по місяцях: 11.2018 р. - 12421,44 грн. - 5245,56 грн. = 7175,88 грн., 12.2018 р. - 13111,52 грн.-5536,98 грн.=7574,54 грн., 01.2019 р. - 13111,52 грн. - 5536,98 грн. = 7574,54 грн., 02.2019 р. - 11041,28 грн. - 4662,72 грн. = 6378,56 грн., 03.2019 р. - 13111,52 грн. - 5536,98 грн. = 7574,54 грн., 04.2019 р. - 12421,44 грн. - 5245,56 грн.=7175,88 грн., 05.2019 р. - 13111,52 грн. - 5536,98 грн. = 7574,54 грн., 06.2019 р. - 12421,44 грн. - 5245,56 грн. = 7175,88 грн., 07.2019 р. - 13111,52 грн. - 5536,98 грн. = 7574,54 грн., 08.2019 р. - 12421,44 грн. - 5245,56 грн.= 7175,88 грн., 09.2019 р. - 12421,44 грн.-5245,56 грн. = 7175,88 грн., 10.2019 р. - 12421,44 грн. - 5245,56 грн. = 7175,88 грн., 11.2019 р. - 12421,44 грн. - 5245,56 грн.= 7175,88 грн., 12.2019 р. - 13111,52 грн. - 5536,98 грн. = 7574,54 грн., 01.2020 р. - 13111,52 грн. - 5536,98 грн. = 7574,98 грн., 02.2019 р. - 11731,36 грн. - 4954,14 грн. = 6777,22 грн., 03.2020 р. - 13111,52 грн. - 5536,98 грн. = 7574,54 грн., 04.2020 р. - 12421,44 - 5245,56 грн. = 7175,88 грн., 05.2020 р. - 13111,52 грн. - 5536,98 грн. = 7574,54 грн.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до ДП "ММТП" про стягнення сум невиплаченої середньої зарплати підлягають частковому задоволенню в сумі 138733,68 грн. з врахуванням коефіцієнту 1,005.

Щодо вимог про стягнення суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати суд прийшов до наступного.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі за текстом - Порядок).

Згідно із ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»).

Враховуючи, що вимога про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату середньої заробітної плати пов`язана з її реальною виплатою, яка ще не настала, право позивача на виплату компенсації не порушено, а тому позовні вимоги у цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Крім того, стягнення такої компенсації до виплати заборгованості призведе до неправильного розрахунку її розміру, оскільки відповідно до п. 4 Порядку при визначенні суми компенсації використовується індекс споживчих цін за весь період невиплати грошового доходу.

Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На підставі викладеного, враховуючи тривалість моральних страждань, які виразилися в порушенні прав позивача, який здійснюючи свій обов`язок перебуває на військовій службі, протягом тривалого часу не отримував заробітну плату у відповідному розмірі, а тому з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 1000 грн.

Оскільки нарахування і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, оскільки позивача звільнено від сплати, суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. за позовні вимоги майнового характеру, а також позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 768,40 гривень..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про визнання протиправними дій та наказу від 30.08.2018 р. №468 "Про встановлення коригуючого коефіцієнту", його скасування, стягнення середньої заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_3 суму невиплаченої заробітної плати за період з листопада 2018 року по травень 2020 року у розмірі 138733 (сто тридцять вісім тисяч сімсот тридцять три) грн. 68коп., яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів та моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» на користь держави судовий збір за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 768,40 гривень, а також позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 768,40 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Дата складання повного судового рішення - 22 червня 2020 року.

Суддя Курбанова Н. М.

Відомості щодо учасників справи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Державне підприємство «Маріупольський морський торговельний порт», 87510, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, буд. 99, ЄДРПОУ 01125755