Рішення № 89944791, 22.06.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/786/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини А1785 (65017, м. Одеса, вул. Спартаківська, 2), Військової частини А2393 (65012, м. Одеса, пров. Штабний, 1) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А1785, Військової частини А2393 про:

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини А2393 щодо не проведення виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби за період з 01.11.2015 року по 31.07.2017 року;

- зобов`язання Військову частину А1785 провести виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2015 року по 31.07.2017 року та застосувати при цьому базовим місяцем (місяцем, значення індексу споживчих цін в якому приймається за 1 або 100 відсотків) березень 2015 року.

Виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 19.02.2015 року проходив військову службу у військовій частині А2393 (оперативне командування «Південь») на посаді начальника відділу комплектування офіцерським складом - заступник начальника управління з 19.02.2015 року по 13.11.2015 року, та на посаді начальник відділу комплектування офіцерами - заступник начальника управління з 13.11.2015 року. Відповідно до наказу Міністра оборони України від 15.06.2017 року № 399. Позивач звільнений з військової служби в запас за станом здоров`я, та наказом командира військової частини А2393 від 31.07.2017 року № 163 виключений зі списків особового складу військової частини з 31 липня 2017 року.

Військовою частиною А2393 Позивачу не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.11.2015 року по 31.07.2017 року, та її виплату не здійснено і під час проведення розрахунку при звільненні Позивача з військової служби 31.07.2017 року.

21 жовтня 2019 року Позивач звернувся до військової частини А2393 щодо здійснення виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2015 року по 31.07.2017 року.

28.11.2019 року за вих. № 1/6852 від Відповідача отримано відповідь на звернення від 31.10.2019 року, в якому зазначається, що індексація грошового забезпечення на зазначений період не нараховувалась та не виплачувалась. Базовий місяць для виплати індексації встановлений квітень 2015 року без будь-яких роз`яснень.

Крім того, Відповідачем Позивачу надано довідку від 03.09.2019 року № 61/3832 про розмір грошового забезпечення, виплаченого Позивачу з жовтня 2015 року по серпень 2017 року, з якої вбачається, що протягом 2015 року Відповідачем здійснювалась виплата індексації грошового забезпечення лише у жовтні 2015 року, проте з 01.11.2015 року по 31.07.2017 року (по день звільнення зі служби) індексацію безпідставно не виплачено.

02.03.2020 року від Відповідача - Військової частини А2393 надійшов відзив на позовну заяву, вхід. № 19067/20/20, відповідно до якого, Позивач у позовній заяві не довів, що грошове забезпечення з урахуванням підвищення (надбавки, премії), яке він отримував з січня 2016 року по час звільнення зі служби, не перевищувало суму індексації, та відповідно були підстави для нарахування індексації з метою забезпечення його достатнього життєвого рівня, що є завданням індексації грошових доходів населення.

18.05.2020 року від Відповідача - Військової частини А1785 надійшов відзив на позовну заяву, вхід. № 19067/20/20, відповідно до якого, у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України - не було.

Індексація грошового забезпечення не може вважатися тією складовою грошового забезпечення, в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має не системний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що включає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Отже, командування військової частини А1785 діяло в межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Заяви, клопотання учасників справи.

02.03.2020 року, представником Військової частини А2393 подано клопотання про заміну неналежного Відповідача - Військову частину А2393 на належного - Військову частину А1785.

03.03.2020 року, представником Позивача подано клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Військову частину А1785.

15.06.2020 року, від представника Позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності Позивача та його представника.

Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.

Процесуальні дії вчинені судом.

16.03.2020 року, судом замінено Відповідача по справі № 420/786/20 з Військової частини А2393 на Військову частину А1785.

15.04.2020 року, судом вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з викликом сторін. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Зупинено провадження по справі № 420/786/20 до 28 травня 2020 року.

28.05.2020 року, судом поновлено провадження у справі.

28.05.2020 року, залучено до участі у справі Військову частину А2393.

Інші процесуальні дії судом не вчинялись.

18.06.2020 року, сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Таким чином, згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Обставини справи.

Судом встановлено, що згідно із наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 15 червня 2017 року № 399 звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я) полковника ОСОБА_1 , начальника відділу комплектування офіцерами-заступника начальника управління персоналу штабу управління оперативного командування «Південь» сухопутних військ Збройних Сил України. (а.с.18)

Наказом Командира військової частини А2393 (по стройовій частині) від 31.07.2017 року №163 полковника ОСОБА_1 , начальника відділу комплектування офіцерами-заступника начальника управління персоналу штабу управління оперативного командування «Південь» сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті, з 31 липня 2017 року вважати таким, що справи та посаду здав і направлений для зарахуванням на військовий облік до Малиновського районного військового комісаріату м. Одеси. (а.с.19)

Листом Військової частини А2393 від 28.11.2019 року № 1/6852 (а.с.20) на звернення від 21.10.2019 № 19/(зі) щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.11.2015 по 31.07.2017 повідомлено наступне.

- відповідно до грошового атестату ЗУ № 265103 , виданого Одеським обласним військовим комісаріатом, встановлено базовий місяць для нарахування індексації квітень 2015 року, а також виплачено її по 31.07.2015;

- Довідково: Військова частина А2393 веде самостійне фінансове господарство з 01 жовтня 2015 року. До цього перебувала на фінансовому забезпеченні в Одеському обласному військовому комісаріаті;

- у межах наявного фінансового ресурсу Міністерства оборони за серпень 2015 - грудень 2015 року в військовій частині А2393 відповідно до встановленого базового місяця було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення військовослужбовців в повному обсязі,.

- у межах наявного фінансового ресурсу Міністерства оборони за січень 2016 - липень 2017 року фінансування витрат на індексацію грошового забезпечення військовослужбовців не здійснювалось;

- водночас, відповідно до роз`яснення Міністерства соціальної політики України вхідний від 08.08.2017 № 13700/з та від 08.08.2017 № 78/0/66-17 механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не має;

- враховуючи викладене, виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2016 по 31.07.2017 не проводилась, підстав для її нарахування і виплати за вказаний період немає.

Не погоджуючись з бездіяльністю Військової частини А2393 щодо не проведення виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби за період з 01.11.2015 року по 31.07.2017 року, Позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

Джерела права й акти їх застосування.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Висновки суду.

Надаючи оцінку правомірності бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд з урахуванням приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до викладених норм законодавства, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Відповідно до довідки Військової частини А2393 від 03.09.2019 року про виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.10.2015 року по 31.08.2017 року (а.с.21), індексація грошового забезпечення виплачена лише у жовтні 2015 року в сумі 117,76 грн.

В свою чергу суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Посилання Відповідача у листі від 28.11.2019 року № 1/6852, як на підставу не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, на те, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України у спірний період у Міністерства оборони України не було, тощо - є необґрунтованими.

Так, положеннями Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Крім того, суд звертає увагу, що Відповідачем не надано належних доказів відсутності фінансового ресурсу для виплати індексації грошового забезпечення, а також не надано доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується Відповідач, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату відповідних надбавок, вносячи про це відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 23.03.2002 № 5-рп/2002 суд зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо посилань Відповідача на роз`яснення Міністерства соціальної політики України вхідний від 08.08.2017 № 13700/з та від 08.08.2017 № 78/0/66-17, то суд вважає ці доводи безпідставними, оскільки вказані документи не є нормативно-правовими актами та мають лише та виключно рекомендаційний характер. Відповідач повинен діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу.

Суд не приймає до уваги посилання представника Відповідача на те, що позивач у позовній заяві не довів, що грошове забезпечення з урахуванням підвищення (надбавки, премії), яке він отримував з січня 2016 року по час звільнення зі служби, не перевищувало суму індексації, оскільки приписами ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Предметом заявленого позивачем позову (основною самостійною вимогою) є визнання протиправною бездіяльності Відповідача.

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, тобто не вчинення ним дій за наявності нормативно визначеного обов`язку їх вчинити, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичної особи (зокрема, неприйняття рішення за клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки тощо).

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 липня 2019 року у справі № 855/314/19.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.).

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що бездіяльність щодо не проведення виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби за період з 01.11.2015 року по 31.07.2017 року допущена Відповідачем: не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тобто є протиправною, тому позовні вимоги позивача, в тому числі похідна вимога позивача зобов`язального характеру, - підлягають задоволенню.

При цьому, у зміненому позові позивач просить зобов`язати відповідача Військову частину А1785 провести виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2015 року по 31.07.2017 року та застосувати при цьому базовим місяцем (місяцем, значення індексу споживчих цін в якому приймається за 1 або 100 відсотків) березень 2015 року.

Враховуючи те, що застосування базового місяця, в якому значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, належить до компетенції Військової частини А1785, якою відповідні нарахування не здійснювались в зв`язку із зміною підпорядкування, відсутністю такого обов`язку у період служби позивача та бездіяльності якої судом не встановлено, за результатами розгляду справи, керуючись положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав та інтересів позивача задовольнити позов Позивача шляхом зобов`язання Військову частину А1785 провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2015 року по 31.07.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, відповідно підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини А2393 (65012, м. Одеса, пров. Штабний, 1), Військової частини А1785 (65017, м. Одеса, вул. Спартаківська, 2), - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2393 щодо не проведення виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за час проходження військової служби у період з 01.11.2015 року по 31.07.2017 року.

Зобов`язати Військову частину А1785 провести виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за період з 01.11.2015 року по 31.07.2017 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бутенко А.В.

.