Рішення № 89944667, 12.06.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/4124/19

Провадження №2/265/812/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Копилової Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Куксенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі - АТ КБ «Приватбанк») звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» зазначив, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 16.11.2011 року відповідачка отримала кредит у розмірі 8 000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні Договору сторони керувались положенням ч.1 ст.634 ЦК України

АТ КБ «Приват Банк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит в розмірі, встановленому Договором. Відповідачка умови договору належним чином не виконувала, внаслідок чого у останньої утворилася заборгованість перед позивачем станом на 02.06.2019 року у розмірі 415121,20 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 8060,00 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 404461,20 гривень, заборгованості за пенею та комісією у розмірі 2600,00 гривень. Однак оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, тому заборгованість до стягнення становить 127458,51 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 8060,00 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом з 16.12.2011 року по 31.12.2017 року у розмірі 119 398,51 гривень.

Просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у вказаній сумі, а також судові витрати, пов`язані із зверненням до суду.

Заперечуючи проти позовної заяви 25 лютого 2020 року представник відповідачки ОСОБА_2 надала відзив, в якому позовні вимоги не визнала, посилалася на їх необґрунтованість і безпідставність. Вказувала, що при підписанні заяви-анкети про приєднання до Умов та Привал надання банківських послуг в Приватбанку з розміром відсоткової ставки відповідачку ОСОБА_1 не ознайомлювали, що підтверджується копією цієї заяви-анкети. ОСОБА_1 не було ознайомлено із самими Умовами та Правилами надання банківських послуг. Крім того за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки. Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем, станом на 02.06.2019 року загальна сума заборгованості становить 415121,20 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 8060 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 4044619 грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 2600 грн. Згідно посилань позивача, кредит отримано у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивачем будь-яких відомостей щодо строків дії картки надано не було. Згідно кредитної картки ОСОБА_1 , строк її дії завершено в серпні 2017 року, отже нарахування процентів після цього є неправомірним. Так, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України. Позивач звернувся до суду з позовною заявою 27.06.2019 року. Таким чином, в межах позовної давності щодо стягнення процентів заявлені лише вимоги за період з 27.06.2016 року до останнього дня дії картки 31.07.2017 року. Також зазначила, що відсутні докази, того що відповідачка була ознайомлена належним чином зі зміною відповідних процентних ставок та погодила таку зміну. Не заперечує проти задоволення позову частково та стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 8060 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

17 березня 2020 року представник АТ КБ «Приватбанк» Гаренко Н.В. надав суду відповідь на відзив, в якій вказував на те, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Вони розміщені на офіційному сайті позивача і є публічною офертою. В своїй заяві відповідач вказав, що ознайомився і згодний із вказаними Умовами та правилами надання банківських послуг. Виходячи з цього, заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 16.11.2011 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша

додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору шляхом

отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила (в), що "Я

згодна (єн) з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами

надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір

про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами

надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в

письмовому вигляді...". Також до матеріалів справи долучено "Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,3 % (27,60% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаногомісяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 08.2017 року. Позивач же звернувся до суду з позовом 25.06.2019 року - до

спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Також зауважує, що згідно виписки по рахунку відповідач до певного часу належним чином виконував зобов`язання за кредитом, що свідчить про його обізнаність з умовами кредитування та визнання своїх зобов`язань за Договором.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в письмовій заяві зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 на розгляд справи до суду не з`явилися, надавши суду письмову заяву про розгляд справи в їх відсутність. Просили суд частково позов задовольнити з підстав, наведених у відзиві.

Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

16 листопада 2011 року відповідач ОСОБА_1 ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписала Анкету - Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «ПриватБанку» та отримала кредит в розмірі 8 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 02 червня 2019 року становить 127 458,51 гривень, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 8 060 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом з 16.12.2011 року по 31.12.2017 року у розмірі 119 398,51 гривень.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статтей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як вбачається з підписаної заяви -анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг з розміром відсоткової ставки відповідач не ознайомлювалася. Відомості про її ознайомлення із самими Умовами та Правилами надання банківських послуг також відсутні.

Суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» .

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року.

У відповідності до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

У відповідності до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки. Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 та від 23 листопала 2016 року у справі №6-2104 цс16.

Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідача ОСОБА_1 наданого позивачем, станом на 02.06.2019 року загальна сума такої заборгованості становить 415 121,20 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 8060 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 404 4619 грн., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 2600 грн.

При цьому, кредит отримано у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, однак будь-яких відомостей щодо строків дії картки позивачем суду надано не було.

Враховуючи те, що згідно кредитної картки ОСОБА_1 строк її дії завершено в серпні 2017 року, суд приходить до висновку про те, що нарахування банком процентів після цього є неправомірним.

У відповідності до п.92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строкукредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою 27.06.2019 року, тобто в межах позовної давності щодо стягнення процентів заявлені вимоги за період з 27.06.2016 року до останнього дня дії картки 31.07.2017 року.

Відповідно до ч.3 ст.1056-1 ЦК України, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

З розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що проценти за користування кредитними коштами постійно змінювались, так з 31.03.2014 року ставка складала 27,6%, з 01.09.2014 року- 32,40%, з 01.04.2015 року- 42%.

Водночас доказів того, що про розмір процентної ставки або про її зміну відповідачка ОСОБА_1 повідомлялася позивачем суду надано не було.

Згідно п.1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, долучених позивачем до матеріалів справи, банк має право, здійснювати зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за винятком випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати Клієнта, зокрема у виписці по Картрахунку згідно з п. 1.1.3.1.9. Договору. Якщо протягом 7 днів Банк не одержав повідомлення від Клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що Клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку Кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням Банку та без попереднього повідомлення Клієнта.

У відповідності до п.1.1.3.2.9 Банк має право для різних цілей встановити контакт з Клієнтом використовуючи будь-які зазначені канали зв`язку: відправлення SMS повідомлень мобільний телефон Клієнта, авторизація за допомогою мобільного телефону та пароля, поштовий лист, телеграмма, повідомлення по електронній пошті, повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування, друк інформації на чеках, в POS терміналах, інші засоби комунікації.

При цьому, механізм отримання згоди від Клієнта шляхом авторизації за допомогою мобільного телефону та ОТР пароля наступний: Банк генерує ОТР пароль і відправляє його Клієнту в тілі SMS повідомлення із зазначенням інформації, яка буде підтверджуватися. Для підтвердження згоди Клієнт передає отриманий ОТР пароль у відповідному SMS повідомленні або шляхом введення цього пароля у відповідному рядку використовуваного сервісу. У разі збігу пароля з відправленим Клієнту, Банк перевіряє номер мобільного телефону Клієнта, а саме: чи зареєстрований він в системі Приват24 і/або МоbіlеBanking . У разі, якщо номер мобільного телефону зареєстрований і збігається з номером телефону Клієнта, вважається, що Клієнт прийняв умови публічного договору, розміщеного у відповідному розділі цих Умов і правил, згідно якого Клієнту надаватимуться витребувані ним послуги. Сторони визнають ОТР пароль, що співпав, електронним підписом Клієнта. При здійсненні платіжних операцій в системах дистанційного обслуговування банкоматі, терміналі самообслуговування, на сайті http://www. рrivat24 .uа, виконання в програмних комплексах маніпуляцій, спрямованих на успішне завершення платежу прирівнюється до електронного підпису Клієнта.

Згода Клієнта може бути підтверджена, крім іншого: документом на папереровому носії з реквізитами, що дозволяють ідентифікувати цей документ і фізичну особу, в тому числі згоду (анкета заява) суб`єкта персональних даних на приєднання до Умов та надання банківських послуг. Здійсненням Клієнтом банківських операцій, отриманням банківських послуг, яке супроводжується оформленням касових документів, відміткою на електронній сторінці документа чи в електронному файлі, що обробляється в інформаційній системі на основі документованих програмно - технічних рішень.

Вищенаведене дає підстави прийти суду до висновку про те, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа чи SMS повідомлення про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові, шляхом отримання від останнього розписки, ОТР пароля.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30 листопада 2016 року № 6-82цс16.

Разом з цим, суд приходить до висновку про те, що письмовими доказами наданими позивачем не підтверджено того, що відповідачка ОСОБА_1 була ознайомлена належним чином зі зміною відповідних процентних ставок та погодила таку зміну. Ці обставини свідчать про те, що банк не повідомляв відповідачку про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. Таким чином, банк неправомірно збільшив відсоткову ставку по кредиту в односторонньому порядку.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 325/1163/16-ц (провадження № 61-20225св18), за змістом положень статті 1056-1 ЦК України проценти за кредитним договором нараховуються за користування саме кредитом (кредитними коштами), у зв`язку із чим базою для нарахування процентів є залишок суми основної (поточної та простроченої) заборгованості за кредитом і проценти за користування кредитом не повинні нараховуватися на заборгованість із раніше нарахованих процентів та на штрафні санкції (частина друга статті 550 ЦК України).

З розрахунку заборгованості відповідачки перед банком, наданого позивачем, вбачається, що він здійснений з порушенням вимог ст.1056-1 ЦК України, а саме - шляхом нарахування процентів на суму заборгованості, яка складається з раніше нарахованих процентів.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту в сумі 8 060 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі зазначеного з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 124,48 грн. (1921х 8060) / 127458,51).

Керуючись ст.ст.207,526,549,626,628,633,634,1048,1049,1054,1055 ЦК України, ст.ст.81,177 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м.Київ, вулиця Грушевського, будинок 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.11.2011 року у розмірі 8060 (вісім тисяч шістдесят) гривень 00 копійок, а також суму судового збору у розмірі 121,48 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскражено до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 22 червня 2020 року.

Суддя _____ Копилова Л.В.