Рішення № 89944444, 22.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2984/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі – Мостиський прикордонний загін, ВЧ 1494, відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України в частині виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої п.1 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у 2016 році, та у 2017 році, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”.

- стягнути з Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу на оздоровлення за 2016 рік та за 2017 рік в сумі 6292,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказів начальника Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 27.12.2017 № 255-ос та від 29.12.2017 № 257-ос позивача було звільнено з військової служби за станом здоров`я, виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення. Однак, з фінансових документів позивачу стало відомо, що відповідач при виплаті грошової допомоги на оздоровлення в 2016, 2017 роках не врахував у складі місячного грошового забезпечення для її обрахунку виплат щомісячної додаткової грошової винагороди. На думку позивача, вказана бездіяльність відповідача призвела до виплати йому грошової допомоги на оздоровлення у меншому розмірі, ніж належить згідно законодавства. У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді від 21.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

07.05.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №23125). Представник відповідача у відзиві по суті спору зазначив, що додаткова грошова винагорода виплачується військовослужбовцям на підставі п.1 Інструкції про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України №73 від 02.02.2016 (далі – Інструкція №73). Вказана інструкція прийнята відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 (далі – Постанова №889) та відповідно до ч.4 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовцівта членів їх сімей”. Згідно п.8 цієї Інструкції, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, оскільки виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій постанові, за наявності коштів для її виплати. Вказана винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення та немає фіксованого розміру. Крім того, представник відповідача зазначив, що відповідно до постанови №889, виплата додаткової грошової винагороди обраховується від місячного грошового забезпечення, тобто вона не входить до складу місячного грошового забезпечення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.03.2018 у справі №761/17387/17. Також представник наголосив, що наказом АДПСУ від 20.05.20078 № 425 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України”, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за №537/15228 встановлено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за їх рапортом за місце штатної служби на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникові (командиру) на підставі наказу вищого начальника (командира) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Наголосив, що розмір допомоги визначається виходячи із посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із зазначенням у ньому розміру допомоги. Крім того, представник відповідача наголосив, що позивач не оскаржував жодного наказу, на підставі якого йому виплачувалася матеріальна допомога на оздоровлення під час її отримання. Підсумовуючи наведене, вважає доводи позивача щодо того, що місячна додаткова винагорода відповідає ознакам додаткового виду грошового забезпечення, які мають щомісячний та постійний характер є необґрунтованими та безпідставними. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

20.05.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №25143). Позивач наголосив, що відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) входять до складу грошового забезпечення. Крім того, п.п.5 п.1 Постанови №889 (в редакції згідно постанови №№704 від 16.09.2015) передбачено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення. Також позивач зазначив, що вказана позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.02.2019 у справі №522/2738/17.

20.05.2020 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №25153). Представник відповідача зазначив, що посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/2738/17 є помилковим, оскільки в межах вказаної справи досліджувалося питання обчислення пенсії в разі звільнення, причому позивачі отримували грошову винагороду протягом 24 місяців перед звільненням, в них досліджувалося питання проходження служби в Збройних Силах України, а у даній справі позивач проходить службу в Державній прикордонній службі України. Відповідно, порядок проходження служби і порядок виплати грошового забезпечення також відрізняється.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом начальника Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 27.12.2017 № 255-ос позивача було звільнено з військової служби за станом здоров`я.

Наказом начальника Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 29.12.2017 № 257-ос позивача було виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Мостиського прикордонного загону та направлено на військовий облік до Мостиського РВК Львівської області.

В подальшому, позивач звертався до Мостиського прикордонного загону із запитом про надання інформації щодо виплати йому грошового забезпечення за час проходження служби в Мостиському прикордонному загоні (військова частина 1494).

Згідно відповіді від 30.12.2019 №Г – 120 та долучених до неї фінансових документів, позивач встановив, що у вересні 2016 та у серпні 2017 йому здійснено обчислення грошової допомоги на оздоровлення без врахування додаткової грошової винагороди.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком (за наявності вислуги 10 років і більше), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 № 889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Частиною 1 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Крім того, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються такі одноразові додаткові види грошового забезпечення, як щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Вказане узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17, викладеними у постанові від 06.02.2019.

Отже, як уже зазначалося, наказом начальника Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 27.12.2017 № 255-ос позивача було звільнено з військової служби за станом здоров`я, а наказом начальника Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 29.12.2017 № 257-ос виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Мостиського прикордонного загону.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що щомісячна додаткова грошова винагорода позивача у вересні 2016 року становила 3113,63 грн., а у серпні 2017 – 3178,89 грн.

Однак, вказані суми додаткової грошової допомоги не були включені відповідачем до складу грошового забезпечення, з якого обчислено допомога на оздоровлення.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог наголошував, що додаткова грошова винагорода виплачується військовослужбовцям на підставі п.1 Інструкції про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України №73 від 02.02.2016 (далі – Інструкція №73) та згідно п.8 цієї ж Інструкціїне включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.

Аналізуючи наведені заперечення відповідача, суд зазначає, що ч.4 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру допомоги на оздоровлення та видів виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення, законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Судувід 31.07.2019 у справі № 826/3398/17, від 05.12.2019 у справі № 295/5200/18 та від 28.02.2020 у справі №817/1427/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не заперечувалося того, що додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою №889, виплачувалася позивачу щомісячно.

Підсумовуючи усе наведене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не включив позивачу до розрахунку допомоги на оздоровлення, передбаченої п.1 ст. 10-1 Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, у 2016 році, та у 2017 році щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”.

Таким чином, вказана протиправна бездіяльність відповідача спричинила отримання позивачем допомоги на оздоровлення у 2016 та 2017 роках у розмірі меншому, ніж передбачено законодавством.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на його користь недоплаченої грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік та за 2017 рік в сумі 6292,52 грн., суд зазначає наступне.

Позивач самостійно здійснив розрахунок суми недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки.

Однак, суд не вправі перебирати на себе функцію обрахунку та визначення конкретного розміру зазначеної допомоги, оскільки ця функція належить відповідачу.

Тому, стягнення розрахованих позивачем суми вказаної допомоги є неналежним способом захисту порушених прав позивача, оскільки така компенсація відповідачем не нарахована позивачу.

Суд наголошує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може, зокрема, прийняти рішення про:- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З врахуванням зазначеного вище, суд вважає, що ефективним способом захисту порушених прав позивача буде саме зобов`язання Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу на оздоровлення за 2016 рік та за 2017 рік, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наслідком розгляду справи, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо судових витрат, то суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч.1ст. 5 Закону України “Про судовий збір” і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 73-77, 139, 244– 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321699, місцезнаходження: 81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Ярослава Мудрого, 113), яка полягає у виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої п.1 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, у 2016 році, та у 2017 році без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”.

Зобов`язати Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321699, місцезнаходження: 81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Ярослава Мудрого, 113) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) недоплачену грошову допомогу на оздоровлення за 2016 рік та за 2017 рік, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій”.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.06.2020

Суддя Потабенко В.А.