Рішення № 89944176, 22.06.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2020 року м. Київ справа №362/4711/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Київській області про скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Васильківського міськрайонного суду Київської області звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 09 серпня 2018 р. за №АВ892/33/АВ/ТД/ФС-356 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 223 380 гривень, винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнком Владиславом Степановичем.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами інспекційного відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 18 липня 2018 р., відповідачем зроблено хибний висновок щодо наявності між позивачем та громадянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 трудових відносин, оскільки вказані особи лише проходили стажування для подальшого працевлаштування. 19 липня 2018 р. інспекторами відповідача винесено Акт інспекційного відвідування № КВ892/33/АВ, яким встановлено порушення позивачем ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. №413. У подальшому відповідачем винесено постанову про накладення штрафу, з якою позивач не згоден, оскільки через неналежність та несвоєчасність повідомлення контролюючого органу щодо дати розгляду питання про притягнення позивача до відповідальності не було враховано пояснення позивача при винесенні спірної постанови. Тому прийнята постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2018 р. адміністративну справу направлено за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

18 жовтня 2018 р. адміністративна справа № 362/4711/18 надійшла до Київського окружного адміністративного суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді ОСОБА_5 для подальшого розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

07 грудня 2018 р. до суду надійшов відзив відповідача, в якому останній позов не визнав, у його задоволенні якого просив відмовити. Стверджує, що інспектором праці Головного управління Держпраці у Київській області проведено інспекційне відвідування позивача на предмет дотримання вимог законодавства про працю. При цьому 18 липня 2018 року у позивача за місцем здійснення господарської діяльності інспектором праці виявлено працівників, які здійснювали роздрібну торгівлю молочними коктейлями та іншими харчовими продуктами без оформлення трудових відносин. Відтак, позивачем порушено вимоги ст. 24 КЗпП України, відповідно до якої працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначає, що за результатами перевірки складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 19 липня 2018 року № КВ892/33/АВ. При розгляді вищезазначених порушень першим заступником начальника Головного управління Андрієнком B.C. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України винесено постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 223 380 гривень. Стверджує, що Головним управління надіслано позивачу повідомлення про дату, місце і час розгляду справи листом з рекомендованим повідомленням про вручення. Згідно з витягом про відстеження поштового відправлення Укрпошти повідомлення перебувало у відділенні пошти та чекало на отримання адресатом вже з 07 серпня 2018 року. Із причин, які не залежать від управління, позивачем не отримано повідомлення до 09 серпня 2018 року. Отже, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, які передбачено Конституцією та законодавством України.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду № 19 від 15 січня 2019 р. справу № 362/4711/18 призначено до повторного автоматизованого розподілу справ у зв`язку із звільненням ОСОБА_5 з посади судді Київського окружного адміністративного суду.

15 січня 2019 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями справу передано на розгляд судді Журавлю В.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 р. адміністративну справи прийнято до провадження та вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

06 березня 2019 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, до якої серед іншого додано копії заяв найманих осіб на проходження стажування та договорів, укладених на проходження такого стажування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

04 червня 2019 р. до суду надійшли пояснення представника позивача, згідно з якими фактичною підставою направлення на проведення інспекційного відвідування стали результати аналізу інформації, отриманої з інших джерел, доступ до яких не обмежено законодавством та яку, на думку представника, мало бути додано до направлення. Наголошено на безпідставності тверджень відповідача щодо повідомлення суб`єкта господарювання про дату розгляду питання про притягнення до відповідальності, передбаченого п.п. 6-7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509. Посилається на висновки Восьмого апеляційного суду, вказаних у постановах від 08 травня 2019 р. у справі №857/3275/19 та від 27 березня 2019 р. у справі 857/64/19, згідно з якими обов`язок органу Держпраці полягає у повідомленні суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду, а справу може бути розглянуто без участі суб`єкта тільки у разі, коли його поінформовано відповідно до п.6 Порядку №509 і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

11 червня 2019 р. у відповідь на додаткові пояснення - відповідач вказав на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 20 червня 2018 р. у справі №809/1198/17 та від 13 червня 2018 р. у справі №820/6755/16, в якій зазначено, що обов`язок повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд справи обмежується лише надсиланням виклику, оскільки фактичні обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами компетенції відповідача та не можуть впливати на розгляд справи про накладення штрафу, так як відносини між оператором поштового зв`язку та адресатом не залежать від відповідача та знаходяться поза його контролем.

04 вересня 2019 р. представником позивача подав запереченнями на відповідь на додаткові пояснення, де вказав на неможливість застосування висновків Верховного Суду щодо порядку повідомлення, наданих відповідачем, оскільки наведені у них обставини, не є релевантними тим обставинам, які виникли у даній справі.

11 вересня 2019 р. до суду від представників сторін надійшли клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

На підставі поданих сторонами клопотань про розгляд справи в порядку письмового провадження, на підставі ч.3 ст.194 КАС України подальший розгляд справи вирішено здійснювати у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа - підприємець 6 грудня 2011 р. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26 грудня 2016 р.

Основним видом економічної діяльності позивача є роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.29).

16 липня 2018 р. наказом відповідача № 2593 "Про проведення інспекційного відвідування суб`єктів господарювання м. Василькова" інспекторам праці (головним державним інспекторам) відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Замулі Тетяні Юріївні та Романюку Віталію Романовичу наказано здійснити інспекційне відвідування на предмет дотримання законодавства про працю, не оформлення трудових відносин суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 , ІНПП НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

18 липня 2018 р. відповідачем видано направлення № 892 на проведення інспекційного відвідування, чинного з 18 липня 2018 р. по 19 липня 2018 р. 18 липня 2018 р. інспекторами праці проведено інспекційне відвідування позивача за адресою здійснення господарської діяльності.

19 липня 2019 р. за наслідками такої перевірки інспектором праці Замулою Т.Ю. складено акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № КВ892/33/АВ, відповідно до якого за адресою здійснення діяльності знаходиться торговельна точка позивача, де під час інспекційного відвідування виявлено двох осіб: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає: АДРЕСА_3 . Згідно пояснень, наданих інспектору, встановлено, що вищевказані особи працюють у позивача на посадах продавців, починаючи з червня 2018 р. Продавці пояснили, що у їх посадові обов`язки входить приготування напоїв та страв, включених до меню, здійснення розрахункових операцій, обслуговування клієнтів та прибирання. Графік роботи коливається з 8.30-9.00 по 20.00 годин. Заробітна плата виплачується готівкою в кінці кожного робочого дня у розмірі 100 грн. + відсоток від отриманої виручки за день. При працевлаштуванні жодних документів не підписували, трудові книжки відсутні. Медичний огляд проводився.

19 липня 2018 р. відповідачем винесено припис №КВ892/33/АВ/П, яким зобов`язано позивача усунути виявлені актом порушення із наданням відповідних доказів.

Крім цього, відповідачем винесено протокол про адміністративне правопорушення №КВ892/33/АВ/П/ПТ, яким зафіксовано вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказаний протокол направлено на подальший розгляд до Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Листом відповідача від 01 серпня 2018 р. №43/2/18/11056 "Про розгляд справи про накладення штрафу" повідомлено позивача, що об 11 год. 10 хв. 09 серпня 2018 р. за адресою: м. Київ, вул. Вавілових, 10, у каб. 303 проводитиметься розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбачених абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Лист направлено за адресою позивача засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення.

09 серпня 2018 р. відповідачем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ892/33/АВ/ТД/ФС-356, якою накладено на позивача штраф у розмірі 223 380 грн. 00 коп. на підставі порушення позивачем ч. 3 ст. 24 КЗпП України та вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. №413.

Не погоджуючись із спірною постановою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 р. № 877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всесвітню охорону трудових прав працівників (ст. 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)).

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

За приписами ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Використання примусової праці забороняється. Особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем.

Частиною 1 ст. 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

Відповідно до вимог абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, (далі - Порядок №509).

Вимогами п. 2 Порядку №509 встановлено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Суд зауважує, що відповідно до приписів Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок №295), основними завданнями державного нагляду є: розроблення пропозицій щодо шляхів підвищення ефективності здійснення контрольних повноважень; внесення вимоги щодо забезпечення здійснення контрольних повноважень (далі - вимога); вжиття заходів до ініціювання притягнення до відповідальності посадових осіб за порушення законодавства під час здійснення контрольних повноважень.

За приписами п.19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником (п.20 Порядку № 295).

Відповідно до п.23 Порядку №295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно з п.24 Порядку №295 припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Пунктом 25 Порядку №295 визначено, що стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного у ньому строку усунення недоліків, якщо об`єкт відвідування не надав відповідь або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту усунення виявлених порушень.

Відповідно до п.27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

З огляду на викладене, штраф може бути накладений на суб`єкта господарювання за фактичний допуск працівника до виконання службових обов`язків без укладення трудового договору лише за наявності вчиненого фактично порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам та аргументам сторін, суд зазначає наступне.

По суті виявлені порушення законодавства про працю ґрунтуються на фактичному допуску позивачем працівників до роботи без укладення трудових договорів та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Дослідивши документи долучені до Акту інспекційного відвідування, судом встановлено, що позивач у своїх поясненнях від 19 липня 2018 р. не заперечує факт присутності вищевказаних осіб за місцем здійснення своєї господарської діяльності та використання їх найманої праці. При цьому останній власноруч вказує, що виявлені на момент проведення інспекційного відвідування особи проходять стажування для подальшого працевлаштування, чим фактично визнає наявність укладених між сторонами трудових правовідносин, предметом яких є власне праця працівників у процесі виробництва. На підтвердження цього позивачем під час розгляду справи надано копії заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про проходження стажування та рукописні договори про проходження такого стажування.

Щодо цього суд зазначає, що ч.ч.1-2 ст. 26 КЗпП України передбачено, що при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Суд зазначає, що як чинне цивільне законодавство, так і законодавство про працю не містить визначення трудових відносин чи цивільно-правових відносин у форму "стажування" або "договір стажування", а відповідно до приписів КЗпП України, робота з випробувальним терміном є формою трудових відносин.

Разом із цим, надаючи оцінку поясненням гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_7 , враховуючи інші докази, наявні у справі - надані договори про стажування, тощо, суд зазначає, що в Акті інспекційного відвідування обґрунтовано визнано на підставі пояснень працівників факт наявності трудових відносин із позивачем, та визначено характер таких взаємовідносин, за якими працівники виконували роботу, підлягали внутрішньому трудовому розпорядку, а позивач виплачував їм заробітку плату.

За таких обставин суд визнає, що виявлені відповідачем порушення є підтвердженими і наведеними позивачем доводами їх не спростовано.

При цьому суд звертає увагу, що постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2018 р. у справі №362/4936/18 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, а провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 41КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП за закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Це означає, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем порушення, за яким винесено спірну постанову, що безумовно виключає підстави для її скасування.

При цьому суд наголошує, що згідно з приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стосовно твердження позивача щодо порушення процедури повідомлення про дату та час розгляду справи суд зазначає про таке.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. №509 (далі - Порядок №505) (наведено в редакції, чинній на час виникнення і здійснення спірних правовідносин).

Зокрема, п.5 Порядку №509 визначено, що у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Згідно з п.6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до п.7 Порядку №509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Приписами п.8 Порядку №509 передбачено що розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються питання щодо задоволення клопотання.

Судом встановлено, що 03 серпня 2018 р. листом відповідача №43/2/18/11056 направлено позивачу повідомлення, за змістом якого о 11 год. 10 хв. 09 серпня 2018 р. буде проводитися розгляд справи про накладення штрафу за порушення останнім законодавства про працю, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Лист направлено за адресою позивача засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення.

Згідно з даними on-line сервісу "Відстеження поштових відправлень" Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта", витяг з якого долучено до матеріалів справи, лист за штрих-кодовим індикатором №0303114016210 прийнято відділенням поштового зв`язку 03 серпня 2018 р. та станом на 07 серпня 2018 р. повідомлення перебувало у точці видачі/доставки. Відправлення вручено особисто 14 серпня 2018 р. о 15 год. 04 хв.

Отже, судом встановлено, що повідомлення про розгляд справи 9 серпня 2018 р. було направлено позивачу лише 3 серпня 2018 р., доставлено на поштове відділення, яке обслуговує позивача 7 серпня 2018 р., а вручено позивачу лише 14 серпня 2018 р., тобто вже після розгляду справи і винесення 9 серпня 2018 р. спірної постанови.

Судом не встановлено будь-яких дій позивача, які б свідчили про направлення звернень до відповідача про бажання взяти участь у розгляді справи чи про відкладення її розгляду.

Разом з тим, суд погоджується з твердженнями представника позивача про те, що відповідачем порушено строк повідомлення позивача про розгляд вказаної справи.

Суд зазначає, що аналіз наведених вище положень Порядку №509 також дає змогу дійти висновку, що проведення розгляд справи повинно здійснюватися з дотриманням принципу змагальності. Вказане означає, що цими нормами прямо надано суб`єкту господарювання, відносно якого здійснена перевірка, можливість брати участь у розгляді справи щодо нього і таким чином захищати себе. З огляду на вказані норми, суб`єкт господарювання може реалізувати таке своє право, зокрема, шляхом особистої участі у розгляді справи, отримання професійної правничої допомоги, надання пояснень, подання відповідних доказів та участі в їх дослідженні, заявлення клопотань.

Суд зазначає, що це виступає певною гарантією дотримання прав суб`єктів господарювання під час здійснення розгляду таких справ з метою недопущення безпідставного притягнення їх до відповідальності.

Разом з тим, положення п.7 Порядку №509 свідчать, що таке право суб`єкта господарювання в межах дотримання принципу змагальності під час розгляду відносно нього справи, не є абсолютним. З метою недопущення зловживань своїми правами за умови належного повідомлення та відсутності клопотання про відкладення відповідач наділений правом здійснювати розгляд без його участі.

Норми Порядку №509 розмежовують підстави відсутності суб`єкта господарювання під час розгляду справи в залежності від факту належного повідомлення.

Тобто, пунктом 7 Порядку №509 прямо передбачено можливість розгляду справи за відсутності суб`єкта господарювання, відносно якого здійснюється такий розгляд, однак це вимагає дотримання обов`язкової умови, а саме наявності доказів завчасного повідомлення суб`єкта господарювання про дату, час та місце розгляду його справи та відсутності обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду.

У свою чергу, результатом належного та завчасного повідомлення у цьому розумінні, є фактична обізнаність суб`єкта господарювання про дату, час та місце розгляду справи, яка реалізована за такий період, який надає йому можливість належно підготуватися до розгляду справи та взяти у ньому участь.

Зазначене в сукупності свідчить про обов`язок відповідача встановити факт повідомлення, тобто обізнаності суб`єкта господарювання про дату, час та місце розгляду його справи, перед початком здійснення такого розгляду.

Судом встановлено, що відповідачем не було ні встановлено такого факту, ні перевірено факту своєчасності повідомлення позивача про розгляд його справи.

При цьому із наведених вище мотивів і підстав суд не погоджується з доводами відповідача про те, що до його обов`язків входило лише своєчасне направлення повідомлення позивачу, а не забезпечення своєчасного отримання позивачем такого повідомлення про розгляд його справи у визначений Порядком №509 строк. Як вже зазначалося судом, своєчасність отримання такого повідомлення є гарантією прав додержання позивача при розгляді його справи. І забезпечення виконання такої гарантії відповідачем не залежить від того, чи скористається позивач фактично цим своїм правом.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відповідачем не дотримано зазначених вище приписів, що утворює підстави для визнання протиправним спірного рішення та його скасування.

Із урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно встановлено факт вчиненого позивачем порушення, проте при винесенні спірної постанови було допущено порушення визначеної процедури.

Щодо інших доводів та аргументів сторін, наведених посилань на практику судів, то суд зазначає про таке.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає, що за таких обставин спірна постанова від 09 серпня 2018 р. №АВ892/33/АВ/ТД/ФС-356 про накладення на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 223 380 гривень порушує права позивача, є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Із наведених підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 12 листопада 2018 р. № 0.0.1181839018.1 позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 2233 грн. 80 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2233 грн. 80 коп. підлягають стягненню на його за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 09 серпня 2018 р. за №АВ892/33/АВ/ТД/ФС-356 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 223 380 гривень, винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнком Владиславом Степановичем скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ - 39794214) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 233 (дві тисячі двісті тридцять три) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне найменування сторін:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Держпраці в Київській області, адреса: вул. Вавілових, 10, м. Київ, 04060, код ЄДРПОУ - 39794214.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 22 червня 2020 року.