Рішення № 89943913, 19.06.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 червня 2020 року (11 год. 45 хв.)Справа № 280/1981/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви (вх. № 17183 від 13.04.2020) просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо взяття ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на облік як фізичної особи-підприємця і як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця та нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю починаючи з 01.01.2017;

зобов`язати відповідача зняти ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з обліку як фізичну особу-підприємця і як платника єдиного внеску - фізичну особу-підприємця та здійснити коригування облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів шляхом вилучення відомостей про заборгованість ОСОБА_1 з нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю, починаючи з 01.01.2017;

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 №Ф-4383-50.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у березні 2002 році позивач була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа, перебувала на обліку в ДПІ Ленінського району м. Запоріжжя, та у 2003 році припинила свою підприємницьку діяльність, закрила суб`єкта підприємницької діяльності, шляхом вчинення всіх необхідних дій, визначених податковим органом, та повернула державному реєстратору оригінал свого свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи. Однак, 04.03.2020 позивачу стало відомо про те, що відповідачем нараховується з 01.01.2017 сума боргу з єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю та винесено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4383-50 від 11.02.2020, згідно якої станом на 31.01.2020 у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 29 293,44 грн. Зауважує, що наразі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців дані про позивача, як фізичну особу-підприємця, або про припинення позивач, як фізичної особи-підприємця відсутні. Враховуючи зазначене, відповідачем незаконно взято позивача на облік як фізичну особу-підприємця і як платника єдиного внеску - фізичну особу-підприємця та, відповідно, незаконно здійснюється з 01.01.2017 нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю. Враховуючи зазначене, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправними дій ГУ ДПС у Запорізькій області щодо взяття позивача на облік як фізичної особи-підприємця і як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця та нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю починаючи з 01.01.2017, зобов`язання ГУ ДПС у Запорізькій області зняти позивача з такого обліку і здійснити коригування облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів шляхом вилучення відомостей про заборгованість з нарахованого позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю, починаючи з 01.01.2017, та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)№ Ф-4383-50 від 11.02.2020.

Ухвалою суду від 21.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні на 19.05.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

08.05.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 21509), в якому зазначає, що згідно даних інформаційної системи «Податковий блок», ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як ФОП 20.03.2002 та здійснює діяльність на загальній системі оподаткування за КВЕД: 52 - «Роздробна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку». 25.03.2002 ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як платник єдиного соціального внеску (реєстраційний №08/11-5843). Так, з 01.01.2017 по теперішній час встановлено наступні щомісячні суми сплати єдиного соціального внеску в залежності від розміру мінімальної суми заробітної плати: у 2017 році - 704,00 грн. (3200,00 грн. х 22%), у 2018 році - 819,06 грн. (3723,00 грн. х 22%), у 2019 році - 918,06 грн. (4173,00 грн. х 22%).

Враховуючи вищевикладене, у інтегрованій картці платника інформаційної системи «Податковий блок», позивачу, як ФОП, станом на 31.12.2019 нараховано до сплати єдиного соціального внеску у сумі 29293,44 грн., у тому числі: 09.02.2018 – 8448 грн. за 2017 рік (3200грн. х 22% х 12 місяців), 19.04.2018 - 2457,18 грн. за 1 квартал 2018 року (квартальна сума нарахованого єдиного соціального внеску 3723грн. х 22% х 3 місяці), 19.07.2018 - 2457,18 грн. за 2 квартал 2018 року, 19.10.2018 - 2457,18 грн. за 3 квартал 2018 року, 21.01.2019 -2457,18 грн. за 4 квартал 2018 року, 19.04.2019 - 2754,18 грн. за 1 квартал 2019 року (квартальна сума нарахованого єдиного соціального внеску 4173грн. х 22% х 3 місяці), 19.07.2019 - 2754,18 грн. за 2 квартал 2019 року, 19.10.2019 - 2754,18 грн. за 3 квартал 2019 року, 20.01.2020 - 2754,18 грн. за 4 квартал 2019 року. Таким чином у період з 01.01.2017 по 31.12.2019 у інтегрованій картці платника інформаційної системи «Податковий блок» нараховано до сплати єдиного соціального внеску в сумі 29293,44 грн., про що зазначено у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 №Ф-4383-50, у тому числі за: 2017 рік - 8448,00 грн. (704,00 грн. х 12 місяців), 2018 рік - 9828,72 грн. (819,06 грн. х 12 місяців), 2019 рік - 11016,72 грн. (918,06 грн. х 12 місяців). Відповідно до чинного законодавства та на підставі вищевказаних даних, Вознесенівським управлінням у м.Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4383-50 від 11.02.2020 на суму 29293,44грн., яка надіслана поштою та отримана особисто платником 04.03.2020. Станом на день надання відзиву до суду, у позивача обліковується борг з ЄСВ у сумі 29293,44грн. Отже, недоїмка зі сплати ЄСВ є виключно наслідком неналежного виконання позивачем обов`язків, покладених на нього статтями 7, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку із чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

11.02.2020, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI ГУ ДПС у Запорізькій області позивачу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4383-50 на загальну суму боргу 29293,00 грн., у т.ч.: недоїмка 29293,00 грн. (а.с.10).

Позивач не погодившись із вказаною вимогою звернулась до суду із вказаним позовом про її скасування.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464-VI).

Статтею 2 Закону №2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абзаци 2 та 7 частина перша статті 5 Закону № 2464-VI).

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VІ, зокрема, абзацом 3 частини 8 зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України № 2464-VI, що діють з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Отже, з 01.01.2017 єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, при цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Крім того, з прийняттям Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесені зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2018, зокрема, щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 01 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI).

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзаци 1, 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ).

Таким чином, фізичні особи-підприємці, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Статтею 6 Закону №2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно частини 4 статті 5 Закону № 2464-VI обов`язки платників єдиного внеску виникають у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичних осіб, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Отже, фізична особа-підприємець, яка в силу положень статті 50 Цивільного кодексу України визначається як особа, яка здійснює своє право на підприємницьку діяльність, є платником єдиного внеску.

Відповідно до частини першої статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У спірному випадку неможливо стверджувати про те, що у періоді 2017-2019 роки позивач був суб`єктом справляння єдиного внеску з огляду на наступне.

Долучений до справи докази (відомості з ЄДР) підтверджують, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця.

Водночас, відповідачем не надано доказів того, що протягом періоду, за який ОСОБА_1 нараховано заборгованість зі сплати ЄСВ, ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Отже, встановлені обставини свідчать про недоведеність наявності у позивача в період нарахування їй сум єдиного внеску статусу фізичної особи-підприємця, що, в свою чергу, свідчить про те, що ОСОБА_1 не є платником ЄСВ у розумінні приписів ч. 1 ст. 4 Закону № 2464.

Відповідно до ч.2 ст. 50 ЦК України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

01.07.2004 набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у подальшому змінено назву на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного Закону, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

01.07.2010 прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 2390-VI (надалі також - Закон № 2390-VI), який набув чинності 03.03.2011.

Відповідно до підпунктів 2, 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Пункт 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за їх рішенням» від 19.05.2011 № 3384-VI (надалі також - Закон № 3384-VI) викладено в наступній редакції:

Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

На вказане правове регулювання звернув увагу й Верховний Суд в постанові від 04.12.2019 по справі №440/2149/19.

Отже, у разі реєстрації позивача у якості фізичної особи-підприємця у 2002 році та не отримання нею свідоцтва про державну реєстрацію ФОП, інформація у ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, все одно повинна бути з відміткою про недійсність його свідоцтва.

Таким чином, відсутність інформації з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань про реєстрацію ОСОБА_1 у якості фізичної особи-підприємця свідчить про відсутність у неї статусу фізичної особи-підприємця, а відтак взяття відповідачем на облік в даному статусі, а також нарахування на цій підставі єдиного внеску є безпідставним.

Беручи до уваги вищезазначене, дії відповідача щодо взяття ОСОБА_1 на облік як фізичної особи-підприємця та як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця та нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю починаючи з 01.01.2017 є протиправними, у зв`язку із чим суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у цій частині є зобов`язання Головне управління ДПС у Запорізькій області зняти ОСОБА_1 з обліку як фізичну особу-підприємця та як платника єдиного внеску - фізичну особу-підприємця.

Окрім того, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та такою, що прийнято відповідачем нерозсудливо та помилково. З огляду на те, що ця вимога не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, таку слід скасувати як протиправну.

Підлягають до задоволення також і позовні вимоги про зобов`язання здійснити коригування облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів шляхом вилучення відомостей про заборгованість ОСОБА_1 з нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю, починаючи з 01.01.2017, які є похідними від основної вимоги.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо взяття ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на облік як фізичної особи-підприємця і як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця та нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю починаючи з 01.01.2017.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області зняти ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з обліку як фізичну особу-підприємця і як платника єдиного внеску - фізичну особу-підприємця та здійснити коригування облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів шляхом вилучення відомостей про заборгованість ОСОБА_1 з нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю, починаючи з 01.01.2017.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2020 №Ф-4383-50.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.06.2020.

Суддя Ю.В. Калашник