Рішення № 89943520, 22.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2020 р. Справа№200/4198/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Торецького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до якого просив суд: визнати неправомірними дії Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи на підприємстві "Шахтоуправління "Куйбишевське" з 21.08.1989 року по 31.12.1989 року, з 01.01.1990 по 14.10.1991 рік, з 15.10.1991 по 09.01.1992, з 10.01.1992 по 20.08.1995 роки, на підприємстві ЧП ВАТ "Фірма Карбон" з 31.09.2012 року по 14.08.2013 року при винесені рішення №22 від 06.02.2020 року; зобов`язати Торецьке об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах періоди роботи на підприємстві "Шахтоуправління "Куйбишевське" з 21.08.1989 року по 31.12.1989 року, з 01.01.1990 по 14.10.1991 рік, з 15.10.1991 по 09.01.1992, з 10.01.1992 по 20.08.1995 роки, на підприємстві ЧП ВАТ "Фірма Карбон" з 31.09.2012 року по 14.08.2013 року.

Ухвалою від 27 квітня 2020 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 22 червня 2020 року.

29 квітня 2020 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк не більше п`яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання документу на підтвердження сплати судового збору у розмірі встановленому законом або доказів на підтвердження неможливості його сплати.

19 травня 2020 року представник відповідача надав засобами електронного зв`язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог. 28 травня 2020 року до суду засобами поштового зв`язку надійшов оригінал відзиву на адміністративний позов.

21 травня 2020 року до суду засобами поштового зв`язку від представника позивача надійшла квитанція про сплату судового збору у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

25 травня 2020 року ухвалою суду розгляд справи продовжено, судове засідання призначено на 22 червня 2020 року.

22 червня 2020 року в судове засідання сторони повідомлені належним чином не з`явились про причини неявки не повідомили, відповідач заявив клопотання, у якому просив слухати справу без його участі в судових засіданнях.

Дослідивши матеріали адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

05.02.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за роботу із шкідливими і важкими умовами праці відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

06 лютого 2020 року відповідачем прийнято рішення №22 про відмову в призначенні пенсії позивачу.

Відмова в призначенні пенсії була обгрунтована тим, що позивач не надав довідки, що уточнюють особливий характер роботи, через це заявнику не зарахувано до пільгового стажу за списком №1 періоди роботи в «Шахтоуправлінні «Куйбишевське» з 21.08.1989 по 31.12.1989 в якості учня підземного гірника з повню робочим днем в шахті, з 01.01.1990 по 14.10.1991 в якості підземного гірника з повню робочим днем в шахті, з 15.10.1991 по 09.01.1992 в якості учня прохідника з повним робочим днем в шахті, з 10.01.1992 по 20.08.1995 в якості прохідника з повним робочим днем шахті; на ЧП ВАТ«Фірма «Карбон» з 25.08.2009 по 14.08.2013 в якості технолога та заступника директор по виробництву; на ТОВ «Донрозробка» з 01.11.2013 по 01.07.2014 в якості гірничого майстра з повним робочим днем під землею.

Відповідач визначив, що страховий стаж роботи позивача складає 25 років 03 місяці 11 днів, із них пільговий стаж роботи за списком №1 - 3 роки 1 місяць 7 днів, що суперечить вимогам п.1 ч.2 ст.114 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV.

Позивач вважає дії відповідача рішення №22 від 06 лютого 2020 року про відмову в призначенні пенсії не законним та таким, що порушує його права.

На обґрунтування позовної заяви позивач, надав до суду: копію оскаржуваного рішення, копію трудової книжки, копію довіди ВП ТОВ «Фірма «Карбон» № 17 від 09.10.2013, копію довіди ВП ТОВ «Фірма «Карбон» б/д б/н про заробітну плату для обчислення пенсії за період з 2010 року по серпень 2013 року, копію довіди ВП ТОВ «Фірма «Карбон» № 86 від 09.10.2013 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що рішенням від 06.02.2020 № 22 Торецьким ОУПФУ відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недостатньою кількістю пільгового стажу.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не надано до Торецького ОУПФУ документів (пільгові довідки, накази про атестацію робочих місць) щодо спірного періоду, які підтверджують право на призначення пенси на пільгових умовах. Отже, за таких обставин у Торецького ОУПФУ відсутні законні підстави для зарахування періодів роботи в «Шахтоуправлінні «Куйбишевське» з 21.08.1989 по 31.12.1989, з 01.01.1990 по 14.10.1991, з15.10.1991 по 09.01.1992, з 10.01.1992 по 20.08.1995 до пільгового стажу ОСОБА_1 .

Період роботи у вугледобувному підприємстві ТОВ «Фірма «Карбон» з 01.10.2012 по 14.08.2013 в якості заступника директора по виробництву не зараховано до страхового та до пільгового стажу роботи, у зв`язку з тим, що на момент розгляду заяви про призначення пенсії не були сплачені страхові внески підприємством, а відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058 зазначений період, без наявності сплати страхових внесків, не може бути зарахований до страхового стажу.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма QK- 5) станом на 06.02.2020 страхові внески вугледобувним підприємством ТОВ «Фірма «Карбон» не сплачені починаючи з жовтня 2012 року по серпень 2013 року.

З огляду на вищезазначене, відповідач вважає оскаржуване рішення правомірним та обґрунтованим.

Відомості щодо наявного страхового стажу позивача підтверджуються трудовою книжкою НОМЕР_3 від 26 травня 1986 року.

Відтак, спірні періоди роботи позивача підтверджуються записами в трудовій книжці:

- записи №9 від 21.08.1989, прийнятий учнем підземного гірника з повним робочим днем в шахті «Шахтоуправління «Куйбишевське»;

- запис №10 від 01.01.1990, присвоєно 3 розряд підземного гірника з повним робочим днем у шахті;

- запис №11 від 15.10.1991, переведений учнем прохідника з повним робочим днем у шахті;

- запис №12 від 10.01.1992, присвоєно 4 розряд прохідника з повним робочим днем у шахті;

- запис №13 від 01.05.1993, присвоєно 5 розряд прохідника з повним робочим днем в шахті;

- запис №14 від 20.08.1995, звільнений за власним бажанням.

- запис № 26 від 25.08.2009, прийнятий головним технологом Вугледобувного підприємства ТОВ «Фірма «Карбон»;

- запис № 27 від 01.09.2010, переведений заступником директора з виробництва;

- запис №28 від 28.08.2013, звільнений за власним бажанням.

Згідно копії довідки Вугледобувного підприємства ТОВ «Фірма «Карбон» № 17 від 09.10.2013, наданої позивачем, в період з серпня 2009 року по серпень 2013 року, позивач працював в Вугледобувному підприємстві ТОВ «Фірма «Карбон» повний робочий день в шахті.

Згідно копії довідки Вугледобувного підприємства ТОВ «Фірма «Карбон» № 86 від 09.10.2013, наданої позивачем, в період з 01.09.2010 року по 14.08.2013 року, позивач працював в Вугледобувному підприємстві ТОВ «Фірма «Карбон» повний робочий день під землею за професією заступником директора з виробництва, що передбачена Списком №1, наказ «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці» від №7 від 04.01.2011 року.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини не зарахування спірних періодів до страхового стажу, визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За приписами п.1 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731 (далі Порядок №383) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), цей Порядок регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 2.3 п. 2 Інструкції про порядок ведення трудової книжки працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993, передбачено порядок заповнення трудової книжки. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Статтею 44 Закону №№1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону №№1058-IV встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у пій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом цієї норми вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Підприємство «Шахтоуправління Куйбишевське» Виробничого об`єднання "Донецьквугілля" знаходиться у місті Донецьк та перебуває в стані припинення.

Враховуючи те, що архіви «Шахтоуправління Куйбишевське» Виробничого об`єднання "Донецьквугілля" залишилися на тимчасово окупованій території України, а припинення виробничої та фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства не залежить від волевиявлення їх працівників, суд вважає, що особа не може бути позбавлена з цих причин права на призначення пенсії на пільгових умовах.

Разом з цим, відповідач, зробивши висновок щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах з раніш зазначених підстав, не надав оцінки та не зазначив підстав відхилення записів наявних в трудовій книжці позивача, у якій, зокрема, зазначено про повний робочий день позивача у період з 21.08.1989 по 31.12.1989 в якості учня підземного гірника з повню робочим днем в шахті, з 01.01.1990 по 14.10.1991 в якості підземного гірника з повню робочим днем в шахті, з 15.10.1991 по 09.01.1992 в якості учня прохідника з повним робочим днем в шахті, з 10.01.1992 по 20.08.1995.

Враховуючи те, що у відповідності до положень пункту 20 Порядку № 637 підставою для надання уточнюючої довідки є відсутність у трудовій книжці особи відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а також те, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах не надав оцінки відомостям наявним у трудовій книжці позивача та не зазначив які саме відомості не містить трудова книжка позивача, та які мають бути підтверджені уточнюючою довідкою, суд прийшов до висновку щодо протиправності дій відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

У свою чергу, суд зазначає, що за правилами статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Водночас, постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тобто, єдиним органом до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії є територіальний орган Пенсійного фонду до якого особа звернулася з відповідною заявою. При цьому, за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим.

Проте відповідачем не було надано жодної оцінки, зокрема, записам наявним у трудовій книжці позивача щодо роботи на посадах, які дають право на пільгову пенсію, відомостям щодо результатів атестації робочих місць позивача та відомостям щодо найменування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за спірні періоди його роботи.

Отже, відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах не надав оцінку відомостям наявним або відсутнім в трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень наданих виключно органу Пенсійного фонду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 04 квітня 2019 по справі №204/362/17.

Щодо не зарахування до пільгового та страхового стажу періоду роботи позивача з 31.09.2012 року по 14.08.2013 року на ВП ТОВ «Фірма «Карбон» через несплату останнім страхових внесків, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану.

Несвоєчасне виконання ВП ТОВ «Фірма «Карбон» обов`язку по своєчасній сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України фактично позбавило позивача соціальної захищеності, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування пенсійним органом до страхового стажу особи при призначенні пенсії періоду її роботи, відносно яких відсутні відомості про сплату страхових внесків.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 30 липня 2019 року у справі № 373/2265/16-а.

Враховуючи те, що відповідач, будучи уповноваженим органом на розгляд заяв та призначення пенсії фактично не розглянув заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах та не навів підстав відхилення ним відомостей наявних в трудовій книжці позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача № 330 від 05.02.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

Поряд з цим, суд зазначає, що він не наділений повноваженнями обчислювати дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи до пільгового чи страхового стажу та проведення перерахунку, оскільки перерахунок пенсії позивача є обумовленим Законом наслідком відновлення порушених прав позивача щодо незарахування спірного періоду до пільгового стажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є ефективним.

У відповідності до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що даний адміністративний позов позивачем було подано до суду виключно у зв`язку з діями відповідача, які судом визнано неправомірними, суд дійшов висновку щодо стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22, ЄДРПОУ 42170475) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в частині не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи на підприємстві "Шахтоуправління "Куйбишевське" з 21.08.1989 року по 31.12.1989 року, з 01.01.1990 по 14.10.1991 рік, з 15.10.1991 по 09.01.1992, з 10.01.1992 по 20.08.1995 роки, на підприємстві ЧП ВАТ "Фірма Карбон" з 31.09.2012 року по 14.08.2013 року при винесені рішення №22 від 06.02.2020 року.

Зобов`язати Торецьке об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22, ЄДРПОУ 42170475) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) № 330 від 05.02.2020 року зарахувати до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах періоди роботи на підприємстві «Шахтоуправління «Куйбишевське» з 21.08.1989 року по 31.12.1989 року, з 01.01.1990 по 14.10.1991 рік, з 15.10.1991 по 09.01.1992, з 10.01.1992 по 20.08.1995 роки, на підприємстві ЧП ВАТ "Фірма Карбон" з 31.09.2012 року по 14.08.2013 року з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22, ЄДРПОУ 42170475) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 22 червня 2020 року.

Повний текст рішення складено та підписано 22 червня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.М. Кониченко