Рішення № 89943381, 22.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року Справа № 160/3706/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В, розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить, з урахуванням заяви про зміну предмета позову:

1) визнати протиправними та скасувати:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14.11.2018р. № Ф-7252-50/67 У;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 11.02.2019 р. № Ф-7252-50/67 У;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 20.05.2019р. № Ф-7252-50/67 У;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 22.08.2019р. № Ф-7252-50/67 У;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 11.11.2019р. № Ф-7252-50/67 У;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 18.02.2020р. № Ф-7252-50/67 У;

2) зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати борг (недоїмку) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що 11.02.2019 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7252-50/67 У на суму 26 539,26 грн. за період з 01.01.2017 року по 31.10.2019 року. Позивач 02.05.2020 року отримав лист 15.04.2020 року №38182/10/04-36-50-60 від відповідача, з якого стало відомо про винесення відповідачем цілої низки вимог з різними сумами, одного і того ж номеру та різними датами, а саме: 1) від 14.11.2018р. № Ф-7252-50/67 У на суму 15819,54 грн.; 2) від 11.02.2019 р. № Ф-7252-50/67 У на суму 18 276,72 грн.; 3) від 20.05.2019р. № Ф-7252-50/67 У на суму 21 030,90 грн.; 4) від 22.08.2019р. № Ф-7252-50/67 У на суму 23 785,08 грн.; 5) від 11.11.2019р. № Ф-7252-50/67 У на суму 26 539,26 грн.; 5) від 18.02.2020р. № Ф-7252-50/67 У на суму 29 293,44 грн. Таким чином, відповідач виніс шість різних рішень за тих же самих підстав та по однаковим періодам. Позивач не погоджується з вказаними вимогами, оскільки він як фізична особа-підприємець перебуває на обліку з 2008 року, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує. Крім того, позивач зазначає, що працював у ТОВ "Парк Інвест" та ДП "Лакталіс-Україна", де роботодавцями сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску за застраховану особу, що підтверджується довідками.

Ухвалою суду від 16.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що відповідно до приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відтак має сплачувати єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

У зв`язку з перебуванням судді Бондар М.В. у відпустці, рішення суду винесено у перший робочий день судді.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 12.03.2018 року, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник єдиного внеску, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У зв`язку із наявністю заборгованості у позивача зі сплати єдиного внеску ГУ ДПС у Дніпропетровській області відносно позивача винесені вимоги про сплату боргу (недоїмки):

1) вимога від 14.11.2018 №Ф-7252-50/67 на суму 15 819,54 грн. включає нарахування: за 2017 рік по строку 09.02.2018 за звітний рік в сумі 8448 грн.; за 1 квартал 2018 року по строку 19.04.2018 - 2457,18 грн.; за 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 - 2457,18 грн. за 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 - 2457,18 грн.

2) вимога від 11.02.2019 року №Ф-7252-50/67 на суму 18 276,72 грн. включає несплачену суму недоїмки станом на 31.01.2019 року та донарахування за 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 - 2457,18 грн.

3) вимога від 20.05.2019 року №Ф-7252-50/67 на суму 21 030,90 грн. включає несплачену суму недоїмки станом на 30.04.2019 року та донарахування за 1 квартал 2019 року по строку 19.04.2019 -2754,18 грн.

4) вимога від 22.08.2019 року №Ф-7252-50/67 на суму 23 785,08 грн. включає несплачену суму недоїмки станом на 31.07.2019 року та донарахування за 2 квартал 2019 року по строку 19.07.2019 - 2754,18 грн.

5) вимога від 11.11.2019 року №Ф-7252-50/67 на суму 26 539,26 грн. включає несплачену суму недоїмки станом на 31.10.2019 року та донарахування за 3 квартал 2019 року по строку 21.10.2019 - 2754,18 грн.

6) вимога від 18.02.2020 року №Ф-7252-50/67 на суму 29 293,44 грн. включає несплачену суму недоїмки станом на 31.01.2020 року та донарахування за 4 квартал 2019 року по строку 20.01.2020 - 2754,18 грн.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.02.2015 року по 23.03.2018 року працював в ТОВ "Парк Інвест", з 28.03.2018 року по теперішній перебуває у трудових відносинах з ДП "Лакталіс-Україна", що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2 .

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 реєстру застахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5, у період з 01.01.2017 року по 29.02.2020 року роботодавцями сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Вважаючи вимоги про сплату боргу (недоїмки): від 14.11.2018 року № Ф-7252-50/67 У; від 11.02.2019 року № Ф-7252-50/67 У; від 20.05.2019 року № Ф-7252-50/67 У; від 22.08.2019 року № Ф-7252-50/67 У; від 11.11.2019 року № Ф-7252-50/67 У; від 18.02.2020 року № Ф-7252-50/67 У протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як передбачено нормою частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи положення частини третьої статті 6 Закону № 2464-VI, вказані обов`язки поширюються також на платників єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, тобто і на позивача у справі.

Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

База нарахування єдиного внеску визначається статтею 7 Закону № 2464-VI.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 року №1801-III розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 року встановлено на рівні 3200,00 грн. Оскільки для фізичних осіб-підприємців сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, то щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб у 2017 році складала 704 грн (3200х22%).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 року № 2246-VIII розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 року встановлено на рівні 3723,00 грн. Отже, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців у 2018 році становила 819,06 грн (3723х22%).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 року № 2629-VIII розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2019 року встановлено на рівні 4173,00 грн. Отже, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців у 2019 році становила 918,06 грн (4173х22%).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 року №294-IX розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2020 року встановлено на рівні 4 723 грн. Отже, щомісячна мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців у 2020 році становить 1039,06 грн (4723 х 22% ).

Водночас, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Таким чином, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

З урахуванням вищевикладеного, тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (але господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, фактично спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вказані правові висновки наведені в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19.

На підставі частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 03.02.2015 року по 23.03.2018 року працював в ТОВ "Парк Інвест", з 28.03.2018 року по теперішній час перебуває у трудових відносинах з ДП "Лакталіс-Україна" та роботодавцями сплачено страхові внески за позивача.

Таким чином, позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього нараховували та сплачували протягом 2017 року - IV квартал 2019 року роботодавці, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як підприємцем, що призвело б до подвійної сплати єдиного внеску у мінімальному розмірі.

Отже, ГУ ДПС у Дніпропетровській області протиправно нараховано єдиний внесок за 2017 рік по IV квартал 2019 року, тобто період, коли за позивача у встановленому законом порядку були сплачені страхові внески.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки матеріали справи свідчать про відсутність у позивача як у фізичної особи-підприємця обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску за період з 2017 року по IV квартал 2019 року, у той час як відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевстановлене, суд дійшов висновку про те, що спірні вимоги прийняті протиправно та підлягають скасуванню.

Також, позивачем заявлена вимога про зобов`язання відповідача скасувати борг по єдиному внеску в інтегрованій картці.

Враховуючи задоволення судом позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, підлягає задоволенню і похідна вимога про зобов`язання відповідача скасувати борг по єдиному внеску за спірний період з 2017 року по IV квартал 2019 року.

За наведених обставин справи, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №5 від 30.03.2020 року та в розмірі 4204,00 грн., що підтверджується дублікатом чеку 1702352585.1 від 13.05.2020 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 5044,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43145015) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7252-50/67 У від 14.11.2018 року.

Визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7252-50/67 У від 11.02.2019 року.

Визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7252-50/67 У від 20.05.2019 року.

Визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7252-50/67 У від 22.08.2019 року.

Визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7252-50/67 У від 11.11.2019 року.

Визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7252-50/67 У від 18.02.2020 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати борг (недоїмку) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 за період з 2017 року по IV квартал 2019 року.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 5044 (п`ять тисяч сорок чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар