Рішення № 89941699, 17.06.2020, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/2561/19

Номер провадження 2/184/99/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді – Малашиної Ю.Б.,

за участю секретаря – Попівніч Н.І.,

представника позивача – Шаталової Т.В.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Петечко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА» до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» звернулося із позовом до Орджонікідзевського міського суду та просить суд стягнути із відповідача на свою користь відшкодування в порядку регресу у розмірі 16 501, 80 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн, посилаючись на те, що 25.03.2016 року між ТздВ «СТДВ «Глобус» та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8056309. Як вбачається з постанови №184/222/16 від 27.12.2016 року Орджонікідзевського суду Дніпропетровської області, 14.12.2016 року в 12 годині 40 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ВАЗ 2101 д.н. НОМЕР_1 , по на перехресті вул. Медична та Чехова в м. Покров Дніпропетровської області не надала переваги в русі автомобілю «Honda Accord», д.н. НОМЕР_2 , що рухався по головній дорозі, здійснивши з ним зіткнення, в наслідок чого сталося ДТП, транспортні засоби отримали механічні пошкодження, у зв`язку з чим відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Враховуючи те, що автомобіль «ВУАЗ-2101» д/н НОМЕР_1 , яким керувала відповідач на момент ДТП, був забезпеченим у позивача транспортним засобом за Полісом страхування №АЕ/8056309 від 25.03.2016 р., то позивач прийняв на себе майнову відповідальність за протиправні дії відповідача і здійснив виплату страхового відшкодування за механічні пошкодження автомобіля “HONDA Accord” д/н НОМЕР_3 у загальному розмірі 33003,59 грн. Позивачем встановлено, що при укладанні страхового договору №АЕ/8056309 від 25.03.2016 року було сплачено страховий платіж менший на 50%, з урахуванням пільгової категорії страхувальника (пенсіонер), як передбачено п.13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а оскільки на момент ДТП забезпеченим транспортним засобом керувала особа, на яку не поширюється вказана пільга, згідно до п.38-1.1. ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування. Позивач направив на адресу відповідача Претензію №424 від 13.09.2019 р. з проханням добровільно відшкодувати суму виплаченого страхового відшкодування. Однак відповідач не відшкодував позивачу суму виплаченого страхового відшкодування, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутись до суду із даним позовом.

05.02.2020 року представник позивача на підставі договору про приєднання від 19.12.2019 року звернулась із заявою про залучення до участі у справі правонаступника позивача та просила суд залучити у даній цивільній справі в якості позивача правонаступника - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА» (далі по тексту – Страхова компанія, Товариство).

02.03.2020 року ухвалою Орджонікідзевського суду було залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_2 .

Крім того, відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на наступні підстави. Автомобіль ВАЗ-2101, д/н НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить на праві приватної власності дядьку відповідача – ОСОБА_3 , 1959 року народження, яким певний час користувався дідусь відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як в подальшому з`ясувалось (після ДТП за участю відповідача) ОСОБА_2 , який являється пенсіонером, 25.03.2016 року уклав договір з ТздВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» та отримав Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8056309, за умовами якого була застрахована цивільно-правова відповідальність водія при експлуатації транспортного засобу ВАЗ – 2101 з д/н НОМЕР_1 з наданням пільги страхового внеску 50%. Відповідач вважає, що позивач взагалі не мав права видавати ОСОБА_2 з наданням пільги страхового внеску 50%, так як він не був власником транспортного засобу ВАЗ-2101 д/н НОМЕР_1 . Власником даного автомобіля як на момент видачі страхового полісу, так і на момент ДТП був ОСОБА_3 . Згідно п. 8 Полісу, зазначено, що до керування не допущені особи з водійським стажем менше 3-х років та/або водійський стаж страхувальника менше 3-х років. Отже, відповідач вважає, що ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» безпідставно сплата страхового відшкодування ОСОБА_4 не може бути підставою для стягнення з неї 16 501,80 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу та судових витрат, оскільки на момент ДТП водійський стаж відповідача менше трьох років, а тому позивач повинен був відмовити у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з порушенням умов договору.

Представник позивача у судове засідання просила суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання заперечували проти задоволення позову, враховуючи порушення Страховою компанією вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в частині зменшення розміру страхового платежу на 50%, що зумовлює неможливість стягнення з відповідача компенсації на користь страховика у розмірі 50% виплаченого страхового відшкодування.

Третя особа у судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 26.03.2016 року між Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», набувачем всіх прав та обов`язків якого є ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ» «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА», та ОСОБА_2 укладено Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8056309, за умовами якого застраховано цивільно-правову відповідальність водія при експлуатації транспортного засобу «ВАЗ 2101» д/н НОМЕР_1 . Ліміт відповідальності за даним Полісом страхування – 100 000,00 грн. та франшиза – 500,00 грн. строк дії договору – з 26.03.2016 р. до 25.03.2017 року (а.с.5). При цьому страховий платіж для страхувальника був зменшений на 50%, як особі «виключно особисто керує транспортним засобом без мети надання пл. послуг» (п.11 примітки до Полісу). У п.6 Полісу у графі «Документ, що посвідчує особу (для пільговика – документ, що підтверджує його право на зменшення розміру страхового платежу)» зазначено лише реквізити паспорту страхувальника.

14.12.2016 року о 12 год. 40 хв. в м. Покров на перехресті вул. Медична та Чехова, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2101», д/н НОМЕР_1 , не надала переваги в русі автомобілю, що рухався по головній дорозі та скоїла зіткнення із автомобілем «Honda Accord», д/н НОМЕР_2 , у зв`язку з чим відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП (а.с.13).

В результаті вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Honda Accord», д/н НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, що підтверджується актом огляду колісного транспортного засобу та додатковим оглядом (а.с.16-23).

21.03.2017 року Товариством було виконано розрахунок суми страхового відшкодування у розмірі 33 003,59 грн. та складено страховий акт №ЦВ-ЦВ НОМЕР_4 . На підставі яких 22.03.2017 року власнику автомобіля «Honda Accord» було сплачено страхове відшкодування у розмірі 33 003,59, що підтверджується платіжним дорученням №15642 від 22.03.2017 р. (а.с.30,31,32).

16.09.2019 року позивач направив на адресу відповідача Претензію №424 від 13.09.2019 р. з проханням добровільно відшкодувати суму виплаченого страхового відшкодування, посилаючись на те, що автомобіль «ВАЗ-2101», д/н НОМЕР_1 , яким керувала відповідач на момент дорожньо-транспортної пригоди, був забезпеченим транспортним засобом за Полісом №АЕ/ НОМЕР_5 , Товариство прийняло на себе майнову відповідальність за протиправні дії відповідача та здійснило виплату страхового відшкодування потерпілій особі за механічні пошкодження автомобіля «Honda Accord» д/н НОМЕР_2 . Проте, враховуючи те, що при укладенні страхового договору №АЕ/8056309 було сплачено страховий платіж менший на 50% з урахуванням пільгової категорії страхувальника (пенсіонер), як передбачено п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а вказана пільга застосовується за умови керування транспортним засобом безпосередньо пільговиком, то на момент ДТП вказана пільга не поширювалась, оскільки забезпеченим транспортним засобом керувала інша особа. У зв`язку з вищевикладеним та згідно п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування. З урахуванням вищенаведеного, відповідач зобов`язана відшкодувати Товариству 50% виплаченого страхового відшкодування у розмірі 16 501,80 грн.

В добровільному порядку вказана сума відшкодована не була.

26.02.2020 року на виконання ухвали Орджонікідзевського міського суду від 11.02.2020 року Територіальним центром РСЦ МВС в Дніпропетровській області повідомлено, що згідно Єдиного транспортного реєстру транспортних засобів станом на 26.02.2020 року автомобіль ВАЗ 2101 д/н НОМЕР_1 , станом на 26.03.2015 року та станом на 14.12.2016 року був зареєстрований на гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.146).

При вирішені цивільного спору, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Згідно із ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон)).

Пунктом 7.1. ст. 7 Закону визначено, що розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону. Страховику забороняється встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований в інший спосіб.

Суд звертає увагу на те, що позивач посилається на застосуванні до страхувальника під час укладання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності пільги, передбаченої п. 13.1 ст. 13 Закону, відповідно до якого учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. Проте, в Полісі №АЕ/8056309 та в матеріалах справи відсутні посилання на те, що ОСОБА_2 належить до зазначеної категорії осіб.

Натомість, відповідно до п.13.2 ст. 13 Закону розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Проте, як встановлено із матеріалів справи, забезпечений транспортний засіб ВАЗ 2101 д/н НОМЕР_1 , станом на 26.03.2015 року та станом на 14.12.2016 року був зареєстрований на гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; жодних доказів про належність на праві власності вказаного автомобіля ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачем до суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позовна заява обґрунтована саме зменшенням страхового платежу страхувальнику як пільговику – пенсіонеру та не пов`язана із значеннями коригуючих коефіцієнтів, які впливають на визначення розміру страхового платежу. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин) та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Згідно п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону, у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Таким чином, суд приходить до висновку про фактичну відсутність підстав для зменшення розміру страхового платежу при укладанні Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8056309, отже, відсутність обов`язку відповідача компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, понесені ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА» судові витрати у справі відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.1166,1191 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 12,76,81,141, 259, 263-265,268,352,354 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

У задоволені позову ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА» до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строки зазначені у 3 абзаці резолютивної частини рішення продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), відповідно п. 12 розділу І Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 року.

Повний текст рішення складено 22.06.2020 року .

Суддя Орджонікідзевського міського суду Ю. Б. Малашина