Рішення № 89940966, 04.06.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1605/19

Провадження № 2/175/441/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

з участю секретаря Кравченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» про зміну формулювання причини звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги , середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зміну формулювання причини звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, в якому просив суд скасувати та визнати недійсним наказ виданий начальником департаменту управління персоналом ТОВ «лайфселл» Дороніной Н.В. №19.02.19/1-к від 19 лютого 2019 року «Про скасування наказу про поновлення на роботі, а саме пункту 3. «Встановити день видання цього наказу вважати останнім днем фактичних трудових відносин» та пункту 4 Вважати не дійсним запис про скасування попереднього запису у трудової книжки про скасування наказу про поновлення №483 від 26.11.2018 року «про поновлення на роботі»; вважати днем звільнення 29.01.2019 згідно заяви про звільнення датовану від 28.01.2019 року за ч. 3 ст. 38 КЗпП; змінити формулювання причини звільнення у трудової книжки виданої на ім`я ОСОБА_1 , зазначивши причини звільнення «невиконання ТОВ «лайфселл» законодавства про працю та умов трудового договору» із почиланням на ч. 3 ст. 38 КЗпП України; визнати незаконним та скасувати Наказ №08-Н від 10 грудня 2018 р. «Про встановлення простою»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» на його, ОСОБА_1 користь вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні – 29.01.2019 року по день ухвалення рішення у справі; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» на його, ОСОБА_1 користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 200000 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Позивач ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові. Позивач надав відповідь на відзив (том №1 а.с.227-233).

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі; надав суду відзив на позов (том №1 а.с.166-172) та заперечення на відповідь на відзив (том №2 а.с.95-99).

Вислухавши пояснення сторін, свідків, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, ознайомившись з відзивом, відповіддю на відзив та запереченнями на відповідь на відзив, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Конституція України гарантує право кожного громадянина на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі роду трудової діяльності та захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КзПП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Встановлено, що за період перебування з TOB «Астеліт» та ТОВ «лайфселл» у трудових відносинах ОСОБА_1 займав наступні посади: з 07 березня 2007 року по 13 серпня 2015 року - торговий представник неексклюзивного продажу у відділі ексклюзивного та неексклюзивного напрямів продажу (02 червня 2008 року назва посади була змінена на «представник торговельний», а назву структурного підрозділу - на «відділ регіональних продажів»; 01 липня 2010 року назву структурного підрозділу було змінено на «відділ регіональних продажів та обслуговування клієнтів»); з 14 серпня 2015 року - представник торговельний з прямих продажів.

Наказом від 28 листопада 2016 року № 18-Н «Про зміни в організації виробництва і праці та внесення змін до штатного розпису TOB «лайфселл» у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з вдосконаленням та оптимізацією виробничого процесу у ТОВ «лайфселл» в частині управління прямими та непрямими каналами продажів, впровадженням нових підрозділів з управління такими каналами, та у зв`язку з виявленою відсутністю виробничої необхідності у функціонуванні відділу територіальних продажів, Дніпропетровськ та діяльності представників торговельних з прямих продажів відповідно до їх посадових обов`язків, було внесено зміни до організаційної структури та штатного розпису ТОВ «лайфселл» щодо організації діяльності Дирекції споживчого бізнесу, а саме - починаючи з 01 лютого 2017 року виведено (скорочено) зі штатного розпису у департаменті Південного регіону відділ територіальних продажів, Дніпропетровськ та посади у його складі: представник торговельний з прямих продажів (2 штатних одиниці).

29 листопада 2016 року ОСОБА_1 було повідомлено про його майбутнє звільнення з посади. Відповідно до листа-попередження про скорочення посади позивача від 29 листопада 2016 року № 500 ТОВ «лайфселл» не має можливості запропонувати ОСОБА_1 іншу посаду, яка б відповідала його професії та спеціальності. У зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 на роботі 31 січня 2017 року (у зв`язку з перебуванням на лікарняному), ТОВ «лайфселл» було видано наказ від 31 січня 2017 року № 5-Н «Про уточнення порядку виконання наказу від 28 листопада 2016 року № 18-Н», згідно з яким посада, займана позивачем, буде виведена (скорочена) зі штатного розпису у день, наступний за першим днем виходу на роботу ОСОБА_1 . Із вказаним наказом ОСОБА_1 було ознайомлено.

13 березня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відповідно до наказу про звільнення з роботи від 13 березня 2017 року № 115-к.

Згідно з доповідною запискою головного фахівця з управління персоналом ТОВ «лайфселл» від 13 березня 2017 року ОСОБА_1 за період з 29 листопада 2016 року по 13 березня 2017 року не пропонувалися вакантні посади, наявні у ТОВ «лайфселл», у зв`язку з невідповідністю напрямку освіти та/або освітнього рівня та/або досвіду роботи вимогам за такими вакантними посадами.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2018 року по цивільній справі №175/1180/17-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «лайфселл» про скасування наказу начальника департаменту управління персоналом Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» Дроніної Н.В. про звільнення з роботи № 115-к від 13 березня 2017 року, поновлення ОСОБА_1 на посаді представника торговельного з прямих продажів у Товаристві з обмеженою відповідальністю «лайфселл», стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення 13 березня 2017 року по день ухвалення рішення у справі, та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» компенсацію моральної шкоди у розмірі 5000 грн., відмовлено в повному обсязі (том №1 а.с.13-16). Однак, не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 23 листопада 2018 року, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення; позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково; скасовано наказ начальника департаменту управління персоналом Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» №115-к від 13 березня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи; поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді представника торговельного з прямих продажів у Товаристві з обмеженою відповідальністю «лайфселл»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 березня 2017 року по 23 листопада 2018 року у сумі 182553,20 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у сумі 1000 грн.; в іншій частині позову відмовлено; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» судовий збір на користь ОСОБА_1 у сумі 1280 грн., а на користь держави у сумі 3283,83 грн.; допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць (том №1 а.с.17-20).

На виконання вищевказаної постанови Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року, наказом начальника департаменту управління персоналом ТОВ «лайфселл» ОСОБА_4 №483-к від 26 листопада 2018 року: скасовано наказ ТОВ «лайфселл» №115-к від 13.03.2017 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 та поновлено ОСОБА_1 у ТОВ «лайфселл» на посаді «представник торговельний з прямих продажів» у департаменті регіональних продажів Східного регіону Дирекції продажів; допущено ОСОБА_1 до роботи у ТОВ «лайфселл» починаючи з 26.11.2018 року (у перший день виходу працівника на роботу); внесено до трудової книжки ОСОБА_1 відповідні записи про скасування наказу №115-к від 13.03.2017 року та поновлення на роботі; встановлено, що робоче місце ОСОБА_1 знаходиться в кімнаті переговорів на 1-му поверсі в офісному приміщенні ТОВ «лайфселл» в м. Дніпро по вул. Виконкомівська, 7; встановлено режим роботи ОСОБА_1 з 09-00 до 18-00 год. у робочі дні при п`ятиденному робочому тижні, з перервою для відпочинку та харчування з 13-00 год. По 14-00 год.; встановлено що безпосереднім керівником ОСОБА_1 є начальник департаменту регіональних продажів Східного регіону (том №1 а.с.62-63).

Наказом ТОВ «лайфселл» №08-Н від 10 грудня 2018 року «Про встановлення простою», було встановлено починаючи з 11.12.2018 року та до скасування дії наказу, простій працівника за посадою «представник торговельний з прямих продажів» у департаменті регіональних платежів Східного регіону Дирекції продажів - ОСОБА_1 (том №1 а.с.64-65).

28 січня 2019 року ОСОБА_1 подав до ТОВ «лайфселл» заяву про звільнення з посади 29 січня 2019 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а останнім робочим днем вважати день звільнення, тобто 29 січня 2019 року, просив видати наказ про звільнення, трудову книжку та провести розрахунок та виплату усіх належних сум (том №1 а.с.113). Однак, ТОВ «лайфселл» своїм листом №415 від 28.01.2019 року відмовив у звільненні відповідно до поданої заяви у зв`язку з відсутністю підстав передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП України та рекомендував ОСОБА_1 в майбутньому детально викласти обставини які дають підстави для звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України та підтвердити такі обставини належними доказами (том №1 а.с.114). 28 січня 2019 року ОСОБА_1 повторно подав до ТОВ «лайфселл» заяву про звільнення з посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з доказами про порушення трудового права (том №1 а.с.115).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2019 року провадження №61-47715св18, постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 листопада 2018 року скасовано, а рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2018 року залишено без змін (том №1 а.с.21-26).

У зв`язку з прийняттям Касаційним цивільним судом Верховного Суду постанови від 30 січня 2019 року та з огляду на відсутність правових підстав для подальшого перебування ОСОБА_1 на роботі в ТОВ «лайфселл», наказом начальника департаменту управління персоналом ТОВ «лайфселл» Дороніної Н.В. №19.02.19/1-к від 19 лютого 2019 року скасовано наказ ТОВ «лайфселл» №483-к від 26.11.2018 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 »; вважати чинним наказ №115-к від 13.03.2017 року «Про звільнення з роботи»; встановлено день видання цього наказу останнім днем фактичних трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «лайфселл» та перебування працівника на посаді «представник торговельний з прямих продажів» у департаменті регіональних продажів Східного регіону Дирекції продажів; внести до трудової книжки ОСОБА_1 відповідний запис про скасування попереднього запису про поновлення на роботі відповідно до наказу №483-к від 26.11.2018 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 »; провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 в день видання цього наказу, в тому числі виплатити компенсацію за 6 днів невикористаної щорічної відпустки (за період перебування у фактичних трудових відносинах з 26.11.2018 року по 19.02.2019 року, з дати поновлення на роботі по день видання цього наказу), про нараховані суми повідомити ОСОБА_1 письмово; письмово повідомити ОСОБА_1 про видання цього наказу та надати копію цього наказу; наказ набирає чинності з дати його видання (том №1 а.с.138).

В останній день фактичних трудових відносин з ТОВ «лайфселл» - 19 лютого 2019 року, ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, а тому ТОВ «лайфселл» своїм листом №814 від 19.02.2019 року письмово повідомив ОСОБА_1 про чинність раніше виданого наказу №115-к від 13.03.2017 року «Про звільнення з роботи», про останній день фактичних трудових відносин з ТОВ «лайфселл» - 19.02.2019 року, про необхідність отримання трудової книжки, шляхом особистого звернення до Відділу кадрового адміністрування ТОВ «лайфселл» та про виплату грошових коштів за лютий 2019 року (том №1 а.с.139).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ст. 76, 77 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналізуючи вищевикладені обставини справи, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не був звільнений ТОВ «лайфселл» за власним бажанням, також ОСОБА_1 і не був звільнений на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, тобто ТОВ «лайфселл» в свою чергу, на підставі постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року, з огляду на відсутність правових підстав для подальшого перебування ОСОБА_1 на роботі в ТОВ «лайфселл» правомірно своїм Наказом №19.02.19/1-к від 19 лютого 2019 року скасував наказ ТОВ «лайфселл» №483-к від 26.11.2018 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » та залишив чинним наказ №115-к від 13.03.2017 року «Про звільнення з роботи».

Посилання позивача на те, що він подав заяву про звільнення його з посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України не може бути прийняте судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Звертаючись до суду, позивач ОСОБА_1 просить також змінити формулювання причини та дати звільнення на звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України та датовану 29.01.2019 року. Однак, суду не надано належних та допустимих доказів про звільнення ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, а покази свідків не є належним доказом порушення трудових прав ОСОБА_1 за час роботи в ТОВ «лайфселл».

Позовні вимоги про стягнення вихідної допомоги у розмірі трьохмісячного середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є похідними від основної позовної вимоги про скасування та визнання недійсним наказу про скасування наказу про поновлення на роботі, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування Наказу №08-Н від 10 грудня 2018 р. «Про встановлення простою», суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 34 Кодексу законів про працю України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Такі технічні та організаційні умови можуть стосуватися як підприємства в цілому або його структурного підрозділу, так окремого працівника або групи працівників. Законодавство не обмежує роботодавця встановлювати простій за окремою посадою або групою посад.

Згідно зі ст. 113 Кодексу законів про працю України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Це гарантія трудових прав працівника у разі простою, яка була повністю дотримана відповідачем.

Отже, встановлення простою за посадою позивача та відповідна оплата праці не були порушенням трудового законодавства і не могли об`єктивно слугувати причиною подання заяви про звільнення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 КЗпП.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, що також не оспорюється представником відповідача, з оспорюваних наказом «про встановлення простою» ОСОБА_1 був ознайомлений 10 грудня 2018 року.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в 3-місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Так строк для звернення до суду з вищевказаною позовною вимогою сплинув ще 11 березня 2019 року. Обґрунтованих поважних причин пропуску тримісячного строку звернення до суду з такою позовною вимогою позивачем не наведено. Таким чином, ОСОБА_1 без поважних причин пропустив строк для звернення до суду з вимогою щодо визнання незаконним та скасування наказу «про встановлення простою», що є самостійною підставою для відмови в цій частині позовних вимог.

Що стосується вимог позивача стосовно відшкодування моральної шкоди, то дана вимога також не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Стягнення моральної шкоди прямо пов`язано з неправомірними діями власника або уповноваженого ним органа, що пов`язані з порушенням трудових прав працівника.

Оскільки порушень трудових прав ОСОБА_1 з боку ТОВ «лайфселл» судом не встановлено, то відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Однак, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати у вигляді судового збору необхідно компенсувати за рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 38, 40 КЗпП України, ст. 4, 5, 12, 13, 23, 56, 76, 77, 81, 141, 247, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «лайфселл» про зміну формулювання причини звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної щкоди, - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Озерянська Ж.М.