Рішення № 89940875, 07.05.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4042/16-ц

Провадження № 2/210/34/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"07" травня 2020 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді Хлистуненко О.В.

секретаря судового засідання Недолуги Л.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

представника третьої особи Сілкіної М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради, Комунального підприємства «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», треті особи: Управління служби у справах дітей Криворізької міської ради, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

В обґрунтування позову зазначив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Він з батьками мешкав у спірній квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Коли йому було 3 роки його матір засудили і відправили відбувати покарання в місця позбавлення волі, а він залишився проживати з батьком. Рішенням суду від 19.10.1993 року його матір ОСОБА_7 визнано такою, що втратила право користуватися вище наведеною квартирою. Восени 1994 року коли він пішов до школи, його батько постійно приймав наркотичні засоби та вихованням займалася бабуся ОСОБА_8 , яка забрала його проживати до себе. В зв`язку з тим, що батьки його вихованням не займалися, рішенням Дзержинської районної у місті Ради від 17.06.1998 року бабусю ОСОБА_8 було призначено його опікуном і відповідно вона мала юридичне право приймати всі рішення відносно нього, а не інші особи, в тому числі і батьки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_6 . В вересні 2016 року, коли він знаходився в м. Харкові, йому зателефонували та повідомили, що викликають до суду. Прийшовши в суд стало відомо, що поданий позов ОСОБА_5 до нього та покійного батька, про визнання договору купівлі продажу квартири дійсним. Ознайомившись з матеріалами справи виявилось, що батько начебто разом з ним 17.08.1995 року продав квартиру ОСОБА_5 , але на час продажу квартири йому було 9 років, з батьком не проживав і не знав, що дана квартира належала, також, йому.

Вважає, що договір купівлі продажу укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , яка представляла інтереси батька, є недійсним. В самому договорі вказано, що його дієздатність перевірено, тоді як його вік був 9 років. Не міг свідчити, що квартира нікому не належить, не знаходиться в спорі. У виданій довіреності вказано, що батько ОСОБА_6 уповноважує ОСОБА_9 продати, подарити, обміняти належну квартиру, в той час як 1/2 частина квартири належала йому і відповідно нотаріус не мав права по цій довіреності оформлювати договір купівлі продажу. Правочин вчиняла ОСОБА_9 , яку по довіреності батько не уповноважував вчиняти угоду в інтересах неповнолітнього. Рішення на видачу дозволу на продаж квартири від його імені є незаконним і таким, яке видано з зловживанням службовим становищем посадовими особами. При видачі рішення не було з`ясована чи є в нього інше житло, не вирішувалось питання про покладення коштів на його рахунок. Окрім того, на час укладення угоди не було дозволу на продаж квартири і його матері, яка в той час не була позбавлена по відношенню до нього материнських прав. Також, БТІ не мало права реєструвати договорі купівлі продажу квартири, так як на самому договору відсутня печатка нотаріуса і він таким чином є недійсним. Про оформленні договору купівлі продажу квартири порушено закон в частині недоторканості житла дитини. Також, на момент продажу квартири, частки в квартирі виділені не були і ОСОБА_9 не мала права продавати, а нотаріус відповідно оформлювати продаж квартири.

Тому, просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_5 судові витрати по справі.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.06.2018 року первісну позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним, залишено без розгляду.

Позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні, кожен окремо, позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Крім того, представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні посилався на те, що на даний час в провадженні Довгинцівського ВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження №12017040720000805 від 29.04.17 року за ч. 1 ст. 190 КК України, в якому ОСОБА_4 , визнаний потерпілим.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином, про що свідчать матеріали справи. Причини неявки суду не повідомляла, заяв про відкладення розгляду справи не надавала. Правом на відзив не скористалась.

Представник відповідача Виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради, Таборовець Н.В. в судове засідання не з`явилась. В попередніх судових зсіданнях надавала пояснення, в яких зазначила, що до їх органу позивачем позовні вимоги не пред`явлено, проте з приводу незаконного, на думку позивача, виданого рішення зазначила наступне. ОСОБА_6 батько ОСОБА_4 , на час надання виконавчим комітетом Довгинцівської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу Рішення №33/1 від 10.02.1995 року «Про дозвіл на продаж приватизованої квартири», не був позбавлений батьківських прав відносно неповнолітнього сина. Чинними на той час нормами законодавства не було встановлено чіткого порядку видачі таких рішень на відчуження нерухомого майна за участі неповнолітніх. Оскільки, довіреність на право продажу квартири було видано на ім`я ОСОБА_9 та вона мешкала у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, тому виконкомом Догинцівського району й було видано таке рішення. Постанова КМУ №866, якою вирішено питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини, прийнята лише 24.09.2008 року. Отже, посилання на дане рішення, як на підставу визнання договору купівлі – продаж квартири недійсним, є безпідставним. Також, пояснила, що неповнолітній ОСОБА_4 не був під опікою, бо у нього був законний представник його батько ОСОБА_6 , який був живий та не позбавлений, на той час, батьківських прав.

Представник відповідача КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» Тертілова С.В. в судове засідання не з`явилась, до суду подано заяву про розгляд справи без участі представника підприємства. В попередньому судовому засіданні ОСОБА_10 надала пояснення, в яких пояснила, що у архівній справі БТІ міститься лише копія договору купівлі - продажу квартири. Крім цього, зазначила, що за загальними правилами при укладанні правочину складається декілька екземплярів договору, якщо на тому екземплярі, що був наданий БТІ була б відсутня печатка, то договір не був би зареєстрований у БТІ.

Представник третьої особи Служби у справах дітей виконкому Довгинцівської районної у місті ради ОСОБА_11 в судове засідання не з`явилась. В попередніх судових зсіданнях надала пояснення, в яких зазначила, що лише з набранням чинності Сімейного Кодексу України, тобто в 2005 році було встановлено, що продаж нерухомого майна за участі неповнолітніх, можливий лише за умов рівноцінного житла або більшого. Кошти від продажу квартири слід було покласти на депозитний рахунок в «Ощадбанк» на ім`я дитини. На їх орган не було покладено обов`язку здійснення контролю щодо коштів на депозитному рахунку, чеки та квитанції мали зберігатись у нотаріальній конторі при договорі купівлі-продажу. Контроль щодо порушення нотаріусом рішення, до повноважень виконкому, а ні служби у справах дітей, а ні виконкому не входило. На час продажу спірної квартири виконкомом надавався дозвіл нотаріальній конторі на продаж квартири, на даний час орган опіки та піклування надає згоду батькам, одному з батьків. На сьогодні прийнято ряд нормативно правових актів, які чітко встановлюють порядок надання органом опіки та піклування рішень стосовно неповнолітніх, а в 1995 році такі норми були відсутні, тому виконком надав рішення з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини. Отже, рішення було прийнято в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , права якого порушені не були.

Третя особа ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_12 , в судовому засіданні, кожен окремо, заперечували проти задоволення позовних вимог, просили відмовити в їх задоволенні з підстав викладених у письмових поясненнях. Крім того, представник третьої особи ОСОБА_13 суду пояснила, що вказана квартира була продана на підставі договору купівлі-продажу квартири, її власником зараз є ОСОБА_3 . Право власності на її квартиру ніким оскаржено не було. З приводу порушення прав ОСОБА_4 зазначила, його інтереси, як неповнолітньої дитини представляв опікун з 1998 року та орган прокуратури, який подавав до суду позов про позбавлення батьківських прав його батька. У разі, як би мали місце порушення прав неповнолітнього, то прокуратура в межах своїх повноважень, звернулася би до суду. Оскільки прокуратура не знайшла порушення прав неповнолітнього ОСОБА_4 , тому можливо зробити висновок, що таких порушень не було.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, письмові пояснення, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, вважає, що позовні вимоги слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Так, згідно п. 1 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до абз. 1 п. 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов`язків, що виникли або породжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки, оспорюваний правочин був укладений 17.08.1995 року, то правовідносини у даній справі регулюються нормами ЦК УРСР (в редакції 1963 року) та Кодексу про шлюб та сім`ю України, що діяли на час укладення спірного договору.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , в свідоцтві про народження якого в графі «батько» записаний ОСОБА_6 , в графі «мати» ОСОБА_7 , яке видано відділом РАГС Саксаганського РВК м. Кривого Рогу, актовий запис №2021 (Т. 1 а.с. 38).

Положеннями ст. 14 ЦК УРСР визначено обсяг дієздатності неповнолітніх, які не досягли 15 років. За неповнолітніх, які не досягли п`ятнадцяти років, угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун. Вони вправі учиняти лише дрібні побутові угоди.

Відповідно до п. 31 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена наказом Міністерства Юстиції України №18/5 від 18.06.1994 року (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), угоди за неповнолітніх, які не досягли 15 років, а також від імені громадян, визнаних у судовому порядку недієздатними, вчиняють батьки, усиновителі або опікуни.

17.08.1995 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_4 (від імені яких на підставі довіреності посвідченої нотаріусом Першої державної нотаріальної контори за реєстром № 4-57/00 та на підставі рішення Довгинцівського райвиконкому №33/1 від 10.02.1995 року від імені неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , діяла ОСОБА_9 ) та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено нотаріусом Криворізького нотаріального округу Глущенко А.А., зареєстровано в реєстрі за №1-459. Право власності на ім`я ОСОБА_5 зареєстровано у Криворізькому бюро технічної інвентаризації 28.08.1995 року, про що в реєстрову книгу внесено відповідний запис (Т. 2 а.с. 5).

Розпорядження голови обласної державної адміністрації від 19 травня 2016 року № Р-223/0/3-16 «Про перейменування топонімів у населених пунктах області» вулицю «Димитрова» змінено на вулицю «Героїв АТО».

За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними умовами є ті умови договору, які визнані такими за Законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін було досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Статтями 60, 78, 128, 145 КпШС України визначено, що обов`язком батьків визначено захист прав та інтересів їх неповнолітніх дітей. Якщо у неповнолітніх є належне їм майно, батьки управляють ним як опікуни і піклувальники без спеціального на те призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку і піклування. Завданням опіки і піклування є, зокрема, захист особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх дітей. Опікун не вправі без дозволу органів опіки і піклування укладати угоди.

Згідно абз. 7, 8, 9 п. 31 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена наказом Міністерства Юстиції України №18/5 від 18.06.1994 року нотаріуси вимагають дозвіл органу опіки і піклування на право опікуна укладати, а піклувальника давати згоду на вчинення від імені підопічного угод, якщо вони виходять за межі побутових. Такими угодами є договори, що потребують нотаріального посвідчення і спеціальної реєстрації про відчуження майна, належного неповнолітнім, відмова від належних підопічному прав, поділ майна, поділ або обмін жилої площі, видача письмових зобов`язань тощо. Питання про дозвіл на право опікуна вчиняти, а піклувальника давати згоду на вчинення від імені підопічного угод вирішує орган опіки і піклування шляхом прийняття відповідного рішення.

Між тим, у визначеним законом порядком, дії нотаріуса, щодо посвідчення спірного договору купівлі - продажу від 17.08.1995 року, заінтересованими особами оскаржені не були, та не визнанні неправомірними.

З матеріалів справи слідує, що передбачена законом згода органу опіки та піклування надана, так згідно рішення Виконавчого комітету Довгинцівської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області №33/І від 10.02.1995 року надано згоду нотаріальній конторі на продаж приватизованої квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 від імені неповнолітнього ОСОБА_4 , 1986 року народження. Гроші одержані від продажу частини квартир, перерахувати в Довгинцівське відділення №8334 державного ощадбанку. Контроль за виконанням даного рішення покладено на відділ народної освіти (Т.1 а.с. 113).

Суд бере до уваги той факт, що вище наведене рішення Виконавчого комітету Довгинцівської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області №33/І від 10.02.1995 року у спосіб визначений законом, також, оскаржено не було. Доказів про ухилення продавців від виконання рішення Виконкому, в частині перерахування грошових коштів від продажу частини квартири, в Довгинцівське відділення №8334 Державного «Ощадбанку», позивачем до суду надано не було.

Відповідно рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17.06.2002 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішення оскаржено не було та набрало законної сили (Т. а.с. 42-43, 44).

Отже, на час укладення спірного правочину, тобто 17.08.1995 року ОСОБА_6 не був позбавлений батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , а тому в розумінні ст. 14 ЦК УРСР й мав право на укладення, спірної на даний, час угоди.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19.10.1993 року ОСОБА_7 визнано такою, що втратила право на житлову площу в квартирі АДРЕСА_2 . В зустрічному позові ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання втратившим право на житло відмовлено. Рішення суду оскаржено не було, та набрало законної сили 29.10.1993 року (Т. 1 а.с. 34-35, 36).

Рішенням Дзержинської районної ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.06.1998 року №196/5 над неповнолітнім ОСОБА_4 призначено опікуном ОСОБА_8 (Т. 1 а.с. 40-41).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_6 , свідоцтво про смерть видано відділом РАГС Дзержинського районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис №893 (Т. 1 а.с. 39).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено імперативний обов`язок щодо доказування і подання доказів у цивільному процесі, а саме зазначеною нормою вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зокрема, згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

З приводу, посилання представника позивача ОСОБА_2 що наданий час в провадженні Довгинцівського ВПГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження №12017040720000805 від 29.04.17 року за ч. 1 ст. 190 КК України, в якому ОСОБА_4 , визнаний потерпілим, суд бере до уваги те, що представником позивача не надано суду доказів повідомлення особі про підозру або направлення обвинувального акту до суду.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивач та його представник, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, то суд прийшов до висновку, що укладений 17.08.1995 року спірний правочин, був посвідчений нотаріусом з дотриманням вимогу закону. Так, відповідно рішення Виконавчого комітету Довгинцівської районної Ради народних депутатів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.02.1995 року №33/І, було надано згоду нотаріальній конторі на продаж приватизованої квартири від імені неповнолітнього ОСОБА_4 1986 року народження, відомості, що вказане рішення порушувало особисті або майнові права на той час неповнолітнього ОСОБА_4 в матеріалах справи відсутні. А тому, суд не знайшов підтвердження, що спірний договір на час його укладення, порушував особисті або майнові права неповнолітнього ОСОБА_4 .

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Між тим, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно № 97156707 від 13.09.2017 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №84745053 від 11.04.2017 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1-228, виданий 11.04.2017 року, видавник Ситнік О.О. державний нотаріус Третьої Криворізької нотаріальної контори Дніпропетровської області (Т.1 а.с. 133, 143).

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї родини.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 4 ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України передбачена непорушність права власності, в тому чисті те, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

Таким чином, суд прийшов висновку про недоведеність позивачем ОСОБА_4 позовних вимог, тому й відмовляє в задоволенні позову з цих підстав, та вважає за необхідне відмітити правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 04.10.2018 року за результатами розгляду провадження за №61-3026св18.

Отже, суд, позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним залишає без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 128, 153, 224, 227 ЦК УРСР, ст. ст. 60, 78, 128, 145 КпШС України, ст. 317, 319, 321, 384 ЦК України, ст. ст. 12, 76-81, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради, Комунального підприємства «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», треті особи: Управління служби у справах дітей Криворізької міської ради, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 15 травня 2020 року.

Суддя: О. В. Хлистуненко