Рішення № 89939196, 20.06.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9902/20

Провадження №2-а/522/356/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Донцова Д.Ю.

за участю секретаря судового засідання - Скибінської Є. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародного договору України про реадмісію громадянина Російської Федерації, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2020 року представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом та просить суд затримати громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2) року народження , з метою ідентифікації та забезпечення його передачі відповідно до міжнародного договору України про реадмісію строком на 6 місяців до 19.12.2020 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.06.2020 співробітниками СБУ в Одеській області було виявлено та доставлено до ГУ ДМС України в Одеській особу, яка назвалась громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, відповідно до листа СБУ в Одеській області від 17.06.2020 № 65/1/3/4370 громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 розшукується правоохоронними органами Російської Федерації за вимагання здійснене організованою групою, з метою заволодіння майном в особливо великих розмірах ч. 3 ст. 163 Кримінального кодексу Російської Федерації та неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності правоохоронними органами Російської Федерації за зберігання наркотичних засобів, грабежів, шахрайство, створення злочинної організації на території України документований паспортом громадянина України на установчі дані іншої особи, а саме уродженець Чернівецької області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт громадянина України у вигляді ID-картки від 24.09.2018 № НОМЕР_3, виданої Києво-Святошинським РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області. Свідоцтво про народження від 12.07.2018 НОМЕР_2 видане Шевченківським районним у м. Києві відділом ДРАЦС ГТУЮ у м. Києві). Паспорт громадянина України для виїзду за кордон від 10.10.2018 серії НОМЕР_1 .

18.06.2020 ГУ ДМС України в Одеській області було затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 відповідно до протоколу про адміністративне затримання від 18.06.2020 № 000035. В результаті проведеної перевірки було встановлено, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2) р.н. , порушив правила перебування іноземців в Україні - проживання без документів на право проживання в Україні, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.06.2020 року відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач та його представники у судовому засіданні позов не визнали.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 18.06.2020 року співробітниками СБУ в Одеській області було виявлено та доставлено до ГУ ДМС України в Одеській за адресою: вул. Преображенська, 64, особу, яка назвалась громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до листа СБУ в Одеській області від 17.06.2020 року № 65/1/3/4370 громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 розшукується правоохоронними органами Російської Федерації за вимагання здійснене організованою групою, з метою заволодіння майном в особливо великих розмірах ч. 3 ст. 163 Кримінального кодексу Російської Федерації та неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності правоохоронними органами Російської Федерації за зберігання наркотичних засобів, грабежів, шахрайство, створення злочинної організації на території України документований паспортом громадянина України на установчі дані іншої особи, а саме уродженець Чернівецької області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт громадянина України у вигляді ID-картки від 24.09.2018 № НОМЕР_3, виданої Києво-Святошинським РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області. Свідоцтво про народження від 12.07.2018 НОМЕР_2 видане Шевченківським районним у м. Києві відділом ДРАЦС ГТУЮ у м. Києві). Паспорт громадянина України для виїзду за кордон від 10.10.2018 серії НОМЕР_1 .

18.06.2020 ГУ ДМС України в Одеській області було затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 відповідно до протоколу про адміністративне затримання від 18.06.2020 № 000035.

В результаті проведеної перевірки було встановлено, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порушив правила перебування іноземців в Україні - проживання без документів на право проживання в Україні.

За інформацією ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, громадянин Румунії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , набув громадянство України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» відповідно до рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 19.09.2018.

Рішенням ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 18.06.2020 скасовано рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 19.09.2018 на підставі ст. 21 Закону України «Про громадянство України» через подання завідомо неправдивих відомостей (згідно інформації Посольства Румунії в Україні паспорт громадянина Румунії, пред`явлений під час набуття громадянства України, № НОМЕР_4 та ідентифікаційний номер фізичної особи (CNP) НОМЕР_5 належить іншій особі).

Відповідно до п. 108 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2015 № 302 паспорт громадянина України від 24.09.2018 № НОМЕР_3 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон від 10.10.2018 серії НОМЕР_1 відповідно до п. 89 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою КМУ від 07.05.2014 № 152, вважаються недійсними.

Доказів щодо перебування громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України на законних підставах, щодо наявності постійного місця проживання та джерел існування в матеріалах справи немає.

У відповідача відсутній паспортний документ, обов`язкова наявність якого визначена ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» відповідно до якої іноземці в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом або іншими міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи.

18.06.2020 за порушення ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 003080 та постановою про накладення адміністративного стягнення від 18.06.2020 ПН МОД № 003106 був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VІ, рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення. Порядок провадження за заявами іноземців та осіб без громадянства про добровільне повернення визначається Кабінетом Міністрів України.

Проте, з відповідною заявою, а також з заявою про визнання біженцем, чи особою яка потребує додаткового захисту, відповідач не звертався.

Згідно до п. 14 ст. 1 Закону вищезазначеного Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Згідно до частини 3 статті 3 розділу I Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до частини 1 статті 9 розділу II Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 цього ж Закону нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. ст. 9, 29 Загальної декларації прав людини ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11.09.1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в`їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію.

Частиною 3 ст. 29 цього Закону визначено, що іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.

Згідно з ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про реадмісію» від 22.10.2012, ратифікованим 05.06.2013, що набрав чинність 08.08.2013 (далі - Угода) було встановлено принципи і норми, що визначають порядок передачі, приймання і повернення осіб, які перебувають на території їхніх держав з порушенням порядку в`їзду, виїзду і перебування іноземних громадян і осіб без громадянства до регулювання процесів міграції та боротьби з незаконною міграцією і транснаціональною організованою злочинністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Угоди компетентні органи держави запитуваної Сторони на запит компетентних органів держави запитуючої Сторони приймають назад осіб, які в`їхали на територію держави запитуючої Сторони або перебувають там з порушенням законодавства цієї держави з питань в`їзду, виїзду і перебування іноземних громадян та осіб без громадянства, якщо встановлено, що ці особи є громадянами держави запитуваної Сторони або втратили її громадянство після в`їзду на територію держави запитуючої Сторони і не набули громадянства іншої держави, або, якщо по відношенню до цих осіб прийнято рішення про відмову в наданні громадянства держави запитуючої Сторони.

Необхідно зазначити, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином Російської Федерації, що вбачається з заяви про видачу паспорта Російської Федерації, відповідно до якої громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано паспорт громадянина Російської Федерації від 22.12.2003 серії НОМЕР_6, який станом на дату подачі позову є чинним.

У відповідних положеннях статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що:

«1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом,:

f) "законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції».

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Затримання особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції» у відповідності до другої частини статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, як наголошено в § 164 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 р. у справі "А. та інші проти Сполученого Королівства" буде виправдано до тих пір, поки йде процес депортації або екстрадиції. Якщо така процедура не виконується з належною ретельністю, затримання особи перестає бути допустимим відповідно до статті 5 § 1 (f) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Частиною 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;

2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

4) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Згідно з ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

Судом встановлено, що ГУ ДМС України в Одеській області не зверталось з клопотанням про зобов`язання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внести заставу та з клопотанням про взяття даної особи на поруки підприємства, установи чи організації, в зв`язку з тим, що внесення застави полягає у внесенні іноземцем, особою без громадянства або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тобто існує імперативний обов`язок Кабінету Міністрів прийняти такий Порядок.

На даний час, Кабінетом Міністрів України, на виконання ст. 289 КАС України не прийнято порядок внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування судом застави як заходу до іноземця, який застосовується адміністративним судом в порядку КАС України.

Вказане свідчить про відсутність механізму реалізації судом положень ст. 289 КАС України при застосуванні до іноземця застави, тобто про неможливість практичного застосування судом застави до іноземця.

Враховуючи встановлені судом обставини, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його реадмісію, суд вважає, що до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід застосувати захід, передбачений ч. 11 ст. 289 КАС України, а саме - затримання з поміщенням відповідача до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України до 19.12.2020.

На підставі викладеного та керуючись ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 289 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про затримання з метою ідентифікації та забезпечення передачі відповідно до міжнародного договору України про реадмісію громадянина Російської Федерації - задовольнити.

Затримати громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2) р.н. , з метою ідентифікації та забезпечення його передачі відповідно до міжнародного договору України про реадмісію строком на 6 місяців до 19.12.2020 року з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Відповідно до вимог п.3 ч.2 статті 371 КАС України допустити негайне виконання рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення суду складено 22.06.2020 року.

Суддя Д.Ю. Донцов