Ухвала суду № 89937318, 16.06.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 16.06.2020

Справа № 334/8221/19

Провадження № 2/334/1664/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року Ленінський районний суд у м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Манюхіні О.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування фізичних осіб, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Надра» про захист прав споживача фінансових послуг -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування фізичних осіб про захист прав споживача фінансових послуг, де просить стягнути з відповідача 350018,82 грн. в тому числі: неустойки (пені, штрафу) у розмірі 279509,48 грн.; упущеної вигоди у розмірі 18953,04 грн.; моральної шкоди у сумі 10000,00 грн.. А також компенсації витрат, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України (суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних) за період 05.06.2015 року по 05.12.2019 року: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції - 38110,29 грн.; суму боргу з урахуванням 3% річних - 3446,01 грн.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з того, що пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах. Чинним законодавством встановлений спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а задоволення таких вимог кредиторів здійснюється за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб через відповідні позасудові механізми, передбачені чинним законодавством України. Правовідносини між Позивачем та Банком ґрунтуються на договорі, а між Фондом гарантування та Позивачем на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому в даному випадку правовідносини, що склались між ОСОБА_1 та Фондом не регулюються Цивільним кодексом та Законом України «Про захист прав споживачів».

В судовому засіданні позивачка не заперечувала проти доводів відповідача викладених у відзиву.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Статтею 19 КАС України визначений перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1ст. 19 КАС).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Закон установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Перелік функцій, що їх виконує Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, наведений у частині другій статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).

Отже, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Судом встановлено, що 26.06.2014 року між позивачем та ПАТ «КБ «Надра» було укладено договір № 1957980 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету послуг «Новий ПУ «Базовий+» на 6 місяців з процентною ставкою 12,5 % річних із терміном закінчення вкладу 26.12.2014 року та виплати процентів в кінці терміну. ПАТ «КБ «Надра» з 26.12.2014 року зобов`язання щодо повернення депозитних вкладів та процентів не виконав.

На підставі постанови Правління Національного банку України (далі НБУ) від 05.02.2015 № 83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра», згідно з яким з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра».

Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 616 від 28 квітня 2016 р. про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» строком на два роки до 0 червня 2018 року включно.

Розмір заборгованості перед ОСОБА_1 по вкладу та відсоткам станом на 26.12.2014 становила 4500,00 доларів США і 282,02 доларів США відповідно.

21.04.2015 року позивачу було виплачено гарантовану суму відшкодування як вкладнику ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 85457,47 грн.

Вважаючи, що Фонд розраховуючи гривневий еквівалент суми відшкодування, керувався курсом Національного банку України 17,999763 грн за 1 долар США, який діяв на 05 лютого 2015 року, в той час як мав бути врахований законодавчо врегульований курс 23,130580 грн за 1 долар США, позивач звернувся до суду з позовом вказуючи, що має право на повернення недоплачених коштів за відповідним вкладом з не виплаченими за договором банківського вкладу відсотками станом на 21 квітня 2014 року та на отримання передбачених цим договором процентів за використання депозитними коштами за період з 05.06.2015 року по день подання позову, а також на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України за період з 05.06.2015 року по 05.12.2019 року.

Отже, предметом даного спору є оскарження позивачем дій та рішень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно неналежного застосування еквіваленту Фондом, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, а отже провадження підлягає закриттю, у порядку п. 1 ч.1ст. 255 ЦПК України.

Аналогічної думки дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів, стягнення коштів за договором строкового банківського вкладу (депозиту), упущеної вигоди, відшкодування моральної шкоди (справа № 334/452/18, провадження №2/334/1955/18) рішення Ленінського районного суду у місті Запоріжжя від 25 жовтня 2018 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 02 травня 2019 року скасовані. Провадження у справі закрито.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 256, 259, 260, 261, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування фізичних осіб, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Надра» про захист прав споживача фінансових послуг - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строки на подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, продовжуються на строк дії карантину, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року.

Повний текст ухвали виготовлено 16 червня 2020 року.

Суддя: Козлова Н. Ю.