Рішення № 89937293, 16.06.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/7482/20

Провадження № 2/234/2428/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2020 року м. Краматорськ

Суддя Краматорського міського суду Донецької області Фоміна Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу № 234/7482/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.05.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди, який мотивувала тим, що в період з 17.07.1981 року до 19.02.2020 року вона працювала на різних посадах у ПрАТ «СКМЗ», останній час (з 23.10.2017 року) виробником каркасів у ливарному цеху. Згідно наказу № 30 від 19.02.2020 року вона була звільнена на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з скороченням штату працівників. Після звільнення з підприємства та видачі трудової книжки з відповідним записом, адміністрація заводу не розрахувалась з нею, а саме не виплатила їй нараховану заробітну плату за грудень 2019 року, січень та лютий 2020 року у розмірі 7164,51 грн. За весь цей час, який пройшов після звільнення, ПрАТ «СКМЗ» борг по заробітній платі не сплатив.

Згідно довідки № 229 від 30.04.2020 року, яку надано представником ПрАТ «СКМЗ», середньоденний заробіток позивача складає 206,24 грн. без урахування податків та 166,02 грн. після утримання податків. Однак, позивачка повністю не погоджується с вказаними сумами середньоденного заробітку. Вважає, що відповідач не надав ніяких доказів законності вказаної суми, та не надав розрахунок середньоденного заробітку. Позивач в позовній заяві наводить свій розрахунок середньоденної заробітної плати, відповідно до якого її середньоденна заробітна плата складає 261,64 грн. без урахування податків, та середньоденна заробітна плата з урахуванням сплати податків - 211,93 грн.

Згідно наказу № 114 від 19.10.2017 року про прийом позивачки на роботу, вказано, що це її основна робота, тобто 8 годинний робочий день з 5 денним робочим тижнем. Ці дані відображені в колективному договорі та правилах внутрішнього розпорядку на ПрАТ «СКМЗ». Згідно ст.50 КЗпП України тривалість робочого часу працівника не може перевищувати 40 годин на тиждень. Встановлювати меншу норму тривалості робочого часу підприємство має право, але це потрібно відображати при укладенні колективного договору. Для окремої категорії робітників тривалість робочого часу скорочена (менше ніж 40 годин) та визначається згідно ст. 51 КЗпП України.

Згідно ст.56 КЗпП України «за згодою між працівником і власником… встановлюються як при прийомі на роботу так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень».

Таким чином, згідно Наказу № 368 від 31.10.2019 року генерального директора ПрАТ «СКМЗ» було зменшено кількість робочих днів у січні 2020 року до 13 днів. З вказаним наказом позивачка була ознайомлена письмово.

Крім того, через невиплату позивачу заробітної плати у законний строк, а це єдине джерело грошових коштів, на які позивач має жити, вона зазнала фізичних страждань (від недоїдання) та емоційних переживань, що призвело до завдання їй моральної шкоди. Вона будувала плани на подальше життя, мріючи добитись успіху, але цьому завадила відсутність грошей. Внаслідок такого стану змінився її життєвий уклад, її життя зазнало суттєвих змін: вона була обмежена у підтримці своїх життєвих потреб, їй не вистачало грошей на їжу (вона інколи голодувала), оплату комунальних платежів та інші потреби. Вона не могла вести нормальний спосіб життя, порушилась душевна рівновага, порушилися зв`язки із оточуючими, стало неможливо продовжувати активний спосіб життя, відсутність грошей позбавила її можливостей реалізації своїх звичок та бажань, порушились нормальні зв`язки з рідними та близькими. Позивач не змогла зробити необхідні покупки, а тому змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Позивач була вимушена принижуватися та випрошувати у знайомих грошові кошти на існування. У зв`язку з відсутністю засобів до існування позивач була вимушена підробляти випадковими некваліфікованими заробітками. Моральна шкода, яка була заподіяна позивачці, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері у стосунках з рідними та оточуючими, та стражданнях, які вона зазнала безпосередньо під час роботи та які відчуває і до теперішнього часу. Заподіяна моральна шкода, завдана позивачу внаслідок невиплати зарплати, випливає з трудових правовідносин з ПрАТ «СКМЗ». Позивач оцінює моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., та вважає цю суму мінімальною компенсацією за перенесені нею душевні страждання. Ціна враховує в себе усі страждання, які довелося перенести позивачу, зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров`я, а також моральних страждань, пов`язаних з відсутністю грошей. Враховуючи викладене позивач просив суд стягнути з ПрАТ «СКМЗ» заборгованість по заробітній платі у сумі 7164,51 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 19.02.2020 року і до моменту винесення судом рішення, а також моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 13.05.2020 року провадження по справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонами відповідно до ст. 279 ЦПК України не було подано клопотання про розгляд справи з їх викликом у зв`язку із чим, суд вважає можливим, провести розгляд справи за відсутністю сторін.

02.06.2020 року представник ПрАТ «СКМЗ», через канцелярію суду, подав письмові пояснення, в яких зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати в розмірі 7164,51 грн. не спростовуються, оскільки на даний час зазначена сума позивачу не виплачена, що підтверджується довідкою № 301 від 01.06.2020 року. Стосовно позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки зазначають наступне. Як зазначено в довідці № 301 середньоденна заробітна плата (за виключенням податків) ОСОБА_1 становить 166,02 грн, отже для розрахунку суми компенсації згідно ст. 117 КЗпП ця сума 166,02 грн. має бути помножена на кількість робочих днів за період з 20.02.2020 року по 04.06.2020 року. ОСОБА_1 звільнено 19.02.2020 року, отже при розрахунку середньоденного заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі у лютому 2020 року згідно листа Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 року № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» (далі за текстом - Лист) - 20 робочих днів. Згідно наказу № 391 від 26.11.2019 року - 3 робочі дні; на березень 2020 року згідно Листа - 21 робочий день, однак, відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету міністрів України від 16.03.2020 № 215, якою установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин та заборонено, зокрема, проведення всіх масових заходів, а також регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями), перевезення пасажирів метрополітенами м.м. Києва, Харкова і Дніпра та залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) тощо. Від так підприємством запроваджено особливий режим роботи: для певних категорій працівників введена дистанційна робота, інші знаходяться на простої (продовжено дію наказів про простої № № 391, 426, 428, 436, 438, 440, 462). Отже, до початку введення карантину (12.03.2020) кількість робочих днів у березні становить - 6 (03.03.2020 - 06.03.2020, 10.03.2020 - 11.03.2020). На квітень 2020 року згідно Листа - 21 робочий день, проте згідно Постанови КМУ № 239 від 25.03.2020 року карантин продовжено до 24.04.2020 року, а Постановою № 291 від 22.04.2020 року - до 11.05.2020 року. На травень Наказом № 49 від 02.03.2020 року додаткові неоплачувані неробочі дні встановлені на 04.05.2020 - 08.05.2020 року, а також з 12.05.2020 - 15.05.2020 року. Водночас, згідно ст. 73 КЗпП, 01.05.2020 - святковий день, отже станом на 13.05.2020 року робочі дні - відсутні, а тому нарахування середнього заробітку за цей період не здійснюється. До того ж, відповідно наказу № 2 від 18.03.2020 року, починаючи з 18.05.2020 по 18.07.2020 року на підприємстві встановлено 2 денний робочий тиждень, таким чином, станом на 31.05.2020 року кількість робочих днів в травні 2020 року становить - 4. Відповідно до наказу № 2 від 18.03.2020 року в червні 2020 року кількість робочих днів - 2.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

РОЗГЛЯНУВШИ МАТЕРІАЛИ ЦИВІЛЬНОЇ СПРАВИ, СУД ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в період з 17.07.1981 року по 19.02.2020 року працювала на Приватному акціонерному товаристві «Старокраматорський машинобудівний завод» та була звільнена на підстав п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скорочення чисельності або штату працівників, що підтверджується копією трудової книжки.

На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надано суду довідку про заборгованість по заробітній платі № 229 станом на 30.04.2020 року, з якої вбачається, що відповідачем на день звільнення не була виплачена заробітна плата за грудень 2019 року в розмірі 858,46 грн., за січень 2020 року - 1176,84 грн., за лютий 2020 року - 5129,21 грн.

З довідки про заборгованість по заробітній платі № 301 станом на 01.06.2020, яка надана відповідачем, суд вбачає, що ПрАТ «СКМЗ» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, яка становить 7164,51 грн.

Отже станом на час розгляду справи заборгованість по заробітній платі не виплачена та становить в сумі 7164,51 грн..

Ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, судом встановлено, що ПрАТ «СКМЗ» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 7164,51 грн., що не заперечується відповідачем у поясненнях на позов, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 7164,51 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, починаючи з 20 лютого 2020 року по день ухвалення рішення, суд зазначає наступне.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1-5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином, враховуючи, що власник повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.

Відповідно до п. 3 розділу 3 Постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 вбачається, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Виходячи з наданої відповідачем довідки № 301 про заборгованість по заробітній платі позивачу, його середньоденна заробітна плата складає 206,24 грн. без утримання податків і зборів.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Розмір середньоденної заробітної плати позивача підтверджується бухгалтерською довідкою, яка є належним та допустимим доказом.

Відповідно до ч. 1, 5, 6, 7 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно нарахування середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні під час запровадження Кабінетом Міністрів України карантину (Постанова КМУ № 211 від 11.03.2020 року зі змінами), бо відповідачем не надано Сертифікат торгово-промислової палати.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України" визначено, що однією із форс-мажорних обставин - введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто, Сертифікат торгово-промислової палати - це лише один з документів, яким можна підтвердити настання форс-мажорних обставин.

Між тим, суд бере до уваги Наказ № 391 від 26.11.2019 року, відповідно до якого на ПрАТ «СКМЗ» було оголошено 24- годинний робочий тиждень з 8-ми годинним робочим днем (додаткові вихідні дні - четвер, п`ятниця). Позивачка була звільнена 19.02.2020 року. У зв`язку з чим у лютому 2020 року було нараховано 3 робочих днів.

У травні 2020 року Наказом № 49 від 02.03.2020 року на ПрАТ «СКМЗ» були оголошенні додаткові неоплачувані вихідні дні : 04.05.2020, 05.05.2020, 06.05.2020, 07.05.2020, 08.05.2020, 12.05.2020, 13.05.2020, 14.05.2020, 15.05.2020. У зв`язку з чим у травні 2020 року було нараховано 4 робочі дні.

Наказом № 2 від 18.03.2020 року на ПрАТ «СКМЗ» встановлено з 18.05.2020 року по 18.07.2020 року графік роботи з неповним робочим тижнем: дводенний робочий тиждень з трьома додатковими днями для працівників, працюючих за графіком п`ятиденного робочого тижня; надавати додаткові неробочі дні згідно індивідуальним графікам роботи кожного структурного підрозділу. У зв`язку з чим у червні 2020 року до ухвалення рішення у справі (16.06.2020) нараховано 6 робочі дні.

При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, судом визначено кількість робочих днів з 20.02.2020 (дата наступна після звільнення позивача 19.02.2020) до 16.06.2020 (дата ухвалення рішення по справі), що складає 55 дні.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач був звільнений 19.02.2020 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників. Доказів того, що позивач відмовився від роботи у зв`язку зі змінами суттєвих умов праці, позивачем суду не надано.

Виходячи з наданої відповідачем довідки про заробітну плату позивача, його середньоденна заробітна плата становить 206,24 грн., утримано податків, зборів - 40,22 грн., середньоденна заробітна плата до сплати - 166,02 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 20.02.2020 року по 16.06.2020 року, в сумі 11343,20 грн. (206,24 грн. х 55 днів).

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. 00 коп. позивачка зазначила, що в результаті протиправних дій відповідача щодо неї, вона зазнала душевних страждань, так як не виплата їй заробітної плати вплигнула на порушення її звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров`я, а також моральних страждань, пов`язаних з відсутністю грошей. Вона була змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Позивачка зазначала фізичних страждань від недоїдання.

Оцінивши доводи позивача про завдання моральної шкоди та враховуючи усі докази по справі суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди суд виходить із того, що на цей час не існує якогось сталого алгоритму визначення розміру моральної шкоди, але виходячи з характеру правопорушення і його наслідків для ОСОБА_1 , тривалість її страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу її життя, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності суд приходить до висновку, що з ПрАТ «СКМЗ» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 5000 грн. 00 коп. у якості відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. (ч.6 ст.141 ЦПК України).

Оскільки, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення заробітної плати, то судовий збір підлягає стягненню на користь держави з ПрАТ «СКМЗ» у сумі 840,80 грн.

Крім того, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, який був сплачений останнім за позовні вимоги немайнового характеру, в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 13, 141, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 47, 115, 116, 233, 237-1 КЗпП України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763642, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, 2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній в сумі 7164,51 грн. (сім тисяч сто шістдесят чотири гривні 51 копійка), середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 11343,20 грн. (одинадцять тисяч триста сорок три гривні 20 копійок), моральну шкоду в сумі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок), судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763642, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, 2 в доход держави: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 16.06.2020 року.

Суддя Краматорського міського суду Ю. В. Фоміна