Рішення № 89935351, 18.06.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/303/19

Справа №760/14604/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді Усатової І.А.

при секретарі Омелько Г.Т.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату про визнання дій неправомірними та стягнення одноразової грошової допомоги,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва із позовом до Міністерства оборони України про поновлення соціальних прав інваліда.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва Лазаренко В.В. від 16 серпня 2017 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

21.08.2018 на виконання ухвали суду позивачем подано уточнену позовну заяву.

В обґрунтування позову вказав, що з 02 лютого 2016 року виникло право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням у позивача інвалідності І групи внаслідок виконання обов`язків військової служби.

Зазначив, що встановлена інвалідність І групи настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 02.02.2016.

Вказав, що подав до відповідачів заяви з усіма необхідними документами для призначення одноразової грошової допомоги, які визначено Постановою N 9975, через уповноважену особу, але відповідачі відмовили у реалізації права позивача на соціальний захист, що підтверджується відсутністю позитивного рішення з боку відповідачів.

Зазначає, що в матеріалах справи міститься витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по становленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва у колишнього військовослужбовця, протокол № 4416 від 25.11.15, що здійснювалось для визначення причинного зв`язку отриманих травм, контузій під час військової служби у країнах, де велись бойові дії.

Просить врахувати, що рішенням Центральної військово-лікарської комісії встановлено, що отримані позивачем поранення (контузія) та захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби у країнах, де велись бойові дії.

Вказує, що причиною відмови Міністерства оборони України виявилось неправильне визначення часу настання спірних правовідносин між сторонами у справі, однак, це суперечить приписам ч. 1 ст. 58 Конституції України.

Просить суд звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), де, зокрема, у п.2 визначено, що «до події. Факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце».

У зв`язку із наведеним просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Лазаренко В.В. Солом`янського районного суду міста Києва від 20 грудня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

15.04.2019 на адресу суду від представника Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву вказано наступне.

Відповідно до виписки із акта огляду МСЕК до довідки серії КА-2 №009086 від 30.04.2009 позивачу під час первинного огляду встановлено довічно II групу інвалідності. Тобто право на отримання одноразової грошової допомоги в зв`язку з інвалідністю військовослужбовця у позивача виникло з моменту встановлення II групи інвалідності, а саме з 28.04.2009 року.

На час встановлення інвалідності позивачу діяла постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499. якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Враховуючи наведене, позивач не має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок виконання військового обов`язку у розмірах, що передбачені статтями 16,1 б2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Оскільки право на таку допомогу виникає на момент встановлення інвалідності, отже така допомога повинна призначатися та виплачуватися в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - Порядок №975).

Згідно з Порядком № 975 встановлено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

З доданої до позову копії витягу із протоколу засідання Центральної військово- лікарської комісії про встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв вбачається, що: поранення (контузія), захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Фактично Центральною військово-лікарською комісією встановлений причинний зв`язок між пораненням (контузією), захворюванням з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Але, не зважаючи на наявність причинного зв`язку між пораненням (контузією) з виконанням обов`язків військової служби існують умови, при яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються.

Так, відповідно до пункту 19 Порядку № 975, а також до положень статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця є наслідком:

вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

З цією метою, Порядком № 975 передбачено подання заявником уповноваженому органу копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Як вбачається з матеріалів справи, таких документів не додано.

Пунктом 21.22 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджено наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402), визначено, що розшук архівних документів, необхідних для вирішення питання про причинний зв`язок захворювань (поранень) колишніх військовослужбовців, проводять військові комісаріати.

Штатні ВЛК також проводять розшук додаткових документів та надають консультації з питань визначення причинного зв`язку захворювань (поранень) у колишніх військовослужбовців.

Як зазначалось, документів про причини та обставини поранення не надано, не надано доказів в т.ч., що позивач звертався за їх отриманням та допомогою в їх отриманні, до відповідних органів.

Також, про наявність поранень зазначається в військовому квитку, тому до позову позивачем свідомо не додано копію військового квитка.

Крім того, законодавство Радянського Союзу у період проходження Позивачем військової служби та після звільнення зі служби також передбачало отримання документа, що свідчить про причини та обставини поранення, за відповідною формою.

Таким чином, законодавчо було визначено форму документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) як у радянський період так і зараз.

Постановою Центрального комітету КПСС і Ради Міністрів СРСР від 17.01.1983 № 59-27 «О льготах военнослужащим, рабочим и служащим, находящимся в составе ограниченного контингента советских войск на территории Демократической Республики Афганистан, и их семьям» встановлено, що військовослужбовцям Радянської Армії та Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки СРСР і Міністерства внутрішніх справ СРСР, які проходять службу у складі обмеженого контингенту радянських військ, тимчасово перебуваючим у Демократичній Республіці Афганістан, і їх сім`ям надати наступні пільги: г) виплачувати військовослужбовцям, які отримали у бойових діях тяжкі поранення, контузії або каліцтва, одноразову допомогу.

Доказів про відсутність виплат передбачених Постановою № 59-27 не надано. А тому отримати ще раз одноразову грошову допомогу з одних та тих же підстав не вбачається можливим через приписи законодавства.

На підставі наведеного просить суд врахувати, що для прийняття рішення за відсутністю визначених законодавством документів, підстав у Міністерства оборони України не має, а тому Міністерство оборони України не відмовляло позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, а повернуло документи на доопрацювання.

15.04.2019 на адресу суду від представника Київського міського військового комісаріату надійшов відзив на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приймав участь у бойових діях на території ЧССР з 21.08.1968 по 01.12.1968 р. та вважає, що у нього з 02 лютого 2016 року виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, внаслідок виконання обов`язків військової служби, тобто через 48 років.

Відповідно до виписки із акта огляду МСЕК до довідки серії КА-2 №009086 від 30.04.2009 позивачу під час первинного огляду встановлено довічно II групу інвалідності. Тобто право на отримання одноразової грошової допомоги в зв`язку з інвалідністю військовослужбовця у позивача виникло з моменту встановлення II групи інвалідності, а саме з 28.04.2009 року.

Відповідно до роз`яснення Департаменту фінансів МОУ від 15.03.2017 №248/3/6/927 направленого Київським міським військовим комісаріатом на адресу позивача 24.03.2017 №ВСЗ/553 в якому зазначалось, що в поданих документах відсутня копія документа з переліку документів, які необхідні для призначення одноразової грошової допомоги, а саме документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Київський міський військовий комісаріат розглянувши звернення, направив документи на комісію до Департаменту фінансів Міністерства оборони України, оскільки, згідно положень вищенаведеного нормативно-правового акту, рішення про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю військовослужбовців приймає головний розпорядник коштів, у даному випадку Міністерство оборони України, після отримання відповідного висновку із визначеним переліком документів, необхідних для призначення виплати.

Вказує, що Київський міський військовий комісаріат виконав всі вимоги законодавства та направив документи розпорядникові бюджетних коштів для прийняття рішення.

Зазначає, що ні Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ні Постановою КМУ №284 від 21.02.2007 не передбачено надсилання письмової вимоги щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності до Міністерства оборони України.

На підставі наведеного вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству України.

Оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, сторони в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

З довідки Оболонського районного у місті Києві військового комісаріату Міністерства оборони України вбачається, що позивач приймав участь у бойових діях в ЧССР з 21.08.1968 по 01.12.1968 рр. (а.с. 23)

Згідно виписки Акта огляду МСЕК серії КА-2 № 009086 позивачу при первинному огляді 30.04.2009 встановлено ІІ група інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання.(а.с. 20)

Згідно виписки Акта огляду МСЕК серії АВ № 0420349 ОСОБА_1 при повторному огляді 07.02.2015 встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання. (а.с. 21)

Згідно виписки з Акта огляду МСЕК серії АВ № 0437690 ОСОБА_1 при повторному огляді 02.02.2016 встановлено І групу інвалідності, причина інвалідності - поранення, захворювання пов`язане з виконуванням обов`язків ВС при перебуванні в країнах де велись бойові дії. (а.с. 19)

Відповідно до витяга із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 25.11.2015 № 4416 вогнепальні поранення голови/контузія головного мозку у 1968 році, молодшого сержанта у відставці ОСОБА_1 , 1947 року народження, наслідком яких є рубці шкіри в зазначеній анатомічній області, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 2303/Ж від 24.11.2015 Київського міського клінічного бюро СМЕ пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. (а.с. 22)

З наявного в матеріалах справи листа Міністерства оборони України від 15.03.2017 № 248/3/6/927 вбачається, що в поданих документах для отримання грошової допомоги відсутня копія документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, який відповідно до пункту 11 Порядку № 975 подається для прийняття рішення (а.с. 28).

Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Так, відповідно до частини 2 статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тут і далі в редакції чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно пункту «б» частини 1 статті 162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Водночас, відповідно до статті 164 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом)

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини 9 статті 163 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975, військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов`язку щодо їх витребовування.

У зазначеній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не надав документи, які свідчать про обставини поранення, а доданий до заяви про призначення одноразової грошової допомоги витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 25.11.2015 № 4416 таких даних не містить.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, так, як вважає, що відповідачі діяли законно та в межах наданих їм повноважень та вважає, що Міністерство оборони України правомірно прийняло рішення про повернення наданих документів позивачу для доопрацювання.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату про визнання дій неправомірними та стягнення одноразової грошової допомоги - відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: І. А. Усатова