Ухвала суду № 89935311, 16.01.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/3064/20

Справа №760/34545/19

У Х В А Л А

16 січня 2020 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва Кушнір С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_5 в інтересах позивача ОСОБА_1 21.12.2019 р. звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якому просить:

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на нерухоме майно, індексний номер №368368 від 13.02.2013 р., відповідно до якого 18.01.2013 р. до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності: ОСОБА_2 на нерухоме майно - 3/4 частини квартири (номер запису про право власності № 137981 ), ОСОБА_3 - 1/4 частина квартири (номер запису про право власності №138127), загальною площею 99,5 кв.м., житлова площа 64 кв.м., яка складається з 3 кімнат за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 18.01.2013 р. на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2012 р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №8876880000;

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності № 137981 та №138127 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , вчинений державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Чекригіним Олександром Валерійовичем 18.01.2013 р. 17:47:10.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 21.12.2019 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред`явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України, оскільки позивач не зазначив обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких він звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобовязальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та грунтується на законі.

Відповідно до правової позиції, зазначеної в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

В порушення вимог ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить:

- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

- в порушення п.п. 6, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, в позовній заяві відсутні відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; та відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом і з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Так, у статті 16 ЦК України вказані способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності на нерухоме майно, його виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, яку здійснюють відповідноЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріуси та державні реєстратори.

Зі змісту позовних вимог слідує, що позивачем заявлено вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

При цьому, одним з відповідачів є Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що їй на праві власності належить Ѕ частина квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 29.09.2006 р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Сердюк Н.А. та зареєстрований в реєстрі за №2649.

При цьому, на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2012 р., 18.01.2013 р. право власності на 3/4 частини зазначеної квартири було зареєстровано за ОСОБА_2 , та 18.01.2013 р. право власності на 1/4 частину зазначеної квартири було зареєстровано за ОСОБА_3 .

Разом з тим, вбачається, що рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2012 р., яким за ОСОБА_2 було визнано право власності на 3/4 частини квартири, а за ОСОБА_3 було визнано право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 , - скасовано 22 червня 2016 р. ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що позивачем вказано у позовній заяві та надано відповідні докази.

Положеннями ст. 319 ЦК України врегульоване питання здійснення права власності, зокрема частинами 1, 2 вказаної статті передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Позивач, висуваючи вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Чекригіна О.В., індексний номер: 368368 від 13.02.2013 р., яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18.01.2013 р. внесено запис №137981 та №138127 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 8876880000 , не надано доказів звернення з заявою до державного реєстратора про скасування вказаних записів про право власності (враховуючи ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.06.2016 р.), та відмови останнього від вчинення таких дій.

Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити наявність порушеного права позивача Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, та неможливість його вирішення в позасудовому порядку.

Вищенаведені недоліки позовної заяви унеможливлюють відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ст. 1 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір в розмірі встановленому цим законом.

Також, відповідно до Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже, вищевказаним законом встановлено, що особа, яка звертається до суду з відповідними вимогами повинна сплатити судовий.

При зверненні до суду з позовом, позивачем долучено до матеріалів позовної оригінал квитанції №322 від 17.12.2019 р. про сплату судового збору у розмірі 768,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» визначено, що з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто не менше 768,40 грн. та не більше 9605 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 768,40 грн.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, в ній міститься 2 (дві) позовні вимоги немайнового характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, позивачем судовий збір сплачено не в повному обсязі.

Тому, позивачу ОСОБА_1 необхідно здійснити доплату судового збору окремим платіжним дорученням за 1 (одну) позовну вимогу немайнового характеру у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір» (768,40 грн.), та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

Відповідна доплата судового збору повинна бути здійснена на наступні реквізити:

рахунок UA388999980313181206000026010, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, отримувач коштів: УК у Солом`янському районі м. Києва/22030101.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 9 ст. 185 ЦПК України, заяви, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду державного бюджету.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що позовна заява повинна бути залишена без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали судді.

Керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 175-177, 185 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків на протязі десяти днів з дня отримання ним копії ухвали, шляхом подання нової позовної заяви з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кушнір С.І.