Ухвала суду № 89934404, 17.06.2020, Деснянський районний суд міста Києва

4-с/754/38/20

Справа № 754/21385/13-ц

У Х В А Л А

іменем України

17 червня 2020 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

судді Саламон О.Б.

з участю секретаря судового засідання Крутікової-Вільховченко І.І.

скаржника ОСОБА_1

представника стягувача Фесенко О.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії та рішення посадових осіб Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, -

В С Т А Н О В И В:

05.12.2019 до Деснянського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 в якій останній просить зніти арешт, накладений на його рахунки. В мотивувальній частині скарги посилається на постанову державного виконавця від 03.09.2019.

Дослідивши скаргу, додані до неї документи, суд вважає, що вона має бути залишена без розгляду, з наступних підстав.

Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Згідно із ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

За роз`ясненнями, які містяться в п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» строки звернення заявника зі скаргою до суду є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про поновлення вказаного строку, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Вбачається, що скаржником оскаржується постанова державного виконавця про арешт коштів боржника від 03.09.2019, при цьому до скарги долучена постанова від 03.09.2019 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Разом з тим матеріали виконавчого провадження №44615565, містять постанову старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 24.09.2019 про арешт коштів боржника.

При цьому, вбачається, що ОСОБА_1 ще 31.10.2019 звертався до державного виконавця з заявою про зупинення виконавчого провадження, в якій посилався на стягнення коштів з його рахунків.

Зокрема, в матеріалах скарги наявний лист Київської місцевої прокуратури № 5, згідно з якого вбачається, що ОСОБА_1 01.11.2019 звернувся до органів прокуратури щодо неправомірних дій службових осіб Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві.

Вказане вище свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про наявність арешту на своїх рахунках ще в жовтні 2019, проте зі скаргою до суду останній звернувся лише в грудні 2019.

При цьому, ОСОБА_1 не додано до скарги клопотання про поновлення строків для її подання, а також не зазначено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що заявником пропущено строки звернення до суду з вказаною скаргою з поважних причин.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що обов`язок заявника полягає у тому, щоб проявити особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (рішення у справі «Сухорубченко проти Росії» (Sukhorubchenko v. Russia), заява № 69315/01, пункт 48, від 10 лютого 2005 року; ухвала щодо прийнятності у справі «Гуржій проти України» (Gurzhyy v. Ukraine), заява № 326/03 від 01 квітня 2008 року).

Після винесення оскаржуваної постанови минуло більш ніж два місяці, що свідчить що скарга подана з порушенням строків, передбачених ч. 1 ст. 449 ЦПК України. Клопотання про поновлення вказаних строків заявником до суду не подано.

За змістом ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. А ч. 2 цієї статті встановлено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи те, що скаржником при зверненні до суду пропущено встановлений ч. 1 ст. 449 ЦПК десятиденний строк, клопотання про поновлення строків останньою не подано, суд дійшов висновку про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись стст. 126, 127, 447, 449 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії та рішення посадових осіб Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві в рамках виконавчого провадження №44615565 - залишити без розгляду.

Роз`яснити, що після усунення умов, що були підставою для залишення скарги без розгляду, заявник має право звернутись до суду повторно.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги. В разі оголошення вступної та резолютивної частини ухвали або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи строк оскарження ухвали обчислюється з дня складання її повного тексту.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст ухвали суду складено 17.06.2020.

Суддя О.Б. Саламон