Рішення № 89933558, 19.06.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2762/20

Номер провадження2/711/1438/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчика Р.В.

при секретарях Бузун Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без виклику сторін в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про відшкодування моральної шкоди.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що він разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 являються власниками квартири АДРЕСА_1 .

22.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради за призначенням житлової субсидії, що надійшла до відповідача 29.10.2018 за вх.№ 12534/28-5/01-8. За наслідками розгляду заяви Департамент соціальної політики Черкаської міської ради 08.01.2019 року відмовив в наданні житлової субсидії, оскільки позивачем у декларації про доходи і витрати осіб, як звернулися за призначенням житлової субсидії не вказано у повному обсязі відомості про всіх членів сім`ї домогосподарства, а також не зазначено сімейний стан осіб, які входять до складу домогосподарства.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі № 580/1122/19, визнано неправомірною бездіяльність департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії від 22.10.2018. Зобов`язано відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії від 22.10.2018 та прийняти-за результатами її розгляду відповідне рішення про призначення чи відмову у призначенні житлової субсидії. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

01.08.2019 року комісія виконавчого комітету Черкаської міської ради для розгляду питань щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, надання населенню пільг та житлових субсидій (далі - комісія) з метою виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 у справі №580/1122/19, розглянула заяву ОСОБА_1 від 22.10.2018 про призначення житлової субсидії.

За результатом розгляду вищезазначеної заяви ОСОБА_1 відповідно витягу з протоколу № 39, комісія ухвалила провести розрахунок соціальних норм житла та соціальних нормативів відповідно до абзацу 6-7 п.9 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 виходячі з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, які фактично в ньому проживають, на 2 особи; призначити житлову субсидію відповідно до абзацу 9 п.9 Положення на розділені особові рахунки.

29.08.2019 року позивач отримав від Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради повідомлення про призначення субсидії на ЖКП з жовтня 2018 по квітень 2019 року.

В подальшому, позивач звернувся до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради із заявою від 30.08.2019 вх. №Б-446/28-5/01-11, в якій просив повідомити чи бралися до розрахунку для отримання субсидії суми грошового забезпечення отриманого ним за період з 03.01.2018 по 22.02.2018 та з 12.06.2018 по 13.09.2018 під час участі у антитерористичній операції. Також серед іншого, п.5 вказаної заяви просив повторно розглянути заяву про призначення субсидії та при обрахунку не враховувати суми отримані за період з 03.01.2018 по 22.02.2018 та з 12.06.2018 по 13.09.2018.

Листом Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 10.09.2019 за вих. №Б-446/28-5/01-11 позивача повідомлено, що згідно п.11 Положення, для розрахунку субсидії з початку опалювального сезону, середньомісячний сукупний дохід осіб враховується за перше півріччя 2018 р. Відповідно даних ДПС та Пенсійного фонду України середньомісячний сукупний дохід членів домогосподарства ОСОБА_1 за відповідний період становить 9461,96 грн. Таким чином, відповідно до середньомісячного сукупного доходу домогосподарства ОСОБА_1 , частка середньомісячного сукупного доходу яку він має сплачувати за житлово-комунальні послуги, становить 19,97%, а саме 1889,55 грн. Розмір плати за житлово-комунальні послуги у соціальної норми житла та соціальних нормативів у жовтні 2018 р. становив 1424,20 грн., у листопаді 2018 року - 2967,78 грн. та у квітні 2019 - 1662,23 грн. У зв`язку з тим, що обсяг визначеного для сім`ї платежу у жовтні 2018 р. та квітні 2019 р. перевищував розмір плати за житлово-пальні послуги, розрахований розмір субсидії за жовтень 2018 р. та квітень 2019 р. становить 0,00 грн., з листопада 2018 р. - 1078,23 грн. Нараховані суми житлової субсидії за період з листопада 2018 р. по березень 2019 р. в розмірі 5393,87 грн. будуть виплачені під час фінансування субсидії за вересень 2019 р. у готівковій формі через платіжну систему «Система термінових переказів «Швидка копійка» АТ «Ощадбанк».

Також у листі вказано, що для розрахунку середньомісячного доходу, як особі, яка брала участь у проведенні антитерористичної операції не враховувались отримане позивачем у період безпосередньої участі у проведенні антитерористичної операції (операції об`єднаних сил) грошове забезпечення та інші виплати і види соціальної допомоги.

Під час розгляду справи, відповідач виплатив заборгованість по субсидії в розмірі 5 393 гри. 87 коп. тому позивачем було зменшено позовну вимогу про стягнення заборгованості по субсидії в розмірі 5 393 грн. 87 коп. Дана заборгованість виникла, оскільки, Відповідач безпідставно враховував до обрахунку заробітну плату(грошове забезпечення) за періоди, коли позивач перебував у Донецький області у складі Збройних Сил України, беручі участь в АТО та ООС.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 року у справі №580/3153/19 визнано протиправними дії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо не здійснення повідомлення ОСОБА_1 протягом трьох календарних днів з дня прийняття рішення про призначення (відмову) житлової субсидії, а саме із 01.08.2019.

Позивач зазначає, що відповідач як особисто так і як структурний підрозділ виконавчого комітету Черкаської міської ради вже неодноразово порушує його права пов`язанні з наданням субсидії.

Враховуючи вищевикладене, позивач змушений звернутися до суду з даними позовом, та вважає, що за кожен місяць порушеного права на соціальний захист, йому завдана моральна шкода , яку він оцінює в розмірі 33 061,00 грн., з моменту порушення його прав, тобто з серпня 2019 року по лютий 2020 року (7 місяців * 4 723 грн.(мінімальна заробітна плата).

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 06 травня 2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

18 травня 2020 року представник Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради надав відзив на позовну заяву якій зазначив, що позовні вимоги є безпідставними; позивач у позові не надав достатніх доказів на підтвердження заподіяної йому моральної шкоди та не навів достовірних доказів причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною йому моральною шкодою (у вигляді погіршення стану здоров`я). Також відповідач не погоджується з розрахунком моральної шкоди, оскільки розмір у 33061 грн. є неспівмірним з розміром житлової субсидії, яка розрахована ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом із своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка є пенсіонеркою, особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується даними пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України 17.02.2011р. серія НОМЕР_2 , даними довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААБ №128750.

Відповідно до висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом 2 групи внаслідок психічного розладу №280 ОСОБА_2 проживає разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 і ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду (висновок дійсний до 04.11.2018). Крім того, аналогічні висновки № 918, №326 та №912 зазначають такі ж обставини і є дійсні до 06.05.2019р, 07.11.2019р. та 08.05.2020р. відповідно.

ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради із заявою від 22.10.2018 та від 30.08.2019 про призначення житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг та декларацією про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії. в порушення вимог Положення про порядок призначення житлових субсидій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» не здійснив повідомлення позивача у належній формі, а також протягом трьох календарних днів з дня прийняття рішення про призначення (відмову) житлової субсидії. Крім того, до обрахунку середньомісячного доходу сім`ї при призначенні житлової субсидії на період із жовтня 2018 по квітень 2019 року були враховані періоди участі позивача у антитерористичній операції та операції об`єднаних сил із 03.01.2018 по 22.02.2018 та 12.06.2018 по 13.09.2018.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 року по справі №580/3153/19 визнано протиправними дії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо не здійснення повідомлення ОСОБА_1 протягом трьох календарних днів з дня прийняття рішення про призначення (відмову) житлової субсидії, а саме з із 01.08.2019 року.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Як передбачено ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи. Відшкодування моральної шкоди також передбачене Конституцією та багатьма нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені у статті 1167 ЦК України. Відповідно до частини 1 цієї статті моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст.1173ЦК України).

Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі " ОСОБА_3 проти України" (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 23 ЦК України).

Згідно із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005). Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть, якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

За результатами розгляду справи, судом встановлено, що протиправні дії відповідача встановлені рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, а тому вказаний факт не підлягає доказуванню, враховуючи норми ч.4 ст. 82 ЦПК України.

Так, судовим рішенням від 12.02.2020 року встановлено, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача від 22.10.2018 р. та 30.08.2019 р. не прийняв відповідного рішення, надавши відповідь листом.

ОСОБА_1 зазначає, що моральна шкода полягає у поганому самопочутті, пригніченому настрої, психічному напруженні. Очікування рішення викликало розчарування в діяльності як державних, так і органів місцевого самоврядування, які опікуються соціальною сферою, що створює додаткове психічне напруження викликане дискримінацією під час розгляду його заяв , порівняно з заявами інших громадян. Також зазначає, що його матір, яка є непрацездатною, особою з інвалідністю 2 групи, потребує постійного стороннього догляду, який здійснюється ним.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і, який її розмір.

Суд вважає, що позивачем надано докази, які підтверджують його моральні страждання, порушення нормальних життєвих стосунків, які пов`язані саме з відмовою в призначенні субсидії, надано докази на підтвердження причинного зв`язку між погіршенням стану свого здоров`я та протиправними діями відповідача.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення глибину фізичних та душевних страждань (наявність негативних наслідків – погане самопочуття, негативні емоції, пригнічений стан, які досягли рівня страждань). При цьому, на думку суду, розмір моральної шкоди 33061 грн., який просить стягнути позивач, – є явно завищеним, наведений позивачем розрахунок не є доведеним та обґрунтованим і не є співмірним, а тому справедливим слід визначити розмір морального відшкодування – 1 000 грн. 00 коп. Жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували більший розмір моральної шкоди, позивачем до суду не надано.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1 000 грн. 00 коп.

В іншій частині позову слід відмовити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі даного позову (посвідчення серія НОМЕР_3 № НОМЕР_4 ), то відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно з відповідача в дохід держави стягнути судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 37853109, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 307) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) моральну шкоду у розмірі 1000 грн. 00коп.

Стягнути з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради в дохід держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Р. В. Демчик