Вирок № 89932852, 18.06.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/1476/20

Номер провадження 1-кп/629/315/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Каращука Т.О., за участю секретаря Котяй А.Ю., прокурора Шульги Ю.М., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Кривуци В.О., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220000000092 від 24.01.2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Костянтинівка, Арбузинського району, Миколаївської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, пенсіонера, працюючого водієм в ДП ПУМА «Укрхімтрансаміак», одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в :

23 січня 2020 року, близько 17-50 години, ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував технічно справним автомобілем «ВАЗ-21099-20», р.н. НОМЕР_1 , чим грубо порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, згідно з яким: «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Рухаючись по вул. Кооперативній в районі буд. 1-А в м. Лозова Харківської області зі сторони пров. Кооперативного у напрямку вул. Павлоградської, ОСОБА_1 , рухаючись зі швидкістю 88,6 км/год, діючи необережно, проявив неуважність, не переконався в безпеці своїх подальших дій і що вони не створять перешкод та небезпеки іншим учасникам руху, наближаючись до регульованого пішохідного переходу, не зупинився на забороняючий червоний сигнал світлофору та продовжив подальший рух автомобілю «ВАЗ-21099-20», р.н. НОМЕР_1 , чим грубо порушив вимоги п.п. 8.7.3(е), 8.10 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: «сигнал світлофора мають такі значення: е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух»; «у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає-не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещувано проїзною частиною, не створюючи перешкоду для руху пішоходів», та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , внаслідок чого від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 помер на місці.

Згідно з висновком судової авто-технічної експертизи №7/413/414СЕ-20 від 20.03.2020 року у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «ВАЗ-21099-20», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , вбачаються невідповідності вимогам п. 8.7.3 (е) та п. 8.10 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією та її наслідками.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-17/21-ЛЗ/20 від 18.03.2020 року причиною смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , став травматичний шок, обумовлений численними переломами кісток скелета з розривами внутрішніх органів, які утворилися в умовах дорожньо-транспортної пригоди та знаходяться в прямому причинному зв`язку із настанням смерті.

Обвинувачений ОСОБА_1 себе визнав та пояснив у судовому засіданні, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах. Щиросердно розкаюється у скоєному ним злочині.

Враховуючи пояснення обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особу, матеріалів, що підтверджують судові витрати по справі та місцезнаходження речових доказів при цьому інші учасники процесу проти цього не заперечували.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше не судимий, працює водієм в ДП ПУМА «Укрхімтрансаміак», одружений, пенсіонер, учасник ліквідації наслідків ЧАЕС, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем фактичного проживання та роботи характеризується позитивно.

Згідно досудової доповіді Лозівського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 16.06.2020 року, ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення є середній, ризик небезпеки для суспільства - середній.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, сукупності усіх обставин, що його характеризують, обставини, що пом`якшує покарання та обтяжуючої обставини, даних про особу обвинуваченого, обставин вчинення злочину і ставлення обвинуваченого до вчиненого, позицію потерпілої, яка заперечувала проти застосування ст. 75 КК України, суд вважає можливим призначити обвинуваченому покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 286 КК України і приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливо лише в місцях позбавлення волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Підстав до застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 ст.ст. 69, 69-1, 75, 76 КК України у суду немає.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати, оскільки обвинувачений виконував усі покладені на нього обов`язки судом.

Цивільний позов по справі не заявлено.

По справі є судові витрати з проведення судової автотехнічної експертизи №7/270СЕ-20 від 13.03.2020 року у розмірі 2198 гривень 14 копійок та судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 7/413/414СЕ-20 від 20.03.2020 року у розмірі 2512 гривень 16 копійок, які підлягають стягненню на користь держави з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Крім цього, суд, вважає за необхідне зняти арешт з речових доказів по справі, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 січня 2020 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова накладено арешт на автомобіль «ВАЗ-21099-20», р.н. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 .

В зв`язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому.

Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_1 винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати.

Початок строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі обчислювати з часу затримання

ОСОБА_1 з засудженого ОСОБА_1 на користь держави (код класифікації доходів бюджету - 24060300, номер рахунку UА298999980313050115000020005, код ЄДРПОУ 37999680, отримувач - УК Слобідсь/мХарСлобідськи/24060300, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), найменування коду класифікації доходів бюджету - інші надходження), витрати за проведення судової автотехнічної експертизи №7/270СЕ-20 від 13.03.2020 року у розмірі 2198 гривень 14 копійок та судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 7/413/414СЕ-20 від 20.03.2020 року у розмірі 2512 гривень 16 копійок, а всього 4710 гривень 30 копійок.

Скасувати арешт, накладений на майно на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 27 січня 2020 року, а саме на «ВАЗ-21099-20», р.н. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 .

Речові докази по справі:

- автомобіль «ВАЗ-21099-20», р.н. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 та який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Лозівського ВП ГУНП в Харківській області повернути власнику ОСОБА_1 ;

- водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 , виданого 14.07.2012 року ВРЕР м. Єнакієве при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області, яке зберігається при матеріалах справи залишити в матеріалах кримінального провадження №12020220000000092 від 24.01.2020 року до повного відбуття покарання.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Т.О.Каращук