Рішення № 89932666, 15.06.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/56/2020 Справа № 641/2174/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Боговського Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Павленко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Харківська міська рада звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 39021,84 грн., відшкодувати судові витрати.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідачем без достатніх правових підстав використовується земельна ділянка площею 0,1387 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташоване нерухоме майно - нежитлова будівля літ. «В'-1», в якій нежитлові приміщення 1-го поверху № 18-41 загальною площею 628,8 м2 зареєстровані за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05.07.2017 за № 1021. Відповідно до інформаційної довідки, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 06.07.2017 року № 19-20-0.23, 08-965/116-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 27.06.2017 року № 4155/0/225-17 речові права ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровані. Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на вказані земельні ділянки, з урахуванням ст.ст. 12, 80,83 Земельного Кодексу України, земельна ділянка площею 0,1387 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності територіальної громади м. Харкова. Відповідач у період з 01.08.2017 по 31.03.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти. Вказані обставини стали підставою звернення міською радою до суду із даним позовом про повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок комунальної власності. Департаментом територіальної контролю Харківської міської ради 19.03.2018 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 використовують земельну ділянку площею 0,1387 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «В'-1», право часткової власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . За результатами обстеження складено акт обстеження земельних ділянок, визначення їх меж, площ та конфігурації. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі. Внаслідок використання земельних ділянок відповідачем без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від надання земельної ділянки в оренду, чим порушені права та інтереси позивача щодо неодержання грошових коштів у розмірі орендної плати за землю. Розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна позивачем розрахований за вказаний період в сумі 39021,84 грн., виходячи з розміру орендної плати за землю, зменшений на розмір безпідставно зроблених відповідачем платежів за використання землі у вигляді земельного податку. Вказану суму позивач просив стягнути на їх користь з відповідача.

В ході розгляду справи позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 31227,28 грн., посилаючись на те, що ОСОБА_1 було сплачено земельний податок на землю за 2018 рік, за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 сума земельного податку склала 7794,56 грн., на яку і зменшено суму, яку просить стягнути з ОСОБА_1 .

Відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що попередній власник нежитлових приміщень сплачувала земельний податок, починаючи з 2014 року по 2017 рік включно. В липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до фіскальної служби з питання постановки його на облік як платника земельного податку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 770,5 м2, з січня 2018 року, оскільки попереднім власником ОСОБА_3 було сплачено податок на земельну ділянку за 2017 рік в розмірі 73573,03 грн. 07.06.2018 ОСОБА_1 було сплачено земельний податок за 2018 рік в розмірі 31178,25 грн. згідно виставленого податкового повідомлення-рішення № 509999-1309-2038. Податок на землю входить до місцевого податку та сплачується до місцевого бюджету Харківської міської ради, у зв`язку із чим відповідач вважає, що він має бути звільнений від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, оскільки Харківська міська рада отримала дохід від земельної ділянки у формі земельного податку. Відповідач також ставить під сумнів розрахунок нарахування орендної плати за 2017, 2018 роки, оскільки неможливо встановити, чи мають особи, які його підписали, відповідну кваліфікацію та досвід. Водночас відсутні відомості щодо розміру земельної ділянки, яку використовує інший співвласник нежитлової будівлі ОСОБА_2

У відзиві щодо зменшених позовних вимог відповідач ОСОБА_1 вказує, що він 07.06.2018 сплатив земельний податок за 2017 рік в розмірі 15589,13 грн. на підставі виставленого податкового повідомлення-рішення від 25.05.2018 за № 1309-2038. В той же час, попередній власник ОСОБА_3 також сплатила земельний податок за 2017 рік в загальній сумі 73573,03 грн. за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за ОСОБА_1 остання сплатила податок за період з 01.08.2017 по 31.12.2017 в розмір 13390,30 грн., а тому з урахуванням сплати земельного податку за 2017 рік в розмірі 15589,13 грн. та сплаченого ОСОБА_3 податку, відповідач вважає за можливе присудити до стягнення з нього лише 2247,85 грн. в разі обґрунтованості вимог Харківської міської ради.

У судовому засіданні представник позивача Харківської міської ради - Судаков Д.О. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Чехов Д.А. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, свою позицію обґрунтовано доводами, викладеними у відзиві на позов та письмових поясненнях.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - ОСОБА_1 є власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , а саме нежитлових приміщень 1-го поверху № 18-41 загальною площею 628,8 м2 в нежитловій будівлі літ. «В'-1» на підставі договору дарування від 05.07.2017 за № 1021.

Відповідно до інформаційної довідки, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 06.07.2017 року № 19-20-0.23, 08-965/116-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 27.06.2017 року № 4155/0/225-17 речові права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровані.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на вказані земельні ділянки, з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного Кодексу України, земельна ділянка площею 0,1387 га, які розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебувають у власності територіальної громади м. Харкова.

Департаментом територіальної контролю Харківської міської ради 19.03.2018 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 використовують земельну ділянку площею 0,1387 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «В'-1», право часткової власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . За результатами обстеження складено акт обстеження земельних ділянок, визначення їх меж, площ та конфігурації. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі.

Відповідач ОСОБА_1 використовує земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статті 125 Земельного кодексу України, тобто без достатньої правової підстави.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 правомірно володіє лише нежитловими приміщеннями 1-го поверху № 1-41 загальною площею 628,8 м2 у нежитловій будівлі літ. «В'-1», розташованій на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Харківська міська рада, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог посилається на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 31227,28 грн., зауважує, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у власності Харківської міської ради, без укладення договору оренди за період із 01.08.2017 по 31.03.2018, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

У зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності.

На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 , правомірно володіючи майном - відповідною часткою нежитлових приміщень у нежитловій будівлею, користується спірною земельною ділянкою.

Оскільки відповідач не є власником спірної земельної ділянки та, як вже було зазначено судом, не може бути постійним землекористувачем, а тому, не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Таким чином єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата.

Частиною 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

При цьому, відповідач належні дії, спрямовані на оформлення права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою не вчинив та з часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Протягом тривалого часу цього обов`язку відповідач не виконував, а отже без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року по справі № 3-1345гс16.

Розмір доходу відповідача було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Із розрахунку неотриманого доходу, долученого до матеріалів справи, вбачається, що даний розрахунок здійснено з урахуванням загальної площі земельної ділянки, що фактично зайнята відповідачем. Цей розмір розрахований позивачем відповідно до зовнішніх меж будівлі. Також з розрахунку вбачається, що сума, яка заявлена до стягнення, розрахована як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачуються за регульованою ціною, встановленою для даної земельної ділянки, при цьому, дана сума визначена шляхом помноження вартості одного квадратного метру спірної земельної ділянки (відповідно до проведеної та затвердженої нормативно-грошової оцінки земель м. Харкова станом на рік розрахунку) на всю площу земельної ділянки, що використовується ОСОБА_1 , а також на розмір ставки орендної плати за земельну ділянку .

Вказаний розрахунок зроблений позивачем за період використання відповідачем земельної ділянки у період з 01.08.2017 по 31.03.2018 у сумі 39021,84 грн., однак ця сума зменшена позивачем на суму сплаченого відповідачем за 2018 рік земельного податку в розмірі 7794,56 грн.

Враховуючи, що 07.06.2018 відповідачем ОСОБА_1 сплачено земельний податок за 2017 рік в розмірі 15589,13 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 25.05.2018 за № 1309-2038, сума належної до сплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , має також бути зменшена на дану суму - 15589,13 грн.

Також слід зазначити, що перехід до особи права власності на нерухоме майно, надає останній право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов`язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Предметом позову в цій справі є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем), втім не сплачених відповідачем, що пов`язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів).

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт значного строку з моменту отримання рішення по наданню згоди на складання технічної документації і відсутності будь-яких активних дій з боку відповідача, направлених на оформлення орендних правовідносин, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Суд зазначає, що відновлення порушених прав міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

У зв`язку із наведеним, суд доходить висновку про часткове задоволення уточнених позовних вимог Харківської міської ради.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 141, 255, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Харківської міської ради задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 15638,15 грн. та судовий збір в розмірі 882,38 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач - Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, м. Харків, майдан Конституції,7.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 19 червня 2020 року.

Суддя: Д. Є. Боговський