Рішення № 89931796, 16.06.2020, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/183/20

2/559/557/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області,

в складі головуючого судді Ралець Р.В.

секретаря судового засідання Крушняк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

31.01.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в обґрунтування якої зазначив, що відповідач звернувся до акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписав заяву б/н від 22.03.2018, згідно якої отримав кредит у розмірі 15000, 00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач свої зобов`язання не виконав, істотно порушивши умови договору, внаслідок чого станом на 08.12.2019 заборгованість перед позивачем становить 43911, 22 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідач відзив на позову заяву не подав, заяв та клопотань від нього не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Суд вважає за можливе проводити розгляд справи за його відсутності в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи про права та взаємовідносини сторін, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 248 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено, що 22.03.2018 відповідачем підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 14).

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 22.03.2018, укладеного між сторонами, станом на 08.12.2019 року утворилась заборгованість, що становить 43911, 22 грн., а саме: заборгованість за тілом кредита – 32144, 00 грн., в т. ч. заборгованість за простроченим тілом кредита 32144, 00 грн.; заборгованість за простроченими відсотками 1996, 17 грн.; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.. 625; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина), 2067, 20 грн. штраф (процентна складова).

Мотиви та застосовані норми права.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до положень ст. 13 та ст. 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв`язку із тим, що відповідачка отримала кредитні кошти і у неї виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 32144, 00 грн. Заборгованість за нарахованими відсотками, згідно розрахунку позивача становить 0, 00 грн.

У анкеті-заяві позичальника від 22.03.2018 року процентна ставка не зазначена, а також відсутня умова про відповідальність боржника у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання.

До позовної заяви додано роздруківку витягу з Умов та правил надання банківських послуг. Однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов відповідач розумів, ознайомився і погодився з ним, укладаючи кредитний договір.

Відсутні також і докази того, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цьому документі розмірах і способу нарахування, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

У зв`язку з викладеним, Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, а тому нарахування відсотків та штрафів у даному випадку є безпідставним.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року за результатами розгляду справи № 342/180/17-ц , які відповідно до ст. 263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, суд враховує, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг.

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року №39/248 зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

За змістом Постанови Великої Палати ВС по справі № 342/180/17-ц, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача щодо умов кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками, пенею, а також штрафів не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 23, 76, 81, 258, 259, 265, 272,273, 280, 284,289 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 1050- 10561 ЦК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса останнього місця реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, юридична адреса: 01001, м.Київ вул.Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.03.2018 у розмірі 32144 (тридцять дві тисячі сто сорок чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса останнього місця реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, юридична адреса: 01001, м.Київ вул.Грушевського, 1Д) судові витрати в розмірі 1538 (одна тисяча п`ятсот тридцять вісім) гривень 71 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 на усій території України з 12 березня 2020 року встановлено карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID19)» №540-ІХ від 30 березня 2020 року визначено, що процесуальні строки у визначених ним випадках автоматично продовжуються на період дії карантину.

Суддя: Р.В. Ралець